Розвиток науки цивільного права в період 1917-1955 років (1955 рік – дискусія про цивільне право, яку розпочав Венедиктов)

3.         Розвиток науки цивільного права в період 1917-1955 років (1955 рік – дискусія про цивільне право, яку розпочав Венедиктов)

На сторінках журналу "Советское государство и право" розгорнулася дискусія за участю видатних цивілістів: Агаркова М.М., Венедиктова А.В. та інші. Венедиктов Анатолій Васильович займався дослідженням юридичної особи, але його найважливіша праця пов’язана з державною власністю в СРСР.

В 40-60 роках розпочали роботу професор Генкек, Аскназій С.І.

Генкен "Гражданские и торговые права зарубежных капиталистических стран", 1949 року.

В 50-ті роки почали працювати Лунц ("Міжнародне приватне право"), С.М. Братусь (першим запропонував відновити поділ права на публічне і приватне, "Юридические лица в советском гражданском праве", "Субъекты гражданского права", "Юридическая ответственность и законность в гражданском праве"), Іван Борисович Новицький ("Сделки. Исковая давность", 1950 року), Халфіна Р.О.

В 70-80 роки приходить нова плеяда цивілістів: В.П. Грибанов ("Осуществление и защита гражданских прав"), Октябрь Олексійович Красавчиков (завідувач кафедрою цивільного права Свердловського юридичного інституту "Юридические факты в советском гражданском праве" – запропонував поділити заходи негативного впливу на заходи відповідальності і заходи захисту). Райхер (Москва), Брагинський Михайло Ісакович – закінчив Київський університет, фахівець з договірного права, Яковлєв Веніамін Федорович – "Метод гражданско-правового регулирования общественных отношений".

4. Розвиток цивілістичної думки в КНУ

1835 рік – в університет був перший набір. Функціонувало 7 кафедр, серед яких: кафедра римського права, яку очолював Міцкевич і кафедра російських цивільних законів, яку очолював Орнадський (а згодом – Федотов-Чеховський, Демченко). Римська цивілістика була на високому рівні. Читалася історія римського права, джерела римського права, система римського права.

Кафедра законів цивільних займалася вивченням діючого на той час цивільного законодавства.

Каленик Андрійович Мітюков в 1851 року захистив дисертацію "Спадкування за римськими законами", був деканом, а потім і ректором. Визнання як вченого Мітюкову приніс рідкісний талант лектора: точність формулювань, жвавість мови.

35 років Мітюков читав лекції в КНУ. У 1884 році написав підручник "Курс римського права". Ініціював у 1877 році створення при університеті Товариства, яке очолювали вчені юридичного факультету.

Удінцев – відома особистість.

Професор Сінайський "Нариси з римського землеволодіння", приват-доцент Казанцев – це учні Мітюкова.

Професора Покровського можна також віднести до школи професора Мітюкова. Він також був романістом.

Однак, розвивалася не лише романістика, а й власне цивілістика. Розвивалося торговельне право, в тому числі банківське право, промислове право і т.д.

В.В. Демченко зробив важливий вклад в розвиток цивілістики.

Професор Сінайський займався розробками і римського, і цивільного права.

Неволін "История русских гражданских законов" – перший російський вчений-юрист, який був обраний до Академії наук.

Андрій Каленикович Мітюков, професор Петражицький також деякий час працювали в КНУ.

Діяв гурток з цивільного права, публікувалися праці членів-студентів цього гуртка. Студент Чельцов навіть отримав золоту медаль за одну зі своїх доповідей.

Після 1913-1914 років наука цивільного права була найбільш потужною.

В кінці ХІХ століття сформувалася потужна цивілістична школа в КНУ.

КНУ важався одним із найавторитетніших навчальних закладів серед західних держав.

На юридичному факультеті було 13 кафедр, а в КНУ взагалі – 57 кафедр.

1917-1918 роки – читалося поліцейське право і т.д.

1918-1919 роки – найбільший набір на юридичний факультет – 500 чоловік.

1920 рік – скасована плата за навчання.

1919 рік – скасоване викладання богослов’я.

1920 – в межах реформи КНУ був закритий і на його базі був медичний інститут і інститут народної освіти.

Університет був закритий аж на 13 років.

1933 рік – була відновлена діяльність університету.

1937 рік – відновив роботу юридичний факультет. Почав викладати Сашути Наумович Ланков, Г.К. Матвєєв.

1938 рік – відновлена кафедра цивільного права, яку очолював С.Н. Пантков.

На кафедру цивільного права прийшов і Пантелеймон Андрійович Індиченко – фахівець по земельному праву.

У 1941 році університет був евакуйований.

16.01.1944 року – робота університету була відновлена.

Тема 5. Механізм цивільно-правового регулювання

1.         Загальна характеристика механізму правового регулювання. Особливості механізму цивільно-правового регулювання

2.         Цивільно-правові норми в механізмі цивільно-правового регулювання

3.         Особливості реалізації цивільних прав та обов’язків

4.         Ефективність цивільно-правового регулювання

1.         Загальна характеристика механізму правового регулювання. Особливості механізму цивільно-правового регулювання

Напрями розвитку теорії держави і права:

Ø   удосконалення законодавства;

Ø   підвищення ефективності вже діючих (без зміни законодавства).

Що таке вплив правової норми на життя суспільства?

Адже правове регулювання є вужчим за поняття правового впливу + правова культура, правова ідеологія, правове виховання.

Правове регулювання – одна із форм правового впливу за допомогою специфічних правових засобів (правові норми, правовідношення, акти реалізації права).

Александров, Алексєєв.

Форми правового впливу в загальній теорії держави і права – права заборони, правовий статус (певний обсяг правоздатності, правова компетенція, конкретні правовідносини. Механізм правового регулювання відбиває активну сторону переведення прав з етапу нормативності у впорядкованість суспільних відносин. Шлях від об’єктивного до суб’єктивного. Правовідношення відмирає, воно трансформується (більше впливу набувають регулятивні норми).

Стадії процесу регулювання:

1)         утворення норм – регламентація правових відносин (визначення правового режиму);

2)         виникнення суб’єктивних прав та обов’язків;

3)         реалізація цих прав та обов’язків, втілення їх у конкретну фактичну поведінку учасників суспільних відносин;

4)         застосування права (спеціальні суб’єкти) – фізична особа не може застосовувати норму, вона може лише виконувати застосування у примусовому порядку, на відміну від норм моралі.

Елементи механізму:

1)         норми права;

2)         конкретні правовідносини;

3)         акти реалізації прав та обов’язків;

4)         акти застосування прав.

В нормі права завжди закладається модель належної поведінки.

Правовідношення – головний засіб, за допомогою якого визначається хто і як буде виконувати норму права. Саме у правовідношенні загальна модель, яка вже конкретизується через суб’єктивні права і обов’язки відповідних суб’єктів.

Норма права не має конкретного адресата, а у правовідношенні є конкретні суб’єкти.

Акти реалізації – фактична поведінка суб’єктів.

Акти застосування права – відповідні владні розпорядження компетентних органів, які гарантують і забезпечують виконання норм права.

Функції права через механізм:

Ø   регулятивна (стадія застосування може і не настати);

Ø   охоронна (не застосовує право).

Механізм цивільно-правового регулювання:

1)         особливість предмету цивільно-правового регулювання;

2)         метод цивільно-правового регулювання.

Елементи цивільно-правового механізму:

ü   норми;

ü   правовідносини;

ü   юридичні факти;

ü   основні заходи примусу.