Автоматизація реферування

План

Вступ

1. Реферат і його цільове призначення

1.1 Реферат в державній системі научно-технічної інформації

1.2 Функції реферата

2. Реферування

2.1 Реферування як процес згортання первинної інформації

2.2 Вітчизняне реферування та видання реферативної інформації

3. Автоматизація реферування

3.1 Теоретичні аспекти між фразового аналізу

3.2 Міжфразові зв’язки

3.3 Синтаксична між фразова одиниця

3.4 Конектори та псевдоконектори

3.5 Словник і граматика систем

3.6 Система квазіреферування

3.7 Експерименти

3.8 Пряма перевірка гіпотез

3.9 Непряма перевірка гіпотез

3.10 Перспективи

Висновки

Список використаної літератури

Практично всі розвинуті країни світу мають реферативні служби, що готують та видають реферативну інформацію з різноманітними покажчиками, як на папері, так і на мікро- та машиних носіях.

Виконуючи дану курсову роботу я в основному спирався на її мету, тобто описав практичні та теоретичні аспекти формування реферату та автоматизованого реферування, його структуру значення та перспективи.

Значення даної курсової роботи полягає у тому, щоб показати яке є реформування в загальному автоматизованому і наскільки воно розвинуте в нашій країні.

Структура роботи полягає: по перше в описі що таке реферат і його цільове призначення, також функції реферату, по друге в охарактеризуванні реферування як процесу згортання первинної інформації а також вітчизняного реферування, тобто наскільки воно розвинуте в нашій країні, по третє це опис автоматизованого реферування яке поділяється на данні підпункти: теоретичні аспекти міжфразового аналізу, міжфразові зв’язки, тощо.

Підводячи підсумки даної курсової роботи були описані перспективи розвитку даної галузі реферування, висновки, а також джерела які були взяті для використання.

1. Реферат і його цільове призначення

1.1  Реферат у державній системі науково-технічної інформації

Відповідно до самого загального визначення реферат – це короткий виклад змісту наукового документа (від латинського referre – повідомляти, доповідати).

Служба реферування в нашій країні початку створюватися в перші роки після перемоги Жовтневої революції. Радянський уряд звернув увагу на необхідність використання досягнень світової науки і техніки в інтересах становлення народного господарства і розгортання соціалістичного будівництва. Викладаючи програму нового журналу «Під прапором марксизму», В.І. Ленін писав: «Треба уважно стежити за усією відповідною літературою на всіх мовах, переводячи або, принаймні, реферуючи (підкреслене мною.–У. С.} усі скільки-небудь коштовне в цій області» (Ленін В.І. Полн. собр. соч., т. 45, с. 25).

За рішенням Комуністичної партії і Радянського уряду в період з 20-х до 50-х рр. у країні видавався ряд реферативних журналів і збірників– «Науково-технічний вісник», «Повідомлення про науково-технічні роботи в Республіці», «Наукова література СРСР» («Індекси»), «Новини технічної літератури», «За оволодіння технікою» і ін.

Розвиваючись по емпіричному шляху, реферування одержувало усе більш широке поширення. Назрівала необхідність осмислити і проаналізувати практичний досвід.

У 20-і рр. активним пропагандистом ідей організації реферативної і бібліографічної роботи і розвитку системи документації був Б.С. Боднарский . У 30-і рр. стали з'являтися публікації, у яких обговорювалися актуальні питання підготовки, видання і використання матеріалів реферативної інформації (А.Я. Подземский, В.Лазарєв, К.Р. Симон, Ф.Яшунская й ін.). Незабаром після Великої Вітчизняної війни вийшов ще ряд робіт (Н.П. Зибіна і О.А. Лицкевич, К.Р. Симон і Г.М. Кричевский, А.В. Кременецька й Е.В. Васильєва).

Кінець 40-х і початок 50-х рр. можуть розглядатися як новий етап у розвитку служби реферування. Складання, редагування рефератів, підготовка і випуск реферативних видань стають складовою частиною науково-інформаційної діяльності, що одержує швидкий розвиток і здобуває організаційне оформлення аж до державного рівня. У СРСР приймаються заходи для формування єдиної державної системи науково-технічної інформації. На початку 50-х рр. був організований центр по реферуванню науково-технічної літератури – Інститут наукової інформації (нині Всесоюзний інститут наукової і технічної інформації Державного комітету СРСР по науці і техніці й Академії наук СССР-ВІНІТІ). Підсилюється увага до вивчення процесу реферування і самого реферату. Виходять у світло роботи Д.Ю. Теплова, Д.Ю. Панова, А.И. Михайлова, А.А. Фоміна, Р.С. Гиляревського, М.Л. Колчинського, В.А. Полушкіна, Л.Л. Балашова, В.І. Горьковой, Т.В. Муранівського, Г.С. Ждановой, С.Я. Фокіна й ін., у які розглядаються питання теорії і практики підготовки і видання рефератів; розробляються офіційні інструкції з реферування,з публікацій Г. Борко, І. Коблитца, Ш. Ранганатана, Кэндзо Хираями, Б. Уейла й ін. стає усе більш відомим закордонний досвід в області реферування.

З кінця 1960-х рр. інтерес до реферату і реферативних видань підсилився настільки, що проводяться дослідження на рівні дисертаційних робіт в області книгознавства й інформатики.

Нині реферування є одним з найважливіших процесів аналітико-синтетичної переробки науково-технічної інформації, що складають поняття інформаційної технології, а його результат-реферат відноситься до найбільш розповсюджених інформаційних документів. Тільки ВІНІТІ публікує більш 1 млн. рефератів у рік. Цей найбільший у світі інформаційний центр проводить централізоване реферування усієї світової науково-технічної і природничо-наукової літератури і здійснює обмін рефератами в міжнародному масштабі, у тому числі і насамперед у рамках країн – членів СЭВ. Щорічно у ВІНІТІ надходить близько 150 тис. джерел інформації з 130 країн світу на 66 мовах; вони включають до 2 млн. публікацій–80–90% світового потоку літератури по природних і технічних науках . Видаваний ВІНІТІ реферативний журнал має 204 найменування; крім того, з рефератів складаються реферативні картотеки, на основі рефератів видаються експрес-інформації. У ВІНІТІ сформований великий колектив позаштатних референтів, що включає до 20 тис. фахівців різних профілів.

Поряд з ВІНІТІ, що є самим могутнім серед інформаційних органів нашої країни і який виконує роль головної науково-інформаційної установи, у Радянському Союзі реферуванням займається кілька спеціалізованих науково-інформаційних інститутів.

Інститут наукової інформації із суспільних наук Академії наук СРСР (ІНІОН) на основі обробки вітчизняної і закордонної літератури видає реферативні журнали «Суспільні науки в СРСР» і «Суспільні науки за рубежем», кожний з яких складається з ряду серій. Інститут випускає також реферативні збірники й інші види інформаційних видань. Усесоюзний науково-дослідний інститут патентної інформації (ВНІІПІ) підготовляє і публікує реферативну інформацію з описів винаходів. Усесоюзний науково-технічний центр (Унтіцентр) випускає реферативні видання, що інформують про науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи і захищені дисертації.

Створена в нашій країні державна система науково-технічної інформації (ДРНТІ) включає всесоюзні, центральні галузеві органи НТІ, республіканські інститути, міжгалузеві територіальні центри і близько 12 тис. відділів (бюро) НТІ з науково-технічними бібліотеками на промислових підприємствах, у науково-дослідних інститутах, проектних, конструкторських і інших організаціях . Таким чином, ДРНТІ – це розвита мережа інформаційних органів, що мають безпосереднє відношення до складання, поширенню і використанню рефератів. Реферати складаються й у видавництвах.

Ступінь оволодіння методикою реферування багато в чому залежить від знання законів загальної логіки і, зокрема, логіки наукового дослідження. Критичний аналіз змісту реферируемого документа, наукова оцінка референтом і редактором новизни і корисності інформації неможливі без глибоких спеціальних знань у відповідній області науки і техніки.

Реферування-праця нелегкий і досить відповідальний. Одним з перших, хто звернув увагу на це, був М.В. Ломоносов. Він писав: «Хто береться повідомляти публіці зміст нових творів, повинний наперед зважити свої сили, тому що він починає працю важкий і досить складний, котрого ціль не в тім, щоб передавати речі відомі й істини загальні, але щоб уміти схопити нових і істотне у творах, що належать іноді людям самим геніальним...» .

І референт і редактор тим компетентніше виконують свої обов'язки, чим тісніше вони зв'язані зі споживачами інформації, чим краще знають їхні запити. Очевидно, що і референт і редактор повинні володіти не тільки рідним, але й іноземним без знання іноземної мови неможливе реферування закордонних джерел інформації. Редакторові не обійтися, крім того, без знання стилістики і теорії редагування, основ сучасної поліграфічної техніки і технології, а також питань економіки видавничої справи.

Виступаючи організатором процесів складання і видання рефератів, редактор здійснює підбор референтів, при цьому враховується тематика реферируемой літератури, кваліфікація референтів і вартість виконаної роботи. Приклад експериментального рішення такої задачі стосовно до галузевої автоматизованої системи НТІ . При проведенні експерименту задані обмеження зводилися до того, щоб обробити можливо більша кількість тим найменшим числом референтів при мінімальній вартості реферування. Отримані результати дозволили зробити наступний висновок: кращим рішенням, з погляду мінімальної вартості реферування, є таке, коли один референт веде обробку матеріалів не більш ніж по трьох темах.

Таким чином, широке використання рефератів у державній системі НТІ, важлива роль, виконувана цим документом, зобов'язують і референта і редактор відповідально підходити до його підготовці, причому вирішальне слово тут належить редакторові.