3.2 Перспективи розвитку фінансування видатків місцевих бюджетів

Практика, що склалася у формуванні місцевих бюджетів, залишається багато в чому недосконалою, в ній до теперішнього моменту намітились істотні протиріччя.

Перш за все слід відмітити протиріччя між процесами формування місцевих бюджетів і їх виконанням. Воно зводиться до того, що діюча практика місцевих бюджетів зберегла в своїй основі старі державні функції планового керівництва народним господарством, тоді як виконання місцевих бюджетів здійснюється в реальних умовах ринкової економіки, що розвивається, з властивими їй негативними атрибутами ( ростом інфляції і цін, підвищенням рівня безробіття, падінням життєвого рівня населення). В результаті місцеві бюджети різних рівнів перетворені практично в умовні кошториси, в яких постійно спостерігається відмінність дохідної і видаткової частини, що не може сприяти покращенню економічної ситуації і реалізації соціальних програм при переході до ринку.

Дисбаланс між дохідною і видатковою частинами бюджетів пояснюється також і тим, що в сучасних умовах відбуваються два протилежних процеси: перший – це спад виробництва, що призводить до скорочення дохідної частини місцевих бюджетів, при неконтрольованому рості заробітної плати, що негативно впливає на грошово - кредитну систему, посилюється інфляція і зростають ринкові ціни, а другий – необхідність збільшення видатків на соціальні програми при обмеженості бюджетних асигнувань для їх фінансування.

В такій ситуації збалансувати доходи і видатки бюджетів, і тим самим домогтися фінансової стабільності в регіонах України стає практично нездійсненою задачею.

Протиріччя в рішенні проблеми фінансування забезпеченості регіонів заключається втому, що:

 по-перше, всі джерела доходів бюджетів формуються по затвердженим нормативам, із врахуванням фіксованих цін, а витрачання бюджетних коштів - по ринковим цінам, при відсутності, як відомо, окремих державних (стосовно до бюджету) цін для бюджетних організацій;

 по-друге, бюджетними коштами користуються всі громадяни, причому, всі мають рівні права на їх розмір ( відвідування лікарень, шкіл, дитячих садків...), в той час, коли доходи населення різко поляризовані. Це зумовлює необхідність збільшення затрат на невиробничу сферу.

Представляється невиправданою також допустимість формування дохідної частини бюджетів за рахунок джерел, які до моменту затвердження бюджетів ще законодавчо не прийняті, що стримує їх своєчасне надходження, а відповідно, створює фінансові труднощі в здійсненні фінансування невідкладних видатків.

Економічна функція місцевих бюджетів послаблюється також і тим, що прийняті урядом конкретні нормативи формування місцевих бюджетів не враховують багатьох фінансових особливостей регіонів.

Як відомо, в умовах ринкової економіки повинні закріплюватися функції держави. Пов'язані з виконанням питань соціальної справедливості. Між тим, аналіз формування і виконання бюджетних видатків показує, що метод, який існує в розподіленні фінансових ресурсів по ланкам бюджетної системи носить в значній мірі конфіскаційний характер, що не може сприяти економічному росту, підвищенню заінтересованості регіонів в розвитку особистої фінансової бази. Це, в свою чергу, не дозволяє якісно рішати проблеми соціального захисту населення.

Таким чином, аналіз проблем функціонування місцевих бюджетів базового рівня бюджетної системи, а також теорії та практики існування бюджетних систем в країнах з ринковою економікою дає змогу зробити висновки щодо здійснення заходів, спрямованих на покращання умов формування місцевих бюджетів.

По-перше, необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв'язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування, і поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів. Так, на державному рівні (за рахунок коштів державного бюджету) повинні фінансуватися лише ті видатки, котрі пов'язані з забезпеченням загальнодержавних потреб: оборона країни, утримання законодавчої і виконавчої влади, розвиток фундаментальної науки, структурна перебудова економіки. Фінансові ж проблеми місцевого рівня раціонально вирішувати за рахунок коштів відповідних бюджетів.

По-друге, необхідно вдосконалити механізм міжтериторіального фінансового вирівнювання. Практика показала, що такий метод регулювання місцевих бюджетів як вилучення надлишків бюджетних коштів до бюджету вищого рівня та застосування індивідуальних підходів до встановлення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів має багато недоліків: він не тільки негативно виливає на дохідну базу місцевих бюджетів, а й позбавляє місцеві органи влади стимулів до збільшення своїх доходів. Спираючись на зарубіжний досвід, необхідно створити спеціальні бюджетні фонди фінансового вирівнювання територій. А перерозподіл доходів між бюджетами одного рівня доцільно було б здійснювати з урахуванням податкової спроможності територій та мінімального рівня, до якого повинні вирівнюватись фінансові можливості цих територій. Тому вже сьогодні назріла необхідність визначення обґрунтованого нормативу бюджетної забезпеченості кожної області, району, міста з урахуванням економічного, соціального, природного й екологічного стану відповідних територій. Існування таких показників дасть змогу визначити реальний розмір фінансових ресурсів для задоволення необхідних потреб регіонів, а також значно вдосконалити процедуру бюджетного планування.

Одним із головних завдань по вдосконаленню фінансування видатків місцевих бюджетів в Україні є перерозподіл функцій між місцевими і централізованим бюджетом, поступовий перехід до децентралізації державних фінансів, який заключається в тому, що на державному рівні ( за рахунок коштів державного бюджету) повинні фінансуватись лише ті видатки, які пов'язані із виконанням загальнодержавних потреб: оборона країни, утримання законодавчої і виконавчої влади, розвиток фундаментальної науки, структурна перебудова економіки. За рахунок централізованих фінансових джерел повинні також фінансуватись видатки по вирівнюванню соціальної забезпеченості регіонів. Фінансові ж проблеми місцевого рівня раціонально вирішувати за рахунок засобів відповідних місцевих бюджетів.

Для реального забезпечення принципів самостійності в складанні і використанні бюджетів всіх рівнів необхідно, щоб кожна ланка бюджетної системи мала чітку, визначену законом дохідну базу, а взаємовідносини між державним і регіональними бюджетами будувались з урахуваннями специфіки та перспектив соціально - економічного розвитку регіонів.

Слід виділити ряд наступних проблем, вирішення яких дозволить здійснити перехід на нові методи формування місцевих бюджетів України. Найбільш актуальні з них:

q  Назріла необхідність покращення економічного обґрунтування (за допомогою розробки нормативів) і визначення розмірів дохідних джерел місцевих бюджетів. Це відноситься перш за все до таких норм як нормативи питомої ваги податкових надходжень;

q  Рішення питань розширення економічної самостійності регіонів і в подальшій децентралізації державних фінансів безпосередньо пов'язано з кардинальними змінами структури зведеного бюджету України. Відомо, що частка місцевих бюджетів в зведеному бюджеті становить 30 відсотків, а державного – 70 відсотків. Враховуючи, що в сучасних умовах підвищується небезпека і шкідливість праці, зростає кількість професійних захворювань і загальна хворобливість населення в багатьох регіонах України, зростає роль і значення місцевих бюджетів в розвитку невиробничої сфери і інфраструктури регіонів, і тим самим стабілізації соціальної і економічної обстановки. Очевидно, що зростання видатків на невиробничу сферу диктує необхідність збільшення розмірів місцевих бюджетів. Тому цілком справедливо було б на долю місцевих бюджетів відводити не 30 відсотків , а 50-60 відсотків зведеного бюджету України;

q  Потребують рішення також питання по раціональному використанню іноземних інвестицій і їх ролі у формуванні бюджету. З одної сторони , законодавство України по іноземних інвестиціях частково зберігає пільги підприємствам з іноземними інвестиціями без урахування ефективності інвестицій, що вносяться, для задоволення соціальних і економічних потреб регіонів і їх прямого впливу на основну діяльність спільних підприємств. З іншої, із-за нестабільності податкових актів. Законодавство не забезпечує гарантій по захисту регіонів зі сторони іноземних інвесторів. В результаті іноземні інвестори, як правило, інвестують невеликі капітали, намагаючись при цьому одержати максимальний прибуток, використовуючи дешеву робочу силу, промисловий потенціал і природні ресурси регіонів;

Потребує вдосконалення також питання про розширення спектра пільг по податку на прибуток тим підприємствам, які за рахунок прибутку утримують об'єкти охорони здоров'я, культури і спорту, дитячі дошкільні заклади, та інші, що сприяє скороченню видатків місцевих бюджетів.

З метою удосконалення розподілу видаткових повноважень між центральними та місцевими органами влади, а також з метою формування моделі більш ефективного використання наявних фінансових коштів та залучення додаткових коштів для фінансування соціальної сфери ми вважаємо доцільним вжити такі заходи:

1. внести зміни та доповнення до Бюджетного кодексу України стосовно:

- забезпечення державних функцій - освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення, що має відбуватися за рахунок закріплених джерел доходів і трансфертів;

- розробити механізм урахування підвищених потреб слаборозвинених і депресивних регіонів у формулі розрахунку доходної частини місцевих бюджетів;

- розширити права місцевих органів по здійсненню бюджетних запозичень.

2. внести зміни до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" стосовно:

- врахування місцевої специфіки при розробці методології визначення нормативів соціальних видатків;

- визначення параметрів соціального стандарту для дотаційних регіонів, основою якого має стати прожитковий мінімум;

- встановлення гнучкої системи змін державних соціальних стандартів та соціальних гарантій, відповідно до змін економічного становища.

3. розробити та прийняти рамкові законодавчі акти, які б унормовували питання:

- залучення приватного сектора для заключення контрактів із приватними і неприбутковими організаціями на надання місцевих послуг, що дозволить знизити витрати на надання таких послуг;

- укладання контрактів між різними місцевими органами на надання послуг соціального характеру;

- функціонування територіальних позабюджетних соціальних фондів, розробка механізмів направлення громадськими, некомерційними і комерційними організаціями коштів до таких фондів;

- формування місцевих соціальних бюджетів, створення міжрегіональних соціальних проектів та їх фінансового забезпечення.

Зазначені шляхи реформування механізмів надання суспільних благ та соціальних послуг на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць будуть сприяти забезпеченню на відповідному рівні потреб мешканців усіх територій, подоланню бідності та зубожіння. Подальший пошук джерел фінансування соціальної сфери на місцевому та регіональному рівні, оптимізація моделей використання наявних коштів має забезпечуватися через дотриманням принципового положення - підтримка державою працездатних громадян шляхом підвищення зарплати, створення робочих місць, сприяння розвитку підприємництва, що відповідатиме демократичним європейським традиціям.

Економічні інтереси держави і соціальна політика вимагають негайного перегляду і скасування актів законодавства, які прийняті без урахування фінансових можливостей держави. Інакше ми ніколи не зможемо досягнути збалансованості державних фінансів. Ці кроки можуть бути непопулярними, але їх необхідно робити якомога швидше, оскільки це дасть змогу прискорити темпи зменшення податкового навантаження.

Таким чином, вирішення цих та інших проблем стосовно формування і використання місцевих бюджетів в значній мірі визначило б розширення економічної самостійності регіонів країни. Адже те, наскільки вони політично незалежні і фінансово забезпечені, справляє істотний вплив на формування демократичних, ринково орієнтованих систем і підвищує шанси на успіх реформ.

Проте враховуючи вплив світової фінансової кризи на стан регіональних фінансів України у 2009 році має проводитися політика жорсткої економії бюджетних коштів, починаючи з використання літаків і службових автомобілів та закінчуючи при­дбанням канцелярських товарів. Видатки місцевих бюджетів повинні визначатися можли­востями держави акумулювати доходи, а їх структура — відповідати чітко визна­ченим пріоритетам соціально-економічного розвитку регіонів, зокрема, та країни в цілому. До першочергових видатків держави в наступному році слід включити фінансування заходів із під­тримки найуразливіших верств населення, а саме забезпечення своєчасних виплат пенсіонерам, надання допомоги безробітним, адресної допомоги незахищеним верствам населення та сім'ям із дітьми, в тому числі у зв'язку з підвищенням та­рифів на комунальні послуги.

Фінансування з місцевих бюджетів витрат на надання пільг, пов'язаних із оплатою транспортних послуг населенню (проїзд у міському і приміському транс­порті), має відповідати фактичним витратам на надання таких пільг, наприклад на основі фактичної вартості пільгових і безкоштовних проїзних квитків.

Крім того, варто провести аналіз окремих груп бюджетних витрат із метою виявлення можливостей їх зниження за одночасного збереження (або підвищен­ня) якості наданих бюджетних послуг. Одним із пріоритетних напрямів такого аналізу є оцінка результативності й ефективності податкових витрат (податкових пільг) і державних видатків на економіку.

Також доцільно внести зміни в бюджетне законодавство, передбачивши у критичних ситуаціях (недоотримання бюджетних надходжень) можливість прий­няття рішень щодо замороження певних груп видатків.

Пріоритетним завданням бюджетної регіональної політики України в найближчі роки має стати переорієнтація видатків місцевих бюджетів на модернізацію бюджетного сектору економіки, підвищення його ефективності, зниження матеріало- й енергоємнос­ті. Необхідною передумовою розв'язання таких завдань є перехід до системи середньострокового бюджетного планування та відповідного включення щорічних бюджетів у систему середньострокових пріоритетів держави. Це дасть змогу оці­нювати середньострокові економічні й фінансові наслідки законопроектів соці­альної спрямованості й поточних бюджетних рішень, а отже створить умови для збільшення передбачуваності бюджетної політики і зменшення впливу політич­них факторів на зростання державних витрат, підвищення ефективності бюджет­них інвестицій, зміцнення довгострокової стабільності державних фінансів.


Висновки

Ситуація, яка склалася нині в економічному розвитку нашої держави, свідчить про те, що централізація в управлінні країною та її економікою безперспективна. Без децентралізації функцій у розвитку економіки регіон не може забезпечити налагодження взаємозв'язків територіальних інтересів із загальнодержавними. Кожний регіон, враховуючи власні економічні та соціальні потреби, визначає свою участь у спільному з іншими регіонами розв'язанні міжрегіональних проблем. Інакше неможливий міжрегіональний обмін фінансовими й матеріально-технічними ресурсами.

Для реального забезпечення принципів самостійності щодо складання і використання бюджетів усіх рівнів управління необхідно, щоб кожна ланка бюджетної системи мала чітку, визначену законом доходну базу, а взаємовідносини між державним і регіональним бюджетом будувались з урахуванням специфіки і перспектив соціально-економічного розвитку регіонів.

В реальній ситуації, яка склалася з місцевими радами в Україні, доречно було б звернутися до вивчення і практичного застосування досвіду фінансового регулювання відносин “центру” і “переферії”. таких федеративних держав в розвинутою ринковою економікою, як США, Німеччина, Швейцарія та Австрія. Корисно також вивчити досвід унітарних держав у 80-ті роки, які впроваджували в життя теорію “фіскального федералізму” і постійно знижували ступінь перерозподілу національного доходу через центральний бюджет.

Необхідними умовами стабільності бюджетної системи є відповідність видаткових зобов’язань повноваженням і функціям державної та місцевої влади й оптимальний розподіл бюджетних ресурсів для фінансування таких функцій.

Нині практично по кожному з показників, які тією чи іншою мірою відображають стан соціально-економічного розвит­ку регіонів України, спостерігаються істотні міжрегіональні від­мінності, при наявності значних відмінностей у можливостях та потенціалі регіонів бідніші з них не можуть конкурувати з інши­ми за право розміщення підприємств на своїй території. За таких умов навряд чи може бути сформо­вана належна (тобто потужна та розгалужена) соціальна інфраструктура, що, як відомо, є основою для забезпечення рівних можливостей для розвитку кожного регіону.

Дисбаланс між дохідною і видатковою частинами бюджетів пояснюється також і тим, що в сучасних умовах відбуваються два протилежних процеси: перший – це спад виробництва, що призводить до скорочення дохідної частини місцевих бюджетів, при неконтрольованому рості заробітної плати, що негативно впливає на грошово - кредитну систему, посилює інфляційні процеси та сприяє зростанню ринкових цін, а другий – необхідність збільшення видатків на соціальні програми при обмеженості бюджетних асигнувань для їх фінансування.

Невирішеною проблемою щодо розвитку місцевого самоврядування в Україні на сьогодняшній день є обмежений фінансовий ресурс, який не повною мірою забезпечує виконання повноважень, делегованих державою місцевим органам влади. Окрім необхідності перегляду податкової бази для збільшення власних доходів місцевих бюджетів, існує потреба у підвищенні ефективності та результативності використання тих бюджетних ресурсів, які існують на сьогодні.

Одним із головних завдань по вдосконаленню фінансування видатків місцевих бюджетів в Україні є перерозподіл функцій між місцевими і державним бюджетом, поступовий перехід до децентралізації державних фінансів, який заключається в тому, що на державному рівні ( за рахунок коштів державного бюджету) повинні фінансуватись лише ті видатки, які пов'язані із виконанням загальнодержавних потреб: оборона країни, утримання законодавчої і виконавчої влади, розвиток фундаментальної науки, структурна перебудова економіки. За рахунок централізованих фінансових джерел повинні також фінансуватись видатки по вирівнюванню соціальної забезпеченості регіонів. Фінансові ж проблеми місцевого рівня раціонально вирішувати за рахунок засобів відповідних місцевих бюджетів.

З метою удосконалення розподілу видаткових повноважень між центральними та місцевими органами влади, а також з метою формування моделі більш ефективного використання наявних фінансових коштів та залучення додаткових коштів для фінансування соціальної сфери ми вважаємо доцільним вжити такі заходи:

1. внести зміни та доповнення до Бюджетного кодексу України стосовно:

- забезпечення державних функцій - освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення, що має відбуватися за рахунок закріплених джерел доходів і трансфертів;

- розробити механізм урахування підвищених потреб слаборозвинених і депресивних регіонів у формулі розрахунку доходної частини місцевих бюджетів;

- розширити права місцевих органів по здійсненню бюджетних запозичень.

2. внести зміни до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" стосовно:

- врахування місцевої специфіки при розробці методології визначення нормативів соціальних видатків;

- визначення параметрів соціального стандарту для дотаційних регіонів, основою якого має стати прожитковий мінімум;

- встановлення гнучкої системи змін державних соціальних стандартів та соціальних гарантій, відповідно до змін економічного становища.

3. розробити та прийняти рамкові законодавчі акти, які б унормовували питання:

- залучення приватного сектора для заключення контрактів із приватними і неприбутковими організаціями на надання місцевих послуг, що дозволить знизити витрати на надання таких послуг;

- укладання контрактів між різними місцевими органами на надання послуг соціального характеру;

- функціонування територіальних позабюджетних соціальних фондів, розробка механізмів направлення громадськими, некомерційними і комерційними організаціями коштів до таких фондів;

- формування місцевих соціальних бюджетів, створення міжрегіональних соціальних проектів та їх фінансового забезпечення.

Зазначені шляхи реформування механізмів надання суспільних благ та соціальних послуг на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць будуть сприяти забезпеченню на відповідному рівні потреб мешканців усіх територій, подоланню бідності та зубожіння. Подальший пошук джерел фінансування соціальної сфери на місцевому та регіональному рівні, оптимізація моделей використання наявних коштів має забезпечуватися через дотриманням принципового положення - підтримка державою працездатних громадян шляхом підвищення зарплати, створення робочих місць, сприяння розвитку підприємництва, що відповідатиме демократичним європейським традиціям.


Список використаних джерел

1.  Конституція України //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30

2.  Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 червня 2001 р. № 2542 – ІІІ// Голос України. – 2001. - 24 липня.

3.  Бюджетний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 20 берез. 2005 р. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 84 с.

4.  Європейська Хартія місцевого самоврядування // Віче. 1993. №6.

5.  Про бюджетну систему України. Закон України N 512-XII, 05.12.1990,Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991

6.  Про Державний бюджет України на 2009 рік. Закон України N 835-VI від 26.12.2008р. Відомості Верховної Ради України, 2009, N 20, N 21-22

7.  Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України. Закон України N 107-VI, 28.12.2007, Відомості Верховної Ради України, 2008, N 5-6, N 7-8,

8.  Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії. Закон України N 2017-III від 05.10.2007р.// Відомості Верховної Ради України, 2007, N 48 від 18.02.1997 р.// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 39,

9.  Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань: Закон України №1953-ІУвід 01.07.2004 р. //Відомості Верховної Ради України, 2004, N 52,

10.  Про місцеве самоврядування в України. Закон України N 280/97-ВР від 21.05.97 р.Відомості, 1997, N 24

11.  Про місцеві державні адміністрації: Закон України №586-Х1У від 09.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №20 -21. - (Із змінами та доповненнями).

12.  Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування. Закон Української РСР № 2234-XII від 26.03.1992р. зі змінами та доповненями // Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 2

13.  Про систему оподаткування. Закон України N 1251-XII

14.  Про делегування повноважень виконавчої влади головам і очолюваним ними виконавчим комітетам сільських, селищних і міських Рад. Указ Президента України № 1194/95 від 30 грудня 1995 р.

15.  Про місцеві податки і збори. Декрет КМУ N 56-93 від 20.05.1993р. //Відомості Верховної Ради України, 1993, N 30,

16.  Назустріч людям. Програма діяльності Кабінету Міністрів України, схвалена Постановою Верховної Ради України від 04.02.2005 р. №2426.

17.  Про схвалення Концепції застосування програмно - цільового методу в бюджетному процесі. Розпорядження Кабінету Міністрів України №538 від 14.09.2002 p.

18.  Про бюджетну класифікацію та її запровадження. Наказ Міністерства фінансів України №604 від 27.12.2001 p.

19.  Щорічник бюджет України 2004.

20.  Щорічник бюджет України 2006.

21.  Статистичний щорічник України за 2007 рік. / За редакцією Осауленка О.Г. – К.: Державний комітет статистики України., 2008. – 646 с.

22.  Петленко Ю.В., Рожков О.Д. Місцеві фінанси: опорний конспект лекцій, -К.Кондор, 2003р. – 282 с.

23.  Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 544 с.

24.  Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.: Вища школа. - 2003.-398с.

25.  Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник.– К.: Вища школа, 1997.– 383с.

26.  Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НІОС. - 2001. - 416с.

27.  Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / Азаров М.Я., Ярошенко Ф.О.. Єфименко Т. І. та ін.-К.:НДФІ, 2004. -712 с.

28.  Єпіфанов А.О., Сало І.В. Регіональна економіка: Навч.пос. – К., 2001.

29.  Жаліло Я.А., Бабанін О. С., Белінська Я. В. та ін. Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи. - - К.: **, 2009. - ** с.

30.  Журавський В.С., Серьогін В.О, Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 672 с.

31.  Зайчикова В.В. Відносини держави і місцевого самоврядування у зарубіжних країнах // Наукові праці НДФІ. - 2007. - Вип. с. 10-11.

32.  Кириленко О.П. Місцеві бюджети України ( історія, теорія, практика). - К.: НІОС, 2007. - 384с.

33.  Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). – К.: НІОС, 2007. – 384 с.

34.  Козюра І.В., Лебединська О.Ю. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція): Навч. посіб. - Ужгород: Патент, 2003. - 224 с.

35.  Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Мельник П.В. Моделювання фінансів. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 224 с.

36.  Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. Навчальний посібник. – К.: “Знання”, 1999.

37.  Крайник О.П. Місцеві бюджети: навчальний посібник . – Львів:ЛРІДУНАДУ, 2007р.

38.  Леоненко П.М., Юхименко П.І. та ін. Теорія фінансів: навчальний посібник . –К. Центр навчальної літератури, 2005р. 480с.

39.  Луніна І.О. Державні фінанси та реформування міжбюджетних відносин, -К.Наукова думка.2006

40.  Мельник С. Виконання місцевого бюджету на основі положень Бюджетного кодексу України. - К.: Міленіум, 2002. - 280 с.

41.  Опарін В. М. Бюджетна система. - К.: КНЕУ, 2002. - 336 с.

42.  Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я. Бюджетна система. – К., 2001. – 208 с.

43.  Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн. - К.: Знання - Прес, 2002. - 495 с.

44.  Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: „Знання – Пресс”, 2002.

45.  Посібник для органів місцевого самоврядування/Проект “Реформа місцевих бюджетів в Україні”, RTI International – К.: 2005. – 56 с.

46.  Пухтинський М. „ Переваги місцевого самоврядування " міжнародна конференція(29-30 травня 2001 р., м.Ірпінь, Київська обл.)-К.: Логос, 2001. -укр., 214 с., анг. 194 с.

47.  Скворцов Н.Н. Все о налогах в Украине: В 2-х ч. – К., 1995.

48.  Стеців Л.П., Копилюк О.І. Фінанси: навчальний посібник . –К.Знання, 2007 235 с.

49.  Сунцова О.О. Місцеві фінанси.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.-560с.

50.  Ткачук А. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід. - К.: Заповіт, 1997. - 186 с.

51.  Турчинов О. В. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар. - К.: Парламентське видавництво. - 2002. - 320 с.

52.  Федосов В., Опарін В., та ін. Бюджетний менеджмент: Підручник/. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с.

53.  Хвесик Ю.М. Проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні // Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: Матер. міжн. наук.-практ. конф. – Луцьк: Ред.-вид. відділ "Вежа" ВДУ, 2005. – С.622-623.

54.  Чугунов І.Я. Бюджетний механізм регулювання економічного зростання.- К.: НІОС, 2003. -485с

55.  Щербина І.Ф. Складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів на основі положень Бюджетного кодексу України. - К.: Міленіум, 2002. -276с

56.  Щербина Ірина Проблеми фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування на виконання делегованих державою повноважень // Проблеми трансформації територіальної організації влади 2005.

57.  БарецькийВ.І. Зміцнення фінансової автономії місцевої ради і самоврядування// Фінанси України. -2005.-№1.

58.  Буряченко А.Є. Самооподаткування як резерв зростання доходів бюджетів місцевого самоврядування // Фінанси України. -2009.-№2.

59.  Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2008 рік // ІБСЕД.- К.:2009-156с.

60.  Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за січень – червень 2009 року // ІБСЕД.- К.:2009-124с.

61.  Демків О.І. Напрями поглиблення бюджетної реформи в Україні // Фінанси України. - 2009. - № 3.

62.  Дрозд І. Шляхи удосконалення муніципального фінансового контролю // Економіст.- 2005.- №10.

63.  Євдокимова І.М., Сергієнко О.М. Концептуальні засади прогнозування показників регіонального розвитку на основі СНР // Фінансова консультація. – 2001. – №9.

64.  Жибер Т.В. Бюджетна політика України // Фінанси України. - 2005. - № 8.

65.  Іванова І. М. Стан та перспективи розвитку муніципального фінансового контролю // Фінанси України. - 2005 .-№11.

66.  Ключковський Юрій Необхідність закладання бази для реалізації реформи державного та муніципального управління // Аспекти самоврядування .-2005.-№2.

67.  Корчинський В. Є., Колодій С.Ю. Оцінка економічної ефективності бюджетного вирівнювання // Фінанси України. - 2005. -№5.

68.  Крайник О. Сучасні підходи до формування місцевих бюджетів // Регіональна економіка. - № 4, 2002.

69.  Лапенко Н.І. Інноваційний шлях створення фінансової бази місцевого самоврядування.

70.  Лісовська А.П., Ганевич Д.М. Формування місцевих бюджетів. // Фінанси України.– 1996.–№ 7.

71.   Лунiна I. Мiсцевi бюджети України: пошук нових пiдходiв до проведення реформ // Економiка України. – 1997.

72.  Луніна Інна, Вахненко Тетяна Підвищення ефективності місцевих запозичень в Україні // Економіст .-2005 .-№10.

73.  Маярковський А.І. Бюджетний кодекс України в контексті бюджетної реформи // Фінанси України. - 2009. - № 8.

74.  Мельник П.В. Проблеми формування місцевих бюджетів // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - № 6.

75.  Мельник П.В. Проблеми формування місцевих бюджетів: податкова політика держави // Фінанси України. - 1998. - № 6.

76.  Мельник С.О. Формирование местных бюджетов // Экономика Украйни. - 2000. - № І.

77.  Огонь Ц.Г. Доходи місцевих бюджетів та напрямки їх реструктуризації // Фінанси України. - 2006. - № 1.

78.  Олійник С.Д. Питання вдосконалення контролю виконання місцевих бюджетів. // Фінанси України. 2008. - №7.

79.  Павлюк К.В. Формування доходів місцевих бюджетів // Фінанси України .- 2006.-№4.

80.  Падалка В.М. Економетричне прогнозування бюджетних надходжень // Фінанси України. - 2002. - № 10.

81.  Рахинський А. Самостійно формувати місцеві бюджети // Віче. - 2003. - № 5 (134).

82.  Сидорець О.В. Деякі аспекти фінансового вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів // Фінанси України. - 2001.-№ 9.

83.  Старостенко Н.В.Методологія формування міжбюджетних трансфертів // Фінанси України. - 2005. - № 7..

84.  Стукало Н.В. Деякі аспекти формування фінансової політики в умовах глобалізації // Фінанси України. - 2006.-№ 1.

85.  Суховірська О.Б. Фінансові ресурси місцевих органів влади // Фінанси України. - 2002. - № 11.

86.  Ткачук А. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід. - К.: Заповіт, 1997.

87.  Турчинов О.В. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар. - К.: Парламентське видавництво. - 2002.

88.  Хвесик Ю.М. Проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні // Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: Матер. міжн. наук.-практ. конф. – Луцьк: Ред.-вид. відділ "Вежа" ВДУ, 2005.

89.  Чернявський О.П. Сутність фінансів // Вісник соціально-економічних досліджень. Збірник науковик робіт ОДЕУ. – 2000. – №6.

90.  Чирка Д.М. Напрямки збалансування місцевих бюджетів // Фінанси України. - 1998. - № 1.

91.  Чугунов І.Я., Самошкіна О.. Теоретико-методологічні засади удосконалення програмно-цільового методу планування видатків бюджету //Фінанси України. - 2004. - №9.

92.  Чугунов І.., Запатріна І.В. Розвиток програмно-цільового методу планування бюджету //Фінанси України. - 2008. - №5.

93.  Шательє Ж.Ле Фінансове становище французьких місцевих громад // Організація регіональної та місцевої влади: досвід держав- членів Європейського Союзу. Спеціальне доповнене видання Українсько- Європейського журналу з міжнародного та порівняльного права 2005р.

94.  Швець В. Про принципи удосконалення системи міжбюджетних відносин в Україні // Економіка України . – 2005. – № 3.

95.  Шуляк П. Формування місцевих бюджетів є головним напрямком розширення фінансової автономії регіонів України // Економіка & держава. – 2004. – № 2.

96.  Януль І.Є. Бюджетний процес в Україні та напрями його вдосконалення // Фінанси України. 2006. - №9.

97.  Януль І.Є. Застосування програмно – цільового методу формування бюджетів // Фінанси України. - 2005. - № 4.


[1]  За даними Міністерства фінансів України та ДКУ

[2]  Без врахування міжбюджетних трансфертів

[3] За даними міністерства фінансів України та ДКУ

[4] Без врахування міжбюджетних трансфертів

[5] За даними Державного комітету статистики

[6] За даними Міністерства фінансів та ДКУ

[7]  Розраховано автором на основі даних МФУ та ДКУ.

[8] За даними Інституту бюджету та соціально – економічних досліджень

[9] За даними Інституту бюджету та соціально – економічних досліджень


Информация о работе «Видатки місцевих бюджетів»
Раздел: Финансовые науки
Количество знаков с пробелами: 149824
Количество таблиц: 11
Количество изображений: 16

Похожие работы

Скачать
66870
1
1

... 10 відсотків видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу. Основним у сфері місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин має бути проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з ...

Скачать
243896
9
7

... , підприємницьких структур різних форм власності, що зумовлює становлення місцевих бюджетів як важливого фінансового інструменту регулювання господарського і соціального життя. Важливим при оцінці ролі місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку регіонів є аналіз співвідношення обсягів місцевих бюджетів із загальними витратами зведеного бюджету (таблиця 31.2) Таблиця 31.2 Співвідношення ...

Скачать
199797
18
9

... із виконання доходної та видаткової частини бюджету. Отже, наступний розділ дипломної роботи присвятимо висвітленню характеристики і поглибленому аналізу стану даної проблеми. Розділ 2. Аналіз виконання і планування місцевих бюджетів 2.1 Аналіз виконаня місцевих бюджетів по Харківській області Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового ...

Скачать
202448
10
14

... з бюджетами інших країн та для макроекономічного аналізу. На 2002 рік передбачено формування державного бюджету на основі програмно-цільового методу, а в перспективі – і місцевих бюджетів. Бюджетний процес на локальному рівні також починається із бюджетної політики, тобто заяв, зроблених політиками для конкретизації їхньої філософії фінансового управління. Після схвалення Кабінетом Міністрів ...

0 комментариев


Наверх