Навигация
2.5 Рицина
З насіння рицини добувають дуже цінну олію для технічних потреб. її широко використовують також і в медицині.
Рицина — давня культура. Походить вона з Африки.
Поширена в Індії, Китаї, АРЄ, Греції. Посівна площа її в УРСР становить більш як 10 тис. га. Урожайність насіння рицини при належній агротехніці може досягати 5 ц/га і більше. Рицина (Ricinus communis L.) належить до родини молочайних. Це рослини з високим стеблом, мають добре розвинену кореневу систему. У багаторічної рицини стебло досягає 10 м заввишки і живе до 10 років. На території СРСР культивують однорічну форму.
Вона нижча, стебло її 1—3 м заввишки, рідше — 5 м, розгалужене, червоного або зеленого кольору, з восковим нальотом. Листки великі, черешкові, пальчасто-роздільні, квітки роздільностатеві, зібрані у великі грона. Чоловічі квітки розташовані в нижній частині суцвіття, жіночі — у верхній. Плоди крупні, тригнізді коробочки. Насіння крупне з блискучою оболонкою. Маса 1000 насінин — від 80 до 1000 г. В насінні може міститися до 59 % олії.
Рицина — світло- і теплолюбна культура. Насіння проростає при температурі 10—12 °С. Рослини не витримують приморозків. Краще росте на чорноземних грунтах, високі врожаї вирощують при зрошуванні. Найбільш поширені на Україні такі сорти: Кубанська 15, ВНИИМК 165, Донська, крупнонасінна та Червона [8].
Вирощують рицину в просапному клині після озимої пшениці, зернобобових, кукурудзи. Система осіннього і весняного обробітку грунту аналогічна обробітку під соняшник. Під рицину вносять органічні добрива (15 - 20 т/га гною) і мінеральні - з розрахунку 45 кг/га азоту і 60 кг/га фосфору.
Сіють рицину тоді, коли грунт прогріється до 10 — 12 °С. Спосіб сівби квадратно-гніздовий — 70x70 см з висіванням у кожне гніздо по 3 — 4 насінини, що становить 15 — 25 кг/га. Глибина загортання насіння 7 — 10 см. За період вегетації посіви боронують і не менш як 2 — 3 рази обробляють міжряддя.
Збирають рицину в 2—3 строки у міру достигання грон. У зібраних гронах при висиханні частина коробочок розтріскується і насіння висипається (відбувається самообмолот), а нерозкриті коробочки домолочують комбайнами. Насіння зберігають при 10%-й вологості.
2.6 Арахіс (земляний горіх)
Арахіс — високоолійна культура. У насінні його 45 — 60 % олії, 25 — 37 % білка. На олії арахісу виготовляють маргарин, консерви, кондитерські вироби. Поживність вегетативної маси арахісу дорівнює поживності маси конюшини.
Арахіс (Arachis hypogaea L.) — однорічна бобова рослина. Стебло трав’янисте, розгалужене, 30 — 50 см заввишки, з парноперистими листками. Квітки двох типів: надземні — перехреснозапильні, підземні — самозапильні. Плід — біб з сітчастою оболонкою, чоткоподібний. Плоди формуються в грунті. Для занурення в грунт плодів, які розвиваються з надземних квіток, у рослин утворились відповідні пристосування. Наприклад, після відцвітання квіток нижня частина зав'язі розростається, утворюючи особливе утворення — гінофор. Він спочатку росте вгору, а потім згинається до грунту, занурює зав'язь у грунт, де й розвивається плід.
Арахіс — теплолюбна рослина, насіння його проростає при температурі 13 — 15 °С, під час заморозків гине. Арахіс добре розвивається на супіщаних чорноземах і суглинистих грунтах.
На Україні поширені такі сорти: Степняк і Краснодарський 1708. Арахіс — культура просапного клину. Розміщують його після озимої пшениці, баштанних культур, кукурудзи, ячменю. Під арахіс проводять глибоку зяблеву оранку на глибину 25 — 30 см. Навесні грунт обробляють, як і під пізні ярі зернові чи зернобобові культури [4].
Під зяблеву оранку доцільно вносити азотні й фосфорні добрива. Вносять добрива також при підживленні. Сіють арахіс тоді, коли грунт на глибині 10 см прогрівається до 14 — 15 °С. Сіють широкорядним (на 70 см) або квадратно-гніздовим способом — 70x70 см, залишаючи по 5 —6 рослин у гнізді. Глибина загортання насіння 5 — 8 см. Після сівби поле боронують, а при появі сходів розпочинають міжрядний обробіток. Внаслідок підгортання арахісу створюються кращі умови для формування плодів і особливо для надземних зав'язей. Підгортати арахіс найкраще через 20 — 25 днів після початку цвітіння. Арахіс дає високі врожаї на зрошуваних землях. Збирають арахіс у суху погоду спеціальними арахісозбиральними машинами, які підорюють кущі. Підбирають рослини вручну, складаючи їх у копиці для підсушування. Боби від стебел відокремлюють машинами АМ-4. Зберігають боби при 8 - 10%-й вологості.
2.7 Соя
Цінність сої у тому, що в її насінні міститься 33 - 52 % білка і 17 - 25 % олії. З сої добувають смачну продовольчу олію, виготовляють маргарин, соєвий сир, молоко, муку, консерви та ін. Олію використовують у лакофарбовій промисловості, при виготовленні мила і гліцерину. Соя має високі кормові якості. Макуха є цінним концентрованим кормом. Зелену масу добре поїдають тварини. Відомо більш як 40 видів сої. У Радянському Союзі вирощують тільки один культурний вид - Glycine hispida Maxim. Це однорічна форма, стебло 50 - 80 см заввишки, листки трійчасті, квітки дрібні, Самозапильні, білого або фіолетового кольору. Плід - біб, в якому розвиваються 2 - 3 насінини. Насіння з рубчиком, різне за формою, розміром і кольором. Вся рослина густо опушена. Соя - теплолюбна, насіння проростає при температурі 8 - 10 °С, волого- і світлолюбна культура. При нестачі світла у сої опадають листки. На заболочених, засолених і кислих грунтах росте погано.
На Україні вирощують такі високоврожайні сорти: Херсонську 908, Букурію, Іскру, Білосніжку, Кіровоградську 5 та ін. Кращими попередниками для сої є просапні культури або озима пшениця. Система осіннього і весняного обробітку грунту така сама, як і під квасолю. Соя добре реагує на глибоку зяблеву оранку з одночасним внесенням органічних і мінеральних добрив.
Сою сіють пізно, коли грунт прогрівається на глибину 10 см до 10 °С. На Україні сою сіють широкорядним способом з шириною міжрядь 45 см, а при нестачі вологи - 60 см. Норма висіву 40 - 65 кг/га, глибина сівби 5 - 8 см. Якщо сою сіють разом з кукурудзою, то в кожне гніздо висівають по 3 - 4 насінини сої, площа живлення при цьому становить 70x70 або 60X60 см. За період вегетації міжряддя 2 - 3 рази розпушують. Збирають сою роздільним способом і прямим комбайнуванням.
Похожие работы
... гребінчаста ► Цибуля скорода ► Щириця хвостата ► Ялівець звичайний ф. ірландська ► Ялівець горизонтальний 4.2 Участь окремих клумбових рослин у вивчених клумбових композиціях [4] Для вивчення асортименту клумбових рослин в озелененні м. Харкова восени 2006 року було вивчено и сфотографовано 90 клумб и композицій в центральній и північній частині міста. Список ...
... культури. Відповідно до мети досліджень у задачі досліджень входило: 1) вивчення сучасного стану інтродукованих видів рододендрон в Житомирському Поліссі; 2) розробка рекомендацій щодо інтродукції, збереження та використання в Житомирському Поліссі; 3) дослідження біологічних особливостей виду рододендронів; 4) застосування набутих знань для інтродукції рододендронів; 5) використання ...
... ія роздільнолиста ), харчові (чорнощир звичайний як олійна рослина, для корму худобі - галінсога дрібноквіткова, окопник шорсткий). Таблиця 2 Аналіз систематичного складу адвентивної флори Чернігівської області за гербарієм ЧДПУ ім. Т.Г.Шевченка Назва виду Родина Кількість рослин Місце знаходження (район) Лепеха звичайна – Acorus calamus L. Ароїдні - Araceae 4 По ...
... Р. незапашна (M. inodora L.). Ромашкою називають також деякі інші види рослини: триреберник непахучий, маруну цинерарієлисту або далматську Ромашку та інші. Рослину в Україні здавна називали ромен. Пижмо – рід лікарських рослин з родини айстрових. Поширене по всій території Євразії, крім Субарктичних і Арктичних поясів. Стебло у рослини товсте, з невеликою кількістю подовгастих листків та кві ...
0 комментариев