Навигация
Поняття літературної мови та діалекту
43860
знаков
5
таблиц
1
изображение
1.1 Поняття літературної мови та діалекту
Основою німецької літературної мови становлять діалекти. Літературна німецька мова була сформована з верхньо-південнонімецьких та верхньо-середньонімецькіх діалектів. За часів Середньовіччя відбулося друге пересування приголосних. Пізніше літературна німецька мова вплинула на нижньо-північнонімецькі діалекти, котрих зміна смичкових приголосних не торкнулася.
Літературна мова - це унормована мова суспільного спілкування, спільна мова писемності одного, іноді декількох народів: мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній. Розрізняються письмово-книжна й усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення й взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірностям [30,352].
Власне літературна мова - одна з форм національної мови, яка існує поряд з іншими її формами - діалектами, просторіччям, мовою фольклору. Літературна мова має наддіалектний характер, стабільні літературні норми у граматиці, лексиці, вимові.
Система функціональних стилів німецької мови включає в себе літературну мову (Schriftsprache, Standardsprache, Hochdeutsch), що зближуються з літературною нормою побутово-розмовна мова (Umgangssprache), регіональні, побутово-розмовні мови (берлінська, північнонімецька, верхньо-саксонсько-тюрінгенська, вюртемберзька, баденська, баварська, пфальцьська, гесенська), численні напівдіалекти (що виникли на базі діалектів регіональні розмовні наддіалектні форми мови, що відрізняються від власне діалектів усуненням найбільш специфічних діалектних ознак) і власне територіальні діалекти [23,97].
Діалект (грец. διαλέγομαι, dialegomai „розмовляти, спілкуватись, вести розмову один з одним“ звідки διάλεκτος — наріччя, говір, мова, якою спілкується між собою певна група людей), різновид мови, що вживається як засіб порозуміння особами, пов'язаними між собою територією, фаховою або соціальною спільністю [27,31].
Регіональні і навіть місцеві діалекти різняться один від одного і літературної німецької мови у вимові, граматиці і лексиці настільки, що в деяких випадках непорозуміння робить спілкування неможливим:
Satz: Er ist vor vier oder sechs Wochen gestorben.
Schleswigisch: He is fr veer oder sähs Week'n dod blöw'n.
Holsteinisch: He is voer veer oder ss Weeken dod blewen.
Ripuarisch: Dia es für vier udder sechs Weihn gestorfe.
Brandenburg-Berlinisch: Ea is voa via oda sechs Wochen jestorben.
Sächsisch: Aorr is vaorr vier aber sechs Wuchn gestorm.
Hochalemannisch: Ar esch ver viar eder sex Wocha gschtorwen.
Südbairisch: Er ischt vor viar odr säx Wocha gstorba (6,121).
Іноді люди з різних земель не можуть зрозуміти один одного, якщо вони говорять на своїх рідних діалектах. Саме в таких випадках на допомогу приходить літературна німецька мова - основний засіб передачі інформації в літературі, освіті та бізнесі. Більшість німців - білінгвісти: вони з дитинства володіють як діалектом свого регіону, так і літературною мовою (Hochdeutsch). Якщо ви трохи знаєте класичний варіант німецької, ваш співрозмовник-німець буде намагатися говорити з вами на літературній мові (також має діалектні забарвлення, проте, вже більш-менш нагадує те, що ви колись вивчали).
Сучасна німецька мова складає історично сформовану складну, ієрархічно організовану систему різних форм існування, що включає: літературну мову, різновиди побутово-розмовної мови і територіальні діалекти.
Діалект являє собою територіально замкнуту, специфічну для даної місцевості форму існування мови на відміну від літературної мови, яка носить надтерріторіальний характер і не обмежениа рамками певної місцевості.
Функціональні та структурні ознаки територіального діалекту найчастіше характеризують через його протиставлення літературній мові.
Діалект - це така форма існування мови, для якої характерні:
1) територіальна обмеженість,
2) неповнота суспільних функцій і як наслідок цього - незначне стильове розмаїття, зокрема наявність стилів, пов'язаних лише з розмовною формою реалізації мови (діалекту як неписемній формі невластиві такі книжкові функціональні стилі, як офіційно-діловий, науковий, публіцистичний і т.д.).
3) закріпленість за побутовою та побутово-виробничою сферою спілкування,
4) певна, історично-зумовлена соціальна сфера поширення - серед селян і близьких до них соціальних груп,
5) відсутність відбору та регламентації мовних засобів (існування норми у вигляді узусу, а не кодифікованих правил),
6) структурна підпорядкованість діалекту вищим формам існування мови, зокрема літературній мові [14, 92].
Важливою відмінністю діалектів від літературних мов є відсутність у діалектів самостійної форми листа.
Стосовно мовної ситуації в європейських державах діалектологи зазвичай відзначають, що діалектами користуються так звані «нижчі верстви» суспільства - селяни, робітники, дрібні службовці, що має низький рівень освіти. Тоді як до числа носіїв літературної мови відносять так звані «середні та вищі» класи суспільства - вищих чиновників, підприємців, діячів науки і культури, що відрізняються високим рівнем освіти.
Носії сучасної німецької мови, здебільшого, користуються не якою-небудь певною формою існування мови, а двома, і навіть трьома, але роблять це у відповідності до певних правил їх застосування, що історично склалися в даній комунікативної спільності. Різниця між названими «регістрами» німецької мови можна побачити на наступному прикладі:
• літературна форма розмовної мови - Hat dir (der) Josef denn gestern Mittag wirklich nicht Adieu gesagt?;
• діалект міста Бад Емс (Рейнланд-Пфальц) - Ei, hot d de Jussep da gist wommendch wklisch nit Adsch gesot?;
• побутово-розмовна мова тієї ж місцевості - Ei, hat di de Jsef dan gestn Middch wiklisch nit Adsch gesacht? (18,53)
Діалект як одна з форм прояву німецької мови існував задовго до формування єдиної національної літературної мови і є набагато старше цього останнього. Тому широко поширений в німецькій літературі в період боротьби за остаточне встановлення єдності норм національної літературної мови (середина XVI - початок XIX ст.) погляд на місцеві діалекти як на «зіпсовану» літературну мову (verderbte Schriftsprache) є антинауковим.
Для позначення об'єкта діалектології в німецькій мові використовуються терміни der Dialekt і die Mundart, які більшістю німецьких діалектологів вживаються як синоніми. Перше з них є греко-латинським запозиченням, яке має латинізовану форму dialektus. У 1734 р. була зафіксована понімечена форма даного запозичення der Dialekt. Більша частина носіїв сучасних німецьких діалектів звичайно називає цим (за походженням - іншомовних) словом рідну говірку своєї місцевості. За свідченнями багатьох лінгвістів даний термін їм є більш знайомим, ніж споконвічно німецьке позначення die Mundart, яке було введено замість колишнього Redart - місцевий різновид усної народно-розмовної мови як німецького еквівалента.
Похожие работы
... іонери. Залежно від стилю керівництва й політичної системи, в якій функціонує лідер, відрізняють: диктаторський тип, демократичний тип, автократичний тип, плутократичний тип. В сучасній політології використовується типологія М. Дж. Херманн, де за основу виступає імідж, “образ”, візуальна привабливість лідера: прапороносець, який має особистий погляд на реальність, майбутнє; чітко викладає цілі, ...
... ів є актуальною, оскільки на її основі реально можна розробити формувальні, розвивальні та оздоровчі структурні компоненти технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. На основі інформації, яка отримана в результаті діагностики, реалізується методика розробки ефективних критеріїв оцінки інноваційних ...
... що ранжування інтересів не постійне. Тому і соціальні групи є утворенням динамічним, рухомим. Взагалі соціальну структуру із властивими їй спільностями з їх інтересами, зокрема політичними, можна розглядати не як стан, а як процес, оскільки поглиблюється соціальна диференціація суспільства. Однією з сторін цієї основи прогресу є спеціалізація людської діяльності, яка неминуче призводить до появи ...
... сьогоднішній день успішна реалізація завдань психотерапевтичної роботи в ОВС силами служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності є проблематичною. Слід підкреслити, що соціальна робота в органах внутрішніх справ, яка реалізується в діяльності служби психологічного забезпечення, базується на чітко визначеному правовому підґрунті. Служба психологічного забезпечення у своїй ...
0 комментариев