Сплата процентів за зниженою процентною ставкою при поверненні депозиту до закінчення дії депозитного договору

7. Сплата процентів за зниженою процентною ставкою при поверненні депозиту до закінчення дії депозитного договору

-  якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту не сплачувалися

Дт 2618 – на суму нарахованих процентів

Кт 2600 1200, 1001, 261 – на суму процентів за депозитом за зниженою ставкою

Кт 7021 – на різницю між нарахованими та сплаченими процентами за зниженою ставкою

-  якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту сплачувалися

	На суму різниці між раніше сплаченими та перерахованими за зниженою ставкою процентами

Дт 2600, 1200, 1001, 261

Кт 7021

3.3 Облік строкових коштів фізичних осіб

Депозитні рахунки фізичних осіб призначені для обліку коштів, внесених фізичною особою. Кошти на депозитні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного депозитного рахунку в іншому банку чи з поточного рахунку. [7]

Депозити фізичних осіб можуть бути власне строковими депозитами та ощадними депозитами (вкладами).

Власне строкові депозити мають такі особливості:

-  чітко фіксований строк зберігання;

-  оформляються депозитною угодою;

-  при достроковому вилученні депозиту банк запроваджує штрафні санкції;

Ощадні депозити (вклади) мають особливості:

-  оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки;

-  для виконання операцій щодо внесення чи вилучення коштів з вкладу вкладник подає в банк ощадну книжку, в якій здійснюються записи за кожною операцією;

-  вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання;

-  можливе часткове вилучення коштів з вкладу.

За коштами на строкових депозитах банки нараховують та сплачують проценти. Проценти нараховуються щомісячно та виплачуються: при погашенні депозиту, періодично, авансом.

Строкові кошти фізичних осіб обліковуються за видами в 26 розділі “Плану рахунків бухгалтерського обліку банківських установ України”

263 Строкові кошти фізичних осіб

2630 П Короткострокові депозити фізичних осіб

2635 П Довгострокові депозити фізичних осіб.

Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб обліковуються за рахунком

2638 П Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб.

Витрати майбутніх періодів обліковуються за рахунком

3500 А Витрати майбутніх періодів.

Процентні витрати за строковими коштами фізичних осіб обліковуються за рахунком

7041 А Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб.

Залучення коштів на строкові депозити відображається бухгалтерськими проводками:

1. Розміщення строкового депозиту, ощадного вкладу

Дт 2620, 1200, 1001

Кт 263

2. Погашення строкового депозиту, ощадного вкладу

Дт 263 Кт 2620, 1200, 1001

3. Нарахування процентів за строковим депозитом, ощадним вкладом

Дт 7041

Кт 2638

4. Сплата процентів за строковим депозитом, ощадним вкладом

Дт 2638

Кт 2620, 1200, 1001, 263

5. Безпосереднє віднесення суми процентів за строковим депозитом, ощадним вкладом на рахунок витрат у кореспонденції з поточним рахунком вкладника

Дт 7041

Кт 2620, 1200, 1001

6. Сплата процентів авансом за строковим депозитом

-  сплата процентів авансом одночасно із внесенням коштів на депозит

Дт 3500

Кт 263

-  амортизація сплачених авансом процентів з віднесенням відповідної суми на процентні витрати

Дт 7041

Кт 3500

7. Сплата процентів за зниженою процентною ставкою при поверненні строкового депозиту до закінчення дії депозитного договору

-  якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту не сплачувалися

Дт 2638 – на суму нарахованих процентів

Кт 2620 1200, 1001, 263 – на суму процентів за депозитом за зниженою ставкою

Кт 7041 – на різницю між нарахованими та сплаченими процентами за зниженою ставкою

-  якщо протягом дії депозитного договору проценти депоненту сплачувалися

На суму різниці між раніше сплаченими та перерахованими за зниженою ставкою процентами

 
Дт 2620,1200,1001,263

Кт 7041

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕПОЗИТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ

3.1 Оптимізація депозитної діяльності банківської установи

Здійснення депозитних операцій — одна з найважливіших економічних передумов для організації діяльності банківської установи, оскільки за рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банківської установи. Поряд із цим ефективне функціонування ринку внесків і депозитів неможливе без забезпечення, з одного боку, відповідних зовнішніх умов на рівні централізованого захисту депозитних коштів і, з другого боку, зваженої депозитної стратегії на рівні окремої банківської установи. Виконання останньої умови неможливе без організації оперативного, систематичного, об'єктивного економічного аналізу депозитної діяльності банківської установи.

Отже, аналітична робота банківської установи в напрямку дослідження депозитних операцій покликана дати об'єктивну характеристику якісних і кількісних показників депозитної діяльності банківської установи, оцінити структурні зрушення у загальній сукупності депозитної бази, провести вартісний і факторний аналізи процентних витрат. Маючи висновок про результати такого аналізу, банківський менеджмент, ґрунтуючись на основних стратегічних орієнтирах депозитної політики банківської установи, що задовольняє потреби мікро- і макросередовища банківської установи, здатний внести відповідні корективи з метою оптимізації депозитної бази. Проблема оптимізації депозитних операцій банківської установи полягає в досягненні кількісних параметрів, таких, як прибутковість, за умови дотримання ліквідності.

Основними кількісними показниками, що слугують основою для прийняття рішень щодо оптимізації депозитних операцій банківської установи, є такі:

— кількість вкладників на 1000 жителів, що одержують .доходи. Розраховується як відношення кількості вкладників-фізичних осіб до кількості жителів регіону, що одержують доходи, помножена на 100%;

— сума внеску на душу населення. Обчислюється як відношення залишків внесків і депозитів до кількості населення, що одержує дохід;.

— середній розмір внеску на один рахунок;

— коефіцієнт залучення коштів у внески і депозити. Обчислюється як відношення суми внеску на душу населення до середнього внеску на один рахунок.

Особливе значення мають показники, які характеризують ефективність роботи банківської установи. Одним із показників, що визначає рентабельність банківської установи, є собівартість залучення коштів. Для знаходження цього показника всі операції банківської установи обчислюються за їхньою трудомісткістю і підсумовуються. Потім визначається питома вага депозитних операцій у загальному обсязі операцій банківської установи. Питому вагу множать на суму всіх адміністративно-управлінських витрат банківської установи й одержують суму витрат банківської установи за депозитними операціями. Співвідношення цього показника із середнім залишком внесків характеризує собівартість залучення грошової одиниці. Точнішу величину собівартості залучення коштів можна обчислити, врахувавши процентні витрати.

Таким чином, здійснивши розрахунок усіх вищевказаних показників і коефіцієнтів, можна дати загальну оцінку характеру депозитної діяльності банківської установи, виявити недоліки й пріоритетні напрями депозитної політики, а також визначити ринкову нішу банківської установи на депозитному ринку певного регіону. Наведене в сукупності дає змогу оптимізувати депозитну діяльність банківської установи.

У нижченаведеній таблиці подано варіанти розрахунку показників розвитку ощадної функції АППБ "Аваль"(див. Дод. В).

Здійснивши розрахунки вищенаведених показників для АППБ "Аваль", можна зробити такі висновки: спостерігається тенденція (за місяць) до збільшення показників розвитку ресурсної бази АППБ "Аваль", що зумовлено стабілізацією в макроекономічному секторі й стійким станом банківської установи на фінансовому ринку країни.

Для більшої деталізації якісних і кількісних характеристик депозитної бази банківської установи на другому етапі аналізу необхідно оцінити структуру і динаміку залишків депозитних коштів.

Аналізуючи динаміку середніх залишків депозитних коштів, важливо визначити, які фактори впливають на їхню зміну. Головними такими факторами є:

 — зміна обсягу оплачуваних депозитів. Позитивно оцінюється ритмічність у залученні ресурсів, що створює основу для розширення активних операцій і доходів банківської установи;

— зміна питомої ваги оплачуваних депозитів у сукупних пасивах. При цьому зростання частки оплачуваних депозитів у пасивах не можна оцінювати однозначно: з одного боку, оплачувані депозити — це, як правило, строкові вклади, що надають стабільності ресурсній базі банківської установи; з другого боку, строкові депозити — це порівняно дорогі ресурси, тому їхнє зростання приводить до підвищення процентних витрат.

Структурні зміни в депозитній базі банківської установи варто відстежувати за такими напрямами:

— аналіз структури за видами депозитів і внесків у грошовому виразі протягом досліджуваного періоду;

— аналіз структури депозитних рахунків у кількісному виразі;

— аналіз структури депозитної бази за термінами залучення окремих елементів;

— оцінка відхилень (змін) упродовж досліджуваного періоду, в абсолютному і відносному виразі.

Доцільно на ньому етапі аналізу виявити вплив факторів на розмір залишків за вкладами у розрізі видів депозитних ресурсів. Розрахунок можна здійснити шляхом елімінування, використовуючи аналітичну модель (3.1):

 залишки за внесками = кількість рахунків х розмір середнього вкладу (3.1)

Залишки за внесками на 01.02.03 = 3085 х 4262 = 13148270.

У результаті такого аналізу визначають, із якими вкладниками здебільшого працює банківська установа і наскільки він задовольняє їхні потреби.

Наступний етап аналітичної роботи присвячений оцінці витрат . Аналіз дає змогу зробити такі висновки:

— витрати на обслуговування розрахункових рахунків, як правило, найменші. Це найдешевший ресурс для банківської установи. Збільшення частки зазначеного компонента в ресурсній базі скорочує процентні витрати, однак зміни залишків на розрахункових рахунках не передбачені, через що їхня висока частка послабляє ліквідність банківської установи. Обсяг розрахункових рахунків у ресурсній базі, що застосовується як оптимальний у світовій практиці, становить близько 30%;

— незважаючи на зростання процентних витрат, збільшення частки строкових депозитів у загальній сумі коштів — момент позитивний, оскільки вони є найстабільнішою частиною залучених ресурсів. Саме вони дають змогу кредитувати на триваліші терміни і в результаті за ними виплачується більш високий відсоток, їхній рекомендований обсяг у сукупних ресурсах банківської установи — не менш як 50%;

— міжбанківські депозити — це найдорожчий елемент депозитної бази, тому його питома вага в загальному обсязі залучених коштів веде до подорожчання кредитних ресурсів банківської установи. Не можна оцінити позитивно великої залежності банківської установи від депозитів інших банківських установ. Рівень, що рекомендується, становить 20% у ресурсній базі;

— втрати на внески громадян значно нижчі, ніж за міжбанківськими депозитами, тому робота банківської установи має бути спрямована на збільшення обсягу залучених коштів від громадян.

Для детальнішого аналізу процентних витрат банківської установи слід акцентувати увагу на факторному аналізі процентних витрат.

Розмір сплачених відсотків залежить від зміни суми залишків коштів, що зберігаються на рахунках, і процентної ставки. При цьому ринковий рівень процентної ставки за депозитами залежить від кон'юнктури грошового ринку. Цс об'єктивний фактор, банківська установа не може на нього впливати, а змушений лише враховувані, хоч завжди є простір для маневрування між мінімально припустимим за конкурентним розумінням рівнем процентної ставки, що дасть змогу залучити дуже обмежений обсяг депозитів, і максимально можливою для самої банківської установи вартістю депозитних ресурсів. Кількісний вплив цих факторів на відхилення суми сплачених клієнтам відсотків визначається як різниця в аналізованих показниках. За такого підходу розробимо факторну модель (3.2), (3.3):

ПВ = СО₃ × із + СОд ×ід,(3.2)

де ПВ — процентні витрати банківської установи;

СО₃ — середні залишки коштів до запитання;

із —середня процентна ставка за коштами до запитання;

СОд — середні залишки за строковими депозитами;

ід — середня процентна ставка за строковими депозитами.

 Д = СО₃ + Сод / РБ, (3.З)

де Д — частка платних залучених ресурсів у ресурсній базі банківської установи;

РБ — обсяг ресурсної бази на прогнозовану дату.

Зробимо розрахунок за запропонованою факторною моделлю для Севастопольської філії АКБ “Приватбанк”.

Пв = 60899,6 × 3,8 + 49457,7 х 11,7 = 8100,8 грн.

Д = 60899,6 + 49457,7/113181,1 = 0,97 грн.

У такий спосіб виявлено, що на кожну гривню ресурсної бази припадає 0,97 грн. платних ресурсів.

Запропонована факторна модель дає змогу досить повно визначити резерви підвищення прибутковості банківської установи за рахунок використання дешевих чи безплатних (капітал банківської установи) джерел. Аналіз факторів варто проводити в розрізі елементів депозитної бази і за всією сукупністю процентних витрат.

Мета такого аналізу — виявити причини зміни значень процентних витрат і, якщо ці причини мають суб'єктивний характер, ужити відповідних заходів для оптимізації результативного показника. Значення факторного аналізу процентних витрат полягає в прагненні банківської установи максимізувати прибуток, управляючи видатковою частиною показника.

Позначення показників банківського балансу пропонується робити за такими параметрами:

— активи і пасиви на початок розглянутого періоду:

— прогнозовані зміни протягом цього періоду;

— непрогнозовані зміни протягом цього періоду;

— активи і пасиви на кінець досліджуваного періоду.

Припустимо, позначення активів за статтями виразимо через величину А, прогнозовані зміни за активами — через Ап, непрогнозовані зміни через Ан. Позначення пасивів за статтями виразимо аналогічно: П — позначення пасивів за статтями, прогнозовані зміни за пасивами через Пп і непрогнозовані — через Пн. Сума активів на кінець періоду буде визначена як (3.4):

 Ак = А + Ап + Ан, (3.4)

де Ак — сума активів банківської установи;

 А — стаття активу;

 Ап — прогнозовані зміни за активами;

 Ан — непрогнозовані зміни за активами.

 Сума пасивів на кінець періоду буде визначена як (3.5):

 Пк = П + Пп + Пн, (3.5)

де Пк — сума пасивів балансу;

П — стаття пасиву;

Пп — прогнозовані зміни за пасивами;

Пн — непрогнозовані зміни за пасивами.

До прогнозованих змін за активами належать такі статті балансу:

— залишки в касі, оскільки банківськими установами здійснюється прогноз касових оборотів, що дає можливість банківській установі прогнозувати обсяг видаткових і прибуткових касових операцій та залишку на початок досліджуваного періоду;

— кредитний портфель, бо за раніше укладеними кредитними договорами банк знає дату закінчення договору і прогнозований кредитний портфель, виходячи з ресурсної 6ази банку й наявності пропозицій на ці послуги:

— цінні папери, бо через недосконалість фондового ринку основна частина операцій банківської установи з цінними паперами припадає на ОВДП, терміни яких відомі банківській установі за кожним траншем; до прогнозованих змін можна віднести й придбання інших видів цінних паперів із метою продажу, оскільки у цьому разі банківська установа орієнтуються на час їхньої реалізації для одержання максимального прибутку;

— основні кошти й нематеріальні активи — придбання і вибуття основних коштів здійснюється планово, виходячи з джерел придбання.

 До непрогнозованих змін за активами належать:

— залишки на кореспондентському рахунку в Національному банку України, оскільки їхня сума залежить від обсягу залучених коштів;

— кореспондентські рахунки в інших банках.

 До прогнозованих змін за пасивами належать:

— статутний капітал;

— строкові депозити юридичних осіб, бо при укладанні депозитних договорів на певний строк банківська установа передбачає можливість розірвання договору за умови дострокового повідомлення банку про передбачуване розірвання;

— строкові депозити фізичних осіб.

До непрогнозованих змін за пасивами відносять:

— нерозподілений прибуток;

— кошти клієнтів до запитання;

— кошти на рахунках "Лоро".

На основі цієї моделі можна побачити вплив пасиву на обсяг активу. Так, стан статті балансу в активі “Каса” і “Кореспондентський рахунок у Національному банку України” тісно пов'язаний із надходженнями коштів на поточні рахунки юридичних і фізичних осіб.

Таке структурування інформації щодо статей балансу відповідає сучасній практиці й пов'язане з тим, що цю інформацію банки дають Асоціації українських банків і Національному банку України, і вона публікується в періодичних виданнях.

Зміни у статті “Капітал” пов'язані з тим, шо капітал банку, який складається зі статутного, резервного й інших фондів, протягом періоду, за який банк не реєструє змін у статутному фонді, змінюється в результаті використання фондів прибутку минулих періодів. Критерієм оптимальності завдання є прибуток.

Обмеження в моделі накладають на рівень ліквідності банківської установи. На сьогодні в Україні щодо показників ліквідності діє Інструкція Національного банку України "Про порядок регулювання діяльності банків України", розділ 5 "Нормативи ліквідності".

Таким чином, при дотриманні АППБ "Аваль" усіх нормативів ліквідності запропоновану модель оптимізації можна розрахувати.

Запропонована до використання модель оптимізації депозитних операцій дає можливість банку прогнозувати на певний період наявність активів і пасивів з урахуванням очікуваних змін (див. Дод. Д). Цю модель можна використовувати для прийняття управлінських рішень і вироблення стратегії банку.

Ще одним із методів оптимізації депозитних операцій є розрахунок ефективності залучених депозитних коштів, який свідчить про здатність банку нарощувати додаткові обсяги депозитних ресурсів, використовуючи потенціал економічної рентабельності й можливості капітальних вкладень. Розрахунок ефективності залучених депозитних коштів поданий на прикладі СФ АППБ "Аваль" (табл. 3.1.1).

Таблиця 3.1.1. Розрахунок ефективності залучених депозитних ресурсів СФ АППБ “Аваль”

Показник	На 01. 07. 07	На 01. 10. 07	На 01. 04. 08
Процентні доходи, тис. грн.	3647,02	5858,68	2074,82
Процентні витрати, тис. грн.	1140,99	1877,55	816,72
Ефективність, %	3,2	3,1	2,5

Отже, запропонована до використання модель оптимізації депозитних операцій дає можливість банку прогнозувати на певний період наявність активів і пасивів з урахуванням прогнозованих змін у цьому часовому проміжку.