Методи викладу інформації у рефераті

2. Методи викладу інформації у рефераті.

Розрізняють три основних методи викладу інформації у рефераті: екстрагування, перефразування, інтерпретація.

Екстрагування – це побудова реферату на основі витягу із вихідного тексту речень, що містять змістові аспекти. Тобто текст реферату будується з речень тексту первинного документа. Ці речення визначаються за зовнішніми ознаками, т. з. маркерами (словесними кліше, мовними зразками). Найчастіше цей метод викладу інформації застосовується при автоматизації реферування.

Перефразування – це побудова реферату на основі передачі змісту вихідного документа у перефразованому вигляді. При такому методі допускається заміщення, суміщення та узагальнення текстових речень. Текст реферату лише частково співпадає з вихідним документом.

Інтерпретація – це побудова реферату на основі узагальненого уявлення про зміст вихідного документа. При такому

методі референт оперує не самим текстом первинного документа, а його змістом. Найчастіше зустрічається при реферуванні зарубіжних матеріалів або документів великого обсягу (напр. дисертацій).

Ще слід зупинитися на формуванні початку реферату. Початок реферату не повинен містити зайвої інформації, загальновідомих положень. Слід уникати дублювання назви вихідного документа. Початок реферату має встановити межу, з якої починається виклад нової інформації. 3. Особливості підготовки рефератів з суспільних наук.

Дослідження в суспільних науках, їх результати, узагальнення, висновки використовують для викладу певних ідеологічних поглядів та політичних доктрин. Тому при реферуванні документів з суспільних наук потрібно проаналіувати світогляд та переконання автора. Важливо також враховувати конкретні історичні умови, місце й час розвитку подій.

В цій галузі використовується переважно розширений реферат, тому що джерела реферування мають великий обсяг та своєрідний стиль викладу. Обсяг реферату вважається оптимальним, якщо він становить не більше 1/10 обсягу вихідного документу. Реферат на такі документи повинен містити інформацію про автора первинного документа. Реферат має широку читацьку адресу, він багатьом замінює читання першоджерела. Для забезпечення найбільшої інформативності реферату в ньому викладаються кінцеві висновки, результати та інша фактографічна інформація автора, його погляди.

Замість приміток користуються оціночними зворотами типу, "автор справедливо стверджує", "автор вважає" тощо.

Припускається пояснення змісту першоджерела. Але реферат не повинен перетворюватися у вступну статтю до первинного документа, переказ його змісту чи критичну рецензію.

2.2 Вітчизняне реферування та видання реферативної інформації

Практично всі розвинуті країни світу мають реферативні служби, що готують та видають реферативну інформацію з різноманітними покажчиками, як на папері, так і на мікро- та машинних носіях.

США володіють найстарішою і добре розвинутою системою реферування НТІ, яка побудована на галузевому та тематичному принципах. Реферативні служби об’єднані в Національну федерацію служб реферування та індексування. Ще з 1963 року цією федерацією видається "Повний покажчик науково-технічних реферативних та бібліографічних видань світу", в якому в систематизованому вигляді наводяться дані про періодичні видання вторинної інформації 40 країн світу. У 1966 році в США створено Комітет з науково-технічних зв’язків, а також державні центри з документації, на які покладені завдання з організації діяльності реферативних служб країни .

У Великій Британії при Міністерстві освіти та науки ще 1965 року створено Управління з науково-технічної інформації, на яке покладено функції координації діяльності реферативних служб у країні, стимулювання дослідних робіт в галузі інформаційного обслуговування, в тому числі реферативною інформацією .

В Японії функціонує Національна служба реферування з природничих наук та техніки на базі Японського центру науково-технічної інформації. Виходять 9 серій реферативного журналу "Поточна бібліографія з науки та техніки" в традиційній формі та на машиноносіях .

У зв’язку з тим, що збільшується кількість науково-технічної літератури у світі, збільшується і кількість реферативної інформації, її обсяги подвоюються через кожні 15 років. Відповідно зростає кількість реферативних служб, робота яких організується за централізованою та децентралізованою схемами. Так, в ряді країн, наприклад у Франції, Японії, Російській Федерації, Румунії, Угорщині, функціонує лише один інформаційний орган, шо охоплює реферування всієї літератури в галузі науки та техніки.

У Росії протягом більш 40 років функціонує реферативна служба на базі ВІН1ТІ, яка готує та видає реферативну інформацію з вітчизняних та зарубіжних публікацій. У ВІН1ТІ щорічно оброблюється біля 13 тис. зарубіжних журналів ЗО країн світу 60 мовами. У реферативні журнали (РЖ) ВІН1ТІ щорічно включається біля 1 млн рефератів. У 1995 році було видано 27 зведених томів РЖ, до яких увійшли 204 випуски з найбільш актуальних проблем науки та техніки.

Вся створена ВІН1ТІ реферативна інформаційна продукція та бази даних (БД) є інтелектуальною власністю ВІН1ТІ як юридичної особи; вони не можуть бути власністю якогось окремого підрозділу ВІН1ТІ.

Децентралізована підготовка та видання реферативної інформації спеціалізованими службами реферування прийнята у Німеччині, США та в інших країнах. Такі служби створюються за тематичним принципом у залежності від тематичної направленості самих служб. Однак треба відзначити, що децентралізація реферативної діяльності приводить до значного дублювання як в національному, так і в міжнародному масштабах.

Тому виникла ідея створення всесвітньої служби реферування, яка об’єднувала б реферативні служби різних країн . У межах такої всесвітньої служби окремі інформаційні органи повинні діяти на принципах координації та взаємодії. Кожна реферативна служба зобов’язується обробити літературу своєї країни для центрального або міжнародного реферативного центру. З свого боку центральна служба поставляє місцевим службам свої видання і БД та забезпечує їх іншими видами обслуговування . Тепер функції спеціального органу, що відає діяльністю реферативних і бібліографічних служб окремих країн, покладені на Реферативне бюро Міжнародної ради наукових спілок (РБ МРНС).

Згідно з Законом України "Про науково-технічну інформацію" одним з основних завдань національної системи НТІ України е реферування опублікованих та неопублікованих на території України джерел науково-технічної та економічної інформації.

Реферуванню підлягають всі результати науково-технічної діяльності, що опубліковані в книгах, брошурах,збірках, періодичних виданнях, інших джерелах інформації. Реферування всієї науково-технічної літератури та документації – це своєрідний обліково-реєстраційний механізм охоплення всього масиву вітчизняних публікацій, що видаються на терені України.

В Україні вже налагоджено обліково-реєстраційний механізм обробки результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Діє, хоч і за старою схемою, механізм реєстрації і обліку депонованих рукописних робіт. Свою систему обліку та державної реєстрації мають патентна та нормативно-технічна документація. Бібліографічний облік вітчизняних публікацій, у тому числі в галузі науки і техніки, веде Книжкова палата України. Проте відсутність в Україні реферативних джерел приводить до втрат інформації, перешкоджає якісному обслуговуванню споживачів інформації, а також участі України в міждержавному обміні НТІ. Необхідно також відзначити, що реферативні журнали (збірники) у тих країнах, що їх видають, входять до складу обов’язкового набору інформаційних продуктів даної держави, без яких неможливе нормальне функціонування національної системи НТІ.

В Україні вже здійснюються спроби підготовки та видання реферативної інформації. Так, Черкаський центр інформації з хімічної промисловості видає реферативні збірники, що являють собою фактично збірники коротких оригінальних статей з проблем хімії та хімічної промисловості або ж містять виробничий досвід. "Медицинский реферативний журнал", який видає з 1994 року Республіканський центр наукової медичної інформації Міністерства охорони здоров’я України, містить реферати зарубіжних медичних періодичних видань. Інститут проблем реєстрації інформації НАН України з 1995 року видає український реферативний журнал "Джерело" (чотири рази на рік). Журнал містить авторські реферати статей, що публікуються лише у періодичних виданнях НАН України. Реферування кожного журналу здійснюється нетематично, незважаючи на те, що багато статей має міжгалузеве значення В журналі відсутній довідково-пошуковий апарат. Усе це не дозволяє вважати журнал повноцінним реферативним виданням.

Отже, в Україні вже тепер можна застосовувати систему реферування за двома схемами: децентралізованою та централізованою. Однак при застосуванні децентралізованої схеми в системі реферування буде задіяно багато різних міністерств та відомств, що викличе труднощі в координації цієї роботи. Тому доцільно застосовувати централізовану систему реферування.

Згідно з Законом України "Про видавничу справу" видання реферативних журналів покладається на Книжкову палату. Враховуючи те, що Книжкова палата України одержує обов’язковий примірник всієї друкованої продукції, має власну видавничо-поліграфічну базу, можна стверджувати, що вона має всі підстави стати провідною організацією у сфері реферування.

З метою підвищення оперативності та якості підготовки реферативних журналів та збереження бюджетних коштів було б доцільним застосовувати авторський реферат, який в обов’язковому порядку повинен супроводжувати рукопис документа, що видається.

Таким чином, запропонована нами організаційно-функціональна структура системи реферування має основним своїм ланцюгом центральний заклад з підготовки та видання реферативних журналів – Книжкову палату України. На неї повинні бути покладені такі функції:

• одержання від видавництв, реєстрація та обробка рефератів і формування бази даних рефератів;

• формування змістовної частини, оформлення та підготовка до друку випусків реферативних журналів;

• контроль за виконанням вимог нормативно-методичних документів щодо системи реферування;

• створення реферативних баз даних;

• довідково-інформаційне обслуговування в традиційному та автоматизованих режимах;

• здійснення в установленому порядку міждержавного обміну реферативного інформацією.

Пропозиції щодо фінансово-господарського механізму функціонування системи реферування складаються з вимог поширення чинності законодавства України, що стосується державної підтримки періодичних видань засобів масової інформації, на реферативні видання. Це дасть можливість одержати пільги та звільнення від податку на додану вартість на папір, картон та інші поліграфічні матеріали вітчизняного виробництва, а також на послуги підприємств поліграфії, зв’язку та транспорту.

Підготовка, видання та розповсюдження реферативних журналів ведеться на безприбуткових засадах. Саме фінансування робіт з підготовки та видання реферативної інформації повинне здійснюватись із держбюджету за державним замовленням та за рахунок коштів від розповсюдження реферативних видань.