Специфіка антропонімічної системи німецької мови
Методи дослідження антропоніміки
Порівняльно-історичний метод
Метод лінгвістичної географії
Прізвиська. Типи прізвиськ
Прізвиська та прізвища
Прізвища, що позначають рід заняття
Географія прізвищ
Світ германських імен
Германські імена іншомовного походження
Передумови появи християнських імен
Похідні форми старогерманських імен, що служили прізвищами
Навигация
Прізвиська та прізвища
Розвиток німецьких антропонімів в історичному та мовно-географічному аспектах
148307
знаков
0
таблиц
0
изображений
2.2.1 Прізвиська та прізвища
Існування прізвиськ ми спостерігаємо від найдавніших часів, вони ставали або повноправними іменами або так і залишалися лише додатками до імен. Разом з тим уже з’являється двойменність. Згодом, коли прізвисько закріплювалося в межах певної родини і передавалося від покоління до покоління, то з’явився третій спосіб подальшого розвитку прізвиськ, а саме – прізвища. Випадки переходу прізвиськ у прізвища спостерігаються у джерелах середньоверхньонімецького періоду. За окремих умов прізвисько може досягати спадковості.
Різні джерела засвідчують, що в Німеччині в 12. ст. поступово поширюється звичай надання прізвищ. При цьому мова йде про європейську появу прізвищ, що прийшли в Німеччину з заходу та півдня, а вже звідти поширилися на заході та сході Європи. У Європі, а також в межах Німеччини захід та схід були передовими. Саме там зафіксована поява прізвищ. Процес переходу прізвиськ у прізвища тривав століття, а ж поки не закінчився в Німеччині, коли вже в 1600 році цей звичай брати прізвище став загально визнаним. В наш час прізвища стали обов’язковими.
Історичні умови запровадження прізвищ треба шукати скоріше за все у практичній потребі міського чи схожому на нього управління. Там мусила з’явитися потреба точнішого розрізнення і позначення осіб в умовах збільшення кількості населення та завдань влади.
Прикладом для цього служили верхньоіталійські міста. Їх приклад діяв на всю іншу Романію, а з відти – на німецькі міста: Зальцбург, Цюрих, Базель, Штрасбург, Кьольн. Середньовічні записи саме цих міст показують велику кількість прізвиськ, які ставали прізвищами і передавалися у спадок.
Практична потреба у іменах ставала масовою, коли поширилася мода на прізвища і коли вони ставали справжніми прізвищами, що передавалися у спадок.
Якщо прізвище закріплювалося за іменем, то тоді не виникало жодних проблем, наприклад, під час розподілу спадщини. Потреба розрізнення людей з однаковими іменами відіграла велику роль у позначенні осіб, що мають певні родинні зв’язки.
2.2.2 Прізвища, що походять від імен
Від кінця Середньовіччя і аж до сьогодення виникнення прізвищ відбувалося декількома способами. Їх можна визначити і поділити на декілька великих груп.
Перша група пов’язана з іменами, це значить, що до неї належать такі прізвища, які походять від простих імен. Процеси утворення таких прізвищ могли проходити по різному. Проте найпоширенішим способом є наступний – Вільгельм чи Вернер мали синів та дочок (Sohn/Tochter des Wilhelm/Werner), або дітей називали за матір’ю (Tochter/Sohn der Grete/Agnes). Звідси походить тип прізвищ Wilhelm, Werner, Heinrich, Grete.
Всередині цього типу запозичені імена трапляються у такій же мірі, що й суто німецькі: Wilhelm, Kurt, потім: Tönnis (Antonius), Görres (Gregorius), Merten (Martinus), Steffen (Stephanus).
Серед них є й інші імена, наприклад, з суфіксом –l, у зменшено пестливій формі: Heinzel, Merkel, Künzel [21:30].
Іншим способом є деривація імені з ідентифікуючим та патронімічним суфіксом -ing, -ung, наприклад, Brüning (Bruno), Nötling (Arnold), Lortzing (Lorenz), Humperdinck (Hünberht) [21:31].
Трохи іншим є тип: Heinrich Heinrichs Sohn. Тут родинна приналежність виражається за допомогою форми родового відмінка імені батька. Ця форма, як залишок синтагми, збереглася до сьогодні: Heinrichs, Mertens, Steffens, Martini, далі: Sievers (Siegfried), Rohlfs (Rudolf), Krings (Quirin), Frings (Severin), Brahms (Abraham), Stinnes (Augustin) [50:57]. Такий тип прізвищ зустрічається на заході та північному заході Німеччини.
На півночі цей тип (Heinrich Heinrichs Sohn) має форму Hendriksen, наприклад, у скандинавців: Björnson, Ibsen, Nansen. На півночі Німеччини зустрічаються форми прізвищ: Willemsen, Peetersen, Jansen, Thiesen (Matthias), Niesen (Agnes), Dreesen (Andreas), Klaasen (Nikolaus) [50:57].
Усі ці прізвища, якими б різними вони не здавалися, мають спільним те, що вони виникли з імен, а саме в називному відмінку: Heinrich, в родовому: Heinrichs, за допомогою суфікса -sen: Heinrichsen, суфіксa -ing: Henning [21:40-41].
2.2.3 Прізвища від назв походження
Іншу групу прізвищ визначають ті, що вказують на походження. Ця група прізвищ виникає в містах в епоху Середньовіччя, де поширився звичай називати людей за їхнім походженням.
Коли ми говоримо про походження, то мова не обов’язково має йти про місце народження. Інколи це було тимчасове місце проживання, що подіяло як джерело імені: торговці центральної Німеччини, які торгували на вулицях Нюрнберга (Nürnberg), називалися нюрнбергцями (Nürnberger), ті, що вели торгівлю в Брабанті (Brabant) – брабандцями (Brabander). Пілігрим міг отримати ім’я Jerusalemer.
Місце походження позначалося, наприклад, прийменниками van, von (також у випадках, коли ще не йшлося про прізвища, в буквальному розумінні), наприклад: Henric van Veldeken, Hartmann von Aue, Ludwig van Beethoven, von dem Stein. Не слід плутати такі прізвища з давніми позначеннями дворянства: von Schiller, von Goethe, von Kortzfleisch.
Могли використовуватися як прізвища і назви простих населених пунктів без прийменників, наприклад: Delbrück (містечко, недалеко від Падерборна), Quint, Leibnitz (поряд з Дрезденом), Baudissin, Emrich/Emmerich.
На півдні та заході Німеччини для позначення назв походження використовують утворення на -er. Cуфікс –er використовується у словотворі німецької мови для утворення іменників. Компаративний суфікс -er (tief/tiefer), потрібно, звичайно, відокремити. Від основних вербальних морфем утворюються іменники, для позначення виконавця певних дій (spielen/Spieler). За допомогою формаційної морфеми -er позначають також певних осіб, які проживають в даному місті, або походять з нього (Tirol/Tiroler). Ця форма особливо сильний прояв знаходить на півдні та заході Німеччини, наприклад: Adenauer, Rokefeller (Rockefeld), Meinzer (Meinz), Oppenbeimer (Oppenbeim), Holzamer (Holzheim, наслідок діалектичної монофтонгізації ai > a), Forchamer (Forchheim), Heidegger (Heideck), Eifler (Eifel), Schlesier/Schlesinger (Schlesien), Meißner (Meißen), Oderer (від Oder) [21:47].
Північ Німеччини віддає перевагу утворенням на -mann, які не є ні пестливою формою (типу Karlmann), ні прізвищем, що походить від імені (типу Thiedemann), вони вказують на походження, наприклад: Münstermann (Münster), Brackmann (Brake), Huntemann (Hunte), Wippermann (Wipper).
Похожие работы
... , що в свою чергу сприяє більш надійній реконструкції явищ, а в ряді випадків (при наявності даних писемних і викопних джерел) – їх ідентифікації. ІІ. Друга частини 1. Загальні відомості про чеські топоніми Як вже було казано, топоніми належать до найстаріших пам`яток мови. Деякі топонімічні назви чеських земель збереглися у різноманітних нечеських хроніках, в той час, коли у чеських ...
... ів науково-технічного тексту, що визивають найбільші труднощі. А також не слід забувати про прагматичну адаптацію оригінального тексту під час перекладу. Розділ 2. Особливості перекладу ділових листів на прикладі перекладу листів-запитів та листів негативного змісту 2.1 Загальна характеристика ділових листів Сучасний бізнес – це складне виробництво, співробітництво на всіх рівнях, обмін ...
... (нещастя, труднощі); факт (подія, явище) і фактор (умова, причина); уява (здатність уявляти) і уявлення (розуміння, поняття); зумовити (спричинити) і обумовити (зробити застереження) тощо. РОЗДІЛ 2. РОБОТА НАД ЗБАГАЧЕННЯМ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 2.1 Шляхи збагачення словникового запасу молодших школярів Усі слова мови становлять її лексику (словниковий склад). Лексикою ...
... , пов’язаних з фразеологічними одиницями порівняння. Детальніше ці проблеми будуть розглянуті в наступних розділах нашого дослідження. РОЗДІЛ ІІ СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМПАРАТИВНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ Згідно з нашими спостереженнями, у своїй переважній більшості компаративні фразеологічні одиниці належать до непредикативних словосполучень і являють собою фраземи з пі ...
0 комментариев