Люблінська унія (1569 р.) Утворення Речі Посполитої, Брестська унія (1596 р.), Церковна унія та її наслідки

2.         Люблінська унія (1569 р.) Утворення Речі Посполитої, Брестська унія (1596 р.), Церковна унія та її наслідки

В 1385 р. між Польською та Литовською державами була підписана Кревська унія («де-юре» – вона фактична поклала початок існ. Речі Посполитої).

Умовами ств. союзу були:

a)         Литовський князь стає Польським королем, за умови прийняття католицизму;

b)         Католицизм повинно було прийняти і усе населення Литви;

c)         Для Литви та Польщі був ств. єдиний законодавчій орган – сейм;

Умови унії були виконані лише частково, тому фактичне об’єднання П. та Л. не відбулося. В П. була створена опозиція на чолі з князем Ягайлом, в Л. на чолі з кн. Вітовтом, що виступали проти СОЮЗУ.

У 1401–1413 рр. відбувся поступовий процес зближення П. і Л. У 1569 р. була складена та підписана Люблінська унія, що об’єднала 2 держави у 1 – РІЧ ПОСПОЛИТУ (РП, «справа народу», «Республіка»).

Литва: входила до скл. РП. юридично на правах широкої автономії, а фактично стала залежною від П. та відігравала роль другорядної Європейської країни. Більше не відігравала ключової ролі у побудові політичного життя в Європі.

Галицько – Волинське князівство: більшість земель перейшли з Л. до П., на цих землях відбувався процес колонізації поляками, встановлювалось кріпосне право, поширювався націоналізм, релігійний, соц. та економ. гніт народу + політ. безправ’я.

Польща: завдяки приєднанню Л. та Г. – В. земель, стала наймогутнішою в економічному, політичному та військовому плані Європейську державу, з якою бажали породнитись усі інші держави[9].

3.         Утворення укр. козацтва

Утворення козацтва було наслідком експансії Г. – В. земель П.

Причинами утворення козацтва були:

1)         уходництво (частина населення переселилась з окупованих П. земель на незайняті землі Пд.);

2)         посилення феодального та кріпосного тиску, що змушувало селян втікати від польських феодалів і європейських орендаторів;

3)         національний гніт по відношенню до укр. народу;

4)         релігійний гніт (заборона Православ’я);

5)         зацікавленість поляків в появі особистої охорони та оборони Речі Посполитої від турків і татар (як загрози з Чорного моря);

6)         суб’єктивного характеру окремих укр. (авантюризм).

Етапи утворення козацтва:

1)         1 пол. 14 ст. – перший період формування козацтва та початок П. експансії у сер. 16 ст. Мало немасовий характер[10];

2)         сер. 16 ст. – 2 пол. 18 ст. – другий етап. Масове формування козацтва.

Січ – «підсікати дерева», – мілітаристське поселення, основа Укр. козацької держави. Мала: територію (не постійну); свій адміністративно – територіальний устрій (кіш – кошовий отаман; обраний народом); своєрідний уряд – ген. писар, ген. обозний, ген. хорунжий, ген. осавули – 2 чол. та ген. суддя.; центр. орг. законодавчої влади були загальні збори – козацька рада (козаки керувались неписаними побутовими законами).

Територія Запорізької Січі поділялась на курені, місцеві райони. ЗС мала свою символіку – прапор, герб та печатку. Основною мілітаристською силою було козацьке військо (піхота, кіннота, артилерія, флот). Очолювалось військо – Гетьманом (посада вибрана).

Значення утворення козацтва:

1)         виступало як фактор засвоєння нових земель;

2)         було першою організованою силою укр. народу;

3)         консолідувало навколо себе ін. верстви населення, виступило ідеалом укр. народу, підняло народ на боротьбу проти панської П.;

4)         політична еліта укр. суспільства;

5)         виступило в ролі організатора політичного життя укр. народу;

6)         обороняло православну віру.

З т.з. соціальної структури, козацтво було не однорідним: «дуки» – заможні та «голота» – неімущі козаки. Козацтво було полі етнічним, але домінували українці.

[1] Революція – кардинальні зміни в усіх сферах суспільного життя, завдяки новим відкриттям та якісним змінам у світогляді, релігії або суспільному ладі.

[2] 8 ст. до н.е. по 2 ст. н.е. – скіфо – сарматський період історії України.

[3] Хазарська концепція походження Русі.

[4] У 882 р. князь Олег убив Аскольда і встановив свою владу поклавши початок новій ері в житті слов’ян.

[5] К.Р. не можна назвати «Державою» у сучасному розумінні цього слова: 1) вона не мала постійної території; 2) влада Князя була слабкою; 3) державного апарату влади не існувало (князь зосередив у своїх руках 3 гілки влади); 4) податкова система обмежувалась даниною та оброками, а також військовими походами, фінансування яких здійснювали племінні вожді зі своїми племінними дружинами; 5) структуризації війська не існувало; 6) військо виконувало ролі - охоронну, фіскальну (збір подані), стратегічне призначення та охорона кордонів.

[6] У 1 пол. існ. К.Р. здійснювався поступовий перехід від первинної військової демократії – княжо – дружинного ладу, до ранньої монархії.

[7] Внаслідок реформи Володимира Великого землі К.Р. були розділені між синами і родичами Володимира Великого (вони правили над наділами, фактично перетворившись на «світлих» князів).

[8] Прийняття християнства на Русі проходило в 3 хвилі.

[9] Конфронтація між П. та Укр. сприяла утворенню укр. козацтва та ств. Запорізької Січі.

[10] В сер. 16 ст. булла сформована 1 укр. Запорізька Січ на чолі з Гетьманом Байдою (Дмитром) Вишневецьким. Згодом кількість Січей зросла – з’явились Базавлугська, Микитинська, Чормошлицька, Томакіївська, Ольошківська та Нова З.С.