Проектування вирощення проса в умовах господарства "Широка Балка" Юр'ївського району Дніпропетровської області

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра рослиництва

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

 

Проектування вирощення проса в умовах господарства «Широка Балка» Юр'ївського району Дніпропетровської області

Дніпропетровськ 2007

Зміст

 

Вступ

1.Агpoекологiчнi умови господарства .

1.1.Загальнi вiдомості про господарство.

1.2.Грунтово-клiматична характеристика господарства.

1.3.Землекориcтyвання

1.4.Схеми основних сiвозмiн, структура лосiвних площ врожайнiсть

2.Народногосподарське значення культури, економiчна ефективнiсть виробництва її в гослодарствi.

 Сорти та гiбриди.

3. Бiологiчнi осо6ливостi культури.

3.1.Вiдношення до вологи

3.2.Вiдношення до тепла

3.3.Вiдношення до грунтiв.

3.4.Потреба рослин у живильних речовинах i особливостi живления.

3.5.Фази розвнтку, i критичнi перiоди в життi рослин.

3.6.Розрахунок бiолоriчного врожаю культури.

4.Технологія вирощування культури в господарствi.

 4.1. Micцe в сiвозмiнi. .

4.2. Обро6iток грунту.

4.3.Основний.

4.4. Передлосiвний.

4.5.Удобрения культури.

4.6.0сновне.

4.7. Передпосівній.

4.8. Підживлення.

 4.9. Підготування насіння до посіву.

4.10.Посів.

4.11.Термiни сівби.

4.12.Засоби посіву, глібина заробки насіння.

4.13.Норми висiву, розрахунок норми висiву.

4.14.Уход за посiвами. Заходи боротьби з бур'янами, шкiдниками i хворобами.

 4.15.3бирання врожаю. .

4.16.Обгрунтування cтpоків i засобiв збирання.

Висновки i пропозицiї по збiльшенню виробництва культури в господарствi.

Список використаної літератури.

Вступ

 

Сучасна аграрна політика і національна дотримка України в галузі агропромислового виробництва спрямована на досягнення продовольчої безпеки держави, створення умов для розвитку високоефективного виробництва та вирішення проблем соціальної інфраструктури.

На протязі останніх років в аграрному секторі економіки проведено ряд важливих етапів реформування, які радикально змінили характер виробничих відносин, закріпили основні принципи функціонування ринкових механізмів, створили передумови для інтегрованої взаємодії окремих сфер діяльності та забезпечили новий рівень відповідальності за використання природних, економічних і людських ресурсів.

В Степовому регіоні зосереджено 45,9% сільськогосподарських угідь України, які характеризуються найбільш високим потенціалом продуктивності грунтів. Природно-економічні ресурси і соціальна ситуація дозволяють вести багатогалузеве сільське господарство з перспективами зростання обсягів і ефективності виробництва.

Основною рисою зміни соціально-правового устрою в агрокомплексі та трансформування економіки села стала земельна реформа. Площі сільськогосподарських угідь в зоні Степу, які знаходяться у приватній власності, становлять 71,4%. Прискореними темпами проходить також приватизація інших засобів виробництва.

Наукові основи раціонального землекористування, впровадження новітніх агротехнологій в рослинництві і тваринництві, формування нових організаційно-економічних відносин в агропромисловому виробництві поставило важливі завдання щодо комплексного вирішення проблем розвитку інфраструктури цієї галузі економіки.

Враховуючи важливе значення сільськогосподарської галузі для економіки України, стабілізації соціально-економічної ситуації, зростання експортного потенціалу і міжнародного авторитету держави в наукових основах ведення агропромислового виробництва передбачено систему докорінного підвищення родючості грунтів, створення високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур і тварин, модернізації механізмів економічного регулювання і стимулювання виробництва.

Головною метою реалізації науково-обгрунтованої програми є створення ресурсної і законодавчої бази, а також сприятливого інвестиційного клімату для ефективного використання природних, матеріальних і людських ресурсів. В результаті виконання основних позицій програми розвитку сільського господарства передбачається довести в 2010 році виробництво зерна до 24,4 млн.т., соняшнику 2,1 млн.т., цукрових буряків 4,1 млн.т., молока – до 8,8 млн.т., м’яса до 2,5 млн.т. Ряд технологічних та організаційних заходів дозволять створити збалансовану кормову базу для різних порід сільськогосподарських тварин. Валовий збір кормових одиниць сіяних культур досягне 13,3 млн.т.

Серед основних круп'яних культур СНД найбiльш поширеною е просо. Воно цiнне cвоїм пшоном, яке вщзначаеться високими харчовими якостями.

У складi пшона вміст бiлка становить 12 %, крохмалю 81 %, жиру 3,5 %, клiтковини 1- 2 %. За вмістом бiлка пшоно наближаеться до манної i кукурудзяноi круп, переважае ячмiнну, перлову, гречану i особливо рисову крупи, поступаючись лише вiвсянiй, яка мiстить до 16 % бiлка. У його складi бiльше жиру, нiж у крупi iнших культур, крім вiвсяноi, багато крохмалю та порiвняно мало клiтковини. Пшоно багате на зольнi елементи, мiстить такi важливi вiтамiни, як B1, B5, РР, а та кож мiкроелементи. Швидко розварюеться (через 25 - 30 хв), дае високий привар (12 - 13 %), а каша добре засвоюеть­ся органiзмом людини. У Казахстанi з пшона готують особливу де­лiкатесну кашу «тару». Iнколи з пшона виготовляють борошно, яке ВIшористовують у кондитерсы{iй прuомисловостi.

Просо мае кормове значення. Иого зерно та пшоняна каша ­практично незамiнний корм для курчат. Використання проса для дорослих курей пiдвищуе ix несучiсть i мiцнiсть Шlеарлупи яець. Для вiдгодiвлi гусей, свиней до6рим кормом е просяне борошно у сумiшi з картоплею або iншими харчовими вiдходами. Вiдходи Biд переробки проса на пшоно, у складi як их е до 16 % бiлка та багато жиру, - цiнний концентрований корм для тварин. Луску, яка за­лишаеться при виробництвi пшона, використовують для виготов­лення комбiкормiв.

 

1.Аrpoекологiчнi умови господарства .

 

1.1.Загальнi вiдомості про господарство.

Територія землекористування господарства «Широка балка» розташована в південно – західній частині Юр’ївського району. Центральна садиба знаходиться в с. Широка Балка.

Згідно з даними обліку за господарством закріплено 3415га. землі, з них сільськогосподарських угідь 3247 га.

 

Угіддя господарства

 Таблиця 1

Земельні угіддя	Площа, га
	господарства	бригади
Всього с.-г. угіддь	3247	1506
в т.ч. ріллі	2879	1068
пасовища	147	73
сінокосів	161	83
садів	-	-
ягідників	-	-
лісів та кустарників	11	5
лісосмуги	49	28
Садиба господарства	15	6
присадибний фонд	153	47
Всього землі	3415	2733

Територія господарства має мало розрізнений характер рельєфу. Велику частину території займають плато і положисті схили вододілів.

Тільки в одній частині господарства, перетинаючи територію з півночі-сходу на південний захід, проходить балка, що має один невеликий відріг. Схили балки в основному положисті, без вимоїн, що поступово переходять у схили вододілів.

Днище балки рівне, широке. Русло водотоку переривчасте, місцями заповнене водою.

 Невеликий відріг балки, що проходить у сусіднім господарстві, входить на територію господарства в його західної границі.

Днище відрога рівне, вузьке, схили похилі, без вимоїн.

Основною ґрунтоутворюючою породою в господарстві є лес. Лес – цінна ґрунтоутворююча порода, на якій сформувалися високопродуктивні ґрунти – чорноземи.

Для лесів характерні рихлість, палево-жовте забарвлення, відсутність шаруватості і, самий істотний, великий вміст карбонатів кальцію і магнію та відсутність шкідливих для рослин солей.

Для лесів характерні невисока протиерозійна стійкість і просадковість при замочувані. Але, незважаючи на ці негативні властивості, леси – одна з найбільш цінних ґрунтоутворюючих порід. Вони містять багато мулу і глинистих часток, а також мають велику кількість карбонатів кальцію, що забезпечує закріплення в ґрунтах органічної маси, яка розкладається.

Потужність товщі лесів коливається в межах 18-20 м., на схилах балок потужність його зменшується.

Делювіальні лесовидні породи, що залягають у днищах балок являють собою добре гумусовані на значну глибину пухкі породи. Мають глинисту зернисту структуру. Механічна сполука - легкоглиниста.

 

1.2.Грунтово-клiматична характеристика господарства.

По агрокліматичному районуванню територія землекористування розташована в межах північного недостатньо вологого теплого агрокліматичного району Дніпропетровської області із сухою жаркою погодою влітку і м'якою малосніжною зимою. Величина гідрометричного коефіцієнта 0,9.

Згідно багаторічних даних Павлоградської метеостанції середньорічна температура повітря складає +7, 9 ⁰С.

За даними тієї ж метеостанції середньорічна кількість опадів – 458 мм. Абсолютний мінімум опадів – 410 мм, абсолютний максимум – 470 мм.

Опади влітку випадають переважно зливового характеру, тим самим сприяють розвитку водної ерозії. Максимум їх приходиться на червень і липень. Поряд з цим у плині літа нерідкі тривалі бездощові періоди. Влітку переважають східні і південно-східні вітри, що часто носять характер суховіїв. Відносна вологість повітря вдень у період вегетації складає в середньому 50%, а в окремі дні вона знижується до 30%, викликаючи атмосферну посуху, а найчастіше і ґрунтову. Це негативно позначається на стані сільськогосподарських культур (підгоряння озимих). Зима порівняно м'яка, малосніжна з частими відлигами. Звичайно відлиги супроводжуються повним чи частковим руйнуванням сніжного покриву і дощами, що мрячать.

Тепловий, водяний і вітровий режими впливають на характер ґрунтового покриву. На інтенсивність повені впливає швидке танення снігу, що приводить до інтенсивного стоку і руйнування ґрунту. Велика кількість відлиг сприяє ерозії й у зимовий час.

У теплий час року небезпека прояву ерозійних процесів обумовлюється інтенсивністю опадів. Вітровий режим значно впливає на прояв ерозійних процесів шляхом зневоднення ґрунту, що стає менш стійкий до ерозії.

У цілому кліматичні умови розташування господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур.

З метою ослаблення впливу посухи необхідно широко впроваджувати гідротехнічні і лісомеліоративні заходи, спрямовані на охорону і нагромадження вологи в ґрунті і запобігання ерозії ґрунтового покриву.

Агрокліматична характеристика сезонів року

 

Таблиця 2

Показник	Значення
Опади, мм	458
Середня багаторічна температура повітря, °С	+7.9
Тривалість активних t° > 5°С	211 дн.
Сума активних t° > 5 °С	3322
Тривалість активних t° > 10°С	171дн.
Сума активних t° > 10°С	3028
Дата заморозку в повітрі : перший - останній	9.Х -19.ІV
Тривалість без морозного періоду	168дн.
Дата приходу агрономічної спілості ґрунту	8.ІV

Тривалість вегетаційного періоду для основних польових культур, що вирощуються в сівозмінах господарства:

Озима пшениця – 240-320 днів

 Ярий ячмінь-60- 110 днів

 Овес - 110-120 днів

 Кукурудза на зерно– 75-180 днів

 Кукурудза на силос– 70-140 днів

 Соняшник– 80-140 днів

 Горох – 70-140 днів

Люцерна на насіння - 120днів

 Цукровий буряк– 150-170 днів

Кормовий буряк – 160-180 днів

У відношенні агрогрунтового районування територія землекористування розташована в степовій чорноземній зоні підзоні північного степу чорноземів звичайних.

Ґрунтовий покрив типологічно простий і представлений у районі землекористування переважно чорноземами звичайними. Ці ґрунти формуються в умовах атмосферного зволоження в лесах легко глинистої механічної сполуки.

В умовах різної крутості схилів розрізняються змиті розмірності чорноземів від слабо до сильно змитих.

По днищах балок ґрунтовий покрив знаходиться в умовах ґрунтового зволоження, тому тут виділені чорноземно-лугові, лугові болотисті ґрунти.

Генетико-просторова спряженість компонентів природно-територіального комплексу обумовила районування в межах господарства ґрунтів, приведених у номенклатурному списку

 

Данні про властивості ґрунтів і їх генетико-агропромислова характеристика.

Чорноземи

 

Це автоморфні ґрунти. Формування їх проходило під впливом багаторічної рослинності трав'янистих степів в умовах непромивного водного режиму. Особливі умови розкладу органічних залишків при дефіциті атмосферного зволоження і різких сезонних коливаннях температури приводять до нагромадження продуктів розкладу у виді стійких гумінових сполук, конденсації останніх з перетворенням їх у менш рухливі форми зв'язані, переважно, з кальцієм. Генетичний профіль чорноземів характеризується явно вираженою верхньою товщею з нагромадженням гумусу, обмінних основ біологічних зольних елементів, глибше якої знаходиться карбонатно-травильна товща, що поступово переходить у материнську породу.

Тривале й інтенсивне сільськогосподарське використання чорноземів приводить до зміни їхніх основних властивостей.

На території господарства виділені такі чорноземи:

1.        Чорноземи звичайні мало гумусні легко глинисті на лесах, шифр на ґрунтовій карті 4 , площа 437 га.

2.        Чорноземи звичайні мало гумусні слабо змиті легко глинисті на лесах, шифр 4а , площа 323 га.

3.        Чорноземи звичайні мало гумусні слабо змиті з плямами. Не змитих (10-30%) легко глинистих на лесах, шифр 4а + б : (10-30%), площа 21 га.

4.        Чорноземи звичайні мало гумусні середньо змиті легко глинисті на лесах, шифр 4б . площа 31 га.

5.        Чорноземи звичайні мало гумусні сильно змиті легко глинисті на лесах, шифр 4у , площа 11 га.

Характеристика виділених чорноземів приведена нижче.

Чорноземи звичайні мало гумусні легко глинисті на лесах.

Залягають переважно на широкому вододільному плато і схилах, крутістю 1-2^о. Профіль чорноземів чітко диференційований на генетичні обрії.

Опис цих ґрунтів наступний:

-     гумусовий, темно-сірий з максимальним для всього профілю вмістом гумусу. Структура в орному шарі, у залежності від стану ріллі, за вегетаційний період змінюється від пилувато-дрібнокомкуваті навесні до комкувато-глибчатої восени. Підорний шар щільний, зернисто - грудкуватий. Перехід до наступного горизонту поступовий. Потужність гумусового горизонту, в середньому по господарству, складає 42 см.

-     верхній перехідний горизонт. Вміст гумусу зменшується, горизонт темно-сірий з бурим відтінком, комкувато-горіхуватий, складання щільне, слабоструктурне, перехід до наступного горизонту поступовий. Потужність верхнього переходу горизонту 27 см.

-     нижній перехідний обрій. Колір сірувато-бурий, бурий, що донизу світлішає. Структура комкувато-горіхувата, складання щільне, перехід до материнської породи поступовий. Потужність нижнього перехідного обрію в середньому складає 18 см.

-     материнська порода, представлена лесом палевого кольору. Тонко розсіяні карбонати кальцію виявляються 10% соляною кислотою (скипання) у середньому з 60 см.

Видимі скупчення карбонатів у формі прожилок та «білоглазки» спостерігаються з глибини 120 см. В орному шарі міститься в середньому по господарству 4,9% гумусу. По механічній сполуці ґрунти легко глинисті, кількість фізичної глини (частки менші 0,01 мм) складають 59,7%, у тому числі мулу (частки менші 0,001 мм) – 37,3%.

Еродовані ґрунти

Руйнування верхнього найбільш багатого поживними речовинами ґрунту і його змив поверхневим стоком талих і зливових вод призводить до ерозії ґрунтового покриву.

Чим більше ґрунти еродовані, тим більше вони відрізняються від їхніх не змитих аналогів по хімічному складу, фізико-хімічних властивостях, водному, повітряному і тепловому режимах біогенності та інших показниках, що здійснюють вплив на родючість ґрунтів і їхню протиерозійну стійкість.

Зі збільшенням еродованості ґрунтів в них знижується вміст гумусу, скорочується потужність гумусованого профілю.

В еродованих ґрунтах не тільки зменшується загальний вміст гумусу, але і змінюється його якісна сполука, зменшується вміст валового азоту, а також фосфору і калію, збільшується кількість фульвокислот, знижується кількість гумінових кислот, особливо їхніх рухливих форм. Це зв'язане з виносом при ерозії водорозчинних органічних речовин, у складі яких гумінові кислоти займають 70-80%, а також, у зв'язку з наближенням до денної поверхні нижче залягаючих ґрунтових горизонтів, збагачених фульвокислотами. У результаті органічні речовини ґрунту зі стійкого перетворюються в рухливий фульвокислотний стан, що знижує його структуроутворюючу здатність.

Звичайно, зі збільшенням змитості, зростає щільність ґрунту – її об'ємна маса.

Це зменшує інфільтрацію опадів і збільшує поверхневий стік. Відповідно, при зміні щільності ґрунтів, зменшується порізніть і вологоємність.

На схилах південних експозицій прояви ерозійних процесів більш сильні, ніж на північних, що пояснюється більш інтенсивним і швидким сніготаненням.

Ґрунти піддаються ерозії під час зливових дощів, що призводить до зменшення вмісту гумусу в ґрунтах схилів південних експозицій і погіршення їх фізичного стану та зменшення ґрунтозахисної ролі зрідженого рослинного покриву.

Серед еродованих ґрунтів більш родючими є ґрунти північних експозицій. Тут варто обробляти найбільш вимогливі до ґрунтової родючості культури. Схили світлових експозицій доцільно відводити під теплолюбні, але менш вимогливі до ґрунтової родючості культури.

У залежності від оброблюваної культури, ступеня еродованості ґрунтів, погодних умов, рівня агротехніки спостерігається те чи інше зниження врожаю на змитих ґрунтах.

Чорноземи звичайні малогумусні слабо змиті легкоглинисті.

До слабо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких водяними потоками змито до половини гумусового горизонту. Потужність гумусованого профілю (Н+Н_р+Р_п) складає 73 см.

Вміст гумусу в чорноземах слабо еродованих коливається в межах4,5 – 5% .

Зі збільшенням крутості схилу вміст гумусу зменшується. По механічному складу ґрунти легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм) 62,7%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) – 37,5%.

Ґрунти мають переважно середню забезпеченість основними елементами мінерального живлення.

Слабо змиті чорноземи зустрічаються також із плямами середньо змитих чорноземів 10-30% (шифр 4а + (б : 10-30%).

Чорноземи звичайні мало гумусні середньо змиті легко глинисті на лесах (шифр 4б). До середньо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких гумусовий горизонт змитий більш ніж на половину.

На розораних ґрунтах гумусовий горизонт введений в орний шар разом з верхньою частиною гумусового перехідного горизонту .

Вміст гумусу в цьому шарі складає в середньому 4,6%. Потужність гумусового профілю знаходиться в межах 52 см.

Ґрунти по механічній сполуці легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм) 63,4%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) 36,6%.

Чорноземи звичайні малогумусні сильно змиті легкоглинисті на лесах (шифр 4в). До сильно змитих відносяться ґрунти, у яких ерозією знищений весь гумусовий і частково гумусно - перехідний горизонт. Ґрунтовий профіль потужністю в середньому до 30 см. складається з 2-х горизонтів: верхнього (Н_р) з вмістом гумусу в, середньому, до 4% і перехідного горизонту до материнської породи (Р_п). Поглинаюча здатність сильно змитих чорноземів найбільш низька серед еродованих ґрунтів. Крім того, в еродованих ґрунтах змінюється якісна сполука гумусу - зменшується кількість загального азоту, збільшується кількість фульвокислот, знижується кількість гумінових кислот, особливо їхніх рухливих форм. В еродованих ґрунтах зростає щільність . Це зменшує інфільтрацію опадів, збільшує поверхневий стік. Відповідно до зміни щільності в змитих ґрунтах зменшується порізніть і вологоємність. Сильно змиті ґрунти в господарстві легко глинистої механічної сполуки.

Чорноземи звичайні малогумусні намиті легкоглинисті на лесах (шифр 4го, площа 11 га)

Ці ґрунти формуються в умовах підвищеного зволоження яке створюється за рахунок місцевих тимчасових скупчень вологи поверхневого стоку, за рахунок живлення ґрунтовими водами, чи в результаті їхньої спільної дії. Водний режим характеризується чергуванням періодів більш-менш глибокого промочування і зворотного капілярного підйому вологи.

Потужність гумусового горизонту намитих ґрунтів 60 см., гумусованого профілю - до 100 см.

Збільшення потужності гумусового горизонту відбувається за рахунок нагромадження гумусованого дрібнозему, який змивається з прилягаючих схилів і перевідкладається в пониженнях місцевості. Намиті чорноземи (особливо в балках стоку) багаті гумусом і поживними речовинами, а велика (хоча і на короткий час) вологозабезпеченість, сприяє кращому їх засвоюванню сільськогосподарськими культурами. Ці ґрунти добре підходять під усі сільськогосподарські культури.

Останні, в силу різниці окислювально-відновлювального потенціалу, здобувають рухливість і утворюють акумуляції у формі залізних і марганцевих конкрецій. Анаеробні умови крім того утворюють мікробіологічні процеси по розкладанню рослинних відходів, що накопичуються у виді земляної торфяно-мінеральної маси, що підстилається гумусовою частиною профілю. Ґрунти по механічній сполуці легкоглинисті. Видимих солей по профілю не спостерігається.

 

Зміни в ґрунтах і ґрунтовому покриві

 

Уточнення морфологічних ознак ґрунтів, підтвердження їхніх якостей необхідними додатковими аналізами дозволили більш чітко визначити ступінь змитості (еродованості) ґрунтів, границі ділянок їхнього поширення. У 1962 році ґрунтів, підданих водній ерозії було виявлено на площі 175 га, у 1995 році – на площі 386 га, у т.ч. слабо змитих – 344 га, середньо змитих – 31 га і сильно змитих – 11 га. У 1962 році сильно змиті ґрунти не виділялися Згідно аналізів водяної витяжки в 1995 році засолені ґрунти не були виділені, тоді як у 1962 році їх було 26 га. У момент обстеження водно-розчинних солей по профілі ґрунтів не виявлено, що показали й аналізи.

У результаті підйому рівня ґрунтових вод, встановленого в ході коректування матеріалів ґрунтового обстеження, були виділені заболочені ґрунти на площі 20 га. У 1962 році такі ґрунти не виділені. Місцями рівень ґрунтових вод понизився, у зв'язку з чим площа перезволожених ґрунтів зменшилася c 26 га в 1962 році до 13 га в 1995 році.

Порівняльні аналізи гумусу минулих років обстеження (1962 р.) і дані аналізів