Сучасна методологія цивільного (приватного) права

5.         Сучасна методологія цивільного (приватного) права

Метод цивільно-правового регулювання.

Відбувається реалізація методу юридичної координації.

Реалізація принципу диспозитивності – ст.6 ЦК.

Реалізація принципу повного відшкодування шкоди, принципу захисту цивільних прав у суді.

Юридичні факти значно розширили свій діапазон.

6.         Принципи, функції, система цивільного права

Принципи цивільного права.

В Цивільному кодексі закріплено принцип регулювання відносин із застосуванням аналогії права.

Якщо відносини не врегульовані законом, то вони врегульовуються, враховуючи основні положення, засади цивільного законодавства. І це практичне значення закріплення принципів у Цивільному кодексі.

Функції цивільного права:

Ø   компенсаційна;

Ø   відновлювальна;

Ø   регулятивна;

Ø   охоронювальна, яка включає компенсаційну, відновлювальну функцію.

Тема 2. Джерела цивільного права України

1.         Поняття та загальна характеристика цивільного законодавства. Система цивільного законодавства України

2.         Поняття та форми систематизації цивільного законодавства

3.         Кодифікація цивільного законодавства дореволюційної Росії

4.         Перша кодифікація радянського цивільного законодавства

5.         Друга кодифікація цивільного законодавства СРСР, УРСР

6.         Впорядкування цивільного законодавства України на сучасному етапі. Розробка та прийняття нового Цивільного кодексу України

7.         Концепція та структура Цивільного кодексу України 2003 року

8.         Інші джерела цивільного права

1.         Поняття та загальна характеристика цивільного законодавства. Система цивільного законодавства України

Система цивільного права:

Ø   кодекс;

Ø   інші нормативно-правові акти (ЗУ "Про власність");

Ø   рівень досконалості законодавства;

Ø   наявність прогалин;

Ø   повнота цивільного права.

Рівень досконалості законодавства, наявність прогалин, повнота цивільного права – з цією метою виникло поняття "система цивільного права".

Система цивільного законодавства – існує реально – це великий за обсягом нормативний масив, який складається із нормативно-правових актів різної юридичної сили, які розміщені у певній ієрархічній послідовності.

Основою цивільного законодавства є Цивільний кодекс, який за своїм змістом відповідає засадам громадського суспільства. Цивільний кодекс має великий потенціал. Відомче законодавство: в радянські часи кожне міністерство приймало нормативно-правові акти, зараз також певні відомства – центральні органи виконавчої влади зі спеціальною компетенцією мають право приймати акти (наприклад, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Комісія з цінних паперів, НБУ).

Чинники, що стримують неконтрольований зміст відомчого законодавства: процес їх реєстрації у Мін’юсті.

2.         Поняття та форми систематизації цивільного законодавства

Систематизація.

Способи впорядкування:

1)         інкорпорація – об’єднання у збірники, зведення нормативних актів, що стосуються певної сфери діяльності;

2)         консолідація;

3)         кодифікація.

Кодифікація – не лише структурне оновлення нормативного масиву, а й змістовне оновлення (тривалий процес).

Консолідація – різновид інкорпорації, не відбудовується у змістовні зміни.

Декодифікація – починають змінювати положення кодексу і іншими законами.

Новелізація законодавчих актів – коли в результаті внесення змін формується нова редакція.

3.         Кодифікація цивільного законодавства дореволюційної Росії

Університетського періоду не було.

Користувалися звичаєвим правом.

Ідея кодифікації в Російській імперії існувала у XVIII столітті. Але робота комісії за часів Петра І була малоефективна. Це пояснювалося тим, що кожній комісії ставилися різні завдання.

На початку ХІХ століття за часів Олексія І кодифікації було покладено на вченого Сперанського. В цей час спостерігається сильний французький вплив – це полонило російський простір. Тому проект Цивільного кодексу Сперанського схожий на французький Цивільний кодекс.

1812–1815 роки – перемога на Французькій революції, Сперанського відправили на заслання, ідея кодифікації відходить на другий план.

1826 рік – Сперанський знову закликає до роботи, пов’язаної з кодифікацією діючого права – Сперанський зробив.

Січень 1833 року – були санкціоновані як повні зібрання законів.

Частина І тому 10 – Закони цивільні.

Вирішуючи завдання кодифікація Сперанський здійснив обмежену кодифікацію.

Це означало віддалення від завдання зробити новий "нормальний" кодекс.

В момент прийняття такий закон не відповідав дійсним потребам суспільства.

1882 рік – утворено комісію для створення нового Цивільного кодексу. Розробники не були пов’язані чинними законами. Завдання: змістовно змінити законодавство.

1861 рік – відміна кріпосного права.

17 років комісія випускала розроблений проект частинами.

1899 рік – підготовлено проект зобов’язального права.

1903 рік – решта частин підготовлена.

В судові, урядові, наукові установи розіслано.

1905 рік – на підставі зауважень друга редакція.

1905-1907 рік – революція, імперія під загрозою.

1913 рік – в Держдуму внесено проект зобов’язального права.

1914 рік – початок І світової війни. Тому проект над яким детально працювали був завершений тоді, коли він був вже нікому не потрібний.

26.07.1991 року – були прийняті "Основи цивільного законодавства".

1917 рік – перемога нових політичних сил. Відбувається поступове знищення приватної власності. Всі основні матеріальні цінності були націоналізовані.

Право почало трансформуватися з дореволюційного в капіталістичне.

Доктрина почала вважати право непотрібним і зайвим в державі. Право називали більше опіумом для народу, ніж релігією. Юрист Стучка, автор роботи "Революционное право и государство", все ж таки стояв на позиції необхідності права в державі.

З 1922 року – в економіці реалізуються засади приватної власності.

Зародилася ідея суцільного планування. Поширеним стає не принцип координації, а принцип субординації.

Заснування дискримінації кредитно-грошових відносин.