Методика вдосконалення системи управління виробничими запасами підприємства

3.3 Методика вдосконалення системи управління виробничими запасами підприємства

Багато підприємств у процесі формування запасів стикаються з такою проблемою, як вибір найбільш ефективної, доцільної системи управління запасами. Дана система не повинна діяти відокремлено, а повинна враховувати стратегію підприємства, цілі, мету та засоби, за допомогою яких вона буде реалізовуватися.

Не має однозначної думки щодо того, який обсяг запасів повинен бути сформований на підприємстві. Це залежить від того, яким видом діяльності займається підприємство, який обсяг вільних грошових коштів є в нього в наявності, чи має воно відповідні складські приміщення для зберігання запасів та багатьох інших факторів, які впливають на це рішення. Під час управління запасами дотримуються переважно одного з трьох підходів щодо визначення їх обсягу, а саме: максимізації, мінімізації чи оптимізації.

В сучасних умовах доцільно формувати оптимальний обсяг запасів, який би забезпечував би необхідний їх розмір та структуру, зниження витрат на їх обслуговування, послаблення залежності між виробничими підрозділами підприємства, створення системи ефективного контролю за їх рухом. Тому доцільно буде відобразити послідовність дій, які повинні виконувати фахівці підприємств, для того, щоб організувати та впровадити ефективну систему управління запасами на підприємстві.

Питанню управління виробничими запасами приділяється досить багато уваги як вітчизняними, так і закордонними дослідниками. Проте більшість із них вивчають лише загальні аспекти управління запасами, при цьому не враховуючи особливостей діяльності підприємств. А це викликає необхідність розробки відповідних рекомендацій з управління запасами для полегшення роботи фахівців.

Вибір системи управління запасами повинен здійснюватись на основі певної методики, яка передбачає виконання послідовності конкретних завдань, які можна згрупувати у відповідні етапи. Детально кожний з них розглянуто у додатку З.

Отже, який би метод управління не використовувався на підприємствах харчової промисловості, існують мінімальні вимоги, щоб система була керованою і забезпечувала можливість реалізації різних методів планування запасів. Якщо на підприємстві буде використовуватись хоча б один із методів управління запасами, то це відразу відобразиться на зменшенні вартості доставки та зберігання запасів [18].

Чітко налагоджена система управління запасами повинна забезпечувати безперервне порівняння нормативних показників із фактичними, тобто вона повинна відслідковувати відхилення показників від норм та виявляти причину їх прояву. Можливість виявлення обсягу, часу та періодичності поповнення запасів сприяє проведенню процесу оптимізації запасів на підприємстві та, як наслідок, — мінімізації витрат, які пов'язані з формуванням запасів. Розрахунок нормативів запасів спростить процедуру формування бюджетів закупівель і зберігання запасів і допоможе здійснити оптимізацію витрат, які пов'язані з формуванням і підтриманням необхідного їх рівня.

Для спрощення процедури регулювання параметрів замовлення необхідно розробити та запровадити правила визначення періоду та обсягу замовлення на підприємстві. Діюча система управління запасами на підприємстві повинна супроводжуватися постійним контролем за ходом виконання замовлення, забезпечувати зворотній зв'язок для прийняття персоналом підприємства ефективних рішень щодо закупівлі запасів.

Ще одним позитивним наслідком застосування систем управління запаси є доведення рівня запасів до реально необхідного, який забезпечить вивільнення оборотних засобів, грошових коштів, залучення додаткових сировинно-матеріальних ресурсів у виробництво та сприятиме випуску додаткової кількості продукції.

ВИСНОВКИ

Темою даної роботи є здійснення обліку запасів на підприємствах та організаціях України. Облік запасів - це необхідна вимога для функціонування кожного господарчого суб`єкта. Ця робота надала нам можливості вдосконалити свої знання, грамотно та цілеспрямовано використовувати методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та інше.

Виходячи із мети та завдання курсової роботи, поставлених на початку дослідження, нами було проведено ряд заходів та висунуто пропозиції по вирішенню зазначених питань по удосконаленню обліку та контролю за виробничими запасами на підприємстві.

1. Перш за все, за допомогою порівняння визначень запасів різних авторів було визначено їх значну роль у процесі суспільного виробництва. В законодавчих і нормативно-правових документах вживаються різні назви категорії - "запаси", "матеріали" та інші терміни. Дослідженням встановлено, що для уникнення плутанини та досягнення єдиної термінології слід у фінансовому обліку узагальнити єдиний термін, або вдатися до одного більш висвітлюваного джерела, хоча в кожному виробництві є своя специфіка, яка є унікальна.

2. Досліджено стан діючої класифікації і оцінки виробничих запасів. Зокрема визначено за якими критеріями підприємство може визнавати запаси.

3. Узагальнено теоретичні і практичні питання обліку наявності, руху та вибуття виробничих запасів в умовах формування ринкових відносин. Доцільно мати єдиний порядок оприбуткування запасів. На окремому рахунку рекомендується використовувати для відображення приросту виробничих запасів, що надійшли з будь-яких джерел, включаючи витрати з покращення їх стану.

4. Пропонується внести зміни до змісту регістрів аналітичного обліку запасів, що дозволить підвищити їх інформаційність та аналітичність.

5. Досліджено методику вдосконалення системи управління виробничими запасами підприємства.

6. Запропоновано шляхи вдосконалення обліку, аналізу та контролю ефективного використання виробничих запасів підприємства

Система обліку, яка склалася роками на вітчизняних підприємствах, не задовольняє вимоги ринку, оскільки умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з запасами.

Проте Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об’єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.

Тому з впевненістю можна сказати на даному етапі, що запаси для кожного підприємства – це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 p. № 996-XIV;

2.  Закон України від 22.05.97р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств";

3.  Закон України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР;

4.  Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.97 р. № 141, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 818

5.  Інструкція про порядок застосування норм втрат (бою) будівельних матеріалів при транспортуванні автотранспортом, зберіганні та реалізації затверджено наказом Міністерства торгівлі СРСР від 27.11.91р. № 95;

6.  Лист Державної податкової адміністрації України від 31.03.2006 р. №6161/7/15-0317;

7.  Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. № 2;

8.  Норми природного убутку продовольчих товарів у торгівлі та інструкції з їх застосування, затверджені наказом Міністерства торгівлі СРСР від 02.04.87р. № 88;

9.  Норми природного убутку окремих видів продукції виробничо-технічного призначення при перевезенні залізничним транспортом, затверджені постановою Дер-жпостачу СРСР від 19.10.89р. № 64;

10.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси";

11.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати";

12.  Постанова Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.91р. № 1545-ХІІ;

13.  Постанова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з матеріально-технічного забезпечення від 12.08.81р. № 73;

14.  Приблизні диференційовані розміри списання втрат непродовольчих та продовольчих товарів у магазинах (відділах, секціях) самообслуговування, затверджені наказом Міністерства торгівлі СРСР від 23.03.84р. № 75;

15.  Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96р. № 116;

16.  Положення про порядок списання з балансу невідшкодованого збитку від нестач, псування товарно-матеріальних цінностей, інших безнадійних боргів в організаціях і підприємствах споживчої кооперації України, затверджене постановою шостих зборів Ради Укоопспілки сімнадцятого скликання від 03.04.2003р.

17.  Бабіч В.В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. / В.В. Бабіч, С.В. Сагова. – 2-ге вид., без змін. – К.:КНЕУ, 2007. – 288 с.

18.  Войнаренко М., Юрчишена Л. Методика вибору ефективної системи управління виробничими запасами на підприємствах харчової промисловості // Економіст. – 2009. - №4. – С. 48-51

19.  Головко Н.М. Стан обліку виробничих запасів на підприємствах машинобудування// Наука й економіка. – 2008. – №2(10). – С.110-119

20.  Заболотна О.М. Удосконалення аналізу ефективного використання виробничих запасів// Студентський збірник НУК. – 2009. – №1. – С. 152-154

21.  Заїчковський О.А. Облік у бюджетних установах: Навчальний посібник / О.А. Заїчковський, Т.М. Сторожук. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 535 с.

22.  Ільїна М.М. Втрати запасів у межах норм природного убутку, їх бухгалтерський та податковий облік // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009. - № 7. – С. 22-27

23.  Кундря-Висоцька О.П. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - Л.: ЛБІ НБУ, 2006. -303 с.

24.  Курус О.В. Методика аналізу надходження і використання виробничих запасів // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009. - № 4. – С. 30-32

25.  Михалевич С.Г. Класифікація виробничих запасів для ефективної організації обліку (на прикладі швейних підприємств) // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - № 4. – С. 36-40

26.  Михалевич С.Г. Облік та внутрішньогосподарський контроль використання матеріалів (на досвіді швейних підприємств) // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - № 3. – С 45-48

27.  Михалевич С.Г. Організація внутрішньогосподарського контролю використання виробничих запасів на швейних підприємствах // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - № 5. – С. 43-47

28.  Попович П.Г. Операційний аналіз виробничих запасів в умовах функціонування автоматизованих робочих міст// Економічний аналіз. – 2009. – №4 – С.294-299

29.  Попович П.О. Аналіз формування та використання запасів підприємства// Економічний аналіз. – 2010. - №5. – С.150-153

30.  Приймак О.Ю. Методичні процедури управлінського обліку виробничих запасів в логістиці та управлінні підприємством// Вісник НУ «Львівська політехніка». – 2007. - №594. – С.141-148

31.  Пух Л.О. Удосконалення обліку, аналіз та контроль ефективного використання виробничих запасів підприємства // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009 . - №19. – С. 14-16

32.  Тесля Г.А. Проблеми управлінського обліку запасів// Економічний аналіз. – 2010. – №6. – С.341-344

33.  Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 628 с.

34.  Самородова Н. М. Фінансовий облік. Опорний конспект лекцій / Н.М. Самородова, О.В. Москаленко – Харків: ХІБС УБС НБУ, 2007. – 121 с.

35.  Скирнан О.П. Бухгалтерський облік: Навч. посібник / О.П. Скирпан, М.С. Палюх. – Т.: Економ, думка, 2005. - 496 с.

36.  Скотнікова Л.П. Бухгалтерський облік і фінансова звітність на підприємстві: Навч. -метод, посіб. / Л.П.Скотнікова, Т.А.Миланич, О.О.Солодовнік. - X.: ІНЖЕК, 2006. - 328 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Аналіз наукових джерел за темою дослідження

№	Джерело (бібліографія)	Питання, що розглядались	Власний коментар
1.	Михалевич С.Г. Класифікація виробничих запасів для ефективної організації обліку (на прикладі швейних підприємств) // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - № 4. – С. 36-40	Вдосконалення класифікації виробничих запасів швейних підприємств для чіткої організації їх обліку та забезпечення внутрішньогосподарського контролю за ефективністю використання	Дослідження, проведені у цій статті, свідчать про те, що для організації синтетичного обліку матеріали підприємств доцільно класифікувати за їх роллю у процесі виробництва та часткою в собівартості продукції на матеріали виробничого і невиробничого призначення.
2.	Курус О.В. Методика аналізу надходження і використання виробничих запасів // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009. - № 4. – С. 30-32	Дослідження сутності аналізу надходження і використання виробничих запасів на підприємстві	Було доведено, що впровадження аналізу допомагає більш раціонально використовувати наявні матеріальні ресурси, зокрема знаходити внутрішні резерви для збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції
3.	Михалевич С.Г. Організація внутрішньогосподарського контролю використання виробничих запасів на швейних підприємствах // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - № 5. – С. 43-47	Пошук шляхів удосконалення обліку та оперативного контролю за використанням матеріалів швейних підприємств з метою зменшення собівартості виготовленої продукції та підвищення ефективності швейного виробництва	Дослідження показали, що найдоцільнішими для застосування на швейних підприємствах є методи партіонного розкрою – для контролю за використання тканини та документування – для відпуску фурнітури
4.	Михалевич С.Г. Облік та внутрішньогосподарський контроль використання матеріалів (на досвіді швейних підприємств) // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - № 3. – С 45-48	Пошук шляхів удосконалення обліку та організації внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів для раціонального їх використання та підвищення ефективності швейного виробництва	Дослідження показали, що ефективність використання матеріалів швейних підприємств залежить від належної організації обліку та внутрішньогосподарського контролю на всіх стадіях їх руху, яка однак не повною мірою відповідає сучасним вимогам управління і не забезпечує своєчасність одержання інформації про їх стан та рух
5.	Ільїна М.М. Втрати запасів у межах норм природного убутку, їх бухгалтерський та податковий облік // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009. - № 7. – С. 22-27	В статті розкривається порядок застосування окремих норм природного убутку запасів, що застосовуються підприємствами при списанні втрат від їх нестачі, а також бухгалтерський і податковий облік втрат матеріальних цінностей у межах норм природного убутку	Було встановлено,що норми природного убутку матеріальних цінностей встановлюються окремо для підприємств з різними галузевими напрямами; показано порядок застосування окремих норм природного убутку запасів відповідно до чинного законодавства
6.	Пух Л.О. Удосконалення обліку, аналіз та контроль ефективного використання виробничих запасів підприємства // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009 . - №19. – С. 14-16	Стаття присвячена теоретичним та методичним питанням бухгалтерського обліку, аналізу та контролю ефективного використання виробничих запасів підприємства	Дослідження показали, що своєчасне оцінювання необхідних витрат дає можливість обґрунтувати заходи щодо ефективного використання ресурсів підприємства. Запропоновані показники можна використовувати для покращення системи управління витратами на промислових підприємствах
7.	Войнаренко М., Юрчишена Л. Методика вибору ефективної системи управління виробничими запасами на підприємствах харчової промисловості // Економіст. – 2009. - №4. – С. 48-51	Стаття присвячена формуванню відповідної методики впровадження ефективної системи управління виробничими запасами на підприємствах олійно-жирової та молочної галузі з урахуванням особливостей їх діяльності	Було доведено, що чітко налагоджена система управління запасами повинна забезпечувати безперервне порівняння нормативних показників із фактичними, тобто вона повинна відслідковувати відхилення показників від норм та виявляти причину їх прояву
8.	Попович П.О. Аналіз формування та використання запасів підприємства// Економічний аналіз. – 2010. - №5. – С.150-153	Розглянуто основні тенденції у формуванні та використанні запасів підприємств, подано основні чинники аналізу. Запропоновано розраховувати коефіцієнт нагромадження запасів, котрий характеризує рівень їх мобільності при оптимальному варіанті. Обгрунтовано доцільність проведення прогнозного аналізу виробничих запасів.	Аналіз запасів є своєрідною сигнальною системою, що сповіщає про наступ чи можливу появу небажаних тенденцій чинників, які перешкоджають успішно виконувати визначені завдання, тобто котрі потребують від органів управління прийняття компетентних заходів, для того, щоб надати певному процесові необхідного напрямку.
9.	Заболотна О.М. Удосконалення аналізу ефективного використання виробничих запасів// Студентський збірник НУК. – 2009. – №1. – С. 152-154	Розглянуто питання аналізу виробничих запасів на промислових підприємствах. Запропоновано використання розрахунку показників, які характеризують величину витрат на один оборот обігових коштів та залишків виробничих запасів і дають кількісну оцінку впливу швидкості обертання обігових коштів на доходність виробничої діяльності.	Своєчасне оцінювання необхідних витрат і ресурсів дає можливість обґрунтувати заходи щодо ефективного використання ресурсів підприємства. Запропоновані показники можна використовувати для покращення системи управління витратами на промислових підприємствах.
10.	Приймак О.Ю. Методичні процедури управлінського обліку виробничих запасів в логістиці та управлінні підприємством// Вісник НУ «Львівська політехніка». – 2007. - №594. – С.141-148	У цій роботі розглядається інструментарій управлінського обліку виробничих запасів в контексті його використання для інформаційного забезпечення під час побудови логістичних систем управління на підприємстві.	Ефективність управління виробничими запасами має велике значення, особливо на підприємствах, де зосереджуються великі потоки матеріальних цінностей. Досвід розвинутих країн свідчить про те, що основним інструментом для підвищення ефектив- ності є використання концепції логістики в організації економічної діяльності підприємства. Інформаційне забезпечення логістики обліково-аналітичними даними є передусім завданням управлінського обліку.
11.	Тесля Г.А. Проблеми управлінського обліку запасів// Економічний аналіз. – 2010. – №6. – С.341-344	У статті розглянута анти витратна концепція використання матеріальних ресурсів. Досліджено проблему створення і підтримки на необхідному рівні норм витрат. Піднято проблему вибору оптимального методу оцінки виробничих запасів.	Нормативна база України з обліку запасів повинна бути приведена у відповідність з новим механізмом господарювання, що заснований на анти витратній концепції використання матеріальних ресурсів. Проблему створення і підтримки на необхідному рівні норм витрат матеріалів необхідно вирішувати як організаційно, так і економічно.
12	Головко Н.М. Стан обліку виробничих запасів на підприємствах машинобудування// Наука й економіка. – 2008. – №2(10). – С.110-119	У статті розглянуто основні проблеми становлення обліку виробничих запасів, визначеної їх оцінку та класифікацію на машинобудівних підприємствах України. Розглянуто необхідні передумови правильної організації обліку запасів.	Необмінною умовою сталого розвитку підприємств машинобудування є подальше удосконалення та правильна організація обліку взагалі, та зокрема обліку виробничих запасів. А це, в свою чергу, дозволить вирішити головну проблему машинобудування – трансформація його в сукупність суб’єктів господарювання.
13	Попович П.Г. Операційний аналіз виробничих запасів в умовах функціонування автоматизованих робочих міст// Економічний аналіз. – 2009. – №4 – С.294-299	Розглянуто сутність та особливості організації операційного аналізу виробничих запасів за умов функціонування робочих місць м’ясопереробної промисловості. Запропонована система показників операційного виробничих запасів. Визначені вихідні форми носіїв інформації, котрі відображають результати проведеного аналізу.	В умовах ринкових відносин важливе місце займає застосування операційного аналізу, тому що своєчасно одержана необхідна якісна аналітична інформація має вирішальний вплив на результати управління. В майбутньому, з метою підвищення оперативності аналізу доцільно зосереджувати увагу на розробці форм вихідної інформації з узгодженою системою показників для розрахунку науково-обґрунтованих норм виробничих запасів з врахуванням передового світового досвіду.

Додаток Б

Класифікація виробничих запасів підприємств

Додаток В

За методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, які відпускаються, та послуги, виконані для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного.

Якщо використовується метод середньозваженої собівартості, то запаси оцінюються за формулою : вартість залишку запасів на початок місяця плюс вартість отриманих протягом місяця запасів поділена на кількість запасів на початок місяця плюс кількість, одержаних за місяць.

Оцінка запасів за методом FIFO (first in first out) полягає в тому, що списання матеріальних цінностей відбувається в такій послідовності: залишок на початок періоду, перше надходження, потім друге, треті і наступні надходження за їх цінами. Залишки запасів на кінець місяця визначаються за цінами останніх за часом надходжень запасів.

Оцінка за методом LIFO (last in first out) полягає в тому, що списання матеріальних цінностей відбувається за цінами і в послідовності від останнього надходження до передостаннього і далі до залишку запасів на початок місяця. Залишки запасів на кінець місяця визначаються за цінами перших за часом одержання запасів.

Оцінка за нормативними запасами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, робіт чи послуг, які встановлюються службами підприємства з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Витрати і ціни повинні регулярно переглядатися виходячи з конкретних умов та факторів, які обумовлюють відхилення фактичних витрат від планових.

Оцінка за цінами продажу застосовується в торговельних підприємствах, які мають значну і змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Націнка визначається за формулою:

N=,

де А – залишок націнки на початок місяця;

Б – націнка за місяць;

В – сума продажної вартості товарів на початок місяця;

Г – продажна вартість товарів за місяць.

Малоцінні та швидкозношувані предмети, передані в експлуатацію, списуються на витрати в повній сумі (знос не нараховується). Для контролю за цими предметами організовується оперативний кількісний облік за місцями експлуатації та відповідальними особами протягом нормативного строку їх практичного використання.

Запаси повинні бути достовірно оцінені на дату складання балансу. Для цього витрати на придбання запасу, які не можуть бути відображені як активи, повинні включатися до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати (це стосується проведення переоцінки у зв’язку зі зниженням ринкової ціни, різного роду втрат, псування, крадіжок).

Записи відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок – первинною вартістю або чистою вартістю реалізації (очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію).

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застарілі або іншим чином втратили первинно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається за кожною номенклатурою одиницею запасів.

Різниця між первинною та чистою вартістю реалізації повністю втрачених (зіпсованих, нестачі) запасів списується на витрати звітного періоду з її відображенням в забалансовому обліку.

При встановленні винних осіб, які повинні відшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду.

У випадках, коли чиста вартість тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату складання балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більшу від суми попереднього зменшення, робиться сторнувальний запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Додаток Д

Структурні підрозділи	Об'єкти внутрішньогосподарського контролю	Первинні документи	Відповідальні особи
Підготовчий цех	1.Розбраковка матеріалів (контроль за кількістю та за якістю матеріалів та виявлення внутрішніх дефектів) 2.Конфекціонування (раціональний підбір частин матеріалів для кожної моделі) та контроль за ефективним використанням матеріалів	Паспорт матеріалу Промірочна відомість Картка розрахунку матеріалів	Керівник підготовчого цеху Відділ технічного контролю Бухгалтер Бригадир
Виробничий відділ	1.Контроль підготовки матеріалів до використання у виробництві 2.Контроль за ефективністю використання матеріалів 3.Контроль за дотриманням норм використання матеріалів 4.Контроль за виявленими відхиленнями в результаті заміни артикулу матеріалу 5.Контроль за кількістю відходів	Карта використання матеріалів Маршрут-накладна Відомість обліку незавершеного виробництва Супровідний реєстр Відомість відхилень від норм витрачання в результаті заміни матеріалу	Керівник цеху Бухгалтерія Технолог Бригадир Майстер
Відділ контролю	1.Контроль кількості одержаних виробів для кінцевого виробництва продукції 2.Контроль якості одержаних виробів для кінцевого виробництва продукції 3.Контроль за дотриманням норм використання фурнітури 4.Контроль за якістю виготовленої продукції 5.Контроль за кількістю виготовленої продукції відповідно до кількості одержаних матеріалів	Маршрут-накладна Акт-накладна Лімітно-забірна карта Контрольно-аналітична відомість використання фурнітури	Керівник швейного цеху Відділ технічного контролю Бухгалтерія Майстер
Бухгалтерія	1.Контроль за дотриманням норм витрачання матеріалу на одиницю виробу 2.Контроль за використанням матеріалу на виготовлення певної моделі виробу 3.Контроль за дотриманням норм витрачання матеріалу на артикул виробу 4.Контроль за величиною незавершеного виробництва	Карта розкрою Відомість витрачання тканини на вироби за моделлю Відомість обліку витрачання тканини на артикул виробу Зведена відомість обліку руху незавершеного виробництва	Керівник підприємства Бухгалтерія

Додаток Е

Для обліку надходження й вибуття виробничих запасів використовують такі інвентарні субрахунки рахунку №20 “Запаси”:

№ 201 "Сировина і матеріали"

№ 202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби"

№ 203 "Паливо"

№ 204 "Тара й тарні матеріали"

№ 205 "Будівельні матеріали"

№ 206 "Матеріали, передані в переробку"

№ 207 "Запасні частини"

№ 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення"

№ 29 "Інші матеріали".

Додаток Ж

Спосіб контролю за сигнальною документацією полягає у розробці норм витрачання і відпуску матеріалів у межах потреби на виробничу програму за звичайними документами. При цьому передбачається ведення контролю за допомогою звичайних документів (відомостей, вимог, накладних, актів), якщо матеріали відпускаються на виробництво у межах норм. Це передбачає також відображення у зведеному документі потреби в матеріалах кожного з центрів витрат і щоденного спостереження за споживанням у межах норм.

Налагодити чіткий облік відпуску матеріалів не складно в умовах автоматизації обліку, коли в пам'ять машини вводяться фактичні дані про відпуск матеріалів і в автоматичному режимі виводяться залишки ліміту.

Якщо у виробничому процесі відбудуться певні збої у запланованому обсязі продукції або зміняться норми, то робиться заміна матеріалів, а на відхилення виписуються спеціальні сигнальні документи (акт на заміну матеріалів, списання на виправлення браку, перегляд норми). В документах зазначається код причини та винні особи у допущених відхиленнях від норм. Узагальнення такої інформації дає можливість виявити рівень втрат чи економії матеріалів у розрізі причин, центрів витрат і конкретних осіб. Такий спосіб контролю досить дієвий, проте він вимагає великої підготовчої роботи з впровадження нормативного методу обліку витрат на виробництво.

Спосіб контролю за розкроєм певних партій матеріалів застосовується у таких галузях промисловості, як швейна, взуттєва, меблева, а також у заготівельних цехах машинобудування, в будівництві тощо. Сутність методу полягає в розкроюванні матеріалу на окремі заготовки, деталі. Процедура розкрою ґрунтується на принципі максимально можливого виходу корисного матеріалу і мінімізації відходів. Залежно від розмірів тканини, дощок, листового прокату, лінолеуму, скла тощо, можна вибрати такий варіант розкрою, при якому відходи будуть мінімальними.

В акті розкрою вказується кількість поданого на розкрій матеріалу; кількість придатних заготовок, деталей та частка (розміри, %) відходів за нормою виходу з цього матеріалу; кількість фактично отриманих деталей, заготовок і відходів. Різниця між нормою і фактичним виходом деталей характеризує економію чи перевитрати. На жаль, цей спосіб можна використати для обмеженої номенклатури матеріалів.

Спосіб лімітування витрат матеріалів досить часто використовується до різних матеріалів, палива, електричної й теплової енергії, малоцінних та швидкозношуваних предметів, будівельних матеріалів тощо. Він пов'язаний із визначенням ліміту витрат виходячи з норм матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції та планового обсягу випуску продукції. Ліміт вказується у лімітній карті, де зазначається склад, споживач матеріалу, назва матеріалу, ліміт на місяць за програмою виробництва в натуральному вираженні.

Лімітна карта виписується у двох примірниках, один із яких знаходиться на складі, а другий - у представника цеху (дільниці, відділу). При отриманні матеріальних ресурсів завідувач складу записує в обох примірниках лімітної карти кількість виданих матеріалів і залишок. Цей факт завіряється підписом завскладу на примірнику споживача й навпаки - підписом споживача на примірнику, який зберігається на складі. Відпуск здійснюється тільки в межах ліміту. При вичерпанні ліміту споживачу треба оформити дозвіл на додатковий відпуск (може бути додаткова лімітна карта або разові документи з дозволами відповідальних осіб - начальника виробничого відділу, головного технолога тощо). Лімітна карта виписується на один вид матеріалу, що зумовлює велику кількість таких документів.

На практиці виписуються також лімітно-забірні карти, які відрізняються від лімітних тим, що у них проставляються суми, в межах яких можна отримувати зі складу різні матеріали. Наприклад, для інструментального цеху необхідно відпускати різноманітні малоцінні предмети (інструменти). Встановлено ліміт 10 500 грн. В межах цієї суми представник інструментального цеху бере на складі необхідні для роботи предмети, а завідувач складу зазначає у забірній карті їх кількість та суму і визначає залишок невикористаної суми.

Інвентарний спосіб можна використовувати для точного визначення будь-яких спожитих матеріалів, а шляхом порівняння з нормативним витрачанням визначається розмір економії чи перевитрат. При цьому способі періодично (доцільно щомісячно, щоквартально) проводиться інвентаризація матеріалів у центрі витрат (цех, дільниця). За даними інвентаризації визначають номенклатуру матеріалів та їх явність на кінець періоду (місяця, кварталу).

Фактичне витрачання визначають за таким алгоритмом:

Залишок матеріалів за даними попередньої інвентаризації + Надійшло за даними документів – Залишок матеріалів за даними інвентаризації на кінець місяця.

Спосіб аналітичних розрахунків найчастіше використовується у харчовій, хімічній промисловості, в кольоровій металургії, де з вихідної сировини отримують продукцію, вихід якої, в сою чергу, залежить від вмісту корисних речовин у сировині.

Сутність способу полягає в тому, що при більшому вмісті корисних речовин у сировині при її переробці завжди отримують більше продукції, ніж із сировини з базовим вмістом таких речовин. Якщо не враховувати цей фактор, то підприємство отримає більше продукції з переробленої речовини, а безконтрольність може спричинити її привласнення.

Додаток З

На першому етапі проводиться аналіз складових виробничих запасів у минулому періоді, основною метою якого є виявлення забезпеченості виробництва певними видами виробничих запасів і проведення оцінки ефективності їх використання.

На даному етапі повинні бути враховані всі складові виробничих запасів з урахуванням особливостей господарювання підприємства, і при цьому за основу необхідно взяти нормативно-законодавчу базу України, а саме П(С)Б0 9 «Запаси». Важливо розрахувати наявність виробничих запасів на підприємстві, їх загальну вартість та питому вагу кожної із складових.

Далі проводиться аналіз структури запасів у розрізі окремих видів та основних груп, виявляються можливості сезонних коливань протягом року. Але даний аналіз може проводитись лише безпосередньо на підприємстві за наявності великого обсягу достовірної інформації про запаси. Бажано проводити даний аналіз із допомогою ЕОМ та використанням спеціальних програм, призначених для управління запасами, але якщо таких немає, то це можна зробити і в Microsoft Excel. Проведення робіт дає можливість визначити ефективність використання запасів, яка оцінюється показниками оборотності.

Наступною процедурою є розрахунки ефективності використання матеріальних ресурсів вже у контексті того, наскільки вміло підприємство використовує наявні потужності. Тут важливі такі показники, як матеріаловіддача, матеріаломісткість продукції та її прибутковість.

Після проведення досконалого аналізу виробничих запасів за минулий період спеціалісти повинні перейти до наступного другого етапу методики управління запасами.

Другий етап передбачає визначення цілей формування запасів.

Вивчення та систематизація багатьох праць з питань управління запасами на підприємстві дає можливість виділити три основні цілі, задля яких створюються запаси на підприємстві, а саме:

·  забезпечення поточної виробничої діяльності;

·  забезпечення поточної збутової діяльності;

·  можливість мінімізації ціни на готову продукцію та оптимізації витрат, які пов'язані з формуванням запасів.

Третій етап — оцінка основних факторів, які виникають в процесі формування запасів, можливість їх ігнорування або ж необхідність пильного стеження за ними. Проведені дослідження показують, що виділяють три концепції, згідно з якими розглядаються фактори, що здатні впливати на процес формування запасів на підприємстві. До них відносять: раціоналістична, маркетингова та логістична. Даний етап є досить важливим, адже в результаті його здійснення фахівці з управління запасами зможуть виявити існуючі недоліки формування запасів та запропонувати реальні шляхи та резерви покращення існуючої методики управління, а також можливість скорочення витрат під час формування та утримання запасів.

Наступний четвертий етап передбачає виявлення резервів економії витрат під час формування запасів. На даному етапі повинні плануватися обсяги та асортимент виробництва, а потім на основі розроблених планів обґрунтовуватись доцільність створення певних обсягів кожного виду запасу.

Визначивши плановий обсяг виробництва та необхідний обсяг виробничих запасів, ми можемо виявити певні резерви економії витрат за рахунок, наприклад, збільшення партій закупівель відповідних видів запасів з наданням при цьому певних знижок від постачальників, зменшення числа посередників під час закупівель, зменшення умовно-змінних витрат за рахунок збільшення обсягів виробництва тощо.

Даний етап здійснюється для кожного підприємства індивідуально та враховує всі тонкощі господарської діяльності.

На п'ятому етапі розраховуються витрати підприємства, які пов'язані з формуванням виробничих запасів.

Якісно проведений п'ятий етап сприяє повному використанню виробничих потужностей підприємства, підвищенню його ефективності та оптимізації витрат під час формування запасів.

На шостому етапі розраховується оптимальний обсяг поставки виробничих запасів.

Для оптимізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей використовується ряд моделей, найбільш розповсюдженими серед яких є:

·  модель економічного розміру замовлення,

·  модель виробничого замовлення,

·  модель з кількістю, яка дисконтується, та модель замовлення із резервним запасом .

Кожна з наведених моделей має свої переваги та недоліки, а також певні пріоритети для окремо взятої галузі господарювання.

Сьомий етап передбачає нормування виробничих запасів. Розрахунок нормативів повинен здійснюватися по всіх складових виробничих запасів і обов'язково порівнюватися з нормами виробничого споживання. Що дасть можливість, з однієї сторони, здійснювати вплив на величину зазначених показників, а з іншої, не створювати зайвих запасів на підприємстві.

Розраховувати нормативи запасів бажано в натуральних вимірниках, тому що у вартісному вираженні будуть присутні значні похибки, що пов'язано із значними коливаннями цін на створювані сировинно-матеріальні ресурси, а також впливом інфляції.

Однією із помилок на підприємствах є те, що нормування запасів здійснюється лише по основних складових виробничих запасів, а це спричиняє створення зайвих, залежалих запасів на складах.

Восьмий етап передбачає побудову ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві. Основною задачею таких систем, які є складовою частиною оперативного фінансового контролінгу підприємства, є своєчасне розміщення замовлень на поповнення запасів і втягування у виробничий процес зайво сформованих виробничих запасів.

Вибір системи контролю запасів багато в чому залежить від параметрів контролю, які є загальноприйнятими на підприємстві, а також потребує певних знань та навичок спеціалістів.

У країнах з розвиненою економікою широкого розповсюдження набула система або метод контролю за рухом запасів, який отримав назву ABC. Дана система контролю передбачає розподіл всієї сукупності товарно-матеріальних запасів на три категорії, виходячи з таких параметрів, як вартість, обсяг, періодичність витрачання і втрачені вигоди від нестачі запасів, а також виникнення інших негативних наслідків від збоїв у виробничому процесі, які будуть відображатися на фінансових результатах підприємства тощо.

Отже, доцільність використання однієї із систем контролю за запасами здійснюється безпосередньо на підприємстві, при цьому повинні враховуватися особливості та можливості господарської діяльності підприємства.

Останнім дев'ятим етапом є планування виробничих запасів на підприємстві з використанням автоматизованих систем управління.

Даний етап є завершальним і повинен здійснюватися на основі попередніх етапів. Найбільш розповсюдженими системами у виробництві є планування потреб матеріалів MRP та MRP II (планування виробничих ресурсів). Застосування даних систем потребує великої кількості детальної інформації, яка систематизується і вводиться в певні програмні продукти.

Ефект від впровадження даних систем буде тоді, коли відповідальними за їх роботу будуть не прості працівники, а ті, які пройшли спеціальні курси з даних програм і знають тонкощі роботи з ними. Тому керівники підприємства не повинні економити на підвищенні кваліфікації своїх кадрів, адже це може відбитися на діяльності підприємства в майбутньому.