1. рух. мас, завдяки як. тіла переносяться з одного місця на інше;

2. внутрішній і схований рух, що залежить від властивої тілу енергії.

М. доводить універсальність рух. у природі. Сутність прир. у тому щоб діяти. Прир одержала своє рух від себе самої (ніяких першопоштовхів), тому що прир є велике ціле поза як. ніщо не може існ. Рух. є необход. спосіб ім. матерії Закони причинного зв'язку також універсальні, як универс властивість руху в природі. Над усіма зв'язками причин у прир. панує найсуворіша необхідність. Випадковість заперечується. У вихрі пилу піднятому вітром, немає жодної молекули пилу, кіт розташований випадково, кіт не має опр. причини. З загального детермінізму виводиться і заперечення порядку і безладдя в природі. Ідеї пір і незап. суб'єктивні і представляють лише нашу оцінку ситуації.

Навчання про прир. одержало розвиток у роботах Дені Дідро (1713 - 1784). Пройшов шлях від етичного ідеалізму і деїзму до матеріалізму в навчанні про буття, психологію, теор. пізнання. Матеріаліст. твору: "Племінник Рамо". "Розмова Деламбера з Дідро", "Сон Деламбера".

Вніс у навчання про природу елементи діалектики. По його думці усі змінюється, зникає, тільки ціле залишається. Світ безперервно зароджується і вмирає.

Особлива увага Д. залучала проблема мат. тлумачення відчуттів. Як хутро рух мат часток може породжувати специф зміст відчуттів? Є 2 відповіді на це питання.

1. Ощущ з'являється на опр. стадії розвитку мат як щось якісно нове

2. здатність, аналогічна ощущ. властива всієї матерії. Д. був прихильником 2 думки.

Д. намітив теорію про псих функціях. Наші почуття - клавіші по яких часто вдаряє окр нас природа і кіт самі часто по собі вдаряють. Звідси випливає, що в чоло вік укладає у своїй організації щось автомавтичне. Цей автоматизм не позбавлений душі припускає лежачу в основі всієї мат здатність відчуття.

Визнання ім. незалежного від усв. вн світу, а також визн здатності ощущ. відбивати властивості вн речей не означає однак начебто ощущ тут зерк копії предметів. По Д. між більшістю ощущ і їхніми причинами не більше подібності, чим між самими представленнями і їхніми назвами. Д. розрізняє в речах первинні якості (існ. у самих речах і незал. від свідомості) і вторинні (що полягають у відношенні предмета до ін речей або до них самим) Людина і суспільство. У навчанні про суспільство відстоюють детермінізм, тобто навчання про причинну обумовленість усіх люд. дій. Однак люд не може бути звільнений від відповідальності за все чинене їм по віднош. до суспільства. Необх. людських дій не виключає можливості зобов'язання і правомірності покарання. Суспільство карає за злочин, тому що вони шкідливі. Крім того це спосіб попередж. злочинів у буд. До того ж ніякий розсуд необхідності здійсн. люд. дій не знищує люд почуттів, і стало бути, не знищ. самодіяльності, тому що почуття тут головні побудники до дії.

Навчання про моральність повинне бути засноване на досвіді. Люд спонукуваний прагненням до задоволення і відразою до страждання. Але тому що люд здатний порівнювати задов. і вибирати найбільші, а також здатний ставити мети те для нього можливі правила і поняття про дії, леж в основі моралі.

Переваги засл розумові задоволення як більш міцні, більш залежні від самої людини.

Бідуючи в допомозі інших люд повинний у свою чергу робити корисне для ін. Так утвориться загальний інтерес, від кіт залежить приватний інтерес. Правильно зрозумілий особистий інтерес необхідно веде до моральності.

У силу суспільного договору ми повинні робити те, що ми бажаємо, щоб вони для нас робили. При цьому випливають з заг. договору мають силу по віднош. до всякому люд.

Не існ. такого способу правління, як. цілком би задовольняв вимогам розуму. Засіб рятування від недоліків Просвітителі бачать в освіті. суспільства. Гельвецій вважає метою виховання переробку первісного самобутнього складу особистості. Гольбах - бачить у людині істота з кіт вихованням можна зробити усе, що завгодно.

Доводять незал. етики від релігії і можливість існ. високоморального суспільства атеїстів.

Рушійна сила люд. дій - егоїзм, або особистий інтерес. Підставою моральності служить досвід, морального почуття не існ. Коли здається що люди прагнуть до добра, в основі цього лежить прав зрозумілий л. інтерес.

Критерій моральності і розуму - користь. Це відноситься і до суспільства в цілому. Той, що приносить користь - чесний сміливий доброчесний. Чеснота є бажання загального блага.

Тому що вплив законодавства на суспільство дуже велико, то питання про держ. лад - важливий. Розходження між народами обум. насамперед политий ладом. Гельвецій - тільки в демократичному правлінні влада має на увазі користь усього суспільства, а кожен громадянин служить своєю діяльністю загальним цілям.


15. Теорія пізнання й етика І. Канта (Критика чистого розуму. Введення)

 Иммануил Кант народився в 1724м у Кениксберзі. Тут же учився, став ректором університету, писав свої праці і вмер у 1804. Він був не тільки філ, але також великим вченим в обл природознавства. Викладав.

Філ розвиток К. поділяється на 2 періоди. У перст. період (до нач.70-х рр.) намагався вирішувати ф. пробл. - про буття, філ природи, релігії, етики, логіки виходячи з переконання, що ф. м. б. розроблено й обґрунтована як умоглядна наука. (без зв. до досвідчених даних) В 2-й пер (критичний) катує ся строго відокремити явища від речей у собі. Останні не можуть бути дані в досвіді. Речі непізнавані. Ми пізн. лише явища або той спосіб, як. ці речі в собі діють на нас. Це навчання - агностицизм. Кант називав його "критикою розуму". Це навчання обмежує розум, оскільки воно відмовляє йому в пізнанні сутності речей. Розвиваючи цю критику Кант намагався

1. з'ясувати джерела різного виду знань - наукового і філософського

2. з'ясувати на чому ґрунтується вірогідність знань.

3. досліджувати форми і категорії наукового мислення...

Навчання "Крит філ" сформувалося до початку 80-х рр. Воно викладено в тракт." Критика чистого розуму" - 81, "Критика практичного розуму" - 88 і "Критика здатності судження" - 90. (теор пізнання, етика й естетика (навчання про доцільно у природі) відповідно) Пізнання починається з того, що "речі в собі" возд. на наші органи почуттів і виклик відчуття. Це звичайно матеріалізм. Але далі К. - ідеаліст. Ідеалізм складається в переконанні, що ні відчуття нашої чуттєвості, ні поняття і сужд. нашого розуму, ні поняття розуму не можуть дати нам теорет. знання про "речі в собі" (ввс). Достовірне знання існ. - це математика і природознавство. Істини цих наук загальні і необхідні. Але це не є знання про ввс, а тільки про властивості вещ. до як. застосовні форми нашої свідомості: ощущ, поняття. Ввс принципово непізнавані.

Навчання про знання. Спирається на теорію судження. Знання завжди висл. у формі судження, у кіт мислиться зв’язок між двома поняттями - суб'єктами і предикатами судження. Існ. 2 види цього зв'язку. В одних судженнях предикат не дає нового знання про предм порівняно з тим знанням, кіт уже мислиться в суб'єкті. Це аналітичні судження. Приклад: усі тіла мають протягу (предикат - мають прот) Якщо предикат не виводиться із суб'єкта, а з'єднується із суб., те це синтетичні судження. Пр: деякі тіла важкі. Є 2 класи синт суджень.

1. зв'язок предиката із с. мислиться тому, що виявляється в досвіді (недо лебеді чорні) - апостеріорні

2. цей зв'язок не може основ на досвіді. Вона мислиться як зв'язок, що передують досвідові і не залежать від нього - апріорні судження. (усе, що трапляється має причину). Апр. судженням К. додає б. значення. Питання про апріорн. синт судження він ставить у слід формі:

1. як мож. такі судження в матем

2. як возм вони в теорет природознавстві

3. чи можливі вони в метафізиці. Рішення цих питань він зв'язує з исследост. 3 основних здібностей пізнання: чуттєвості, розуму, розуму.

Почуттєве пізнання. Питання про мож. квіт. синт суджень у матем до розгл. у навчанні про форми почуттєвого пізнання. По до ел-ти матем знання - не поняття, а наочні представлення. У судж. матем синтез суб'єкта з предикий ґрунтується або на почуттів спогляданні простору, або часу. Простір - апріорна форма зовнішнього почуттів споглядання (час - внутрішнього), що і додає созерц. простр. їхню безумовну загальність і необхідність.

Тобто у до простр і час перестають бути формами існ. речей. Вони стають апріорними формами нашої чуттєвості.

Апріорні форми розуму. Умовою мож квіт. синт сужд у теорет природознавстві явл категорії. Це незалежні від змісту, що поставляється досвідом, поняття розуму, під кіт розум підводить усяке содерж, одержуване з досвіду. Тобто категорії не форми буття, а поняття розуму. Це тільки форми, під кіт розум підводить матеріал, що доставляється чуттєвістю. Категорії апріорні. По До ні ощущ ні поняття самі не дають знання. Ощущ без понять - сліпі, а поняття без ощущ - порожні. Знання є синтез ощущ з поняттями. Виникає питання: яким обр розмаїтість почуттів споглядань превр за допомогою апріорних форм у єдність? Умовою такої єдності складається в єдності самосвідомості.

На цих основах розробив відповідь на питання про можливості теорет природознавства. В основі всіх судж єстеств наук лежать загальні і необхідні закони. Науковим знанням предм і явища наук можуть бути за умови, якщо розум мислить предмети і явл як підлеглі 3 законам: 1 збереження субстанції 2. причинності і 3. взаємодії субстанцій. Ці зак. належать не самій природі а тільки нашому розумові. Наша свідомість саме будує предмет не в тім змісті, що воно породжує його або дає йому буття, а в тім, що воно додає пізнаваному предм ту форму, під кіт він тільки і може пізнаватися - форму загального і необхід знання.Т. е. не форми нашого розуму погодяться з вещ прир, а навпроти, речі прир - з формами розуму.

Звідси висновок, що речі самі по собі непізнавані. Ні форми чуттєвості, ні категорії розуму, ні ці 3 закони не составл визначення самих речей у собі. Природа як предмет загального і необх знання будується самою свідомістю.

Етика. Протиріччя необхідності і волі - не сьогодення: люд надходить необхідно в одному відношенні і вільно в іншому. Необхідно, тому що люд є явище серед ін явл прир і в цьому віднош підлеглий необхідності. Але люд також і моральне існ., суб'єкт моральної свідомості. Як нравств існ. люд належить до світу ввс. І в цій якості він вільний. Нравств. закон До розуміє як безумовне розпорядження або "категоричний імператист." З-н цей вимагає, чобы кожний надходив так, щоб правило його особистого поводження могло стати прав для усіх. Учинок м. б. моральним тільки якщо він соверш з повагою до нравст з-ну.

До прагнув послабити залежність етики від віри. Він затверджує, що не моральність заснована на релігії, а навпаки. Досвід показ, що між мор або амор поводженням люд і його щастям не існ. необхідної відповідності. Протиріччя междумор повед люд і результатом цього поводження в емпір життя не мириться з нашою моральною свідомістю, кіт вимагає справедливої відповідності. Не знаходячи його у світі явлений, нр свідомість змушена вірити, начебто відп осн. у світі "осяжному розумом". Існ. понять як воля, безсмертя і бог поясн по К. вірою в "осягнення розумом" світ. Їхнє буття не є істина, доказова теоретично, але є необх постулат або вимога "практичного розуму".


Информация о работе «Світогляд і філософія»
Раздел: Философия
Количество знаков с пробелами: 127592
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
513900
3
0

... до "внутрішнього життя", що розкривається як "здатність до товариськості, психологічного розуміння чужого душевного життя... здатність до інтроспекції і споглядальної настроєності" (Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. Мюнхен, Львів, 1995, С. 155). Антеїзм, екзистенційність та кордоцентризм - характерні риси, якими визначається специфічність, унікальність української світоглядно-фі ...

Скачать
13537
0
0

... на питання як жити людині в світі, а отже, містить певні практичні настанови щодо світу і буття людини в ньому. З цього погляду виділяють практично-активні та споглядальні світогляди. Релігійні вчення Індії, як правило, є споглядальними, а протестантизм як ідеоло­гія європейської буржуазії Нового часу проникнутий ак-тивізмом. Виокремлені три пласти (знання, цінності, практичні настанови) і функц ...

Скачать
6436
0
0

... виникли з води і в воду знов повертаються. Значення цього твердження у тому, що була відкрита внутрішня причина події, що відбуваються у світі, виділяючи їх від міфологічного світогляду. Особливостей античної філософії дуже багато, я назву декілька з них. По-перше вона набула автономного характеру розвитку, завдяки цьому вона вперше отримала тут свою назву. По-друге постала відкритою та доступною ...

Скачать
27649
0
0

... станів соці­ального середовища можуть суттєво впливати на макросо-ціальні процеси. Визначаючи суспільну взаємообумовленість різних ти­пів розподілу і кооперування людської діяльності, перспе­ктиви її змін, філософія економіки вирішує методологіч­не і світоглядне завдання. Вона не лише задає систему координат, а й продукує найскладніші фрагменти загальної картини економічної реальності, виявляє ...

0 комментариев


Наверх