Навигация
Формування московського князівства
47299
знаков
0
таблиц
1
изображение
1.2 Формування московського князівства
Московське велике князівство, феодальна держава на Русі. Утворилося біля середини 14 в. у результаті росту Московського князівства, що виділилося в 1-й половині 13 ст. як доля Володимиро-Суздальського князівства. З 1276 у Москві княжив Данило Олександрович.
Два перших князі встигли "примислить" собі весь плин Москви-ріки, віднявши від рязанського князя місто Коломну на устя р. Москви і від смоленського князя місто Можайськ на верхів'ях р. Москви.
Данило Олександрович (1261 - 1303), князь московський (з 1276), родоначальник московських князів. Син Олександра Невського. Приєднав Коломну в 1301 і ряд волостей. Одержав за заповітом у 1302 Переяславль-Залеський і Можайськ у 1303, поклавши початок росту Московського князівства. [5]
Син його Юрій Данилович (1303-1325), землі і багатства якого виросли настільки, що він, як представник старшої лінії в потомстві Ярослава Всеволодовича, зважився шукати в Орді ярлика на велике князювання Володимирське і вступив у боротьбу за Владимир із тверським князем Михайлом Ярославовичем (цей князь Михайло був племінником князя Олександра Невського і приходився молодшим двоюрідним братом Данилові Московському і, стало бути, дядьків князеві Юрієві Даниловичу). Боротьба велася в Орді шляхом інтриг і насильств. Обоє князя, і московський і тверський, в Орді були убиті. Великокнязівський стіл тоді дістався синові Михайла, Олександру Тверському; а в Москві вокняжився брат Юрія, Іван, на прізвисько Калита (тобто кошіль).[6]
1.3 Політика Калити
Іван Данилович Калита (рік народження не відомий - вмер у 1340) - московський князь з 1325, московський великий князь 1328 - 1340 ; син московського князя Данила Олександровича. Був жорстоким і хитрим, розумним і завзятим у досягненні своїх цілей правителем. Зіграв велику роль у посиленні Московського князівства, збиранні російських земель навколо Москви, використовуючи в цих цілях допомога Золотої Орди, для якої він збирав з населення величезну данину. Нещадно припиняв народне невдоволення, що викликалося важкими поборами, розправлявся з політичними супротивниками - іншими російськими князями.[7]
Вчасно правління Івана Калити відноситься розширення території Московського князівства і посилення значення Москви, що стала основою об'єднання Розрізненої Русі в єдину державу з єдиним урядом.
Велике князювання ненадовго удержалося у тверського князя. Олександр Михайлович встав на чолі тверичів, що розправилися з татарами, що насильничали у Твері. На кару татарське військо спустошило Твер і змусило Олександра бігти в Псков. Ціною руйнування Твері цього разу була врятована Москва. Твер розорили за допомогою Калити, що ходили в Орду і вернулись з великою татарською раттю. У 1328 р. Іван Данилович знову ходив в Орду і повернувся з ярликом на велике князювання, які опинились в руках, що вміли міцно тримати отримане добро. Москва міцно зробилася столицею Північно-Східної Русі.
Він нагромадив великі багатства (звідси його прізвисько "Калита" - "кошіль", "грошова сумка"), що використовував для покупки земель у чужих князівствах і володіннях.
Стосовно Орди московський князь вів традиційну політику батька і діда. В Орді він незамінне зустрічав великі почесті від хана Узбека, що приходився йому свояком. Узбек прислухався до думки Івана Даниловича, що вміло направляти події у свою користь. Калита добре знав хижі золотоординські порядки, ретельно збирав з російських земель "вихід" і готовий був йти назустріч грошовим домаганням татар для того, щоб збирати на їх користь ще додатковий запит. Але дарма бачити в Калиті якогось завзятого низькопоклонника перед Ордою. Найважчий грошовий побір був усе-таки легше спустошливих татарських набігів. У всякому разі, Москва користувалася при Калиті повним і небаченим до нього благополуччям.
Володіння московського князя стали помітно просуватися на Далеку Північ. У 1337 р. московська рать ходила в область Північної Двіни, що належала Новгороду. У той час Двинськая область залишилася в новгородському володінні, але Іван Данилович уже розпоряджався на Печері і дарував "...сокольників печерських, хто ходить на Печеру", різними пільгами.[8]
Калита заклав основи могутності Москви. Він перший почав поєднувати навколо неї російські землі. Після довгого проміжку часу він був першим авторитетним князем, вплив якого поширилося на всю Північно-Східну Русь. Кремль при Івані Калиті був значно розширений і обнесений міцною дубовою стіною (1339 ), у ньому були побудовані перші кам'яні церкви, у тому числі Успенський собор, що зробився усипальницею митрополитів, і Архангельський собор, де ховалися московських князів. Кам'яні будівлі, зведені при Івані Калиті до нас не збереглися, тому що були замінені новими при Івані. Багатство московського князя підкреслюється його прізвиськом "Калита", що означає "грошова сумка".
За заповітом Івана Калити Московське князівство було розділено між його синами Семеном, Іваном і Андрієм; спадкоємцем Калити був його старший син Семен Гордий.[9]
Діяльність Калити неоднозначно оцінюється його сучасниками й істориками. З одного боку, він вважається головним натхненником розгрому Твері, що захищала права і достоїнство російських людей проти татарських ґвалтівників. З іншого боку, він став прямим продовжувачем політики Олександра Невського, що домагалося угоди з Золотою Ордою заради Російської землі ще не готової до рішучої боротьби з татарами, що незабаром проведе із собою на Куликове поле Дмитро Донськой, онук Калити.
На одній чаші ваг руйнування російської землі, пожежі і руйнування Твері, Торжка, Кашина й інших міст, незліченна кількість полонених, що женуться в татарське рабство.
На іншій чаші ваг Москва зробилася містом славним "лагідністю", вільним від безперервної погрози татарських навал, а це повинно було надзвичайно сприяти ростові і багатству міста. Перевага Москви над Твер'ю, чого так домагався Юрій, було остаточно досягнуте при його молодшому браті.
При Івані Москва стала резиденцією митрополита "усія Русі", що мало важливе значення, тому що церква користувалася великим ідеологічним і політичним впливом. Діяльність Калити сприяла тому, що була закладена основа політичної й економічної могутності Москви і почався економічний підйом Русі.[10]
Похожие работы
... є й нині. Лише в деяких словах (наприклад, Господь, господин, Галилея, Голгофа та ін.) вимова українського задньоязикового h замість російського g залишилася в усіх православних церквах України, Росії і Білорусі. Значною своєрідністю відзначалося становлення російської мови, що було зумовлене особливостями формування російського етносу. У другій половині XII - першій половині XIII ст. на території ...
... в таємні зносини з ворогами Російської держави, з польськими й литовськими феодалами, лівонськими рицарями, підготовлюючи реакційні змови усередині країни. Але із цієї боротьби до кінця царювання Івана Грозного Російська держава вийшла економічно сильно ослабленою. Звичайно, Лівонська війна, що тяглася більше двадцяти років, вимагала величезних затрат і серйозно виснажила економічні, фінансові й ...
... рських улоговинах Східного Сибіру проходить зона степів. Родючі ґрунти цієї зони (каштанові, чорноземи) дозволяють одержувати багаті врожаї, і тому ці території є майже повністю розораними. Росія має значний природний рекреаційний потенціал: гірські масиви, узбережжя морів, тайгові простори, незаймана цивілізацією природа. Однак багато місць відпочинку, що раніше приваблювали безліч туристів, не ...
... іонери. Залежно від стилю керівництва й політичної системи, в якій функціонує лідер, відрізняють: диктаторський тип, демократичний тип, автократичний тип, плутократичний тип. В сучасній політології використовується типологія М. Дж. Херманн, де за основу виступає імідж, “образ”, візуальна привабливість лідера: прапороносець, який має особистий погляд на реальність, майбутнє; чітко викладає цілі, ...
0 комментариев