Магдебурзьке право

Зміст

Вступ

1. "Магдебурзьке право" - причини появи й суть

1.1 Походження й поняття магдебурзького права

1.2 Особливості магдебурзького права на Україні

2 Міста й городяни

2.1 Міста, загальна характеристика

2.2 Привілеї містам

2.3 Юридики

2.4 Городяни

3 Міське самоврядування

3.1 Міське самоврядування на основі магдебурзького права

3.2 Діяльність самоврядування

3.3 Ратуша, як орган самоврядування

3.4 Литовський статут

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Було б помилкою вважати, що Україна в минулому була "правовою пустелею". Із часу "Правди Ярослава" у цю історію вписано чимало яскравих сторінок. Причому цей одне з найбільших правових джерел тодішньої Європи не міг з'явитися на порожнім місці. Він з'явився як результат широкого розвитку торговельних відносин у Древній Русі - ішла жвава торгівля із Заходом і Сходом. Причому в ті часи відбувався обмін не тільки товарами, але й, безсумнівно, правовими ідеями. "Російська Правда", що відомий історик В.О. Ключевский назвав "кодексом торговельного капіталу", робила свій вплив і за межами Київської Русі. Її норми, наприклад, у незмінному виді ввійшли в інше відоме джерело права - Литовський Статут. Однак часи мінялися, мінялася, у слід за політичної, і правова ситуація в Україні. Вийшло так, що після рятування від татаро-монгольської навали тут на багато міст і села поширило свій вплив так називане "німецьке право", а якщо точніше - це було Магдебурское право. Саме йому Україна зобов'язана пожвавленням свого господарського розвитку протягом декількох сторіч[1, c.225-226].

Магдебурское право - це насамперед право міського самоврядування й ринкових відносин у містах. Деякими своїми якостями це право становить інтерес і для сучасного юриста. Головне в ньому те, що воно носило комплексний, універсальний характер, тому що у взаємозв'язку регламентувало багато видів відносин - тут регламентувалися торгівля й ремесла, діяльність цехів і купецьких гільдій, відносини власності й оподатковування. Думаеется, що системність регулювання такого роду відносин, що втримується в Магдебурзькому праві, зберігає свою цінність у наші дні.

Магдебурзьке право - пішло від феодального міського права німецького міста Магдебург. Зложилося в 13 столітті з різних джерел, у тому числі із привелегий даних архієпископом Вахманом міському патриціату (в 1188р.), саксонського зерцала, постанов суду шеффенов Магдебурга й ін. Магдебурзьке право носило універсальний характер, тобто трактувало різні види правовідносин: діяльність міської влади, суду, його компетенцію й порядок судочинства, питання земельної власності "у межах міста", порушення права володіння, захоплення рухомого майна, установлювало покарання за різні види злочинів і т.д.

Особливе місце займали норми, що регулювали торгівлю й ремесла, діяльність цехів і купецьких гільдій, порядок оподатковування. Магдебурзьке право з'явилося юридичним закріпленням успіхів городян у боротьбі з феодалами за самостійність. Воно надавало місту право на самоврядування й власний чуд, право земельної власності й звільнення від більшої частини феодальних повинностей. Магдебурзьке право виникло наприкінці XІІІ століття в Німеччині й майже відразу ж поширилося на території Бєларусі, що на той момент перебувала в складі Великого Князівства Литовського. Розташування білоруських земель у центрі Європи сприяло їхньому розвитку в руслі світового економічного, політичного й культурного процесів. У той час Бєларусь освоїла багато придбань Заходу, у тому числі й організацію життя міста на основі самоврядування, сполучаючи норми магдебурзького права із традиціями самоврядування, які існували в Полоцьку й у Вітебську й інших древніх містах у часи Київської Русі.

1.         "Магдебурзьке право" - причини появи й суть

Одне зі сложнейших завдань будь-якого державного будівництва - пошук рівноваги між владною вертикаллю й місцевим самоврядуванням. Останні півтора десятка років ця тема викликає безперервні дискусії й в Україні. Прихильники полярних концепцій займаються "перетяганням каната", посилаючись, у числі інших аргументів, і на уроки історії, зокрема, на действовавшее сотні років тому в українських містах Магдебурзьке право.

Щоб зрозуміти причини виникнення Магдебурзького права, досить глянути на економіко-політичну ситуацію в Європі на початку позаминулого тисячоріччя. Країни роздирали внутрішні протиріччя між "феодальною вольницею" і правлячими будинками. Глави держав і церква, намагаючись централізувати держава, прагнули знайти підтримку. І вона була знайдена. Центри ремесла й торгівлі - міста - завжди зацікавлені в сильній центральній владі, що припускає відсутність поборовши з боку місцевих феодалів, безпека торговельних шляхів і т.д. Але й зажадали вони за свою підтримку чимало - місцеве самоврядування, що ввійшло в історію за назвою Магдебурзького права.

Магдебурзьке право юридично закріплювало права й волі громадян, а також їхнє право на самоврядування. Крім самостійного управління міста, наділені Магдебурзьким правом, мали податковий і судовий імунітет, правом власності на землю, торговельними пільгами, минулого звільнені від феодальних повинностей. Магдебурзьке право встановлювало порядок обрання влади, регламентувало їхні функції, основні норми карного й цивільного законодавства, правила судочинства й оподатковування.

Одна з основних особливостей керування "магдебурзьким" містом - поділ міських влада в особі так називаного магістрату на адміністративну й судову. (У німців цей поділ було чітким, в Україні - як водиться, не дуже).

Велика увага магістрат приділяла економічній діяльності - збирав податки, стежив за торгівлею, правильністю мір і ваг, визначав організацію ремесел і торгівлі в місті.

В епоху розквіту Магдебурзького права (XV-XVІ вв.) у його систему входили близько 1,5 тис. європейських міст. Загальний товарообіг між ними досягав 10 млн гульденів, що до європейської "революції цін" було колосальною сумою. Оцінити ж загальні доходи міст просто неможливо.

Причини "вгасання" практики Магдебурзького права так само прості, як і причини його появи. ДО XVІ-XVІІ вв. на місці держав, що роздирають феодальними протиріччями, виникли абсолютні монархії. Центральні влади прагнули до повного контролю над фінансовими потоками, торгівлею й виробництвом. З'явилися "трансгосударственные" торговельні компанії. Крім того, епоха Великих відкриттів і потік золота, що заюшив слідом за ними, у Європу викликали "революцію цін", активний розвиток банківської системи, а також зміна політики інвестування (гроші активно вкладалися у виробництво, розвивалися мануфактури). Економічна основа "магдебурзького" міста - торговельні привілеї й цеховий пристрій виробництва - виявилася підірваною. До того ж "магдебурзьку" систему споконвічно підточували внутрішні протиріччя. Наприклад, ще в 1365 р. польський король Казимир ІІІ заснував Верховний апеляційний суд у Кракові, заборонивши звертання до Магдебурга, де до цього вирішувалися всі господарські суперечки між "магдебурзькими" містами.

Але це не виходить, що досвід Магдебурзького права пройшов безвісти. Він ліг в основу нинішнього територіально-адміністративного європейського самоврядування. У країнах ЄС рішення місцевих виборчих органів влади значать для громадян набагато більше, ніж рішення центральних державних органів. А основні гроші, що надходять від платників податків, акумулюються в руках муніципалітету, що обирає.