ФО пов'язаний з різними вимірюваннями і класифікаційними характеристиками: mark, lead, knot, rate, peg

8. ФО пов'язаний з різними вимірюваннями і класифікаційними характеристиками: mark, lead, knot, rate, peg.

“high-water mark” - “кульмінаційний момент”

“at rate of knots" - “дуже швидко"

“to take smb. down а peg" - “знищувати кого-небудь"

9. Дані фразеологізми в цілому є жаргонними словосполученнями, що існують в морському середовищі: horse, plank, monkey, Dutchman, cousin, daughter, husband, leg і ін.

“the Flying Dutchman” - “летючий голландець"

“dead horse" - “порожня і непотрібна справа”

“hard tack” - “сухар”

“ship’s cousin” - “улюбленець командира"

“to show а leg" - “прокидатися"

“old salt” - “старий, друг"

Аналіз матеріалу показав, що Дж. Лондон вживає компоненти морської фразеології, у багатьох оповіданнях. Вибірковість ФО пов'язана з етимологією слова, його можливістю вступати у різні відносини з іншими лексичними одиницями та піддаватися процесу переосмислення у художній спосіб. ФО у оповіданнях Дж. Лондона несуть велике семантичне навантаження і володіють широкою семантичною структурою.

Розділ 4. Застосування спостережень за висновками викладання творчості Дж. Лондона та форми проведення класних та позакласних заходів у школі

 

4.1 Форми проведення позакласних заходів для учнів (5-8 класів)

Говорячи про зміст, форми та методи виховання в позаурочній діяльності та удосконалення англійської мови, відзначимо, що всі заходи, які проводять учителі, повинні спиратись на знання, отримані у процесі вивчення основ іноземної мови, поглиблюючи та розширюючи їх [[17]].

По-друге, бути логічним продовженням навчальної діяльності.

При підготовці позакласних заходів необхідно ураховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, їхні інтереси та бажання.

Позакласні заходи, повинні бути цікавими, емоційно насиченими, аби від співпереживання та безпосередній участі вихованці мали можливість отримати задоволення й насолоду.

Однією з найпоширеніших, найчастіше використовуваних форм виховання є бесіда. Вона використовується як метод для з’ясування незрозумілого, може бути індивідуальною або груповою, а її результативність залежить від того, хто веде бесіду (учитель, учень), знає проблему, сам уміє слухати, аналізувати, узагальнювати, робити висновки, а також мати власну точку зору, натреновану пам’ять, авторитет серед слухачів.

Використання методу бесіди у виховній діяльності з учнями, та її використання у позакласних заходах. Якщо ця робота проводиться за певною програмою, що склалась у практиці виховної роботи школи протягом значного періоду, можна говорити про значний потенціал цього виховного заходу та його достатню ефективність у роботі з учнями.

Найчастіше метод бесіди застосовують під час проведення виховних, класних, просвітницько-виховних годин або ж як вступне слово до інших виховних заходів.

Під час їх проведення можуть застосовуватись елементи лекції, повідомлення, розповіді тощо.

При цьому важливо захоплено, з настроєм подати інформацію, зацікавивши нею учнів. Учні на уроках англійської мови за період навчання у школі накопичили певну інформацію з тієї чи іншої теми. Саме тому, аби вони відчували себе не сторонніми слухачами, а були активними учасниками бесіди, яку проводить учитель чи їх однокласник, важливо попередньо доручити кільком вихованцям підготувати виступи чи повідомлення, підібрати твори мистецтва (репродукції картин, твори прикладного мистецтва, записи музичних творів), зробити огляд газетних чи журнальних статей.

У заключній частині бесіди важливо зробити висновки на основі висвітлюваної теми, спонукаючи тим самим учнів до самоосвіти та самовдосконалення, формування тих позитивних якостей і рис характеру, про які йшла мова у процесі виховного заходу [[18]].

Важко переоцінити ту роль, яку відіграють дискусії як форма проведення позакласних виховних заходів з англійської мови. Ця форма виховної роботи потребує ґрунтовної підготовки: визначення теми, попередньої підготовки питань для обговорення, опрацювання необхідної літератури, продумування тез виступів. Учитель повинен ґрунтовно підготуватись до дискусії: факти, якими він оперує, повинні бути яскравими, переконливими, збуджувати вихованців до активної діяльності. "Головне, що визначає ефективність слова вчителя, - писав В. Сухомлинський, - його чесність. Учні дуже тонко відчувають правдивість слова вчителя... Ще тонше вони відчувають неправдиве лицемірне слово". Під час диспутів і дискусій на теми: "У чому сенс життя Європейської молоді?", "Які риси та якості характеру притаманні американцям та українцям?", "У чому сутність європейської ментальності?", "Що означає бути патріотом своєї країни?", "Де найкращі міста на Землі?", "Демократія як свобода в європейських країнах", тренується розум учнів, виявляється їхній інтелектуальний і творчий потенціал, відбувається переоцінка цінностей, отримуються знання про особливості інших культур, удосконалюється мова.

Однією з ефективних форм виховної роботи є читацькі конференції, хоча останнім часом, з появою значної кількості продукції відео - та аудіо продукції.

Одна з найбільш актуальних сучасних форм виховної позанавчальної діяльності. Водночас читацькі конференції з класичної англомовної літератури є важливим засобом пропаганди науково-популярної, історичної та художньої літератури.

Беручи участь у їх підготовці та проведенні, учні отримують можливість глибше зрозуміти зміст і образи літературного твору, мотиви та дії історичних осіб, особливості їх мови та стилю.

Читацькі конференції формують літературно-етичні смаки, сприяють бажанню наслідувати позитивних героїв.

Сучасна педагогічна практика нагромадила досвід проведення читацьких конференцій на основі літературних та історичних творів англомовних всесвітньо відомих письменників.

Види та тематика читацьких конференцій надзвичайно різноманітні. Їх можна проводити на матеріалі одного чи кількох творів з однієї теми, з окремою літературною чи науковою проблемою. Вибір теми визначається з урахуванням завдань громадянського виховання, навчального матеріалу, підготовленості учнів.

Мета читацької конференції буде досягнута, якщо виступи знайдуть живий відгук у присутніх, викличуть інтерес до обговорюваної книги чи проблеми.

З урахуванням сучасного рівня розвитку телебачення, наявності великої кількості відеопродукції ефективним убачається проведення глядацьких конференцій з попереднім переглядом кінофільму та його наступним обговоренням через кілька днів. При проведенні такого типу конференцій особливу увагу необхідно звернути на розвиток художньо-естетичних смаків і почуттів учнів, зосереджуючись на особливостях мови, стилю, форми твору.

Такі конференції можуть завершуватись літературною вікториною, виконанням тематичних музичних творів, фрагментом вистави або ж виставкою малюнків на обговорювану тему.

Такі форми проведення позакласних заходів з англійської мови сприяють успішному формуванню в активній практичній діяльності, яка сприяє, духовному зростанню особистості та формуванню світогляду[19].

Важливе місце серед форм позанавчальної виховної роботи з формування громадянських якостей учнів займають тематичні вечори. Педагогічна практика накопичила найрізноманітнішу тематику - присвята історичним і пам’ятним датам; культурним діячам; діяльності міжнародних прогресивних організацій; питанням літератури, мистецтва, діяльності видатних учених, письменників, художників, композиторів та ін.

Під час проведення тематичних вечорів використовують найрізноманітніші методи та засоби виховного впливу на учнів - виступи представників громадських організацій, державних і бізнесових структур, прогресивної, національно свідомої інтелігенції. У канву тематичних вечорів вплітають пісні, поезії, фрагменти кінофільмів тощо. Усе це дає змогу зробити їх емоційно насиченими, цікавими, а виховну інформацію - дохідливою та переконливою.

Особлива цінність тематичного вечора полягає в тому, що в його підготовці та проведенні активну участь беруть учні. Тут широке поле для прояву їхньої ініціативи, творчості, самостійності, ерудованості - у доборі теми, запрошенні гостей, оформленні приміщення, підготовці виставок, конкурсів, номерів художньої самодіяльності.

Можливо проводити цикли тематичних вечорів, присвячених одній важливій проблемі, наприклад, до річниці Конституції США. До ювілеїв англійських та американських письменників тощо.

Заслуговує на увагу й проведення циклу заходів, присвячених одній темі. Наприклад, "Культура та мистецтво Англії".

Це може бути обговорення, бесіда, літературний вечір, конкурс, усний журнал, вечір-роздум. Така розмаїтість жанрів сприятиме ґрунтовній розмові учителів зі учнями про те, що не ім’я робить людину Людиною, а людина робить гідним своє ім’я. При цьому і вчителі, й учні діляться досвідом і знахідками в розумінні окремих імен та історичної долі їх носіїв [[20]]. Готуючи тематичний вечір, необхідно чітко уявляти структуру та зміст, методику підготовки та проведення. Важливо заздалегідь продумати всі форми використання технічних засобів навчання, наочності, склад запрошених гостей та ін. У цій справі немає дрібниць, а тому й не повинно бути дрібних недоречностей. Педагогічна практика з формування громадянськості учнів загальноосвітніх шкіл накопичила чималий досвід у цій справі. Ефективними формами організації виховної діяльності учнів є вечори запитань і відповідей, усні журнали, прес-бої, турніри кмітливих, дискусійні клуби, тренінги тощо.

4.2 Застосування вивчення творів англійських письменників на уроках та позакласних заходах з англійської мови (учнів 5-8 класів)

Про існування особливого мовного світобачення (Weltansicht) ідея була сформульована вже на початку ХІХ століття В. Гумбольдтом. А тому його розуміння, підходи до опису дотепер перебувають у стадії становлення. У науковій літературі спостерігаються різні підходи до аналізу цього поняття [[21]].

Теоретичні та методологічні проблеми зіставно-компаративного аналізу англійської лексики присвячені ряд визначних праць. Цей підхід сформувався у ХХ столітті. Серед фахівців-мовознавців, які успішно застосовували його, відомі Р.М. Козлова, В.Т. Коломієць, В.П. Шульгача, О.П. Карпенко, Я. Влаїч-Поповіч, Я. Ванякова та ін. Особлива заслуга у розвиткові теорії й практики цих досліджень в індоєвропеїстиці належить О.С. Мельничукові, а в царині славістики - Ж.Ж. Варбот, Г.Б. Антрушина [[22]].

Основним і вихідним завданням компаративного підходу є генеалогічна класифікація лексики, виокремлення генетично споріднених словесних одиниць. Важливе значення має домінуванням у сучасній лінгвістиці антропоцентричної парадигми.

Звернення до творчої спадщини англійських письменників, а також сам вибір предмета дослідження не випадкові. Це пов’язано з яскравою і ще до кінця не розкритою природою художнього методу письменників [[23]].

Не розкриваючи в роботі усіх художніх особливостей та методів англійських письменника, відзначаємо деякі характерні особливості притаманні більшості творів. Це поєднання в них двох концептосфер: опис подій, реальним учасником яких він був, і опис внутрішніх ремінісценцій автора. Усі ці почуття зливаються в оповіді [[24]].

Це поєднання в тексті супроводжується з яскравими порівняннями й епітетами, що відбивають індивідуальне бачення письменником дійсності. Фактично в творах англійських письменників існують два паралельні мовні світи зі своїми концептами, своєю мовною палітрою - світ реалій і світ ремінісценцій, світ політичних ідеологем і етичних та естетичних уявлень.

Об’єктом мовного аналізу постає мовна особистість як носій певних творчих і національно-культурних особливостей. Незважаючи на значну кількість праць, присвячених цьому питанню, методика компаративного аналізу англійської мови ще перебуває на стадії становлення.

У зв’язку з цим плідним видається вивчення мовно-етнічного й індивідуально-мовного художнього матеріалу, творів англійських письменників. Матеріалом аналізу при цьому обрано творчу спадщину Дж. Лондона [[25]].

 

4.3 Компаративний підхід до вивчення англійської мови на класних та позакласних заходах

Середина XX століття аж до кінця сімдесятих пройшла під знаком граматико-перекладацького методу, метою якого було вивчення граматики, щоби навчитися читати та розуміти тексти на іноземній мові. На уроках англійської мови, у більшості шкіл робили граматичні вправи та перекладали тексти на іноземну мову і навпаки.

Пояснювали граматику найчастіше на рідній мові, якщо учень не міг виправити свою помилку сам, вчитель це робив за нього [[26]].

У 1970-і роки з'явився аудіо-лінгафонний метод, а разом з ним - лінгафонні курси і лінгафонні класи. Прихильники аудіо-лінгафонного методу вважали, що потрібно заучувати граматичні та фразеологічні структури мови шляхом багатократного повторення їх у готових учбових діалогах, і тоді, учень вживатимете їх автоматично.

Кінець 1970-х - 1980-і роки - це бум суггестопедії. Сам метод, використовуваний болгарським психіатром Лозановим, означає “лікування навіюванням, сугестією”. У застосуванні до вивчення іноземних мов велике значення надавалося психологічному настрою і емоційному стану учнів. Роль вчителя надзвичайно важлива і важка: він повинен створювати атмосферу, при якій пропадають утруднення, боязкість, страх помилок, збільшується віра у власні сили. У цій методиці активно використовуються музика, рух, сценічна дія.

У 1990-х роках ХХ - поч. ХХІ ст. - комунікативні методики. Сучасні викладачі починають розуміти необхідність спілкування, зближення, взаєморозуміння, комунікації, засобами мови. На зміну заучуванню списків слів, діалогів, переказам текстів, зубрінню граматичних параграфів і хоровому повторенню фраз приходять інші завдання: навчитися говорити так, щоби зуміти пояснити, переконати, описати щось або когось в умовах реальної мовної ситуації. Змінюються й прийоми: учень сам обирає - що і як сказати, він вирішує - кого і про що запитати.

Роль вчителя теж міняється, він перетворюється на радника, помічника, організатора діяльності. У комунікативній методиці мало користуються рідною мовою та рідко виправляють помилки. Більше використовуються реальні, а не навчальні діалоги. Сам навчальний матеріал відбирається з життєвих мовних ситуацій - інтерв'ю з реально існуючими людьми, уривки з виступів, телефонних розмов і тому подібне

Але розуміння граматичної будови мови порівняно з рідною, уміння адекватно письмово перекладати з однієї мови на іншій (грамматико-перекладацький метод), використання зусиль механічної пам'яті для запам'ятовування оборотів фразеологізмів, виразів, приказок, віршів (аудіо-лінгафоний метод), та переклад класичної англійської літератури сприяє мовному розвитку учнів, удосконаленню знань з іноземної мови [[27]].

Важливим аспектом змісту навчання іноземним мовам, є перш за все мовні навики і мовні уміння.

До мовних навиків, що входять як елементи до складу мовних умінь, відносяться навики:

вживання лексики (лексичний навик)

граматики (граматичний навик)

навики техніки листа (орфографічний навик)

вимовні навики.

Мовні навики є власне мовні операції, що відрізняються такими параметрами, як несвідомість, повна автоматичність, відповідність нормі мови, нормальний темп (швидкість) виконання, стійкість[28].

Відбір змісту навчання іноземним мовам в цілому і його окремих компонентів традиційно проводиться у вітчизняній методиці з урахуванням наступних двох принципів:

1) необхідності і достатності змісту для реалізації цілей навчання учбовому предмету;

2) доступності змісту в цілому і його частин для засвоєння. Перший принцип означає, що зміст навчання повинен охоплювати ті його компоненти, які важливі для виконання поставленої мети.

Другий принцип означає облік реальних можливостей що вчаться для засвоєння відібраного змісту навчання. У зв'язку з цим в методиці ставиться питання про відбір "мінімуму мовного, страноведческого і мовного матеріалу", тобто мінімальний об'єм змісту навчання, необхідного і достатнього для реалізації поставлених цілей в конкретних умовах викладання і вивчення мови.

Наочний аспект змісту навчання є первинним. Особливу роль грає тематика, що дозволяє визначати в рамках певних сфер і ситуацій спілкування характер мовного матеріалу, жанрові і стилістичні особливості текстів. Провідним компонентом при волоці мовного матеріалу є словник.

Практика свідчить, що існуючий розрив між інтелектуальними можливостями школярів, їх інтересами і тим, що вони насправді можуть висловити на іноземній мові, поступово руйнує мотивацію, яка підтримувалася на початку новизною предмету, прагненням, готовністю і бажанням навчитися спілкуватися на мові, що вивчається.

Методика є сукупність розпоряджень/рекомендацій для вчителя щодо тих або інших розділів або аспектів учбового предмету (власне кажучи, це і є первинне значення методики). У другому значенні методика є наукова дисципліна, яка досліджує викладання і вивчення іноземної мови і культури в ході взаємодії всіх суб'єктів цього процесу один з одним і з мовою як об'єктом засвоєння- навчання. Коли ми говоримо про методику як науку, то, природно, маємо на увазі друге значення цього поняття.

Слід відмітити, що сучасна методична наука проявляє все більший інтерес до екстралінгвістичних умов і обставин іншомовного спілкування, до особи суб'єктів, що беруть участь в нім, їх знань про світ. Це обумовлює культуротворчу спрямованість сучасної методики навчання іноземним мовам, що вибирає як свій об'єкт мовну особу, "яка реалізує потрібні лексико-граматичні конструкції, відповідні нормам мовної діяльності індивіда іншої мовної спільності і іншої національної картини миру". Саме тому учбовий процес по іноземній мові повинен бути представлений як процес передачі лингвокультурного досвіду, в основі цього досвіду лежать відношення учня до себе, миру і досвід творчої діяльності в ході оволодіння іноземною мовою і чужою культурою, який в ідеалі повинен приводити до розширеного відтворення цього досвіду. Як зазначалось, це положення складає сучасну суть мовної освіти в цілому як цінності, як результату, як процесу і як системи.

 

4.4 Мета, хід позакласного заходу за творчістю Дж. Лондона

 

Освітня: розширити та поглибити знання учнів із мови, що вивчається; оцінити рівень розвитку навичок усного мовлення, аудіювання, розуміння прочитаного; збагатити словниковий запас учнів.

Практична:

1) удосконалювати навички усного та діалогічного мовлення за темою;

2) розвивати граматичні вміння вживання used to;

3) сприяти розвитку мовленнєвої компетентності на прикладі утворення заперечень і запитань із used to.

Розвивальна: розвивати швидку мовленнєву реакцію, пізнавальну активність, уміння логічного викладу думок із теми, інтерес до власної літератури та літератури, мова якої вивчається.

Виховна: розвивати загальнокультурні вміння спілкуватися з людьми, виховувати почуття ввічливості у стосунках з оточуючими, уміння бути дисциплінованими й уважними, сприяти розширенню кругозору учнів.

Обладнання та матеріали: підручник, робочі зошити, тематичні картинки (портрети Дж. Лондона), роздавальний матеріал із теми, магнітофон та аудіокасета.

ХІД ЗАХОДУ

I. Організаційний момент. Вступна частина. Уведення в мовне середовище

Good afternoon! Glad to see you! How are you?

Today on our lesson we are talking about Charles Dickens and Dicken`s London.

Proverbs: "Reading doesn’t make a man wise, it only makes him learned".

"Choose an author as you choose a friend".

Warming up Connect the information below:

Writers Settings Characters Miguel England Mavka de Cervantes Charles Dickens Ukraine Don Quixote Lesya Ukrainka Spain Oliver Twist

Work in pairs:

1. What kinds of stories do you enjoy most? 2. Who is your favourite writer? 3. Have you read any books in English? Which ones? 4. What is the best book you`ve ever read? What kinds of stories do you know?

Stories: Adjectives:

Boring adventure Crime educational detective exciting ghost fantastic historical romantic horror outstanding love scary spy fascinating travel imaginative science fiction funny

Робота з граматичними правилами.

Think!

Children used to start work at the age of six.

Circle the correct answer.

Did this happen in the past? Yes / No

Did it happen often? Yes / No

Does it happen now? Yes / No

Exploring Grammar

Used to

Grammar Reference

Look at the examples below. Which talk (s) about:

a past state or habit that doesn’t happen any more?

action/event that happened at a specific time in the past?

People used to travel/traveled by coach re~ but now they don’t - they use cars

didn’t use to have/didn’t have running after or electricity, (but now they do)

went to the ‘Victorian Experience’ - museum last weekend. NOT: John used to go.

Find examples of past states/habits in the text.

Use the prompts to make sentences about life 100 years ago. Use used to/didn’t use to.

1. Children play in the streets/not watch TV.

2. People write letters/not send emails.

3. People travel by ship/not travel by plane.

4. Poor people not do any sport/work long hours.

5. People read a lot/not go cinema.

Children used to play in the streets. They didn’t use to watch TV.

1) Work in pairs. Use these ideas as well as your own to find out what your partner used to do when he/she was six.

fight with other children;

do a lot of sport;

watch a lot of TV;

play in the street;

go to bed early;

help in the kitchen.

A: Did you use to fight with other children when you were six?

B: No, I didn’t. Did you...

2) Fill in the gaps with used to the correct form and the verb in brackets.

A: Grandma, what 1) did you use to do (you/do) for fun when you were young?

B: Well, we 2)... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... (not/watch TV) because we didn’t have one

in those days. We 3)... ... ... ... ... .:... ... ... ... . (play) outside a lot and we

4)... ... ... ... ... ... . (go) for long walks in the countryside.

A: 5)... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... . (you/listen) to the radio?

B: Yes, we did and we

6)... ... ... ... ... ... ... ... ... (read) books and play card games, too.

A: Which was your favourite?

B: I

7)... ... ... ... ... (love) playing ‘Old Maid’. I can teach you how to play it if you want.

5. WRITING

Заключна частина позакласного заходу

1. Підбиття підсумку позакласного заходу.

Now you can:

Talk about life in the past.

Use future tenses more effectively.

Describe what objects are made of.

Talk about Londan life.

Talk about life 150 years ago.

Report what somebody said.