2.3. Географія прізвищ

Мовно-географічна основа знаходиться у фонетичній/фонологічній системі німецьких діалектів, які впливають на прізвища навіть тоді, коли вони, між іншим, зовсім однакові, наприклад, Holtmann/Holzmann; Kruse/Krause; Schröder/Schröter; Pieper/Pfeifer; Voß/Fuchs; Shulte/Schulze; Buchner/Puchner. Це фактично сфера звукової географії німецької мови, яка відображається на усіх утвореннях слів та імен.

Мовно-географічні поділи можуть бути результатом лише лексико-географічних відмінностей німецької мови. Це можна спостерігати на прикладі позначень професій або прізвищ, що від них утворилися. На різних територіях діють різні позначення для окремих професій. Так, наприклад, є довгий ряд позначень для гончара (Töpfer), які згодом стали прізвищами: Töpfer, Pötter, Pottmacher, Hafner, Hafenmacher, Euler, Kachler, Schüssler, Kannenbecker. У лексичній географії проявляються характерні розподіли, Rademacher, Assenmacher на Рейні, Wegener у нижній Німеччині, Stellmacher на сході. Наведені вище приклади свідчать про те, що географія лексики опосередковано відображається на географії прізвищ.

Серед прізвищ, що утворилися від назв місць походження, важливу роль відіграє назва населеного пункту, що лежить в основі, бо вона вказує на географічно обумовлені, характерні мовні особливості кожної місцевості. Прізвища на -scheid походять з місцевості, де поширений такий тип назв населених пунктів, а саме – середня Німеччина. Прізвища на -leben вказують відповідно на Тюрингську область, де можна зустріти відповідний тип назви населених пунктів. Прізвища типу Hilzinger зустрічаються на південних територіях, де поширені назви населених пунктів на -ing(en).

Географія прізвищ у буквальному розумінні найповніше проявляється у розділенні певних способів словотвору на різних німецьких територіях. У цьому випадку розрізняють верхньонімецьку область, західно-центральну область, східно-центральну область, західну нижньонімецьку область та східну нижньонімецьку область.

Однією з форм імен, характерних для верхньонімецької області, є утворення на -er, які можуть мати найрізноманітніші основи, наприклад: Hofer, Villinger, Forschhammer, Lindober, Moosbauer, Lochbrunner.

Деякі прізвища, від позначень професій, є характерними для Верхньонімецької області, наприклад: Beck, Pfister, Sauter (Schuster), Sigrist (Küster).

У верхньонімецькій області популярними були скорочені форми прізвищ. При цьому, в кожному окремому регіоні у скороченнях прізвищ були виражені характерні відмінності. Суфікс -l утворює поширені верхньонімецькі прізвища типу Merkel, поряд з ним прізвища типу Merkle у північному Баден-Вюртемберзі, хоча на північному заході суфікси -lin, -li, були набагато поширенішими (Hölderlin, Nägeli), в Австрії – -l (Merkel).

Для верхньонімецих земель характерні форми без умлаута, як, наприклад Gartner, Burger, Schuler, Stuber, Maurer, Huber.

Швейцарські прізвища часто мають утворення на -ing, яке іноді редукується в -ig, наприклад, Martig (Martin), Schnidrig (Schnider), Schmidig (Schmid), Wäkerling (Wäkerlin).

Діаметрально протилежними до верхньонімецьких прізвищ є нижньонімецькі, в той час, коли середньо німецькі займають проміжне положення. У прізвищах, що вказували на місце походження у нижньонімецьких землях не використовували суфікс -er та прийменник von, наприклад, Arzbach (на півдні Arzbacher).

На сході центральних земель переважають прізвища, що походять від звичайних імен, типу Werner, в той час як деривація та генетичні форми майже не зустрічаються.

Для рейнсько-нижньонімецької області характерні прізвища у родовому вінку, що походять від звичайних імен, типу Heinrichs. Також прізвища від позначень професій, наприклад, Schmitz, Schneiders, Junkers.

У західній частині нижньонімецьких земель поширені прізвища на -mann, які іноді бралися від назв річок (Münstermann, Wuppermann).

Характерними є також прізвища від назв місця проживання, тут переважає нижньонімецька лексика. До них належать прізвища на -brink, -brock, -lob, -holt, -borst, -kamp, -beck, -bus, -hof ( Hasenbrink, Butendieck, Uhlenbrock, Hesselhorst, Eickholt, Möllenbeck, Niehus, Aschoff.

 

Висновок

Отже, поява прізвиськ у мові була дуже важливою та необхідною. Саме з прізвиськ, на пізнішому етапі розвитку мови, утворилася більша частина прізвищ.

Перші прізвиська зустрічаються уже в ранньому Середньовіччі. Вони могли утворюватися від імен (Franco), від назв населених пунктів (Rinobold), від назв професій та соціальних станів (Apostel, Burgio), а також могли бути позначеннями тварин (Aro, Bäro), спорідненості (Fater), абстрактних іменників та прикметників (Anamuot, Alauuar).

Під час найпростіших відносин ранніх століть, коли життя було обмежене малим колом справ, одного імені для позначення особи було досить.

Поступово необхідність точного позначення та розрізнення стала актуальною. Для того щоб знати, який Hermann, Heinrich чи Johannes мається на увазі потрібні були доповнення, які б зробили можливою ідентифікацію особи. Ці доповнення (прізвища) бралися від імені батька чи назви певного заняття, відповідали якійсь видатній рисі характеру чи давалися за місцем проживання. Крім того, у колах вищого дворянства, був звичай додавати до імені назву родового маєтку чи місця, більше з родинної гордості, ніж через потребу.

Спочатку родові назви виникли на півдні Німеччини. Такі родові імена мали лише благородні дворяни, за ними почали брати додаткові імена дрібні дворяни, службовці різних міністерств та установ, приближені до єпископів особи, а також прості чиновники серед вільних громадян та патриціїв.

Ремісники у містах, де міський порядок та римське право вимагали наявності прізвища, наслідували звичай дворян та патриціїв; так як всі вони походили із села і приносили в місто свої старі звичаї, то могло так статися, що, наприклад, у Базелі 1438 року членом гільдії пекарів був Hans jebsmolers (Gipsmüllers) tochtermann.

Потрібно зауважити, що на побережжі північного моря, у Фрісланді, Гольштайні, Шлезвізі, а також в Данії прізвища з’явилися найпізніше.

Перші прізвища були не дуже постійними. Про непостійність на початку деяких прізвищ свідчить їхня легка й часта зміна. Наприклад звали особу Lucas Cranach, названий на честь місця народження в Бамберзі, а вона була всім відома як Lucas Maler.

Дуже поширеними в Німеччині були прізвища, що походили від імен. Їх можна розділити на декілька груп. Процеси утворення таких прізвищ могли проходити по різному. Проте найпоширенішим способом є наступний – Вільгельм чи Вернер мали синів та дочок (Sohn/Tochter des Wilhelm/Werner), або дітей називали за матір’ю (Tochter/Sohn der Grete/Agnes). Звідси походить тип прізвищ Wilhelm, Werner, Heinrich, Grete.

Іншим способом утворення прізвищ є додавання суфікса –l, у зменшено пестливій формі: Heinzel та деривація імені з ідентифікуючим та патронімічним суфіксом -ing, -ung, наприклад, Brüning або тип прізвищ: Heinrich Heinrichs Sohn. Тут родинна приналежність виражається за допомогою форми родового відмінка імені батька.

За прізвища бралися також запозичені імена, наприклад, Tönnis.

Ще одну групу прізвищ визначають імена, що вказують на походження, наприклад, торговці центральної Німеччини, які торгували на вулицях Нюрнберга (Nürnberg), називалися нюрнбергцями (Nürnberger), пілігрим міг отримати ім’я Jerusalemer.

Місце походження могло позначатися прийменниками van, von, наприклад, Henric van Veldeken.

Важливою групою прізвищ є позначення роду діяльності: Fleischer, Weber, Bergmann.

Історичні умови запровадження прізвищ треба шукати скоріше за все у практичній потребі міського чи схожому на нього управління. Там мусила з’явитися потреба точнішого розрізнення і позначення осіб в умовах збільшення кількості населення та завдань влади.

Мовно-географічна основа розвитку прізвищ знаходиться у фонетичній/фонологічній системі німецьких діалектів, які впливають на прізвища навіть тоді, коли вони, між іншим, зовсім однакові, наприклад, Holtmann/Holzmann.

Мовно-географічні поділи можуть бути результатом лише лексико-географічних відмінностей німецької мови. Це можна спостерігати на прикладі позначень професій або прізвищ, що від них утворилися. На різних територіях діють різні позначення для окремих професій, наприклад, Töpfer, Pötter, Pottmacher…

Географія прізвищ, у буквальному розумінні, найповніше проявляється у розділенні певних способів словотвору на різних німецьких територіях. У цьому випадку розрізняють верхньонімецьку область, західно-центральну область, східно-центральну область, західну нижньонімецьку область та східну нижньонімецьку область.

Однією з форм імен, характерних для верхньонімецької області, є утворення на –er (Tiroler). На сході центральних земель переважають прізвища, що походять від звичайних імен, типу Werner, в той час як деривація та генетичні форми майже не зустрічаються. Для рейнсько-нижньонімецької області характерні прізвища у родовому вінку, що походять від звичайних імен, типу Heinrichs. У західній частині нижньонімецьких земель поширені прізвища на –mann.


РОЗДІЛ III ІСТОРІЯ ПОЯВИ ТА РОЗВИТКУ НІМЕЦЬКИХ ІМЕН

 

3.1. Імена греків, римлян та ізраїльтян. Узгодження між германськими та грецькими іменами

У іменах людей відображається своєрідний дух та характер народу не менше, ніж у звичаях та традиціях. Мова йде про імена, які утворилися в ті часи, коли народ розвивався без будь-яких впливів зі сторони, самостійно, про імена від сивої давнини до сьогодення, через які предки звертаються до прийдешніх поколінь та передають їм свій дух та знання.

Щоб довести це твердження ми порівняємо три народи, які були найголовнішими народами древніх часів - греків, римлян та ізраїльтян.

Благородний та здібний народ Греції виявив багату фантазію навіть у своїх іменах. Імена були переважно духовного характеру, стосувались благородних якостей та занять. Це доводить велика кількість імен на kles (слава): Perikles (дуже відомий), Sophokles (відомий мудрістю), Themistokles (відомий справедливістю), Kallikles (відомий красою) [58:83] – чи імен, що починаються на kle: Kleophanes (випромінюючий славу) [58:84]. Багато з них стосуються становища у суспільстві, першості, уособлюють в собі позначення чоловіків, які відповідають гомерівським рядкам: “ постійно намагатися та бути кращим за інших”. Так існують імена Aristos (найкращий), віддаленіші імена, як Poliarchos (володар міста), Agesilaos (той, що веде народи), Eurysthenes (дуже сильний) – також Thrasybulos (той хто не боїться давати поради), Magistophron (найвеличніший мислитель) [58:87,88]. З боротьбою та перемогою пов’язані імена Nausimachos (той хто бореться на кораблях), Nikophanes (прославлений перемогою) [58:89,90]. Так як гомерівські герої володіли словом так само вправно як і мечем, то серед їх імен можна зустріти велику кількість таких, що пов’язані з красномовством, що проявлялося на агорах (Agora - народні зібрання), наприклад, Euagoras (той хто влучно промовляє), Anaxagoras, Protagoras [58:26]. Але серед цих благородних та славних якостей не слід забувати боязнь перед богами: доказом цього служать численні імена з частиною Theos (Бог): Theodotos (даний Богом), Timotheos (Божественна слава), також імена, що походять від імен окремих божеств, від Dionysos: Dionysios, від Hera: Herodotos, від Apollon: Apollonios [58:90]. Поряд з цим використовувалася назва деяких тварин, наприклад, лев, царська тварина, що колись водилася у Греції: Leon, Timoleon, благородний кінь (Roß), священа тварина Бога морів Посейдона: Hippias, Hipparchos, Hippokrates, Philippos, Aristippos [58:90;65:85].

В той час як грецькі імена мали ідеальний поетичний відбиток і в них звучали благородні та духовні якості, римські були повною протилежністю їм. У них мало що було від поезії та ідеалу. Тут також зустрічаються старіші імена, чиє значення є досить суперечливим (Julius, Junius, Lucius, Marcus) [65:18]; а решта римських імен мають прозаїчний характер. Римські імена походили від першого та найважливішого заняття Стародавнього Риму, землеробства: Agricola (селянин), Fabius, Cicero, Piso (бобовий, гороховий, віковий чоловік) та скотарства: Porcius (той хто розводить свиней), Asinius (той хто розводить віслюків) [65:22]. У іменах цього типу було щось примітивне та безтактне, але все ж таки практичне. А що ж можна сказати про цілий ряд імен, що походять від зовнішніх ознак, як Niger, Rufus, Flavius, Livius (чорний, червоний, жовтий, блідий), Longus, Paullus, Orassus, Macer (довгий, маленький, товстий, худий), Calvus (лисий), Capito (голова), Naso (носатий король), Paetus (косоокий), Caecus (сліпий), Balbus (племінний), Сlaudius (кульгавий), Plautus (плоскостопий), Scaurus (величезна нога) – ряд майже безкінечний, тому ми припиняємо його [65:27]. Це схоже на те, ніби ти в лазареті чи ортопедичному закладі! Проте найвиразніше у прозі та бідності фантазії виділяються імена – числівники: Secundus, Tertius, Quintus, Sextus ( також велика кількість похідних слів, як Sextius, Octavianus), які просто перечисляють, що хтось є другим, третім і т.д. сином свого батька. Яка розумова бідність, коли батько своїх дітей називає не інакше як №1, №2, №3 [65:28]!

Ті імена, якими володіє римська антропоніміка, викривають духовну бідність римлян, односторонність світосприйняття. Правду кажучи, досить лише одного погляду на список римських імен щоб зрозуміти, що вони не мають досягнень в області духовності, особливо у віршуванні. На такому грунті поезія не може розвиватися. Проте таке своєрідне надання імен демонструє видатні здібності опису людських слабостей, тобто сатири. Насправді сатира це єдиний жанр, в якому римляни досягли певних успіхів.

Ще одна якість, що виступає в грецькому називанні, але в іншому ряді, набожна сутність, світосприйняття, що ґрунтувалося на божественності, яке розкривається повною мірою на Сході, в Ізраїлі. Переважна кількість ізраїльських імен мають склад ja (jo, je) – скорочення від Jegova (Jave) – чи починаються або закінчуються на el [66:58]. Обидва варіанти означають “Бог”, Jesua (Божа допомога), Johannes (подарований Богом), подібне значення мають Jonathan (даний Богом), Josaphat (той кому Бог дав право) [66:59]; - Obadja (слуга Бога, араб. Abdallah), Sacharja, Sacharias (той хто дякує Богові) [66:63-64]; - Elimelech (той для кого Бог є царем), Elieser (той для кого Бог є допомогою), те саме значення має Eleasar (Lasarus); - Nathanael (даний Богом), Joel (поєднує обидва імені Бога: для кого Йегова є богом) [66:64;67:98]. Можна назвати ще дуже багато імен, у яких відношення до Бога не так сильно проявляється, наприклад, Nathan, скорочення від Jonathan, Saul (вимолений Богом).

Cпочатку порівняємо імена стародавніх народів, перед тим як продовжити дослідження. Відразу можна помітити відмінність між римськими та германськими іменами. У римлян – тілесні слабості та недоліки, а у германців – благородні якості та гідність. У римлян – найпростіша проза, у німців – велична поезія!

Вражає схожість між грецькими та германськими іменами, більшість імен обох народів є складними. Імена цього типу самі по собі вже поетичніші та пристрасніші, ніж звичайні і виражають благородні якості обох народів. Співпадають також складові частини імен обох народів, наприклад, грецьке phanes (сяючий) та німецьке beraht (bert), грецьке kles (відомий) та німецьке mar, грецьке krates (сильний, могутній) та німецьке rich; також stratos (військо) та heri, demos (народ) та theod, theos (бог) та got.

Згідно з цим можна порівняти декілька грецьких та германських імен, наприклад:

Nikophanes (прославлений перемогою) – Sigibert,

Kleophanes (випромінюючий славу) – Hrodebert (Ruprecht, Robert),

Perikles (широковідомий) – Vilmar,

Demosthenes (сильни ян народ) – Dietrich,

Thrasybulos (сміливий у пораді) – Churnrat (Konrad),

Laomedon (керуючий народрм) – Leutold,

Demophilos (друг народу) – Volkwin,

Theodulos (божий слуга) – Gotschalk.

Якості німецького народу подібні чеснотам грецького, вони такі ж благородні. Німецький народ був покликаний провидінням розірвати ланцюг, яким римська тиранія огорнула світ і, як благородний паросток, прорости на гнилі римлян, щоб стати головним носієм розвитку людського роду.

 


Информация о работе «Розвиток німецьких антропонімів в історичному та мовно-географічному аспектах»
Раздел: Иностранный язык
Количество знаков с пробелами: 148307
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
30962
0
0

... , що в свою чергу сприяє більш надійній реконструкції явищ, а в ряді випадків (при наявності даних писемних і викопних джерел) – їх ідентифікації. ІІ. Друга частини   1. Загальні відомості про чеські топоніми   Як вже було казано, топоніми належать до найстаріших пам`яток мови. Деякі топонімічні назви чеських земель збереглися у різноманітних нечеських хроніках, в той час, коли у чеських ...

Скачать
173727
0
0

... ів науково-технічного тексту, що визивають найбільші труднощі. А також не слід забувати про прагматичну адаптацію оригінального тексту під час перекладу. Розділ 2. Особливості перекладу ділових листів на прикладі перекладу листів-запитів та листів негативного змісту 2.1 Загальна характеристика ділових листів Сучасний бізнес – це складне виробництво, співробітництво на всіх рівнях, обмін ...

Скачать
143376
0
1

... (нещастя, труднощі); факт (подія, явище) і фактор (умова, причина); уява (здатність уявляти) і уявлення (розуміння, поняття); зумовити (спричинити) і обумовити (зробити застереження) тощо. РОЗДІЛ 2. РОБОТА НАД ЗБАГАЧЕННЯМ СЛОВНИКОВОГО ЗАПАСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ 2.1 Шляхи збагачення словникового запасу молодших школярів Усі слова мови становлять її лексику (словниковий склад). Лексикою ...

Скачать
134485
2
0

... , пов’язаних з фразеологічними одиницями порівняння. Детальніше ці проблеми будуть розглянуті в наступних розділах нашого дослідження. РОЗДІЛ ІІ СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМПАРАТИВНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ Згідно з нашими спостереженнями, у своїй переважній більшості компаративні фразеологічні одиниці належать до непредикативних словосполучень і являють собою фраземи з пі ...

0 комментариев


Наверх