Використання ракетної зброї різними видами військових сил, синтез із різними родами військ

3.1 Використання ракетної зброї різними видами військових сил, синтез із різними родами військ

Розвиток науки і техніки, насамперед ракетобудування, призвели до виникнення необхідності у синтезі ракетного комплексу з різними видами військових сил. Ще до початку війни були висунуті ідеї відносно схрещування ракетного комплексу із бронетехнікою та ВМС.

Першим напрямком такого синтезу стала бронетехніка. Як було зазначено раніше, ракетна техніка потребувала основи, броньованої основи, що стало першим етапом у синтезі військових сил подібних типів. Результатом схрещування стали радянський БМ-8-24, та німецький “Panzerwerfer 42”. Це була спроба зробити ракетні сили більш потужними. Ідею повного схрещування танка та РС висунув винахідник А. Александров. Результатом його розробок став легкий танк БТ-5 та БТ 7 [20].

Установка на танк БТ-5 у якості додаткової зброї 132-мм. реактивних снарядів (РС) проводилася в ракетному науково-дослідному інституті (РНДІ) із залученням інженера АБТУ В. І. Александрова, який працював у той час в НДІ № 3. Спільними зусиллями представників обох НДІ вже у квітні 1935 р. були розроблені проекти і виготовлені дослідні зразки установки 132-мм РС (ракет) на танку БТ-5 (див. додаток С).

В результаті проведених протягом 1934-1936 рр. робіт А. Александровим були розроблені три варіанти проекту установки ракетного озброєння на танках БТ-5 і БТ-7. В основу проектів була покладена ракетна установка калібру 132 мм., що представляє собою трубу довжиною 2000 мм. з трьома направляючими, розташованими рівномірно всередині труби по колу. Для утримання снаряду в трубі використовувалися два стопори, що вбираються при пострілі. У першому варіанті проекту основна зброя танка було збережена, а ракетна зброя розглядалася як додаткова. Дві ракетних гармати калібру 132 мм. з механізмами наведення, прицілом і механізмом подачі снарядів встановлювалися по бортах обертаючої вежі. Вертикальний кут становив від 5 ° до +25 °. У магазині, розміщеному в кормовій частині башти разом з механізмом подачі, укладалися 8 снарядів. Заряджання знарядь здійснювалося при нульовому куті піднесення. Постріл проводився за допомогою електрозапалу, струм до якого подавався від акумуляторної батареї машини. Скорострільність, згідно з розрахунками, повинна була складати 4 постр. / хв., а маса всієї установки не перевищувати 650 кг.

У другому варіанті на танк БТ-5 встановлювалася спеціальна прямокутна башта з основною ракетною зброєю і простими механізмами управління. Як допоміжна зброя. на танку передбачалася установка 7,62-мм. кулемета ДТ. Боєкомплект танка складався з 18 РС для пускової установки і 36 кулеметних дисків. Заряджання ракетного знаряддя здійснювалося вручну з середини вежі через спеціальні вікна, що закривалися. Кути піднесення знаряддя додавалися за допомогою підйомного механізму, а наведення по горизонту - поворотом вежі.

Керівництвом СРСР було вирішено, що у серію увійде ракетний танк БТ-5. В СРСР було змонтовано близько 200 танків, після чого їх випуск завершився.

Цей танк був по-своєму унікальним й характерним лише для військ СРСР, а відносно військ Вермахту, то німцями нічого подібного так і не було винайдено [21].

Наступним етапом у синтезі РС та інших видів зброї став Воєнно-морський флот. Першим і єдиним кораблем – броненосцем, на якому під час Другої Світової війни було впроваджено ракетну технологію, став “Адмірал Шеєр” (див. додаток Т), який ніс на борту 8 реактивних ракетних апаратів калібру 247 мм. Корабель був обладнаний катапультою для підйому літаків і ніс на борту два літака “Arado 196”. Під час війни діяв у водах Балтики [22].

У цей період посилився розвиток торпедних катерів. Воєнні дії сприяли їх еволюції за декількома параметрами, головним з яких була часткова заміна торпедних апаратів на ракетні механізми. Вперше це було впроваджено на радянському катері “Комсомолець” (див. додаток У). Проте, на думку керівництва, він не приніс бажаних результатів, тому не був допущений у серійний випуск [23 с.8].

Як бачимо, ракетні види зброї мали велику перспективність у застосуванні не тільки в стандартному варіанті “Катюші”, а й у синтезі з бронетехнікою у вигляді ракетно-танкових комплексів та кораблями ВМФ.

3.2 Порівняльна характеристика артилерії та ракетної техніки як альтернативних видів зброї

Враховуючи тогочасні тенденції, ми можемо впевнено сказати, що ракетні технології були досить прогресивними і мали великий потенціал розвитку. Артилерія, у свою чергу, досягла високих показників за нищівною силою, що стимулювало її використання у театрі воєнних дій Другої Світової війни на передових ролях. При порівнянні основних характеристик даних видів зброї при всіх більш-менш однакових показниках, на перше місце виходить скорострільність. Так, за 7-10 секунд Бм-13 випускає 8 снарядів, що призводить до одночасного покриття артилерійським вогнем досить великої площі обстрілу з високою щільністю вогню (тому й були названі зброєю мінометного залпового вогню, її постріл можна порівняти з одночасним пострілом 8 гармат системи гаубиця). Недоліком цього виду зброї є відносно довге перезавантаження ( див. додаток Ф).

Порівняно з “одноразовим” використанням у боях БМ-13, артилерія системи гаубиця та інших його підвидів широко застосовувалась саме у бойових операціях.

В обох країнах - учасницях воєнних дій ракетні технології почали розроблятись задовго до початку війни, однак інтенсивність розробок була різною.

Німеччина, як країна з великим науковим потенціалом, зробила ставку саме на балістичні ракети типу “ФАУ”, у той час як на території СРСР розроблялась технологія ракетних систем залпового вогню. Під керівництвом І. Гвая, В. Галковського, А. Павленко, А. Попова у 1939-41 рр. були виготовлені знамениті “Катюші”. Однак науковці Німеччини зробили вдалу конструкцію ракетного міномета “Nebelwerfer”, який широко застосовувався у театрі воєнних дій Другої світової війни. Порівнюючи реактивні системи залпового вогню головних країн - суперниць, а саме - Німеччини і СРСР, - ми можемо сказати, що РСЗВ СРСР було на більш високому етапі розвитку. Майже по всім характеристикам ми можемо побачити значну перевагу радянської моделі БМ – 13 над німецьким мінометом. (див. додаток Х).

Використання РСЗВ було, без сумніву, досить ефективне, але під час війни постало питання про створення ракетних комплексів саме на броньованій основі. Враховуючи воєнні дії та загальну політику влади, насамперед СРСР, було дорого та непрактично створювати потенційно новий корпус для РСЗВ. Тому було створено БМ-8-24, який практично мав всі бойові якості “Катюші”, але на іншій концептуальній основі – легких танках Т-60, Т-40.

Німеччина у свою чергу не відстала, створюючи новий вид бойової техніки на броньованій основі, проте з реактивним озброєнням. Цей винахід дістав назву “Panzerwerfer 42” ( див. додаток Ц).

Порівнюючи характеристики Реактивних систем залпового вогню з артилерією, можна відзначити перевагу реактивних систем у мобільності, скорострільності та площі ураження.