Навигация
Розмежування розбою від насильницького грабежу та вимагання
96068
знаков
0
таблиц
0
изображений
4. Розмежування розбою від насильницького грабежу та вимагання
Однією з умов правильної кваліфікації розбійних нападів складається в чіткому уявленні про основні відмінності цих посягань від суміжних складів злочину.
Суміжними складами злочину є бандитизм, грабіж, вбивство з корисливих мотивів, вимагання, хуліганство та самоправство.
У цій курсовій роботі далі буде розглянуто розмежування розбою від насильницького грабежу та вимагання.
Отже, для того щоб правильно кваліфікувати скоєне посягання, розпізнати у скоєному саме той склад злочину, який мав місце в дійсності, необхідно чітко уявляти основні відмінності між суміжними складами злочину.
Розбій та насильницький грабіж
Необхідність в розмежуванні грабежу і розбою виникає у тих випадках, коли відкрите заволодіння майном при грабежі супроводиться застосуванням насильства до потерпілого. Саме насильницький спосіб посягання на власність обумовлює схожість цих злочинів.
Як і розбій, грабіж, поєднаний із застосуванням насильства до потерпілого, являє собою посягання на два об’єкти – власність та особу.
Різниця між насильницьким грабежем та розбоєм визнається головним чином характером застосованого до потерпілого насильства. Розбій являє собою напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, а насильницький грабіж передбачає не небезпечний для життя та здоров’я вплив на людину.
Не небезпечним для життя і здоров’я потерпілого легкі тілесні ушкодження, які не потягнули за собою розлад здоров’я чи незначної стійкої втрати працездатності. Це – поверхневі пошкодження у вигляді невеликих ран, кровотечі, ушибів.
До ряду насильства, яке не шкідливе для здоров’я, також повинні бути віднесені побої та інші насильницькі діяння, пов’язані з спричиненням потерпілому лише фізичної болі.
Таким чином, максимальна шкода, яка спричиняється потерпілому при насильницькому грабежі, може виразитися в легких тілесних ушкодженнях, які не потягнули розлад здоров’я. Якщо ж в результаті застосованого насильства потерпілому причиняється більш серйозна шкода, відповідальність повинна наступати за розбій.
При розмежуванні розбою та грабежу слід виходити не лише з тих наслідків, які наступили в результаті застосованого насильства, але і враховувати спосіб діяння винного, котрий може суттєво впливати на кваліфікацію вчиненого.
Так, насильство з метою заволодіння майном, поєднане з застосуванням зброї або інших предметів, використаних в якості зброї, завжди повинно розглядатися як розбій, незалежно від характеру наслідків.
Відмінністю між грабежем та розбоєм проводиться також по моменту закінчення цих злочинів. Якщо розбій вважається закінченим з моменту застосування насильства незалежно від того, чи була досягнута мета заволодіння майном, то грабіж може бути визнано закінченим злочином лише тоді, коли злочинець заволодів майном.
Різноманітний підхід законодавця до визначення моменту закінчення розбою і грабежу обумовлений різноманітним ступенем значення безпосереднім об’єктом цих злочинів, пов’язаних з особою. При розбої злочинець посягає на такі блага особи, як життя і здоров’я, в той час як при грабежі посягання направлено на менш цінні блага – тілесну недоторканість і свободу особи. При розбої порівняно з грабежем засобом досягнення корисливої мети само по собі частіше за все представляє значно більшу небезпеку, ніж злочинний намір по відношенню до заволодіння майна.
Відмінною особливістю грабежу порівняно з розбоєм являється те, що закон визначає грабіж як відкрите викрадення майна. Відкритим викраденням визнається у тих випадках, коли факт вилучення майна усвідомлюється потерпілим або третьою особою.
Розбій та вимагання
Досить близьким і схожим з розбоєм по ряду ознак склад вимагання, передбачений так як і розбій, в розділі про злочини проти власності.
Під вимаганням розуміється вимагання передачі власності громадян або права на майно або скоєння будь-яких діянь майнового характеру під загрозою насильства над потерпілим або його близьких, оголошення про них принизливих свідчень або знешкодження їхнього майна.
Вимагательство – це пред’явлена із корисливих спонукань вимога передати приватне майно громадян чи права на нього, або вчинення будь-яких дій майнового характеру, поєднана із погрозою застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб, розголосити відомості, що ганьблять його або близьких йому осіб, пошкодити чи знищити їх майно, так і з насильством, пошкодженням чи знищенням майна.
Вимагання слід вважати закінченим з моменту пред’явлення вимоги, поєднаної з вказаними, насильством, пошкодженням чи знищенням майна, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети [4; п.7].
Схожість розбою та вимагання визначається тим, що вони обоє вони посягають одночасно на власність та особу. Однак якщо при розбої посягання на власність здійснюється шляхом насильницького і протиправного заволодіння чужим майном, то при вимаганні винний може переслідувати мету не лише вилучення конкретної речі або цінностей, але і отримання права на річ або здійснення в його інтересах будь-яких діянь майнового характеру. Таким чином, при вимаганні посягання може бути направлено на більш широку майнову сферу, ніж при розбої.
Слід мати на увазі, що якщо при розбої майно, котрим намагається заволодіти злочинець, знаходиться у володінні потерпілого, то при вимаганні винний може переслідувати мету зміцнити свої «права» на майно, яким він вже володіє. Наприклад, це може бути випадок, коли вимагатель вимагає передання йому у володіння майно, яке вже було передано йому у користування, передано на збереження або у борг.
Як при розбої, так і при вимаганні досягнення корисливої мети забезпечується шляхом впливу на потерпілого. Однак по характеру впливу і способу його застосування розбій і вимагання суттєво відрізняються один від одного.
Погроза при вимаганні являється більш ширшим поняттям порівняно з з погрозою, застосованої при розбої. Це обумовлено тим, що вимагатель може погрожувати потерпілому не лише застосуванням насильства, але і оголошенням принизливої інформації або знешкодженні майна. Крім того, при вимаганні злочинець може погрожувати застосуванням насильства не лише до самого потерпілого, але і до його близьких.
Особливу увагу слід звернути увагу на відмінності в понятті насильства, яким може погрожувати винний при скоєнні цих злочинів. Якщо склад розбою завжди передбачає погрозу насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, то для складу вимагання не має значення характер тої шкоди, якою злочинець погрожує потерпілому. Погроза насильством при вимаганні може виражатися в «обіцянці» застосувати до потерпілого будь-які міри фізичного впливу, починаючи від побоїв і закінчуючи позбавленням життя.
Суттєва особливість вимагання порівняно з розбоєм складається також і в тому, що погроза насильством, пред’явлена вимагателем, та реалізація цієї погрози у випадку невиконання вимоги завжди відстають один від одного у часі. Якщо при розбої психічне насильство являє собою погрозу негайної розправи над потерпілим, то при вимаганні винний «обіцяє» привести свою погрозу у виконання у майбутньому. Цей проміжок в часі між погрозою і її реалізацією робить вимагання менш суспільно небезпечним злочином, ніж розбій, так як створює потерпілому можливість звернутися до органів влади і відгородити себе від притягання вимагателя.
У юридичній літературі робились спроби проводити розмежування між складами розбою та вимагання за способом заволодіння майном. При цьому зазначалося, що «при вимаганні майно не викрадається, а передається самим потерпілим».
Факт передачі майна злочинцю самим потерпілим не являється обставиною, характерною виключно для вимагання. Зустрічаються випадки, коли і при скоєнні розбою потерпілі під загрозою застосування насильством добровільно віддають майно, яке вимагають злочинці [5, с.77-86].
Висновок
Враховуючи особливу небезпеку такої форми нападу на громадян, як розбій, у наш час особливої актуальності набуває подальше вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, послідовне підвищення професійної майстерності співробітників слідчих і оперативно-розшукових апаратів по розкриттю і розслідуванню розбійних нападів - зокрема в ліфтах, в житлових приміщеннях, в під'їздах, в транспорті і т.п. Особливо небезпечними ці злочини стають в тих випадках, коли до їх здійснення причетні особи, що заздалегідь об'єдналися в злочинну групу. Проте, як свідчать фахівці, проблема боротьби з цими злочинами достатньо специфічна і багато її аспектів поки не знайшли належного освітлення в криміналістичній літературі. Після написання даної дипломної роботи можна зробити наступні висновки. Розбій - один з найбільш небезпечних злочинів проти державної власності, суспільної і особистої власності. Небезпека його полягає в одноразовому посяганні на власність і людину, при цьому насильство, вживане при розбої, створює небезпеку не тільки для здоров'я, але і для життя потерпілого. Суть розбою полягає в прагненні злочинця оволодіти чужим майном шляхом застосування насильства до потерпілого. Цим визначається одночасне посягання даного злочину на відносини власності і на особу. До ознак, залежно від наявності яких виділяються кваліфіковані та особливо кваліфіковані види злочинів проти власності першої групи, закон відносить вчинення таких діянь: 1) повторно, 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) організованою групою; 4) у великих 5} особливо великих розмірах; 6) із заподіянням значної шкоди потерпілому. Кримінальна відповідальність — це особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється офіційна оцінка поведінки особи як злочинної. Основні види покарання за розбій можна згрупувати так: 1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна. 3. Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна. 4. Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна. Основні завдання і мета, що ставились перед написанням даної дипломної роботи були досягнуті.
Список використаної літератури
1. Конституція України від 28.06.1996р.
2. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001р.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 6-те вид., переробл. Та доповн. / За ред.. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2009. – 1236 с.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009р «Про судову практику у справах про злочини проти власності».
5. Кригер Г.Л., Ответственность за разбой, «Юридическая литература», 1968г. 104с.
6. Шульга А.М., Павликівський В.І., Вапсва Я.А./ Кримінальне право України: основні питання та відповіді: Посібник. – Х.:, 2008. – 304с.
7. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В.Олександров, О.О.Дуров, В.А.Клименко). – В.А.Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 712с.
8. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник/ М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін..; За ред.. проф. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – 2-е вид., перероб. І доп. –К.: Юрінком Інтер,2005. – 544с.
9. Владимиров, В.А. Квалификация преступлений против личной собственности: Учебное пособие. - М., 1968. - 172 с.
10. Горішній, О.О.Суб'єктивна сторона розбою//Право і суспільство: Науковий журнал / Засновники: Нац.акад.внутр.справ України, Всеукр.фонд юрид.науки академіка права В.В.Сташиса, Юрид.акад.Мін.внутр.справ України, Товариство з обмеж.відповід."Фонд юрнауки АПС". - 2009. - № 3. - С.97-101.
11. Дітріх, О.Загальна характеристика корисливих посягань на власність із застосуванням насильства//Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 10. - С.117-122.
12. Горішній, О.О. Об'єктивна сторона розбою: теорія і реальність//Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 2. - С.140-146.
13. Дітріх, О. Особливості кримінально-правового змісту насильства у складі злочину, передбаченого ст. 187 КК України//Юридична Україна. - 2008. - № 9. - С. 88-94.
14. Морозов, В. Особенности квалификации убийств, сопряженных с разбоем, вымогательством или бандитизмом//Уголовное право. - 2007. - № 4. - С. 52-54.
15. Редин, М.П.Разбой (понятие, конструкция состава)//Современное право. - 2007. - № 10. - С. 96-104.
16. Кизлык, А.П. Уголовно-правовая и криминологическая характеристики разбоя//Вестник Московского университета МВД России. - 2005. - № 2. - Москва. - С. 59-60.
17. Севрюков, А.П. Разбой как форма хищения. Уголовно-правовая характеристика разбоев с незаконным проникновением в жилище//Российский следователь. - 2001. - №2. - С.25-32
Похожие работы
... літературі XIX-XX століть не склалося усталеної думки з цього питання. Їх ототожнювали В.І. Синайський [172][98], В.П. Грибанов [44][99], А.В. Малько [131][100], У. Маттеі [134][101]. Розмежовують межі та обмеження права власності такі дореволюційні та сучасні правники, як В.І. Курдиновський [119][102], В.І. Крусс [158][103], М.А. Нагорна [158][104], О.О. Михайленко [137][105]. Висловлене й інше ...
... вирішеності конфліктної проблеми. Американський конфліктолог М. Дойч головним критерієм успішного розв'язання конфлікту вважає задоволення сторін його результатами. Деякі вітчизняні конфліктологи називають показниками конструктивного розв'язання конфлікту ступінь вирішеності (усунення) суперечності, яка лежала у підґрунті конфлікту, та перемогу в боротьбі того із опонентів, що був правий. З цим ...
... тільки судом слугує захисту прав та свобод громадян, в тому числі тих, яким призначається покарання за скоєний злочин. До загальних підстав призначення покарання мають пряме та безпосереднє відношення принципи кримінальної відповідальності. В числі цих принципів в КК названі: законність, рівність громадян перед законом, наявність вини, справедливість, гуманізм. Суд, призначаючи особі, яка ...
жає всі суттєві ознаки вбивства. Таке поняття вбивства могло б бути нормативною основою його типової юридичної конструкції. Однак законодавець не дотримався окремих правил законодавчої техніки, що призвело до неоднозначного розуміння змісту цього поняття. Зокрема, воно не називає того, що випадки необережного позбавлення життя іншої людини необхідно (логічно) назвати заподіянням або спричиненням ...
0 комментариев