9. Аналіз собівартості продукції
Собівартість продукції — це виражена в грошовій формі сукупність витрат з виробництва та реалізації. Розрізняють собівартість виробничу й повну, собівартість усього товарного випуску і окремих видів продукції. Залежно від впливу на собівартість обсягу виробництва розрізняють змінну і фіксовану частину собівартості продукції.
Під час аналізу звичайно використовують такі показники:
1) валові затрати;
2) собівартість товарної продукції;
3) витрати на 1 грн. товарної продукції;
4) собівартість окремих видів продукції.
Аналізуючи собівартість продукції, вирішують такі основні завдання:
· оцінка виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також за окремими видами продукції;
· вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами і групами продукції;
· пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання.
Під час аналізу використовують дані звіту по собівартості продукції, звіту про фінансово-майновий стан підприємства і звіту підприємства з праці. Залучаються також планові й звітні калькуляції по окремих видах продукції та відповідні дані бухгалтерського обліку.
Оцінка виконання плану собівартості. План за собівартістю продукції вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від нього. В останньому випадку говорять про понад планове зниження собівартості продукції. Для вивчення собівартості продукції у динаміці більш придатний показник витрат на 1 грн. товарної продукції (З), який обчислюється за формулою:
З=
де С — собівартість товарної продукції,
Т — вартість товарної продукції в цінах реалізації,
Цей показник одночасно може виконувати роль і в певному відношенні показника рентабельності виробництва. Наприклад, якщо він дорівнює 80 коп. на 1 грн. товарної продукції, то це свідчить, що рентабельність виробництва становить 20 (100-80) коп. по відношенню до 1 гри. товарної продукції. Природно, цей показник залежить від зміни суми собівартості продукції. Проте він також залежить від:
• структури й асортименту продукції, що виробляється;
• рівня цін на продукцію певного підприємства на готову продукцію.
Особливих пояснень потребує фактор асортиментно-структурних зрушень, дія якого проявляється тоді, коли рівень витрат на окремі види продукції неоднаковий.
Для визначення впливу кожного з перелічених факторів на зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції порівняно з планом застосовують спосіб ланцюгових підстановок. Вихідні дані для розрахунків наведено в табл. 8.1, з якої видно, що порівняно з первісним планом фактичні витрати зменшились на 1 коп. (91—92). Визначимо кількісний вплив різних факторів на відхилення послідовним відніманням відповідних показників:
1) зрушення у структурі та асортименті випущеної продукції
93 - 92 = +1 коп.;
2) зміна собівартості окремих видів продукції
96 - 93 = +3 коп.;
3) зміна цін на випущену продукцію
91 - 96 = -5 коп.
Разом -1 код.
Таблиця 8.1. Дані для розрахунку виконання плану собівартості
Показник | За первісним планом | Фактично | ||
за планом, перерахованим на фактичний асортимент і структуру виробництва | у цінах плану, але фактичної собівартості продукції | У цінах , які діяли | ||
1. Повна собівартість товарної продукції, тис. грн. 2. Товарна продукція, тис. грн. 3. Затрати на 1 грн. товарної продукції, коп. | 874 950 92 | 930 1000 93 | 960 1000 96 | 960 1055 91 |
Аналіз витрат за елементами і статтями. Найбільш корисним для вивчення змін у структурі витрат на виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат. Елементні витрати — це однорідні за складом витрати підприємства. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші грошові витрати (табл. 8.2). Аналіз витрат за їхніми елементами дає змогу не лише вивчити зміни у структурі собівартості, а й охарактеризувати галузеві особливості (матеріало -, фондо -, енерго - та трудомісткість виробництва).
Дані за статтями затрат наведено в таблиці.
Таблиця 8.2. Витрати на виробництво, %
Показник | Вся промисловість | Звіт | Відхилення | |
1990 | 1997 | |||
1. Матеріальні витрати | 70,5 | 53,6 | 73,9 | +20,3 |
2. Витрати на оплату праці | 10,6 | 10,9 | 7,9 | -3,0 |
3. Відрахування на соціальні потреби | 5,0 | 1,7 | 4,8 | +3,1 |
4. Амортизація | 3,4 | 14,7 | 9,0 | -5,7 |
5. Інші витрати | 10,5 | 19,1 | 4,4 | -14,7 |
Разом | 100,0 | 100,0 | 100,0 | -- |
Аналіз розпочинають з оцінки загального виконання плану собівартості продукції. Потім переходять до вивчення відхилень у розрізі окремих видів витрат. При цьому слід урахувати, що відхилення за деякими статтями собівартості можуть бути наслідком дії того самого чинника. Наприклад, підвищення механізації праці може спричинити зниження витрат на заробітну плату, проте підвищити певною мірою витрати на утримання та експлуатацію устаткування. Ще один комплексний чинник — зростання купованих виробів і напівфабрикатів, який збільшує суму відповідних матеріальних затрат, проте це обов'язково приводить до зниження витрат на заробітну плату, відрахувань на соціальне страхування, зменшення витрат на сировину і матеріали, а також за іншими статтями. Отже, негативні відхилення по одних статтях не можна розглядати завжди ізольовано від позитивних по інших статтях. Природно, це ускладнює аналіз за статтями витрат, проте дія таких комплексних чинників має місце не дуже часто. Звичайно відхилення по кожній статті собівартості спричиняють поодинокі фактори, які не виходять за межі даної статті.
У нашому прикладі є три відхилення, негативні за своєю суттю (+359, +5, +36).
| ||||
Показник | Фактично випущена товарна продукція за собівартістю | Відхилення | ||
За плановою | За фактичною | абсолютне | % | |
1. Сировина й матеріали | 3301 | 3246 | -55 | -1,7 |
2. Зворотні відходи (віднімаються) 3. Куповані вироби, напівфабрикати й послуги кооперованих підприємств | 5015 507 | 10415 866 | +5400 +359 | +208 +2,3 |
4.Заробітна плата основна виробничих робітників 5. Заробітна плата додаткова виробничих робітників 6. Відрахування на соціальне страхування | 2502 223 210 | 2292 193 191 | -210 -30 -19 | -8,4 -13.4 -9,1 |
7. Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання | 2382 | 2335 | -47 | -2.0 |
8. Загальновиробничі витрати | 1645 | 1592 | -53 | -3,2 |
9. Загальногосподарські витрати | 1636 | 1600 | -36 | -2,2 |
10. Втрати від браку | X | 5 | +5 | — |
Виробнича собівартість | 27356 | 27 216 | -140 | -0,5 |
11. Позавиробничі витрати | - 215 | 251 | +36 | +16,7 |
Повна собівартість | 27 571 | 27467 | -104 | -0.37 |
Щодо першого відхилення, то це зовсім не перевитрати, а збільшення частки кооперованих поставок, що зумовило скорочення витрат по більшості інших статей собівартості, особливо витрат на заробітну плату. Дві інші суми перевитрат швидше за все мають особисті негативні чинники, які слід вивчити у подальшому аналізі. На цьому етапі такі суми доцільно розглядати як очевидні резерви зниження собівартості. Після вивчення загальної картини відхилень за статтями собівартості треба перейти до більш ретельного аналізу витрат по окремих статтях собівартості продукції.
Аналіз матеріальних витрат. При аналізі матеріальних витрат потрібно враховувати, до якої галузі належить підприємство, що досліджується. Це зумовлює різний вміст матеріалів і сировини у собівартості продукції, тобто матеріаломісткість продукції. Взагалі в обробних галузях виробництва частка цих витрат дуже велика. Особливо це стосується легкої й харчової промисловості.
Після цього слід також встановити які технологічні процеси використовуються і наскільки вони досконалі та сучасні, тобто безвідходні. Сьогодні слід звертати особливу увагу на витрати палива та електроенергії у зв'язку з їх дефіцитністю і великою вартістю, У деяких галузях промисловості аналіз використання енергетичних ресурсів має пріоритетний характер (енергомісткі виробництва).
Аналіз матеріальних витрат полягає в порівнянні фактичного обсягу їх з плановим чи базовим і в обчисленні дії окремих факторів на виявлені відхилення. Специфіка цих факторів і конкретна методика їх дослідження залежать від особливостей технології, а також від видів сировини, матеріалів і енергоносіїв, які використовуються.
Проте завжди слід виявляти вплив двох таких факторів:
... є вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз. Виходячи з викладеного, можна дати таке визначення методу економічного аналізу: основним методом є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються ...
... множини факторів, що вивчаються, виділити типові від випадкових, головні, від яких залежать результати діяльності від неголовних. Таким чином, найважливіші особливості методу економічного аналізу полягають в наступному: 1. Системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, що виражається в комплексному, взаємозалежному вивченні багатобічних зв'язків і взаємної обумовленості дії факторів ...
... ідження або підхід до вивчення аналізу, тобто те основне, що властиво йому як науці. Він має конкретні особливості або риси, що характеризують окремі його елементи. Технічними прийомами економічного аналізу є різноманітні засоби обробки джерел інформації, їх систематизації, оцінки впливу тих чи інших факторів на показники, що досліджуються, порівняння показників, приведення їх у порівняний вид й ...
... зміни вар-ті ОФ 42339,13*(100,4655-100)/100 = 197 За рах-к зміни фондовіддачі: 42339,13*(101,3816-100,4655)/100 = 387 Тема 4. Організація економічного аналізу 1.Планування і проведення аналітичної роботи. Орг-цію аналіт-ї роботи можна звести до слід-х етапів провед - ня а-зу: 1) Склад-ня програми роботи - розробка програми повного ек/а або тематичного а-зу. На цьому етапі визначаються ...
0 комментариев