Види версій

1.3 Види версій

В юридичній літературі зустрічаються різні класифікаційні системи. Але найбільш відомим є класифікації Р.С.Бєлкіна , А.Н. Васильєва, Л.Я. Драпкіна, А.М. Ларіна, І.М. Лузгіна.

Більшість вчених виділяють три види криміналістичних версій:

По суб'єкту висунення - слідчі, оперативно-розшукові, судові та експертні.
Тобто поділяють в залежності від того , хто ці версії висуває. Функціональне
призначення такого розподілу полягає у виявленні логічного зв'язку між окре­
мими стадіями кримінального процесу.

По об’єму встановлення обставин події версії поділяються на загальні та
часткові. Функціональне призначення такої класифікації полягає в тому , щоб на
початку розслідування намітити співвідношення між досліджуємою в цілому і її
окремими елементами , епізодами , окремими фактами. Вона направлена на полегшення визначення предмету і меж доказування , пошуку джерел доказової інформації, їх дослідження, встановлення допустимості доказів. Загальні версії будуються для об»єднання сутності події у цілому , його характеру (наприклад, вбивство , самогубство, нещасний випадок), причинного зв’язку між фактами, які утворюють склад злочину (наприклад, вбивство із корисливих мотивів, вбивство із помсти). Часткові версії являють собою ймовірні судження про окремі обставини вчинення злочину, у своїй сукупності утворюють окремі елементи складу злочину : місце , час , знаряддя злочину, суб’єкт злочину, наявність умислу і т.п. Часткові версії можуть пояснити походження окремих слідів , вид і властивості знарядь , які використовувались злочинцем, обставини, при яких на місці події лишились певні предмети , їх зв’язок з діями злочинців і т.п. Тут слід звернути увагу на дві обставини . По-перше, на недостатню обґрунтованість позиції ряду авторів , які підкреслюючи юридичну важливість окремих обставин злочину, пропонують виділити припущення про них в окрему групу версій : «версії про окремі елементи складу злочину»- поряд з загальними і частко­вими версіями [13]. Але в цьому немає необхідності, так як функції таких версій успішно виконують часткові версії. По-друге _| розподіл версій на загальні і частко­ві є умовним, оскільки часткові знаходяться в органічному зв’язку з загальними. Побудова і перевірка часткових версій допомагає формуванню загальної версії, слугує основою для її побудови, так що в ряді випадків важко визначити межі між версіями різних видів..

3. За ступенем визначеності можна виділити типові і конкретні версії. Під типовою версією зазвичай розуміють пояснення події у цілому чи його окремих частин , що ґрунтуються на даних узагальненого досвіду роботи по розкриттю і розслідуванню злочинів, накопиченого правоохоронними органами (узагальненого наукою криміналістикою). З логічної сторони - це умовне вірогідне судження типу : якщо при розслідуванні виявляються якісь ознаки злочину певного виду, то віро­гідно , що злочин було вчинено особою з такими-то даними , по такому-то мотиву і т.п. На практиці його пов’язують з типовими слідчими ситуаціями , що виника­ють у процесі розкриття злочинів, і вбачають їх роль у подоланні інформаційної обмеженості при плануванні розслідування у його початковій стадії. Однак в юридичній літературі нема чітких рекомендацій по використанню версій цього типу та продовжуються дискусії про їх сутність і функціональну роль. Так Р.С. Бєлкін розуміє типову версію як вірогідне пояснення окремих фактів чи цілої події, яке являється найбільш характерним для даної ситуації з точки зору відповідної наукової дисципліни і узагальнення діяльності органів , діючих у кримінальному процесі[14].3 ним не погоджуються Л.М. Ларін та Я.Л. Пещак , котрі вважають, що типові версії являють собою не припущення , а достовірні знання ,що являються результатом наукового узагальнення досвіду слідчої роботи - наукові абстракції, як результат наукового досвіду пізнання. Тому відносити їх до особливого виду слідчих версій методично невірно./2/ Вчені, які розділяють точку зору Р.С. Бєлкіна, розглядають типову версію у якості орієнтуючої інформації чи деякого доповнення до мінімальних вихідних даних, яке допомагає пояснити конкретну подію, що розслідується.

У науковій літературі зустрічаються і інші класифікаційні системи версій.

Наприклад, І.М. Лузгін, окрім відмічених, виділяє наступні типи версій :

- за ступенем вірогідності - маловірогідні, вірогідні і більш вірогідні;

- за часом побудови - первинні і послідуючі;

- по відношенню предмету доказування - виправдальні та обвинувальні[15]. /1/

Г.В. Арцишевський у свою чергу пропонує таку класифікацію:

а) пошукові і перевірочні - в залежності від того , чи маються у момент висунення версій певні дані, що дозволяють підозрювати конкретну особу (осіб) у причетності до події, що перевіряється. Якщо такі дані є, то версія відноситься до числа пошукових . Класифікацію за цією ознакою автор вбачає особливо важливою тому, що вона відображає одне з найважливіших завдань розслідування - розкрити зло­чин , встановити осіб , що його вчинили.

б) проміжні і завершальні - в залежності від того , чи охоплюється висуненим
припущенням слідчого всі або частина основних обставин , які підлягають доказу­
ванню.

в) які мають кримінально-правове або доказове значення - що залежить від обста­вин , які потрапляють в поле зору при висуненні версій . Ці обставини і будуть
мати кримінально-правове чи доказове значення.

Крім того , Г.В. Арцишевський заперечує класифікацію версій на загальні і часткові. Пояснюючи це тим, що версія не може пояснювати частину обставин , що з’ясовуються . Версія на його думку узагальнює , пов’язує і дає попередню

 правову і доказову оцінку максимально широкому колу обставин і фактів , а у

випадку їх не протиріччя - всій сукупності вихідних даних. Часткова версія на таке не спроможна, тому і не може називатись версією. Тому він їй дав назву - часткове припущення[16].

Л.Я. Драпкін запропонував виходячи із обґрунтованості та логічного взаємозв’язку , поділити версії на основні та контр версії[17]. При цьому, на його думку, базою для висунення основних версій слугує фактичний матеріал ,яким володіє слідчий на даному етапі розслідування, фундаментом контр версії буде являтись логічне заперечення основної версії. Наприклад, основна версія : «Розбійний напад на інкасатора вчинили особи, які знали маршрут і час його руху» , контр версія: «Напад вчинено випадково»

Інколи в юридичній літературі пишуть про версії «підозрюваного», «обви­нуваченого», «свідка», «захисника» та інших учасників кримінального процесу. Наголошуючи на тому , що у відповідності до закону слідчий зобов’язаний розгля­нути клопотання підозрюваного , обвинуваченого , їх захисників , а також потерпі­лого і його представника , цивільного позивача , цивільного відповідача або їх представників про виконання будь-яких слідчих дій і задовольнити їх, якщо обставини, про які заявлені клопотання , мають значення для справи (ст. 129 КПК України). Але також можна погодитись і з думкою А.А.Закатова про неправомір­ність класифікації таким чином на підставі того , що версії - це тільки припущення , які висуваються особами, правомочними здійснити їх перевірку [18], що можна підтвердити статтею 114 КПК України , у якій зазначено, що при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування досудового слідства і про

[ провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно , за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

Розділ II. Висунення версій