Підневільна праця породжує відч. між людьми. Раб далекі один одному, оскільки вони конкурують за мож. трудитися

4. Підневільна праця породжує відч. між людьми. Раб далекі один одному, оскільки вони конкурують за мож. трудитися.

Не тільки р. але і всі люди є відчуженими. Віднош між людьми теж відчужені і розходження тільки у видах і рівнях відч. М указує на існ. первинних і вторинних рівнів відч. Чому ж люд стає відчуженим? Відч праця рівнозначна існ. приватної власності. Ч собств - основа екон життя. На приватній економіці тримається вся історія. Це значить, що економ історія - ключ до розуміння люд. життя як такий. "Релігія, родина, держ, право, мораль, наука, мистецтво... суть лише особливі види виробництва і підкоряються його загальному законові". Життя людей в умов відчуження калічить них, робить "частковими індивідами" або нерозвиненими, недолюд істотами. "Приватна власність зробила нас настільки дурними й однобічними, що який-небудь предмет явл нашим лише коли ми володіємо ним... коли ми їм безпосередньо володіємо, їмо його, п'ємо - уживаємо... Тому на місце усіх фіз і духовних почуттів стало просте відчуження всіх цих почуттів - почуття володіння".

Усунення відчуження. Універсальна людина. Процес, зворотний відчуженню, - присвоєння люд власної справжньої сутності. М зв'язує його з общ перетвореннями, зі звільненням кіт в основі має знищення відчуж. праці. Що буде, якщо люд почне робити як людина. У цьому випадку праця стане засобом саморозвитку людини, у реалізацію людиною своїх кращих сторін.

Характеристика присвоєння люд власної сутності, або перетв. праці з принуд у людський розгл. М по тим же параметрам, що і процес відчуження:

1. по присвоєнню предм праці і його результату

2. по звільненню самої діяльності

3. присв людиною праці загальної родовий існ.

4. гармонізації відносин між людьми.

Тут М створює грандіозну по своєму пафосі картину люд, що живе в єдності з природою, що перетворить прир відповідно до її законів. Гармонія з зовнішньою прир зд. у діяльності, у як. людина реалізує свої мети не за законами утилітарної користі. Внутрішня прир люд також перетвориться. Замість відч. недолюдини з'являється людина, сам природний розвиток є гармонічний р-т всієї історії люд суспільства. У людині почнуть реалізовуватися здатності, поки ще реалізуються не в усіх (музик вухо, художньо розвитий око). - творчі здібності.

Універсально розвитий, живий у єдності і гармонії з зовнішньою і внутрішньою природою люд - такий ідеальний філ образ, що малюється М в якості ядра комуніст ідеалу. Знищення год власності необхідно, але недостатньо для присвоєння людьми люд сутності.

Позитивізм стає найбільш впливовим плином зап філ. П. оголосив єдиним джерелом щирого знання конкретні, частки науки і виступив проти ф. як метафізики, але за ф. як особливу науку. Під метаф. вони розуміли умоглядну ф. буття (онтологію, гносеологію) П - філ позитивного знання, що відкидає теорет спекуляції й умогляди як засобу получ знання.

Вони говорили, що тільки сукупність наук надає право говорити про світ у цілому. Тобто якщо ф. наукова те вона повинна розлучитися зі спробою судити про світ у цілому.

3 етапи в еволюції позитивізму:

1. Власне позитивізм (30-70рр 19в) - Огюст Конт, Дж. Ст. Миль, Спенсер

2. Емпіріокритицизм (кінець 19в) - Мах, Авенаріус.

3. Неопозитивізм (із сірий 20х рр20) - Шлик, Карнап, Нейроз, Вітгенштейн, Б. Рассел.

Засновник поз О. Конт (1798-1857). його робота: "Курс позитивної філос" Основні ідеї цієї роботи:

1. Спроба класиф наук. Ієрархія наук повинна бути вибудована від простого до складного, при кіт логічне робить історичне. Нижча ступінь - наука найбільш абстрактна й володіюча найбільшою загальністю (математика, далі: астрономія, механіка, фізика, хімія, фізіологія, соціальна фізика - соціологія)

2. Намагався визначити науку по її предметі. Однак він виходив при цьому з кантівського ідеалізму, припускаючи, що науки мають справу з метафізика з річчю. Тому що речі не можна пізнати, те метаф повинна бути відкинута.

3. Намагається виявити закон 3 стадій розвитку пізнання і відпов. типи світогляду. а) Телеологічна коли поводження люд визначається буйством фантазії, вірою в богів... б) Метафізична - бог стає субстанцією... в) Позитивна стадія - це стадія становлення наукового погляд на речі. Починається з з'єднання досвіду з абстр. мисленням.

4. Позитивні науки - спроба створення наукової релігії. Вище поняття цієї рел - людство як ціле. Минуле, сьогодення і майбутнє людства об'єднані містичним зв'язком. Власне кажучи єдине в результат, але не передумова істор. процесу.

Джон Стюарт Мілль (1806-1883) Засновник позитивної логіки і методології науки. Робота: "Система логіки силогістичної й індуктивної". Ідеї Мілля мають соціальну спрямованість. Він намагається розробити таку теор знання, щоб знання були б науковими (як в єстеств науках). Існує контраст між станом єстествозн і суспільствознавство. Перше в квітучому стані, у другому - топтання на місці, одні сист змінюються ін. Тому необхідно організувати допомогу соціології зі стор природознавства. Треба методи єстеств застосувати в соціології. Які ж це методи? Основний метод - фізика. Фіз. - це теорет знання, кіт дозволяє контролювати процеси, Особливість фіз. - з'єднання досвіду і теорії, індукції і дедукції. Розвита фіз передб. 2 рівні знання: