3. Кваліфікуючі ознаки розбою

Головною ознакою будь-якого злочину є його суспільна небезпечність, тобто направленість проти інтересів суспільства. Суспільна небезпечність являється тим об’єктивним критерієм, який дозволяє розмежувати злочини на більш або менш небезпечні, а також проводити розмежування між кримінально караними діяннями та адміністративними проступками.

Ступінь суспільної небезпечності злочину встановлюється в кримінальному праві перш за все важливістю об’єкта, тобто важливістю тих суспільних відносин, проти яких направлено злочинне посягання.

Значення власності та особи як охоронюваних кримінальним правом об’єктів, дає підстави розглядати розбій як тяжкий злочин.

Однак характеристика одного об’єкта розбою не дозволяє розглядати небезпечність окремих розбійних посягань. Досить зрозуміло, що окремі випадки розбою по ступеню суспільної небезпечності можуть суттєво відрізнятися один від одного. Враховуючи це, кримінальне законодавство з метою диференціації кримінальної відповідальності наряду із звичайним розбоєм передбачає кваліфікуючі види цього злочину.

Кваліфікуючими та особливо кваліфікованими складами розбою є розбій:

1)         вчинений за попередньою змовою групою осіб;

2)         осою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм;

3)         організованою групою;

4)         поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;

5)         із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;

6)         спрямований на заволодіння майном у великих розмірах;

7)         спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах [2, ст. 186].

Вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення розбою (узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.

Учасники вчинення розбою такою групою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль, Так, з урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попереднім зговором, до таких дій можуть бути віднесені передача іншому співучаснику зброї, подолання опору потерпілого або приведення його у безпорадний стан з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим виконавцем тощо.

Організована група - це стійке об'єднання декількох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення розбою. Ознаками організованої групи є: 1) наявність декількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у спільне об'єднання для готування або вчинення двох чи більше розбоїв; 3) стійкість такого об'єднання; 4) об'єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану; 5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом. Організована група є більш небезпечним різновидом групи з попередньою змовою. Вона відрізняється від групи з попередньою змовою: 1) стійкістю (для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов'язковою); 2) спрямованістю на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена і для вчинення одного злочину); 3) кількістю учасників - організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою - з двох і більше.

Стійкість об'єднання осіб є визначальною рисою організованої групи. Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Згуртованість групи виражається у її спаяності та одностайності. Ці ознаки як правило проявляються у наявності; постійних міцних внутрішніх зв'язків між учасниками групи, загальних правил поведінки, організатора (керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який. доведений до їх відома. Важливою ознакою згуртованості є суб'єктивний момент - єдність наміру учасників групи щодо вчинення розбою, що передбачає усвідомлення кожним з учасників факту об'єднання його з іншими особами в одну групу і прагнення тісно поєднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату. Мотиви учасників групи можуть не збігатися між собою.

Стабільність групи виражається у її міцності та постійності. Ці ознаки проявляються у: тривалості, системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, у т.ч. шляхом перекваліфікації тих, що залишились, вербуванні нових, прикритті своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у т.ч. шляхом підкупу службових осіб), наявності необхідних для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.

Таким чином, стійкість організованої групи означає, що вона має відносно постійний склад учасників з наявністю сильних зв'язків між ними і високого ступеня організованості, одностайності при прийнятті рішень і послідовності у здійсненні злочинних дій.

Діяльність учасників організованої групи може характеризуватися як розподілом ролей, так і співвиконавством або ж поєднанням цих форм співучасті.

Підвищена суспільна небезпечність розбою, скоєного двома і більш особами, заклечається в тому, що об’єднання зусиль декількох осіб, направляючих своє діяння на досягнення одного і того ж результату, взаємна підтримка злочинців може суттєво полегшити скоєння злочину і обумовити спричинення значно більшої шкоди як потерпілому, так і власності.

При розбої, скоєному декількома злочинцями, опір частіше за все здається потерпілому неможливим. Погроза спричинення тяжкої шкоди в подібних ситуаціях уявляється йому настільки реальною і не відверненою, що він, як правило, відмовляється від будь-якої спроби супротивляться.

Група з попередньою змовою характеризується не лише визначеним суб’єктивним зв’язком злочинців, але і їх участю у скоєнні злочину. Навіть у тих випадках, коли суб’єктивний зв'язок, згода між окремими учасниками незначна, носить випадковий епізодичний характер, спільна участь їх у скоєнні злочину суттєво підвищує суспільну небезпечність скоєного [5, с.44-45].

Визначення обтяжуючою розбій обставиною вчинення його особою, яка раніше вчинили розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187), означає, що на відміну від інших злочинів проти власності, повторність як кваліфікуючу ознаку розбою утворює попереднє вчинення розбійником лише двох злочинів - розбою і бандитизму (ст. 257). При цьому поняття "розбій" вживається в широкому розумінні. Йдеться не лише про розбій як злочин проти власності, передбачений ст. 187, ай про розбій як спосіб вчинення інших злочинів - проти громадської безпеки (ч. З ст. 262), проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ч. З ст. 289). у сфері обігу наркотичних засобів (ч. З ст. 308, ч. З ст. 312, ч. З ст. 313), військових (ч. З ст. 410, ч. 2 ст. 433).

Вчинення двох і більше розбоїв з метою заволодіння чужим майном за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати тільки за ч.2 ст.187.

Повторність скоєння розбою являється обставиною, яка свідчить про більш високу суспільну небезпечність злочинця, який активно проявляє тенденцію до насильницького заволодіння майном. Для визнання повторності розбою достатньо того, що злочин скоєно після раніше скоєного розбою чи бандитизму, і зовсім не обов’язково, щоб винний був засуджений за ці злочини.

У тих випадках, за раніше скоєний розбій або бандитизм відбувся судовий вирок, не виникає будь-яких труднощів у кваліфікації повторно скоєного нападу.

У випадку скоєння обох злочинів до винесення вироку, кваліфікація скоєного залежить від характеру скоєних злочинів.

Також кваліфікація розбійного нападу як повторного не виключається і в тому випадку, якщо першого разу особа була не виконавцем розбою чи бандитизму, а являлась однією з учасників. Повторним розбоєм слід визнавати і тоді, коли перший злочин було припинено на стадії готування. [5, с.65-67].

Обтяжуючою розбій обставиною закон називає вчинення цього злочину з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Житло – це житловий будинок чи житлове приміщення, які призначені для постійного (приватний будинок, квартира, кімната в квартирі, будинку чи гуртожитку) чи тимчасового (кімната в готелі, казармі чи кубрику військовослужбовців, палата в лікарні чи іншому закладі охорони здоров’я, дитячий чи садовий будинок, палатка, вагончик) проживання людей, а також ті складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкон, веранда, комора тощо).

Інше приміщення – це різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначенні для розміщення людей чи матеріальних цінностей.

Під сховищем слід розуміти частину території, відведену для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, яка обладнана огорожею або технічними засобами чи забезпечена іншою охороною, а також залізничні цистерни, контейнери, сейфи і тому подібні сховища.

Проникнення – це вторгнення у житло, інше приміщення чи сховище з метою вчинення розбою. Воно може здійснюватися як таємно, так і відкрито, як з подоланням перешкод або опору людей, так і безперешкодно, шляхом обману, тощо, а також з допомогою різних знарядь, які дають змогу винній особі викрадати майно із житла, іншого приміщення чи сховища без входу до нього. Спосіб проникнення значення для кваліфікації не має. Якщо в результаті дій, спрямованих на проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища, було знищено чи пошкоджено майно, то винний за наявності для цього підстав може додатково вести відповідальність ще й за ст. ст. 194 або 196. У разі заподіяння а результаті проникнення фізичної шкоди особам, які перешкоджали такому проникненню (охоронці, вахтери тощо), дії винних осіб за наявності для того підстав слід додатково кваліфікувати як злочин проти життя чи здоров'я.

Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи даної обтяжуючої обставини, слід з'ясувати, з якою метою особа опинилася у житлі, іншому приміщенні чи сховищі і коли у неї виник умисел на заволодіння майном. Така обставина має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном. Не можна кваліфікувати як вчинені з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище дії особи; яка потрапила до житла, іншого приміщення чи сховища без наміру вчинити викрадення, а потім заволоділа чужим майном. Якщо ж вона потрапила у житло з відповідного дозволу, використавши для цього дійсний чи вигаданий привід, з метою викрадення майна чи заволодіння ним; її дії слід кваліфікувати як вчинені з проникненням у житло.

Не утворює цієї ознаки викрадення майна з житла, іншого приміщення чи сховища особою, яка відповідно до свого службового становища, у зв'язку з роботою, правовим статусом, особливим характером діяльності підприємства, установи, організації, була наділена правом безперешкодного доступу до них. Це, зокрема, стосується викрадення майна службовцями та робітниками з службових чи виробничих приміщень, в яких вони працюють, членами сім'ї - з житла, в якому вони мешкають, відвідувачами магазинів, ательє, виставок з приміщень чи сховищ, де здійснюються продаж чи. виставка товарів і доступ до яких є вільним для всіх бажаючих.

Розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, мас місце тоді, коли потерпілому в процесі розбійного нападу було заподіяно такі ушкодження.

Умисне заподіяння при розбої тяжкого тілесного ушкодження, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 чи ч. 2 ст.121, оскільки воно повністю охоплюється ч. 4 ст. 187.

Якщо в процесі розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого або останнього було умисно вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 4 ст.187 і ч. 2 ст.121 або ч.2ст.115.

Заподіяння смерті потерпілому через необережність при розбої також належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за відповідними частинами ст.187 і ст. 119.

Небезпечні для життя тілесні ушкодження визнаються тяжкими в силу того, що в момент їх спричинення має місце суттєвий розлад здоров’я, виражене в об’єктивних ознаках (проникаюче поранення, перелом кісток, пошкодження великих кров’яних сосудів і тому подібне).

Саме ці об’єктивні ознаки відрізняють небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження. Небезпечність для життя полягає в способі впливу на потерпілого, обраним винним, однак потерпілому або не спричиняється шкода, або заподіюється шкода, яка не підпадає під перелічені в Правилах об’єктивні ознаки небезпечного для життя тяжкого тілесного ушкодження.

Тяжке тілесне ушкодження, що призвело до смерті, відрізняється від умисного вбивства необережною виною суб’єкта по відношенню до смерті потерпілого. Якщо встановлений умисел винного на вбивство, то насильницькі діяння, які спричинили смерть потерпілого, повинні кваліфікуватися як умисне вбивство. А якщо умисел виник під час вчинення розбою, то дії злочинця будуть кваліфікуватися за сукупністю цих злочинів [5, ст.60]. Це підтверджується п.11 ППВСУ №10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

Організована група - це стійке об'єднання декількох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення розбою. Ознаками організованої групи є: 1) наявність декількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у спільне об'єднання для готування або вчинення двох чи більше розбоїв; 3) стійкість такого об'єднання; 4) об'єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану; 5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом. Організована група є більш небезпечним різновидом групи з попередньою змовою. Вона відрізняється від групи з попередньою змовою: 1) стійкістю (для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов'язковою); 2) спрямованістю на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена і для вчинення одного злочину); 3) кількістю учасників - організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою - з двох і більше.

Стійкість об'єднання осіб є визначальною рисою організованої групи. Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Згуртованість групи виражається у її спаяності та одностайності. Ці ознаки як правило проявляються у наявності; постійних міцних внутрішніх зв'язків між учасниками групи, загальних правил поведінки, організатора (керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який. доведений до їх відома. Важливою ознакою згуртованості є суб'єктивний момент - єдність наміру учасників групи щодо вчинення розбою, що передбачає усвідомлення кожним з учасників факту об'єднання його з іншими особами в одну групу і прагнення тісно поєднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату. Мотиви учасників групи можуть не збігатися між собою.

Стабільність групи виражається у її міцності та постійності. Ці ознаки проявляються у: тривалості, системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, у т.ч. шляхом перекваліфікації тих, що залишились, вербуванні нових, прикритті своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у т.ч. шляхом підкупу службових осіб), наявності необхідних для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.

Таким чином, стійкість організованої групи означає, що вона має відносно постійний склад учасників з наявністю сильних зв'язків між ними і високого ступеня організованості, одностайності при прийнятті рішень і послідовності у здійсненні злочинних дій.

Діяльність учасників організованої групи може характеризуватися як розподілом ролей, так і співвиконавством або ж поєднанням цих форм співучасті.

Розбій визнається спрямованим на заволодіння майном у великих розмірах, якщо при його вчиненні винний (винні) ставив за мету неправомірно заволодіти майном на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний розмір доходів громадян, а спрямованим на заволодіння майном, у особливо великих розмірах, якщо метою його вчинення було заволодіння майном на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний розмір доходів громадян (п. п. З і 4 примітки до ст. 185). При цьому для наявності таких ознак факту реального заволодіння майном на зазначені суми не потрібно. [3, ст. 186].

Розмір шкоди, яку може бути заподіяно власності, суттєво впливає на ступінь суспільної небезпечності розбою. При великих розмірах не лише спричиняється серйозні матеріальні збитки відповідним організаціям, але і створюються для злочинців можливості довготривалого паразитичного існування за рахунок викраденого майна.

Необхідно мати на увазі те, що для правильної кваліфікації злочину за основу слід брати розмір фактичного причиненого збитку в його грошовому вимірюванні.

А саме головне, що для правильної кваліфікації даного виду розбою необхідно звертати увагу на спрямування умислу злочинців. [5, с. 69]


 


Информация о работе «Суб'єктивна та об'єктивна сторони розбою»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 96068
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
443754
0
0

... літературі XIX-XX століть не склалося усталеної думки з цього питання. Їх ототожнювали В.І. Синайський [172][98], В.П. Грибанов [44][99], А.В. Малько [131][100], У. Маттеі [134][101]. Розмежовують межі та обмеження права власності такі дореволюційні та сучасні правники, як В.І. Курдиновський [119][102], В.І. Крусс [158][103], М.А. Нагорна [158][104], О.О. Михайленко [137][105]. Висловлене й інше ...

Скачать
96507
0
1

... вирішеності конфліктної проблеми. Американський конфліктолог М. Дойч головним критерієм успішного розв'язання конфлікту вважає задоволення сторін його результатами. Деякі вітчизняні конфліктологи називають показниками конструктивного розв'язання конфлікту ступінь вирішеності (усунення) суперечності, яка лежала у підґрунті конфлікту, та перемогу в боротьбі того із опонентів, що був правий. З цим ...

Скачать
45715
0
0

... тільки судом слугує захисту прав та свобод громадян, в тому числі тих, яким призначається покарання за скоєний злочин. До загальних підстав призначення покарання мають пряме та безпосереднє відношення принципи кримінальної відповідальності. В числі цих принципів в КК названі: законність, рівність громадян перед законом, наявність вини, справедливість, гуманізм. Суд, призначаючи особі, яка ...

Скачать
97374
0
0

жає всі суттєві ознаки вбивства. Таке поняття вбивства могло б бути нормативною основою його типової юридичної конструкції. Однак законодавець не дотримався окремих правил законодавчої техніки, що призвело до неоднозначного розуміння змісту цього поняття. Зокрема, воно не називає того, що випадки необережного позбавлення життя іншої людини необхідно (логічно) назвати заподіянням або спричиненням ...

0 комментариев


Наверх