Клас вантажів визначається відповідно до їх номенклатури та класифікації, наведених в табл. 7 ст. 61 – 93

5. Клас вантажів визначається відповідно до їх номенклатури та класифікації, наведених в табл. 7 ст. 61 – 93.

За перевезення вантажів непередбачених номенклатурою та класифікацією, провізна плата приймається за класом вантажу, що відповідає фактичному ступеню, що відповідає вантажопідйомності:

Для І класу вантажів – 1 – 0,91;

Для ІІ класу вантажів – 0,9 – 0,71;

Для ІІІ класу вантажів – 0,7 – 0,51;

Для ІV класу вантажів – 0,5 – 0,41;

Для V класу вантажів – 0,4 – 0,31.

6. Провізна плата за перевезення вантажів враховує витрати, пов’язані з простоєм автомобільного транспорту в пунктах завантаження і розвантаження, в межах встановлених нормами.

Порожній пробіг автомобіля між пунктами завантаження і розвантаження при слідуванні за вантажем, а також від місця розташування АТП до пункту першого завантаження і від пункту останнього розвантаження до АТП (нульовий пробіг) враховано в провізній платі і додаткового не враховуються.

Крім випадків, коли обидва пункти першого навантаження і останнього розвантаження знаходяться за межею населеного пункту, де розташоване АТП. При цьому оплачується цей короткий пробіг (табл. 4 ст. 50).

7. Провізна плата за перевезення вантажів у спеціалізованому транспорті обчислюється з урахуванням надбавок (табл. 2 ст. 46).

8. Провізною платою на перевезення цегли, контейнера, пакета, піддона, враховується надбавка 15%. При цьому транспортні витрати обчислюються за фактичною масою вантажу (нетто).

9. Провізна плата за перевезення будівельних крупно габаритних вантажів обчислюються з урахуванням таких надбавок:

1) у розмірі 30% на вантажі, що потребують при перевезенні спеціалізованого устаткування, масою окремого місця понад 250 кг. для скловатних і тарно-штучних;

2) у розмірі 35% по вантажу з розмірами окремого місця по висоті від поверхні дороги понад 2,5 м. до 3,8 м., або по ширині понад 2 м. до 2,5 м.

Зазначені надбавки застосовувати потрібно до перевізної плати без вартості тари та навантажувальних робіт.

Тема. Загальновиробничі витрати та їх розрахунок

Загальновиробничі витрати за відповідними порядками та підсумком прямих витрат:

1. За розділами.

2. Без розділу на розділи в цілому на кошторис.

Для розрахунку загальновиробничих витрат їх статті групують на три блоки:

І блок. Кошти на заробітну плату працівників.

ІІ блок. Відрахування на соціальні заходи згідно законодавства.

ІІІ блок. Інші статті загальновиробничих витрат.

І блок. Розрахувати кошти на заробітну плату працівників виходячи з трудовитрат, що передбачені в прямих витратах: сума трудовитрат робітників-будівельників та робітників, що обслуговують машини та механізми.

У інвесторських кошторисах трудовитрати працівників визначаються за формулою:

, де

 – трудовитрати працівників з загальновиробничих витратах.

 – нормативно-розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачена в прямих витратах (робітників-будівельників та робітників-машиністів); люд-год.

 – усереднений коефіцієнт переходу від нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості, що передбачені в прямих витратах до трудовитрат працівників у загальновиробничих витратах і приймається в розмірах, що рекомендовані Мінбудом України (див. додаток 3 ст. 160 ”Ціноутворення в будівництві”).

При визначені коштів на заробітну плату на стадії складування інвесторського кошторису приймається вартість люд-год. в розмірі, рекомендованих Мінбудом для будівництва за нормативним розрядом для виконаних робіт:

, де

 – заробітна плата працівників.

 – вартість люд-год. за виробничим розрядом; грн./ люд-год.

 – трудовитрати працівників з загальновиробничих витратах .

ІІ блок. Відрахування на соціальні заходи визначаються виходячи з норм, установлених законодавством, і кошторисної заробітної плати:

,

де

 – кошторисна заробітна плата, визначається як сума заробітних плат робітників-будівельників, робітників-механізаторів та працівників у загальновиробничих витратах, тобто інших технічних працівників;

 – коефіцієнт, обчислений виходячи з суми встановлених законодавством нормативних відрахувань на соціальні заходи, крім сплати тимчасової працездатності за перші 5 днів.

Станом з 01.01.2006р. він становить 0,4037, тобто

ІІІ блок. Решта статей загальновиробничих витрат.

На стадії складування інвесторської кошторисної документації, розраховують виходячи з нормативно-розрахункової трудомісткості, що передбачаються в прямих витратах та усереднених показників показників для визначення коштів на покриття решти статей загальновиробничих витрат, обчислених в грошовому виразі на люд-год. зазначеної трудомісткості.

Ці показники надаються Мінбудом України (див. додаток 3 ст. 160 ”Ціноутворення в будівництві”).

Кошти на покриття решти статей загальновиробничих витрат визначаються:

, де

 – трудомісткість кошторисна, що передбачається в прямих витратах (трудовитрати робітників-будівельників і механізаторів).

 – усереднений показник для визначення коштів на покриття решти статей загальновиробничих витрат (грн/люд-год.).

Усереднені показники, що рекомендуються Мінбудом для визначення трудовитрат працівників, кошти на заробітну плату яких враховуються у загальновиробничих витратах і коштів на покриття решти статей загальновиробничих витрат, призначені для здійснення підрядним способом.

При здійснені будівництва господарським способом до показників, рекомендованих Мінбудом для підрядного способу будівництва застосовують знижувальний коефіцієнт 0,6.

Решта статей загальновиробничих витрат:

І. Витрати на управління та обслуговування будівельного виробництва:

1. Витрати на основну та додаткову заробітну плату, будь-які інші грошові витрати працівників апарату управління для всіх, крім тих людей, що включені до складу виробничих бригад.

2. Витрати на службові відрядження персоналу.

3. Амортизація основних засобів, призначених для обслуговування апарату управління та лінійного персоналу.

4. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання.

5. Витрати проведення поточного ремонту приміщень.

6. Витрати на забезпечення працівників спецодягом та профілактичним харчанням (лікуванням).

7. Витрати на необхідні довідники з охорони праці.

8. Витрати на утримання протипожежної та сторожової охорони будівельних майданчиків, виробничих приміщень і т. д.

9. Витрати на транспортне обслуговування будівельного виробництва, включаючи апарат управління.

ІІ. Витрати на організацію робіт на будівельному майданчику та вдосконалення технологій:

1. Витрати на геодезичні роботи, що здійснюють під час виконання БМР включаючи оплату праці геодезистів, вартість матеріалів, амортизацію, знос геодезичного устаткування, інструментів та приладів та витрати ремонт.

2. Витрати на упорядкування та утримання будівельних майданчиків, оплата праці техпрацівників, вивіз сміття, витрати на електроенергію, заробітна плата чергових електриків.

3. Витрати на перебазування лінійних підрозділів будівельної організації на іншу будову та в межах будівельного майданчика.

4. Амортизація та витрати поточного ремонту інвентарю.

5. Витрати на підготовку об’єктів будівництва до здачі.

6. Витрати некапітального характеру, пов’язані з забезпеченням якості будівництва:

а) витрати на утримання виробничих лабораторій;

б) витрати на проведення експертизи та консультацій, пов’язаних з випробуванням матеріалів та конструкцій;

в) оплата послуг по випробуванні.

ІІІ. Інші загальновиробничі витрати:

1. Платежі зі страхування майна, а також окремих категорій працівників, зайнятих на будівництві з підвищеною безпекою життя.

2. Витрати на охорону навколишнього середовища.

Виходячи з принципів групування локальний кошторис розподіляють на:

1. Будівельні роботи:

а) земляні;

б) фундаментальні;

в) стіни;

г) перекриття;

д) балкони і лоджії;

е) перегородки;

є) сходові марші та підлоги і т. д.

2. Спеціальні будівельні роботи:

а) фундаменти під устаткування;

б) спеціальні основи;

в) канали;

г) ізоляція і т. д.

3. Внутрішньо санітарно-технічні роботи:

а) водопровідні;

б) каналізаційні;

в) опалення;

г) вентиляція і т. д.

4. Внутрішні електронно-монтажні роботи:

а) освітлення;

б) монтаж устаткування.

5. Монтаж устаткування:

а) монтаж технічного устаткування;

б) технологічні трубопроводи і т. д.

При складанні локального кошторису як правило слід виділяти в окремі розділи роботи, що належать:

А. підземна частина будівлі.

Б. надземна частина будівлі.

Вказівки щодо застосування ресурсних елементів кошторисних норм (РЕКН)на будівельні роботи, додаток ДБН Д.1.1-2-99.

Основні положення:

1. РЕКН на будівельні роботи призначені для:

а) визнання складу і кількості ресурсів при здійсненні як нового будівництва так і реконструкції діючих підприємств, будівель і споруд;

б) розробки укрупнених норм до конструктивних елементів та видах робіт;

в) визначення прямих витрат в інвесторському кошторисі для розрахунків за виконані роботи.

2. РЕКН розроблено в складі 47 збірників.

3. РЕКН на будівельні роботи є обов’язкові для будівництва, що здійснюються за рахунок державних коштів. При будівництві за рахунок інших джерел фінансування обумовлюється контрактом.

4. Отримані на підставі РЕКН дані про склад та обсяг ресурсів можуть бути використані для визначення тривалості робіт, складання різної технологічної документації та встановлення норм списання матеріалів.

5. Норми на окремі види робіт та конструкції, що неохоплені збірниками РЕКН, слід розробити додатково та затвердити у складі проекту у встановленому порядку.

6. Норми не поширюються на окремі будівельні конструкції та роботи під час будівництва унікальних будинків та споруд, до капітальності та якості яких ставляться особливі вимоги, а також при проведені робіт із застосуванням імпортної будівельної техніки, що немає аналогів вітчизняного виробництва. В таких випадках розробляються індивідуальні кошторисні норми, такі норми затверджуються Мінбудом України.

7. Для спеціалізованих та окремих крупних будов в обґрунтованих випадках, коли за прийнятого для цих будов технологією і організацію робіт, витрати ресурсів значно відрізняються від прийнятих в РЕКН, можлива розробка відомчих РЕКН і затверджують відповідними міністерствами і Мінбудом України.

8. Кожний збірник РЕКН містить технічну частину і таблиці норм з показниками ресурсів. Технічні частини збірників містять вказівки щодо порядку застосування норм, а також правил обчислення обсягів робіт і коефіцієнта до норм, що поширюють умови застосування норм.