Використання технологій суспільних зв'язків для пропаганди серед населення спортивно-оздоровчої діяльності

2. Використання технологій суспільних зв'язків для пропаганди серед населення спортивно-оздоровчої діяльності

На сьогоднішній день важливим напрямком підвищення рівня спортивно-оздоровчої діяльності населення є просвітительська й освітня робота у цій області, а також високий рівень пропаганди та соціальної реклами. Гостре журналістське перо й влучне слово здатні позитивно вплинути на суспільство, сформувати певні установки.

Головна мета пропаганди в сучасних умовах – активне впровадження масової фізичної-оздоровчої культури та спорту в повсякденне життя.

В.І. Глухов під поняттям «пропаганда» має на увазі цілеспрямовану діяльність по поширенню й популяризації оздоровчо-спортивних та фізкультурних знань, науково обґрунтованих порад, рекомендацій, методичних концепцій за допомогою сучасних засобів масової інформації [11, 65].

Однак, на даному етапі розвитку суспільства сформувати в окремо взятого індивіда потребу в заняттях спортивно-оздоровчими та фізичними вправами за допомогою тільки лише пропаганди не представляється можливим, тому що метою пропаганди як такої, на думку Сема Блека, є наявність послідовників, здатність «вести за собою», втримання «на своїй стороні» будь-якими способами, що, суперечить сучасним тенденціям розвитку суспільства (особистісно-орієнтований підхід, гуманізація виховання й освіти). Крім того, не можна не брати до уваги й той факт, що людині властиво негативно ставитися до прямих впливів [5, 164].

У зв'язку із цим необхідно шукати інші шляхи роботи з масовою аудиторією. При цьому на перший план виходить досягнення взаєморозуміння на основі взаємної довіри. Так наприклад на Заході й Сході вже більше 70 років розвивається галузь знань, що одержала назву Public relations (PR). Саме словосполучення в перекладі з англійського означає «суспільні зв'язки», а по-науковому PR – це комунікативна дисципліна, спрямована на організацію інформаційного потоку в режимі, сприятливому для замовника. Від подібних понять «пропаганда» і «реклама» PR відрізняється тим, що прагне досягти взаєморозуміння на основі добровільного сприйняття ідей і думок, використовуючи непрямі засоби впливу на аудиторію з метою її інформування. Тут можуть бути вжиті заходи по створенню стійкого суспільного інтересу, збереженню репутації, створенню певного іміджу й ін.

У практиці PR припускає двостороннє спілкування із широкою аудиторією за допомогою засобів масової інформації. Двостороннім його можна вважати тому, що під впливом інформації, надаваної цими засобами, формується суспільна думка. Саме це явище існує у світі з найдавніших часів. Ще в древній Греції й Римі добре знали про важливість суспільної думки, про її вплив як на життя суспільства в цілому, так і на стан і благополуччя окремого індивіда. Vox populi – vox dei (голос народу – глас Божий) – ця приказка прийшла до нас із часів античності.

Головне завдання PR – допомогти усунути непогодженість, знайти гармонію й взаєморозуміння, не нав'язуючи при цьому своїх цінностей. Ми звикли «громити ворога» до переможного кінця, а виявляється можна вирішувати проблеми, не шельмуючи супротивника, а з огляду на його інтереси. Знайти компроміс складніше, це дуже кропітка праця, але результат перевершує усі очікування.

Фахівці в даній області повинні бути націлені не на швидкий успіх, швидке одержання результату, а на тривалу роботу в ім'я завтрашніх досягнень. PR не ставить перед собою мети негайної реалізації тих або інших ідей. Ця дисципліна працює на майбутнє, готовить суспільну думку в цілому й кожного окремо взятого громадянина до розуміння того, у чому намагаються його переконати фахівці з PR. У суспільному житті відсутність взаємного контакту утрудняє взаєморозуміння й співробітництво, тому метою здійснення PR є встановлення двостороннього спілкування для пошуку загальних платформ або спільних інтересів і досягнення взаєморозуміння, заснованого на вірогідності, компетентності й повноті інформації.

Типову діяльність по здійсненню PR можна розділити на 4 основні частини:

-   аналіз і формулювання проблеми;

-   підготовка програми дій і бюджету;

-   координація й виконання програми дій;

-   контроль, оцінка, внесення можливих змін.

По міжнародній термінології всі ці напрямки позначаються абревіатурою RACE по перших буквах англійських слів Research (дослідження), Action (дія), Communication (спілкування) і Evaluation (оцінка). У кожній країні діяльність в області PR розвивається по-своєму, тому до визначення цього поняття зложилися різні підходи. Наприклад, у Великобританії прийнято вважати, що PR – це плановані й здійснювані зусилля, спрямовані на встановлення й підтримку доброзичливих відносин між організацією й громадськістю. На думку мексиканських фахівців, PR – це творчий і соціально-науковий підхід до аналізу тенденцій, пророкуванню їхніх наслідків, надання консультацій і виконання програми дій, які служать як інтересам організації, так і суспільним інтересам. Американське суспільство PRSA уважає, що PR надає допомогу нашому складному плюралістичному суспільству в більше ефективному виборі рішень і здійсненні функцій, вносячи внесок у взаєморозуміння між різними групами й організаціями. По визначенню Сема Блека, діяльність в області PR – це мистецтво й наука досягнення гармонії із зовнішнім світом за допомогою взаєморозуміння, заснованого на достовірній і повній інформації.

У країнах СНД дисципліна Public relations робить перші кроки у своєму розвитку, хоча саме це явище існує досить довго, щоправда, сферою додатку подібних технологій були й залишаються в основному економіка, політика, шоу-бізнес, деякі виробничі сфери.

У багатьох західних країнах (США, Великобританія, Мексика й ін.) існують спеціальні Кодекси честі (Етичні кодекси) PR-Менеджерів. Основою цих документів є положення про те, що ціль PR – встановлення гарних відносин між різними групами людей і організаціями, а також абсолютна вірогідність подаваної інформації.

Таким чином, філософія PR відводить значне місце необхідності двосторонніх відносин. Часте нерозуміння виникає через недоліки спілкування й однієї з головних завдань є поліпшення існуючих каналів спілкування й установлення нових шляхів для двосторонніх інформаційних потоків і взаєморозуміння. Серед напрямків, по яких працюють фахівці PR, стосовно до невиробничої сфери можна виділити наступні:

-          консультації;

-          прогнози;

-          вивчення суспільної думки;

-          запобігання конфліктів і непорозумінь;

-          гармонізації особистих і суспільних інтересів.

Розглянемо механізми взаємодії з масовою аудиторією за допомогою технологій Public relations. У цьому випадку нас буде цікавити соціальна сфера, а саме – сфера масової фізичної культури, спортивно-оздоровчої діяльності. Суспільна думка формується під впливом того, що люди чують, читають і що їм повідомляють засоби масової інформації й комунікації.

Інформація – це відомості про навколишній світ і процеси, що протікають у ньому. Поява й поширення інформації в суспільстві приводить до якісних зрушень у способі життя, народжує нову модель життєдіяльності індивідів. Наприклад, у ході історичного процесу люди звернули увагу на те, що ведення активного способу життя, проявлення фізичних зусиль впливає на витривалість, працездатність, довголіття. Це привело до усвідомленого розуміння людьми явища «заняття вправами», що стало основою фізичного виховання (Ж.К. Холодов, В.С. Кузнєцов, 2000).

Історія виникнення й розвитку інформаційного обміну збігається з історією створення й удосконалення знакових систем. Основними фазами інформаційного обміну є: усна, письмова, книжкова, комп'ютерна. У повсякденному житті люди постійно обговорюють ті або інші акти, обмінюються оцінними судженнями, порадами, рецептами й т.д.

Зрозуміло, що без наявності вичерпної інформації така самостійність часто кінчається безрезультатно або приводить до небажаних наслідків. Великий вплив на формування поводження особистості роблять засоби масової інформації. На думку І.Н. Тюхлової, неточні, поверхневі, а часом і псевдонаукові дані підривають довіру до усвідомлення необхідності здорового способу життя, виконання фізичних вправ, занять спортивно-оздоровчою діяльністю У зв'язку із цим важливо формувати в людей наукові уявлення про розвиток фізичних якостей організму, вести від стихійно складних суджень і оцінок до усвідомленого. У цьому випадку елементом PR є пошук оптимальної форми, жанру, способу викладу матеріалу з урахуванням можливості аудиторії. При цьому варто уникати готових висновків, рішень, нав'язувати свою думка [38, 7].

До подаваної інформації пред'являються певні вимоги: вона повинна містити елементи новин, бути сучасною й точною. У нашому випадку це можуть бути відомості про вплив фізичних вправ на здоров'я людини, на розвиток інтелекту, формування фігури й ін.

Комунікація – це історично сформований і згодом технічно опосередкований процес створення, зберігання й поширення інформації, функцією якого є вплив на аудиторію за допомогою її інформування. Змістом цього процесу є виробництво, обмін, кодування й декодування інформації, а також її споживання й використання. Комунікація реалізується у всіляких сферах і на різних рівнях соціальних відносин. До основних елементів комунікації відносяться: комунікатор, повідомлення, канал, комунікант, ефект, зворотний зв'язок, шум.

Комунікатор (джерело інформації) – автор повідомлення. У цій якості може виступати індивід або група. Повідомлення – стимул, який автор передає одержувачу. Повідомлення створюється шляхом перетворення якогось змісту в символи природної мови або невербальні символи (жести, міміка, графічне зображення). Процес перетворення змісту в ідеї називається кодуванням. Канал – засіб, за допомогою якого повідомлення передається від автора одержувачу (газети, телебачення, телефонний зв'язок, Internet).

Комунікант (реципієнт) – той, хто одержує повідомлення й певним чином реагує на нього. Ефект (результат комунікації) – зміни в поводженні одержувача, які відбуваються внаслідок прийому повідомлення. Ефекти розглядаються на трьох рівнях: зміни в знаннях, зміни в установках, зміни в діях. Зворотний зв'язок – реакція одержувача на повідомлення автора.

Комунікатор враховує інформацію про реакцію комуніканта, отриману по каналах зворотного зв'язку, і коректує свою діяльність відповідно до неї.

Шум – перешкоди й перекручування в процесі комунікації, які перешкоджають досягненню заданого результату. Масова комунікація являє собою взаємодію соціальних суб'єктів, здійснювана за допомогою обміну масовою інформацією. На перший план висуваються особливо значимі моменти, вибирається вдалий час для подачі повідомлення й враховуються особливості аудиторії. Крім цього, обов'язковим елементом PR є контроль «дохождения» інформації до комуніканта, здійснюваний за допомогою механізмів зворотного зв'язку.

Говорячи про засоби масової інформації й комунікації, хотілося б докладніше зупинитися на рекламі в області спортивно-, фізкультурно-оздоровчих послуг. Т.С. Сусикова вважає, що ці послуги являють собою особливий вид діяльності, у якому предметом роботи є сама людина, вона ж і є результатом роботи. Процес організації фізкультурно-оздоровчих послуг у наш час спрямований на насичення ринку масової фізичної культури, орієнтованого на окремі групи населення. Завдяки рекламі споживач орієнтується в надаваних послугах і може вибрати необхідні для задоволення своїх потреб [29, 10].

Реклама занять різними видами оздоровчої фізичної культури (шейпінг, стретчинг, калланетик, аеробіка, оздоровчий біг і ін.), спортивного одягу, інвентарю, на думку В.О. Толкачева сприяє прилученню споживача до цих занять [37, 39].

На думку О.І. Слуцкиної, рекламний текст містить певну інформацію, призначення якої в тому, щоб впливати на психіку й поведінку адресата. Сприйняття рекламного тексту залежить від ряду факторів: комунікативного досвіду адресата, його соціальної приналежності, рівня освіти, інтелектуальних можливостей, а також від способу оформлення й подачі рекламованого матеріалу.

Також важлива роль належить рекламі у формуванні системи цінностей. Тут крім традиційних (здоров'я, довголіття) вводиться система додаткових психологічних цінностей, схвалюваних суспільною думкою, і які й у такий спосіб впливають на масову свідомість. Ці цінності пов'язані з поняттями «престиж», «краса», «успіх» і ін.

Є.К. Кулинкович і Н.В. Зенькович відзначають, що прагнення раціонально обґрунтувати необхідність занять фізичними вправами та спортивно-оздоровчою діяльнісю натрапляє на неприйняття у зв'язку із субкультурними цінностями, прийнятими в певному середовищі. У зв'язку із цим ми вважаємо, що необхідно підвищити соціальну значимість фізичної та спортивної культури, формувати реально значимі цінності, враховувати особливості соціальної групи. Певний вплив здатна зробити й соціальна реклама [18, 61].

Як відзначалося вище, поняття «PR» і «реклама» подібні. Загальним є те, що й у тому і в іншому випадку здійснюється цілеспрямований вплив на масову аудиторію з метою її інформування. Однак для рекламодавців немаловажним стає підрахунок можливого охоплення аудиторії, визначення стійкості рекламного повідомлення й ступеня його впливу. У зв'язку із цим важливим стає облік суспільної думки, робота з певними соціальними групами. Таким чином, PR може розглядатися як більше широке поняття, що включає в себе рекламу, елементи пропаганди, контроль подаваної інформації, налагодження механізмів зворотного зв'язку.

Специфічною формою пропаганди масових фізкультурно-оздоровчих занять є друковане слово (бланки, інформаційні бюлетені). Дана форма була широко поширена в СРСР, однак нові умови життя висувають нові вимоги до оформлення подібних видань.

Головний елемент PR – наявність власного стилю. Це може проявлятися в особливому кольорі, типі шрифту, логотипі або комбінації цих факторів. Добре продуманий стиль може значно вплинути на формування суспільної думки. Також виключена ймовірність появи помилок, неточностей, непотрібного достатку прикрас. Якість і стиль видання повинні вибиратися відповідно до призначення. Велике значення має ілюстративний матеріал, зокрема фотографія. Вона створює враження вірогідності подій, сприяє не тільки інтелектуальному, але й емоційному, естетичному сприйняттю інформації.

Говорячи про друковане слово, не можна не зупинитися на періодичній пресі. На сучасному етапі в Україні видаються газети, журнали як спеціалізовані («Спортивна газета», «Спортивна панорама», «Футбол», «Олімпійська арена»), так і не зв'язані безпосередньо зі сферою фізичної культури й спорту. На думку В.І. Морозова, одним зі шляхів більше цілеспрямованого використання пропаганди масової фізичної культури та спортивно-оздоровчої діяльності є пошук і використання нових форм і жанрів, широке залучення на сторінках газети не тільки спеціальних і власних кореспондентів, але й провідних спеціалістів – фізіологів, лікарів, валеологів, інструкторів і ін. Позитивною тенденцією, на думку дослідника, є деяке збільшення матеріалу про спортивно-масову й фізкультурно-оздоровчу роботу.

Значний вплив на суспільну думку роблять аудіовізуальні засоби (кіно, телебачення). Широко відомі сеанси аеробіки, трансляції Олімпійських ігор, Чемпіонатів Європи й світу по різних видах спорту.

Однак, найбільшого ефекту, на наш погляд, можна досягти за допомогою спеціальних освітніх інтерактивних програм. Тут як ніде необхідно враховувати особливості аудиторії, що підрозділяється на театральну (аматори рекламних і комерційних фільмів) і нетеатральну.

Остання у свою чергу підрозділяється на існуючу (по соціальних, професійних ознаках) і запрошену (звичайна публіка). (По класифікації С. Блека). На аудиторію можна вийти двома способами: за допомогою рекламних фільмів і за допомогою художніх фільмів. В останньому випадку не повинно бути прямої реклами, посилань на спонсора, час повідомлення повинно обчислюватися декількома секундами. Вважається, що повідомлення, що лише промайнуло, залишить у пам'яті більший слід, ніж довгостроковий потік інформації.

Зупинимося докладніше на способах мовного впливу. Мова – це найдревніший засіб спілкування людей. І.Є. Краснова вказує на нерозривний зв'язок між свідомістю, мисленням і мовною діяльністю.

На думку С. Блека, мова може виступити потужним засобом підтримки зв'язку із громадськістю. Гарний виступ довше всього залишається в пам'яті в слухачів. Усне мовлення має значення не тільки при виступі із трибуни, але й у повсякденному житті. До публічного виступу пред'являються певні вимоги: він не повинен бути затягнутим, варто уникати повторів, вертатися до вже сказаного, забрати несприятливі невербальні реакції (розгойдування на п'ятах, посмикування), якщо необхідно, заздалегідь підготувати мікрофон, кафедру, дошку, ганчірку й т буд. Велику увагу варто приділяти самому мовному акту. Для цього необхідно мати елементарні знання про риторичні прийоми, способи переконання. Залежно від цілей промови В.П. Шейнов (2000) виділяє промови інформаційні, які спонукують до дії, які надихають, які розважають і таємні. У даній роботі нас будуть цікавити перші чотири типи промови. Завданням інформаційної промови є повідомлення якихось відомостей, передача інформації (оголошення, виступ на оперативній нараді), промови, що переконують мають на меті схилити слухача до певної точки зору. Типовим прикладом промов, що спонукують до дії, є доручення виконати завдання, наказ, прохання. До надихаючих промов відносять виступи, що апелюють до почуттів людей, що викликають емоційний підйом.

Більшість промов, які нам доводиться чути, містять у собі елементи різних типів, однак, у кожному разі легко встановити, який компонент є головним, а який – допоміжним. Будь-який тип промови реалізується у двох формах: усній й письмовій. У всіх сферах громадського життя, зокрема в області масової інформації й комунікації мова покликана не тільки інформувати, але й впливати на думки, почуття, погляди, ідеї, установки й т.д. Е.Ф. Телень виділяє два способи впливу на свідомість: вселяння й переконання. Вселяння, на його думку, адресовано не до логіки й розуму особистості, не до її готовності мислити, а до її готовності діяти відповідно до розпорядження. На відміну від вселяння, переконання припускає вплив на теоретичне мислення, для чого необхідна система логічних доказів.

Незважаючи на те, що вселяння може впливати на світогляд цілих суспільств, ми вважаємо, що стосовно до нашої проблеми ефективніше використовувати переконання, тому що в цьому випадку більше можливостей для непрямого впливу на аудиторію і є можливість дати читачу (слухачу) самому вибрати точку зору. При цьому подача матеріалу повинна відповідати наступним вимогам:

-               інтелектуально-інформаційний підхід;

-               спокійний і витриманий тон оповідання;

-               відсутність оцінної лексики.

Тобто, заставою успішного формування суспільної думки в області масової фізичної культури та спортивно-оздоровчої діяльності є крім усього перерахованого вище належний рівень мовної майстерності пропагандиста, рекламного або PR-Менеджера.

Як уже згадувалося, істотним компонентом PR-Технологій є наявність зворотних зв'язків. Для одержання інформації використовуються основні методи соціологічних досліджень – спостереження й опитування.

Соціологічне спостереження являє собою спрямоване, систематичне, безпосереднє простежування, фіксування й реєстрацію соціально значимих фактів, явищ і процесів. Це метод збору інформації шляхом вивчення соціального явища в природних умовах.

Особливість його на відміну від звичайного повсякденного спостереження складається в його планомірності й цілеспрямованості. У зв'язку із цим складається спеціальна програма, у якій передбачаються об'єкт, предмет спостереження, вибір способу реєстрації, обробки й інтерпретації даних. Залежно від положення спостерігача спостереження діляться на включене, коли спостерігач «входить» у досліджуване середовище, невключене, коли соціолог не бере участь у житті досліджуваного об'єкта.

Соціологічне опитування – це метод одержання первинної соціологічної інформації, заснований на безпосередньому зв'язку між дослідником і респондентом. Розрізняють дві основні форми опитування – анкетування й інтерв'ювання. У випадку анкетування опитуваний самостійно сприймає текст запитальника й сам його заповнює. У випадку інтерв'ювання в ролі посередника виступає інтерв'юер, що задає питання, вислухує відповіді й фіксує їхній зміст. І в тому і в іншому випадку головне – питання, їхній характер, зміст і форма. У соціології питання класифікуються по ряду підстав: структурі, функції, змісту, формі.

По техніці заповнення виділяються дві основні групи питань: відкриті й закриті. Відкриті питання дають респондентові можливість самостійно сформулювати відповідь (Як Ви ставитеся до занять фізичною культурою? Чи займаєтесь ви спортивно-оздоровчими вправами?). Закриті питання припускають наявність готових варіантів відповідей. Приклад закритого питання: Яку користь, на Ваш погляд, приносять фізичні вправи? (можна відзначити кілька пунктів)

-   Сприяють збереженню здоров'я й довголіття.

-   Сприяють формуванню морально-вольових якостей.

-   Сприяють збереженню гарної фігури, правильної постави.

-   Сприяють зняттю емоційно-психологічної напруги.

-   Ніякої користі не приносять, порожня витрата часу.

По функціях питання діляться на основні, контрольні, питання-фільтри й питання-пастки. Відкриті й закриті питання відносяться до основних. З їхньою допомогою вирішуються головні завдання дослідження. Контрольні питання виступають як перевірочні стосовно основного. Якщо основне питання може звучати як «Чи вважаєте Ви, що заняття оздоровчо-спортивними вправами повинні стати частиною способу життя?», то контрольний може бути сформульований інакше: «Хотіли б Ви займатися спортом або фізично-оздоровчими вправами?» Роль питань-фільтрів полягає в тому, щоб відокремити респондентів, що можуть відповісти на одне з основних питань від тих, хто цього не може. Так, якщо не питання «Чи займаєтеся Ви оздоровчою фізичною культурою?» респондент відповідає негативно, то нема рації запитувати його про те, яким видам вправ він віддає перевагу.

Питання-пастки призначені для виявлення відвертості опитуваного. У цьому випадку формулювання питань повинні передбачати варіанти відповідей типу «не знаю», «важко відповісти».

У більшості соціологічних досліджень застосовується не один, а кілька методів збору інформації. Питання про доцільність того або іншого методу залежить від специфічних особливостей об'єкта дослідження.

У нашому випадку, найбільш ефективними, на наш погляд, будуть методи опитування, тому що крім одержання інформації тут можна впливати на погляди, установки, систему цінностей індивіда. Наприклад, при розробці варіантів відповідей у закритих питаннях ми фактично подаємо інформацію про користь фізичних вправ, не нав'язуючи при цьому своєї думки. Відповіді на інші види питань є підставою для розробки подальшої стратегії й тактики роботи з масовою аудиторією з метою вироблення певних ціннісних установок.

Таким чином, технології Public relations можуть і повинні стати ефективним засобом роботи при формуванні в населення потреби в заняттях фізичними вправами та спортивно-оздоровчою діяльністю.

  2.1 Спільні та відмінні риси пропаганди та реклами спортивно-оздоровчої діяльності

Аналіз літературних джерел обґрунтував наявність багатьох спільних рис пропаганди і реклами занять у сфері фізичної культури і спорту [31, 36–38]. Обидва види діяльності мають за мету досягнення певного рівня поінформованості потенційних учасників занять, який може стати підґрунтям для формування потреби або переконання у необхідності постійної участі в них.

У ході бакалаврського дослідження було зроблено спробу виявити спільні і розбіжні риси пропаганди і реклами, які запроваджуються у спортивних школах і оздоровчих клубах України, зокрема Рівненської області.

Вирішення дослідницького завдання передбачало проведення анонімного анкетування вихованців спортивних шкіл та відвідувачів фізкультурно-оздоровчих занять. У ньому взяли участь по 100 респондентів, які представляли обидві групи. Інструментарієм проведення опитування були спеціально розроблені анкети, які удосконалювались в ході проведення пілотажного анкетування.

Слід зазначити, що об’єктом пропагандистського і рекламного впливу є представники різних соціально-вікових груп. У спортивних школах респондентами були учні загальноосвітніх шкіл, віком від 11 до 16 років. Вибірка, яка відповідає ознакам генеральної сукупності, включала дівчат і хлопців у приблизно однаковій кількості: 51% і 49% відповідно. Споживачами послуг оздоровчих клубів є люди різних вікових груп: 14–20 років – 4,1%, 21–25 років – 23,5%, 26–30 років – 18,3%, після 30-ти років – 54%. Більшість клієнтів оздоровчих клубів – жінки (80%).

Таким чином, пропаганда в спортивних школах може проводитися за єдиною змістовною схемою для всіх учнів, а рекламна діяльність в оздоровчих клубах повинна враховувати вікові особливості потенційних і реальних споживачів оздоровчих послуг.

Початок фізкультурних і спортивних занять спричиняють певні мотиви, які мають бути враховані у пропаганді й рекламі. У ході дослідження встановлено, що дітей до початку занять спонукають, в основному, три мотиви: покращити стан здоров’я (36,5%), досягти високих спортивних результатів (31,2%), стати сильним, витривалим (24%). У переважно жіночого контингенту оздоровчих клубів також домінують три мотиви: удосконалення фігури (37,2%), покращання здоров’я (30%), позбавлення зайвої ваги (26,2%). Тобто пропагандистська і рекламна інформації обов’язково повинні передбачати відомості щодо можливостей покращання стану здоров’я в результаті систематичних занять. Така інформація здатна привернути увагу і бути причиною початку занять як дітей так і дорослих.

Співставлення отриманих результатів обробки двох типів анкет свідчить про те, що дізнаються про заняття і вперше приходять на них респонденти по-різному. Переважна більшість вихованців спортивних шкіл приходить займатися на запрошення тренера (43,7%). За прикладом друзів або скеруванням шкільних вчителів фізкультури відповідно: 17,7% і 16,7% опитаних. Споживачі оздоровчих послуг переважно отримують інформацію від знайомих, друзів (39,2%) або з рекламних листівок на вулиці (32%).

Таким чином, пропаганда спортивних та фізкультурних занять проводиться, в основному, традиційним методом особистого контакту і запрошення тренера. Оздоровчі клуби такої діяльності не проводять, а запрошують на заняття переважно через рекламні об’яви.

Як відомо, важливу роль у залученні дітей до занять має приклад друзів, знайомих. Отримані дані свідчать про те, що відсоток вихованців спортивних шкіл, котрих спонукала до занять вищезазначена причина є набагато меншим, ніж клієнтів оздоровчих клубів (відповідно 17,7% і 39,2%). Можна зробити припущення про те, що тренери спортивних шкіл не достатньо залучають своїх вихованців до проведення пропаганди. У той же час, більшість споживачів оздоровчих послуг зацікавлені залучати до занять знайомих і друзів у зв’язку із введеною у багатьох клубах знижкою при оплаті послуг для тих, котрі залучили до занять додаткових клієнтів [32, 7].

Пропаганда спортивних занять і реклама оздоровчих послуг не повинні припинятися після приходу людини у секцію або клуб. Обов’язковим є безперервний вплив, який певною мірою знижує плинність контингенту.

Порівняльний аналіз інформації про зазначену діяльність свідчить про наступне. У спортивних школах і оздоровчих клубах тренерсько-інструкторський склад активно підтримує мотивацію тих, котрі розпочали займатися. Так, респонденти – юні спортсмени засвідчили, що про це говориться постійно (46,9%), дуже часто (25%), час від часу (19,8% відповідей). Учасники опитування, яке проводилось в оздоровчих клубах, зазначили, що з ними проводяться мотиваційні бесіди постійно (35,6%), періодично (39,7%) або інколи (13,2% відповідей).

Разом з тим, респондентів, котрі запевняють, що про регулярність занять мова не ведеться в оздоровчих клубах більше, ніж у спортивних школах: 15,9% і 6,2% відповідно. Це можна трактувати як резерв подальшого удосконалення проведення рекламної діяльності в оздоровчих клубах.

Аналіз форм пропагандистських і рекламних матеріалів, наявних в організаціях двох типів свідчить, що популярними є стінні газети і фотостенди. Перші випускаються за свідченням 40,6% респондентів із спортивних шкіл і 36,5% респондентів із оздоровчих клубів, другі – за свідченням 24% опитаних юних спортсменів і 31,1% – споживачів оздоровчих послуг.

У спортивних школах проводиться усна форма пропаганди: лекції, бесіди, диспути (10,3% відповідей). В оздоровчих клубах подібних форм роботи не виявлено. Натомість незначна кількість респондентів, які представляли оздоровчі клуби (1,6%), засвідчила демонстрацію відеоматеріалів, яка є дієвою у формуванні стійкої мотивації до систематичних фізкультурних занять.

Респондентам обох груп пропонувалось оцінити пропагандистську і рекламну діяльність, яку проводять фізкультурні організації. Вихованці спортивних шкіл здійснювали оцінку за п’яти бальною шкалою, яка для них більш звична. Учасникам оздоровчих занять пропонувалось визначити якісний рівень реклами: високий вище середнього, середній, нижче середнього, низький.

Більшість респондентів першої групи назвала діяльність: відмінною (36,4%), дуже хорошою (26%), хорошою (20,8% відповідей). Більшість респондентів другої групи була стриманою у визначені якості реклами і визначила її рівень як середній (41,0% відповідей). У той же час, незначна кількість відповідей свідчить про низький рівень реклами (7%). Решта респондентів, у приблизно однаковій кількості (по 10%) дали розбіжні оцінки якості й визначили рівень рекламних матеріалів як: нижче середнього, вище середнього та високий.

Аналіз двохмірної залежності визначення якості пропаганди і реклами від стажу занять дітей і дорослих виявив цікаву закономірність: чим більший стаж занять, тим нижчою є оцінка якості реклами.

Отримані результати можна розцінювати як недостатню диференційованість впливу на вихованців спортивних шкіл і споживачів спортивно-оздоровчих послуг із різним стажем занять. Як пропаганда, так і реклама не повинні мати своїм об’єктом лише тих, котрі не залучені до занять. Вони повинні здійснювати вплив на людей, які відвідують заняття, з метою зміцнення і стабілізації мотивації, зменшення плинності контингенту спортивних шкіл і оздоровчих клубів.

Відмінними рисами реклами є те, що оздоровчі заняття проводяться за оплату і мова йде не просто про тих, котрі відвідують фізкультурні або спортивні заняття, а про споживачів послуг. Тому для задоволення потреб клієнтів і збільшення їх кількості, працівники оздоровчих клубів повинні постійно цікавитись дієвістю реклами та проводити її різноманітними способами [31, 40].

Пропаганда як традиційний і реклама як нові види діяльності у сфері фізичної культури і спорту, з нашої точки зору, можуть взаємно збагатити одна одну шляхом перенесення та запозичення окремих характеристик.