Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник

Реферат

з сучасної української літературної мови

на тему:

«Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник»

План

1.  Питання до теми «Прикметник»:

1.1. Лексико-словотвірна синоніміка прикметників.

1.2. Повні та короткі форми прикметників.

1.3. Морфемна будова та словотвір прикметників.

1.4. Написання прикметникових суфіксів.

1.5. Написання не з прикметниками.

1.6. Написання н, нн у прикметниках.

1.7. Правопис складних прикметників.

1.8. Написання прізвищ прикметникової форми.

1.9. Явище ад’єктивації.

1.10. Субстантивація прикметників.

2.  Питання до теми «Числівник»:

2.1.  Морфемна структури числівників та способи їх творення.

2.2.  Буква м’який знак у числівниках.

2.3.  Правильне вживання форм непрямих відмінків кількісних числівників.

2.4.  Правопис числівників.

2.5.  Вживання числівників у різних стилях мовлення.

2.6.  Характер сполучуваності числівників з іменниками.

2.7.  Нагошування числівників при словозміні.

3.  Питання до теми «Займенник»:

3.1.  Стилістичне вживання займенників.

3.2.  Ні в заперечних займенниках.

3.3.  Правопис неозначених займенників.

3.4.   Явище прономіналізації.

3.5.   Відмінювання займенників.

4.  Питання до теми «Прислівник»:

4.1.  Способи творення прислівників.

4.2.  Наголошення прислівників.

4.3.  Правопис прислівників разом, окремо і через дефіс.

4.4.  Н і нн у прислівниках.

4.5.   Не і ні з прислівниками.

4.6.   И та і в кінці прислівників.

4.7.   Явище адвербіалізації.

1. Питання до теми «Прикметник»

1.1. Лексико-словотвірна синоніміка прикметників

Синоніміку прикметників і непрямих відмінків іменників становлять співвідносні мовні засоби вираження різних форм ознаки, в основі яких лежить спільне значення, наприклад: сонячний промінь і промінь сонця; дідова борода і борода діда; колгоспна власність і власність колгоспу.

Близькими до форм родової приналежності (без прийменника) є присубстантивні родові відмінки з прийменниками (солом'яний бичок— бичок (з соломи), кам'яна стіна — стіна (з каменю), глиняний горщик— горщик (з глини), в яких можна вбачати і об'єктні відношення: стіна (яка?) — з каменю і стіна (з чого?) — з каменю, але в більшості випадків вони є синтаксичними синонімами прикметників.

Правда, не завжди форма ознаки, виражена морфологічним засобом, має собі паралельну форму ознаки, вираженої засобом непрямих відмінків іменника (університет культури, твори Тичини, Бажана).

1.2. Короткі і повні форми якісних прикметників

Короткі і повні форми якісних прикметників успадковані українською мовою від давньоруської. В сучасній українській мові короткі форми прикметників творяться здебільшого від окремих повних якісних прикметників чоловічого роду називного відмінка однини шляхом відкидання закінчень (зелений — зелен, радий — рад). В основі прикметника, що закінчується на два приголосні, появляється вставний голосний е (ясний — ясен, здатний — здатен), рідше ї (j + і): достойний — достоїн. Іноді способом звичайного повтору коротких форм творяться складні прикметники (зелен-золот).

У сучасній українській літературній мові повна (нестягнена) форма поширена в називному відмінку однини тільки в прикметниках чоловічого роду (червоний, добрий, синій, довгошиїй, дев'ятий). В окремих прикметниках жіночого і середнього роду така форма використовується здебільшого з стилістичною метою (надання мові піднесеного й урочистого характеру) в народній творчості та художньо-поетичній літературі: Я ще молод козак, вислужуюся: за два коні воронії, за дві шаблі золотії (Нар. тв.). А щедрая матусенька раділа у садку (П. Т.).

Основна форма прикметників жіночого і середнього роду в називному і знахідному відмінках однини стягнена (червона, добра, синя, червоне, добре, сине, червону, добру, синю).

Короткі прикметники вживаються тільки в чоловічому роді (певен, ясен, дрібен). У контексті вони вживаються лише у формі називного відмінка однини (рад би я не хилитись; свят союз наш; народ непоборен навік) і найчастіше виконують функції іменної частини складеного присудка: Океан повен! В глибині чудовен (П. Т.). Рідше виконують функції означення: Та світи ж ти їм дорогу, ясен місяць угорі! (П. Т.).

1.3. Морфемна будова та словотвір прикметників

Прикметник як частина мови оформлявся на протязі тривалого історичного періоду в процесі розвитку і вдосконалення граматичної будови мови і збагачення її лексичного запасу.

Розряд прикметників дуже численний за своїм лексичним складом і занадто складний за своєю морфологічною будовою. Це пояснюється історично.

Серед прикметників є слова невивідні, або первісні, і вивідні. Первісних прикметників, тобто тих, що складаються лише з кореня і флексії, небагато; всі вони належать до розряду якісних прикметників, наприклад: стар-ий, -а, -е, молод-ий, -а, -е, добр-ий, -а, -е, біл-ий, -а, -е, син-ій, -я, -є, сір-ий, -а, -е, зл-ий, -а, -е, прям-ий, -а, -е, крив-ий, -а, -е, довг-ий, -а, -е, чист-ий, -а, -е.

Інші якісні і всі відносні та присвійні прикметники належать до вивідних, зв'язаних своїм походженням або з основами самих же прикметників, або з основами інших частин мови, наприклад: світлий, рідний, завзятий, тутешній, приміський.

У сучасній українській літературній мові переважну більшість становлять прикметники, утворені різними способами і за допомогою різних засобів від основ іменників і дієслів. Від основ інших частин мови прикметники утворюються рідко.

Граматичний клас прикметників безперервно й інтенсивно поповнюється новими словами найрізноманітнішого морфологічного характеру і значення, наприклад:, атомний, мічурінський, фестивальний, квадратно-гніздовий, достроковий, міжпланетний, залізобетонний, антифашистський і т. ін. Разом з тим деякі прикметники виходять з ужитку, наприклад: губернський, дворянський, приходський і т. д.

Розряд прикметників поповнюється новими словами за допомогою різних способів словотворення.

В українській мові, як і в інших слов'янських мовах, прикметники творяться в основному тими ж способами, що й іменники.

Основні способи творення прикметників такі:

а) суфіксація,

б) префіксація,

в) суфіксація і префіксація,

г) основоскладання і

д) ад'єктивація (перехід у прикметники дієприкметників).

Найбільш продуктивним способом творення прикметників у сучасній українській мові є суфіксація. Переважна більшість прикметників утворюється від основ різних частин мови за допомогою численних суфіксів, які передають найрізноманітніші, найтонші граматичні і семантичні відтінки ознак, наприклад: білий — білявий, біленький, білісінький, білесенький, білюсенький і т. ін. Чимала група прикметників утворюється за допомогою префіксів, наприклад: без краю — безкраїй. Префікси, за допомогою яких творяться прикметники, взагалі малопродуктивні. Тому значна частина прикметників твориться за допомогою префіксів і суфіксів разом, наприклад: при березі — прибережний.

Продуктивний тип у сучасній українській мові становить творення прикметників від двох або більше основ шляхом їх сполучення або шляхом підпорядкування однієї основи іншій, наприклад: темно-синій, історико-філологічний, п'ятирічний, працездатний і т. ін. Утворені таким способом слова становлять групу так званих складних прикметників.

Перехід дієприкметників у прикметники являє собою досить активний процес поповнення прикметників новими словами, наприклад: лежачий, рухомий, нерухомий, стоячий, тріскучий і т. ін.

Творення прикметників за допомогою суфіксів становить собою дуже продуктивний спосіб словотворення в сучасній українській мові.

Вживання окремих суфіксів в різних групах прикметників більш-менш чітко розмежовується між якісними, відносними, і серед відносних — присвійними прикметниками.

Поруч з продуктивними суфіксами вживаються і малопродуктивні й зовсім непродуктивні; поруч з суфіксами, за допомогою яких творяться якісні і відносні прикметники, вживаються й такі, за допомогою яких утворюються або тільки' відносні прикметники, або тільки якісні.

Тому при аналізі суфіксального способу творення прикметників в сучасній українській мові важливе значення має виділення продуктивних суфіксів з урахуванням їх словотворчих можливостей в різних розрядах прикметників.

І. Суфікси, за допомогою яких творяться прикметники, що виражають ознаку без додаткових відтінків.

Серед продуктивних суфіксів, за допомогою яких утворюються прикметники, визначаються такі суфікси: -ив(ий), -к(ий), -н(ий), -л(ий) і група суфіксів дієприкметникового походження — -уч(ий), -юч(ий), -ач(ий), -яч(ай), -ущ(ий), -ющ(ий), -ащ(ий), -ящ(ий).

Суфікс -яв (ий) вживається для утворення прикметників, що означають внутрішні прикмети, істотну властивість або нахил до чогось: правдивий, лінивий, плаксивий, щасливий, примхливий.

Суфікс -ив(ий) виступає переважно при іменниковій початковій основі і має сталий наголос.

При дієслівній початковій основі він виступає частіше в ускладненій формі -лив (ий) і має несталий наголос: спостережливий, розсудливий, довірливий, переконливий, пронизливий, пустотливий, бурхливий, грайливий, шумливий, обачливий, полохливий, квапливий, вразливий, ущіпливий, настирливий, чванливий.

Суфікс -к(ий) у прикметниках, утворених від основ іменників, виражає прикмету чи ознаку, подібну до тієї, яка виражена самим іменником: стрункий, легкий, гіркий, швидкий, в'юнкий, дзвінкий, вузький, низький, солодкий. Наголос у таких прикметниках частіше буває на флексії. У прикметниках, утворених від дієслівних основ, суфікс -к(ий) виражає здатність чи нахил до певної дії: стійкий, плавкий, гнучкий, говіркий, меткий, стрімкий.

Суфікс -н(ий), рідше -н(ій) вказує на означення якості і властивості: сильний, активний, дотепний, моторний, розумний, надійний, спокійний, гарний, дивний, потужний, надмірний, пізній, давній. Суфікс -н(ий) особливо часто виступає при початковій дієслівній основі. З допомогою цього суфікса утворені дієприкметники, які згодом втратили значення часу, виду і стану і перетворилися в звичайні прикметники із значенням якостей і властивостей: здатний, приватний, невідступний, доступний, підступний, принадний, улюблений, привітний, прихильний, невпинний, непохитний, непробудний, невгамовний, незабутній.

Суфікс -л(ий) виступає дуже часто в прикметниках з дієслівною основою (колишніх дієприкметниках) на означення прикмети як наслідку певної дії: спілий, стиглий, дозрілий, змарнілий, небувалий, зарозумілий, гнилий, засмаглий, запустілий, підлеглий, рідше цей суфікс виступає при інших основах на означення зовнішньої або внутрішньої ознаки: підлий, щуплий.

Суфікси дієприкметникового походження – -уч(ай), -юч(ий), -ач(ий), -яч(ий), -ущ(ий), -ащ(ий) — виступають при дієслівній основі і означають стан чи схильність до певної дії: блискучий, пекучий, балакучий, колючий, палючий, гарячий, видющий, пропащий, гулящий, роботящий.

З непродуктивних суфіксів цієї групи слід відзначити суфікси –ок(ий), -ом(ий), -им(ий).

Суфікс -ок(ий) виступає в словах: високий, широкий, глибокий, жорстокий, одинокий.

Колишні дієприкметникові суфікси -ом(ий) і -им(ий) у сучасній мові виступають лише у віддієслівних прикметниках -.відомий, видимий, незримий, любимий.

Суфікси -ичн-, -чн- вживаються головним чином для творення прикметників від іменників іншомовного походження: категоричний, меланхолічний, оптимістичний.

Похожие работы

Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів при вивченні теми "Прислівник"

Скачать

122382

1

2

... ізняти серед поданих слів прислівники, ставити до них питання; будувати сполучення слів з прислівниками. Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота з розвитку мовлення молодших школярів при вивченні прислівника   2.1 Методичне забезпечення вивчення прислівника в початковій школі Структуру курсу української мови, яка існує в початковій школі, побудовано за принципом змістового узагальнення. ...

Вивчення української мови в початкових класах

Скачать

62923

0

1

... відмінку тієї ж відміни. Другий викликаний учень називає іменник цієї ж відміни у давальному відмінку і т.д. Виграє той, хто матиме найменше помилок. Отже, вивчений іменник в початковий класах сприяє розвиткові логічного мислення дітей, мови, усвідомлення роду граматичних категорій (роду, числа, відмінка), свідоме вживання різних граматичних форм в усному і пасивному мовленні школярів. Б) ...

Сучасні технології розвивального навчання в початкових класах

Скачать

111271

0

0

... не заперечує ролі образних уяв­лень молодших школярів, а лише стверджує неможли­вість визнання конкретного мислення провідним у розумовому розвитку учнів початкових класів. Його застосовують під час вивчення всіх предметів. у технології розвивального навчання Л. Занкова фор­мування навичок відбувається на основі повноцінного загального розвитку, на базі глибокого осмислення від­повідних понять, ...

Використання ігор на уроках української мови в початкових класах

Скачать

72063

0

0

... , – згаяний час. Важливо, щоб учні ставили перед собою мету: я прийшов чогось навчитись, а наприкінці уроку знали відповідь на запитання: „Чого я навчився?”. Важливу роль на уроках української мови у початкових класах відіграє гра. Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: “зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось ...