Зобов'язання зі спільної діяльності

57. Зобов'язання зі спільної діяльності

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

Характеристика: консенсуальний, оплатний, двосторонній чи багатосторонній, взаємний.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Різновиди договору: договір простого товариства, договір про спільну інвестиційну діяльність.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Загальні ознаки договору про спільну діяльність: обов’язок сторін діяти спільно без створення юридичної особи; мета діяльності, що об’єднує учасників, може бути будь-якою, але не може суперечити законові. Організаційно-правові форми спільної діяльності: спільна діяльність без поєднання вкладів учасників; спільна діяльність з об’єднанням вкладів учасників; спільна діяльність зі створенням юридичної особи. Зобов’язання щодо спільної діяльності не повинні ґрунтуватися на тому, коди один учасник має лише вигоди, а інший – збитки. 58. Загальні положення про відшкодування шкоди

Делікті зобов’язання – цивільно-правові зобов’язання, за якими потерпілий (кредитор) має право вимагати від особи, відповідальної за спричинення шкоди (боржника) відшкодування в повному обсязі протиправно спричиненої шкоди шляхом відшкодування її в натурі чи стягнення спричинених збитків.

Регулюється: Постанова пленуму ВСУ „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, Постанова пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди”, Роз’яснення Президії Верховного арбітражного суду України.

Відмінності від договірних зобов’язань. Коли сторони знаходяться в договірних відносинах, але спричинення шкоди однією стороною іншій стороні не пов’язане з виконанням зобов’язань, які виникають із цього договору, то такі відносини, незалежно від наявності договору, при рішенні суду слід керуватися деліктною відповідальністю. Розмежування підстав цих відповідальностей необхідно і тому, що розмір відшкодування збитків, спричинених кредитору невиконанням зобов’язань по договору, може бути обмежено, а при відшкодуванні недоговірної шкоди вона підлягає відшкодуванню у повному розмірі. Збитки, спричиненні невиконанням договірних зобов’язань, повинен відшкодовувати контрагент за договором, а позадоговірні збитки відшкодовує особа, яка його спричинила, або особа, відповідальна за спричинення шкоди.

Як в договірних, так і в деліктних зобов’язаннях законодавство виходить із принципу вини контрагенту чи особи, яка спричинила шкоду. Однак в деліктних зобов’язаннях є виключення із загального правила, коли допускається покладення обов’язку на особу без її вини.

Розмежування деліктної та договірної відповідальності спрямоване на виключення конкуренції позовів, що випливають з них.

Підстави виникнення деліктних зобов’язань – правопорушення, тобто протиправне шкідлива, винна поведінка особи, яка спричинила шкоду.

Склад правопорушення включає 4 елементи – умови відповідальності: наявність шкоди у потерпілого; протиправність поведінки особи; причинний зв’язок між поведінкою та шкодою, о настала; вина особи.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених ЦК та іншим законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.