Українсько-російські культурні відносини у 1991–2004рр.

Зміст

Розділ 1

1.1 Історіографія

1.2 Огляд джерел

Розділ 2. Українсько-російське співробітництво в галузі освіти, науки та мистецтва

2.1 Співробітництво в області освіти

2.3 Науково-технічне та інноваційне співробітництво

2.4 Діяльність Культурного центру в Москві

Розділ 3. Стосунки України з Російською Федерацією в інформаційній сфері

3.1 Засоби масової інформації - інформаційне поле україно-російських відносин

3.2 Книговидавнича справа

3.3 Інформаційно-бібліотечне співробітництво

Висновки

Методичний розділ

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Серед держав, що утворилися на території колишнього Радянського Союзу – Україна і Росія являють собою найбільші за кількістю населення, економічним і військовим потенціалом країни. З проголошенням України і Росії як незалежних держав виникли принципово нові умови формування відносин між ними в області культури, а це звісно потребує великих практичних зусиль з боку обох країн, які повинні бути побудовані на основі глибокого переосмислення історичного досвіду, об’єктивної оцінки історичним подіям, урахування інтересів обох народів. Сьогодні українсько-російські відносини, з урахуванням питомої ваги Росії у світі та геополітичного становища України, виглядають впливовим фактором міжнародної політики, одним із ключових для забезпечення стабільності на території СНГ і Центрально-Східної Європи.

Надзвичайно складний, багато в чому унікальний комплекс українсько-російських взаємин включає в себе широкий спектр політичних, економічних, національних і, звичайно, культурних проблем, які пронизують собою відносини двох народів і держав на всіх рівня – державному, суспільному, національному, регіональному, персональному.

Враховуючи те, що Україна і Росія сьогодні є незалежними державами, але їхні культури мають багато спільного, постало непросте завдання знаходити шляхи взаєморозуміння у двосторонньому співробітництву в культурній галузі, достатній рівень розвитку, якої свідчить про великі можливості кожної з країн.

Пріоритетність українсько-російського співробітництва обумовлена цілою низкою факторів культурно-історичного, соціокультурного плану. Взаємодія на рівні культурних пластів двох народів позначена прагненням сприяти досягнення діалогу на культурному рівні, розвитку співробітництва й загальних інтересів в сфері культури, освіти, науки, мистецтв.

В становленні і розвитку суверенних України і Росії існує немало питань, пов’язаних з гуманітарною сферою. Важливою задачею в цій сфері являється налагодження відносин в культурній сфері, прагнути розповсюдження і культурного обміну між нашими народами, а в більш-менш віддаленій перспективі й побудова взаємовідносин на основі більш тісного співробітництва.

Відправною точкою осмислення й аналізу українсько-російських гуманітарних відносин є чітке визнання того факту, що пріоритетом в таких відносинах являється – і в змістовному і в формальному плані – рівностороннє, рівноправне співробітництво в сфері культури.

Отже, вибір теми дослідження зумовлений потребою та актуальністю, вивчення взаємовпливу і взаємовідносин в українсько-російському культурному спілкуванні, налагодження рівноправного діалогу.

Аналізуючи стан наукової розробки з даної теми слід зазначити, що на даний момент, нажаль, приділяється не досить уваги відносно наукового вивчення даної теми та не існує комплексного дослідження основних напрямів та аспектів українсько-російських культурних відносин.

Основну групу наукових доробок, які охоплюють аспекти українсько-російських культурних відносин складають матеріали наукових теоретичних та практичних конференцій, які присвячені розвитку діалогу України і Російської Федерації.

Поодиноку групу наукового дослідження складають монографічні видання, які приділяють увагу концепціям українсько-російських гуманітарних відносин та культурним процесам на міжнародному рівні.

Вагомої уваги при дослідженні даної теми заслуговують статі в періодичній пресі публіцистів, науковців та політичних та громадських діячів. Але не зважаючи на те, що в них містяться оперативне висвітлення подій, їх первинний аналіз, вони не часто мають повну об'єктивність висвітлення проблем українсько-російських культурних відносин.

Мета дипломної магістерської роботи полягає в тому, щоб на основі джерел та літератури, маючи широке і різнохарактерне коло фактів, здійснювати комплексну оцінку найважливіших складових українсько-російських культурних відносин, насамперед в області освіти, науки, мистецтв та інформаційній сфері.

Для досягнення поставленої мети передбачено вирішити такі завдання:

·          проаналізувати літературу і джерела з проблематики дослідження, розкрити недостатньо вивчені аспекти українсько-російських культурних відносин;

·          виявити шляхом аналізу наукової літератури, преси, матеріалів урядових установ найбільш важливі напрямки українсько-російських відносин в галузі освіти, науки, мистецтва та інформаційній сфері;

·          визначити динаміку двосторонніх відносин, виявити чинники найбільш важливих змін українсько-російських культурних відносин;

·          проаналізувати і охарактеризувати значення зв’язків з Російською Федерацією для процесу культурної інтеграції, вплив українсько-російських відносин на внутрішню ситуацію обох країн;

·          визначити основні наслідки і перспективи взаємодії культурних аспектів українсько-російських відносин.

Об’єктом дослідження – є основні напрями та форми українсько-російських культурних відносини у 1991 – 2004 рр.

Предметом дослідження в дипломній магістерській праці є діяльність державних та громадських установ й організацій України та Російської Федерації в налагодженні та розвитку взаємовигідного співробітництва в культурній сфері.

Хронологічні рамки роботи визначилися з урахуванням політичних і власне наукових факторів. Початковий рубіж періоду, що досліджується – 1991 рік – час появи на політичній карті світу незалежної України та Росії. Завершенням цього періоду можна вважати 2004 рік – зміна влади в Україні, поява нової політичної еліти, яка вбачає інший шлях зовнішньої культурної орієнтації направлений на європейську інтеграцію.

Новизна дипломної магістерської роботи основана на тому, що вона є спробою здійснити комплексне спеціальне дослідження розвитку українсько-російських культурних відносин, насамперед в сфері освіти, науки, мистецтва в 1991-2004 рр. Неупереджене використання різноманітних джерел, їх порівняльний аналіз і узагальнення з позиції історизму та об’єктивності дало змогу виявити основні тенденції сучасного стану і відносин в галузях освіти науки, мистецтва та інформації, проаналізувати на основі різнохарактерних фактів, гіпотез, концепцій, головні напрямки перетворень українсько-російських міждержавних взаємин.

Методологія і методика дослідження. Для виконання поставлених у дипломній роботі завдань використовувались загальнонаукові і прикладні концептуально-історичні методи дослідницької роботи (історико-порівняльний і статистичний), що ґрунтуються на здобутках наукознавчих досліджень. Серед них – принципи філософського плюралізму, історизму, наукової об’єктивності та системності.

Джерельна база роботи Основний корпус джерел використаних у роботі становлять документальні джерела. Першу групу правових документів становлять Конституції України і Росії, закони та інші нормативно-правові акти цих держав. В них визначені загальні засади внутрішньої та зовнішньої політики, правові норми розвитку культурного корінного населення та етнонаціональних меншин.

Другу групу нормативно-правових актів становлять міждержавні українсько-російські угоди.

Визначену групу документів, що є джерельною базою, становить українська та російська періодична (газети та журнальна) преса 1991-2004 рр. Різно змістові та різно полюсні з політичної точки зору матеріали української і російської періодики дають змогу значно розширити сферу аналізу та узагальнення окремих питань теми.

Структура дипломної роботи визначається поставленою метою та завданням дослідження. Робота містить вступ, три розділи, висновки, перелік використаних джерел та літератури та методичну частину.

Вступ дипломної магістерської роботи розкриває сутність, значимість і стан вивченості вибраної студентом наукової проблеми, підстави, вихідні данні для її розробки.

Так, перший розділ дипломної магістерської роботи присвячений аналізу історіографії та огляду джерел. В цьому розділі автор намагався проаналізувати рівень вивченості теми, вказуючи на поки що, відсутність комплексного спеціального дослідження з даної проблематики.

У другому розділі автор розглянув основні аспекти українсько-російських культурних відносин. Нажаль в цьому розділі авторам досить стисло і майже однобоко проаналізовано такий напрям культурних відносин як мистецтво (лише на прикладі діяльності Українського культурного центру у Москві). Значним недоліком праці є відсутність в цьому розділі інформації стосовно літературного співробітництва обох країн. Автор праці відверто розуміє цей недолік і в своє виправдання зазначає, що захопившись великою кількістю іншої інформації, не мав часу звернути увагу на цей важливий аспект. Третій розділ дипломної магістерської роботи "Стосунки України з Російською Федерацією в інформаційній сфері", має дещо специфічні особливості. Так автор приділяє велику увагу в інформаційній сфері засобам масової інформації – які вважає організуючою та об'єднуючою силою, без якої неможливе формування культурного середовища та становлення і розвитку громадського життя обох країн. В цьому ж розділі висвітлені також питання, проблеми, діяльність книговидавничу і бібліотечної сфери співробітництва.

У висновках автор дипломної магістерської роботи коротко аналізує стан наукового вивчення питання, намагається розкрити методи вирішення проблеми та стисло і ґрунтовно викладає основні результати, що були одержані в роботі. Автор оцінює досягнення поставленої мети і повноту вирішення завдань дипломної магістерської роботи. Так в своїх висновках він спробував викласти подальші можливості перспективи роботи над темою.

У методичному розділі представлена методична розробка наукової конференції на тему: "Українсько-російські культурні відносини (1991 – 2004рр.)", в якій використані матеріали і результати дослідження автора.

Дипломна магістерська робота має обсяг 98 сторінок, в кінці роботи поданий список джерел і літератури кількістю 98 найменувань.

Розділ 1

1.1 Історіографія

У цьому розділі автор дипломної роботи намагався проаналізувати рівень вивченості теми, історичні та історіографічні джерела дипломного дослідження. Автором роботи доречно було поділено літературу на дві групи (за хронологією) – 1) початок 90-х рр.; 2) кінець 90-х – початок ХХІ ст. (2004р.).

1) Початок 90-х рр. – поступове поглиблення усвідомлення специфічності культурних процесів та їх особливого значення для розбудови самостійної держави. Завдання культурного будівництва стають предметом усних виступів та публікацій насамперед громадських діячів (І. Драч, В. Кремінь, Л. Танюк) та публіцистів (І. Дзюба, В. Ідзьо, В. Мельниченко, А.Попок, А. Руденко-Десняк та ін.) [16, 26, 69].

В основу цих виступів та публікацій покладені власні погляди та оцінки відносно українсько-російських стосунків.

В цей період спостерігається постійна увага, яка приділяється вивченню становища російської культури в Україні, проблемам і труднощам її функціонування і відтворення. Обговорення цих питань здійснюється у формі круглих столів та науково-практичних конференцій, тематикою яких є спрямованість на пізнання феномена російської культури в Україні у загальнослов’янському контексті. Досить промовисто демонструють цю спрямованість назви тем проведених конференцій – „Російська освіта в Україні в контексті міжнародного досвіду"(1995 р.)[76], „Діалог українсько-російської культури" (1996 р.)[12]. Конференції зазвичай мають своїм наслідком розробку проектів, програм розвитку російської мови, культури та освіти в Україні, або пропозицію щодо вдосконалення державної етнонаціональної політики, які направляються у владні структури. Матеріали цих наукових теоретичних та практичних конференцій видаються збірками російських організацій та товариств в Україні. В основному цим займається Українське республіканське товариство російської культури „Русь".

Щоправда, уповні витримати суто наукову спрямованість і самих цих концепцій і їхніх матеріалів організаторам не вдається. Деякі виступи, повідомлення, пропозиції, сформульовані за результатами конференцій, були надмірно політизовані із політичною необ’єктивністю критики держави, зокрема у питаннях ставлення до російської мови та культури в Україні.

Таку ж саму ситуацію можна було спостерігати і на шпальтах газет та літературно-художніх і суспільно-політичних журналів ("Культура і життя", „Літературна Україна", „День", „Дружба народів", „Новий мир" тощо), в яких значні розбіжності мали місце в оцінках значення українсько-російських культурних зв’язків.

Таким чином, надруковані в українсько-російських періодичних виданнях початку 90-х рр., матеріали, здебільшого не містили ґрунтовного аналізу двосторонніх відносин і уникали критичних оцінок дій керівних органів. В них лише коротко характеризувалися основні напрямки культурної співпраці, наводяться окремі поодинокі факти.

2) У другій половині 90-х рр., на відміну від попереднього періоду з’являються матеріали більш глибокого наукового дослідження. Серед них слід виділити літературу присвячену українсько-російським відносинам на міжнародному рівні [7, 77, 97, 102]. В цих збірках, навчальних посібниках зачіпаються різні аспекти зовнішньої політики обох країн (в тому числі і культурних).

Власне концепціям розвитку української культури та взаємозв’язок з російською культурою присвячені збірки праць Харківської державної академії [44, 45] та Альманах Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв [41, 42]

Заслуговують увагу художньо-публіцистичні збірки, в яких подається оцінка українсько-російським культурним зв’язкам. Так, наприклад, до художньо-публіцистичної збірки "Українізація чи продовження русифікації" [115] увійшли роздуми, статті, інтерв’ю, нариси та художні замальовки як добре знаних в Україні майстрів пера так і мало відомих. Але всіх їх поєднують проблеми української мови, культури та прагнення їх подолання.

В цей час продовжують проходити міжнародні науково-практичні конференції. які проводяться на міжнародному рівні і присвячені питанням розвитку діалогу між Україною і Росією в міждержавній сфері загалом і в етнокультурній зокрема [12, 13, 14]. Матеріали цих конференцій подаються на всезагальний огляд у вигляді збірки „Діалог української і російської культур в україні" [12]. Під час конференції обговорювалися процеси, які відбуваються в духовному житті українського суспільства та розгляд проблем розвитку української і російської культур. В цих збірках матеріалів ми зіткнулись з виступами вчених, лінгвістів, соціологів та громадських і культурних діячів, які з використанням наукових фактів висловлювали власну думку на взаємовідносин та взаємовпливи обох культур.

Саме в цей час виходять друком перші монографічні дослідження, так хоча б взяти за приклад монографію О. П. Лановенка „Україна – Росія: концептуальні основи гуманітарних відносин" [102]. Ця монографія є першим в історії України досвідом наукового аналізу проблем українсько-російських відносин у сфері духовної культури. Вона присвячена розгляду суті і специфіки найбільш актуальних нині для України гуманітарних проблем. Однак такий розгляд має у даному разі не само оцінний, а підпорядкований, службовий характер – він функціонально зорієнтований на створення необхідних передумов для концептуального прогностичного моделювання українсько-російських гуманітарних відносин.

Привертають собою увагу такі монографії – М. Попович „Нариси української популярної культури" [68], „Нариси з історії дипломатії України" [58], „Україна дипломатична" [97] та інші.

Серед монографічних видань мають місце й такі, які присвячені проблемам формування незалежної Української держави. Таким виданням є: „Україна: утвердження незалежної держави" (1991 – 2001 рр.) [115], в якому поданий аналіз суспільно-політичним, соціально-економічним й культурним процесам трансформаційного періоду. Приділено увагу дослідженню національних державних традицій, також культурним процесам України та частково українсько-російським відносинам.

Наступну групу наукових доробок, які охоплюють загальні і поодинокі аспекти проблеми українсько-російських культурних взаємин складають статті в періодичній пресі, публіцистів, науковців, та політичних діячів. Ці публікації можна зустріти в журналах різних літературних змістів: літературно-художніх і суспільно-політичних „Дружба народів" (Москва)[120, 72], „Новый мир" (Москва)[57], „Розбудова держави"(Київ)[69] та інші. В цих журналах зустрічаються поодинокі публікації (в основному громадських і політичних діячів), які стосуються українсько-російських культурних відносин.

До більш загальних аспектів українсько-російських культурних взаємин відносяться публікації в журналах „Українська культура", „Бібліотека. Наука. Культура", „Мистецтва та освіта", „Наука і наукознавство", „Вісник Книжкової Палати", „Бібліографічний вісник" та ряд інших [28, 35, 103]. В цих журналах публіцисти уже в більш широкому ракурсі розглядають українсько-російські культурні взаємозв’язки. Наводять наукові факти, висловлюють власну точку зору відносно проблем, оцінок та перспектив взаємозв’язків в області культури.

Проте варто зазначити, що систематизоване та комплексне дослідження становлення і розвитку основних напрямів українсько-російських культурних відносин у 1991-2004 рр., поки що відсутнє. Дана робота є спробою заповнити цю ланку, подати більш-менш цілісну картину про стан та перспективи українсько-російського культурного діалогу.

Похожие работы

Історичні процеси в міграційних та еміграційних явищах українців

Скачать

107867

0

0

... . Зазнав змін національний склад міграційних потоків. Особливо це проявилося після прийняття Закону “Про громадянство” у період 1991 та 1992 рр. Ще одна із особливостей міграційних процесів 90-х років – тимчасова міграція робочої сили. Реальний виїзд з України значно більший ніж зафіксовано статистикою (до 5 млн. осіб). Останнім часом заробітки в Росії стали поширеним явищем. Там знаходять роботу ...

Історія України. Соціально-політичні аспекти

Скачать

195443

0

0

... українського народу. Україна на шляху суверенного розвитку: суспільно-політичні трансформації. Формування політичних партій. “Партія влади” та опозиція, їх вплив на громадсько-політичне життя в Україні. Соціальна політика в контексті нових реалій. Культура, освіта та наука в умовах функціонування суверенної держави. Українська церква та проблеми духовного відродження нації. Партійне життя. ...

Зовнішньоекономічні зв’язки Японії та розвиток економічних відносин з Україною

Скачать

57191

12

3

... і заборони експорту товарів і посилення імпорту. Підвищення курсу викликає імпортний бум. Іноземні товари зараз займають значно велику частку національного ринку, чим раніше — 16%. Розділ 3. Розвиток економічних відносин України і Японії Кінець 80-х років був ознаменований для японської економіки небаченим підйомом цін на внутрішньому фондовому ринку, ринку нерухомості й інших ринків капітал ...

Специфіка адаптації протестантських церков до українських реалій в період незалежності України

Скачать

371609

2

34

... зовнішніми обставинами своєрідної соціальної капсулізації. Висновки Розв`язуючи поставлені в дипломній роботі завдання щодо з’ясування питання про особливості пристосування протестантських громад до українських умов в період незалежності України були зроблені такі висновки, які виносяться на захист: Радикальні політичні зміни в колишньому СРСР, утворення нової держави України дали змогу ...