Суфікси, за допомогою яких утворюються прикметники, що означають міру виявлення ознаки

2. Суфікси, за допомогою яких утворюються прикметники, що означають міру виявлення ознаки.

Серед цієї групи суфіксів виділяються такі суфікси: -ист(ий), -іст(ий), -ав(ий), -яв(ий), -уват(ий), -юват(ий), -ат(ий), -аст(ий), -яст(ий), -овит(ай), -езн(ий), -елезн(ий), -енн(ий) і суфікси дієприкметникового походження -анн(ий), -енн(ий).

Суфікси -ист(ий), -іст(ий) виступають переважно при іменникових початкових основах і виражають високий ступінь ознаки або подібність: плечистий, голосистий, барвистий, зернистий, водянистий, каменистий, дернистий, сочистий, врожаїстий, урочистий, троїстий, гонористий, норовистий, краплистий, іскристий, сріблистий. Значно рідше ці суфікси виступають при прикметникових основах: розложистий, бадьористий.

Іноді суфікс -ист(ий) вказує на звичайну ознаку: урочисте свято.

Суфікси -ав(ий), -яв(ий) виражають різні відтінки ознак; а) наближення до означуваного первісною основою: чорнявий, білявий, русявий, зеленавий, золотавий; б) підкреслення певної ознаки: дірявий мішок, слинявий; особливо чітко виступає ця риса при ускладнених суфіксах -ляв(ий), -орляв(ий): кістлявий, худорлявий, сухорлявий; в) вираження певної ознаки без додаткових відтінків : пухляве дерево, іржаве залізо.

Суфікси -уват(ий), -юват(ий) виражають ознаки, які виявляються не в повній мірі: піскуватий, круглуватий, холоднуватий, темнуватий, зеленуватий, синюватий; іноді ці суфікси виражають значення подібності: стіжкуватий, кількуватий; в ряді слів ці суфікси виражають значення нахилу або властивості особи: вайлуватий, злодійкуватий, забудькуватий.

Суфікс -ат(ий) виступає при іменниковій основі і підкреслює зовнішню ознаку: крилатий, головатий, зубатий, бородатий, язикатий, волосатий, рогатий. У деяких прикметниках відтінок підкреслення ознаки відсутній: волохатий, горбатий. Прикметники типу язикатий, зубатий при вживанні їх у переносному значенні виражають якусь негативну ознаку, погану звичку.

Суфікси -аст(ий), -яст(ий) вживаються на означення подібності, неповноти збільшеності ознаки: гребенистий, круглястий, попелястий, променястий, горластий, зубастий. У цих прикметниках наголос стоїть на суфіксі.

Суфікс -овит(ий) вказує на високий ступінь вияву ознаки: талановитий, гоноровитий, родовитий, гордовитий, громовитий.

Близькозначні суфікси і -езн(ий), -елезн(ий), -енн(ий) виражають дуже високий ступінь вияву ознаки або підкреслюють відтінок згрубілості, зневажливості: величезний, широчезний, довжелезний; здоровенний, страшенний, силенний.

Суфікси -анн(ий), -енн(ий) виражають найвищий ступінь вияву ознаки, що передається в формі заперечення: нескінченний, незліченний, неподоланний, несказанний, невблаганний.

3. Суфікси, за допомогою яких творяться прикметники з відтінком пестливості або здрібнілості.

Суфікс -еньк(ий)у прикметниках, як і в іменниках, виражає значення пестливості або здрібнілості: гарненький, червоненький, здоровенький, рідненький.

Відтінок пестливості ще виразніше виражається в прикметниках з ускладненим суфіксом -есеньк(ий): гарнесенький, червонесенький, ріднесенький.

Найвищий ступінь вияву ознаки пестливості найсильніше виражається за допомогою суфікса -юсіньк(ий): славнюсінький, тонюсінький, малюсінький.

Суфікси на означення пестливості дуже продуктивні. Особливо часто вживаються вони в розмовній мові, де можна зустріти слова, які виражають найтонші відтінки пестливості, наприклад: від прикметника малий, вживаються такі утворення: малесенький, малесенький, малесечкий, манесечшй, малісісінький, малісечкий, манісечкий, малюченький, манюсенький, шлюсечкий, манюсечкий, малісісенький, манісісінький, малюсюсенький, манюсюсенький, малюній, манюній, малюнький, манюнький, малюнечкий, манюнечкий, малюський, манюський, малщький, шлюсюський, манюсюський, мацюпий, мацьопий, мацюнюсенький, шщіпусенький.

Суфікси цієї групи вживаються з відтінками пестливості і в деяких числівниках та займенниках, співвідносних з прикметниками: однісінький, самісінький, отакесенький, всенький.

Відносні прикметники творяться за допомогою таких суфіксів:

1)  -ськ-, -зьк-, -цьк- — на означення приналежності, зв'язку з місцем, національністю, родом занять тощо: бондарський, слюсарський, столярський, студентський, товариський, учительський, шахтарський, міський, сільський, морський, російський, український, білоруський, харківський, мистецький. До цієї підгрупи належать також прикметники з ускладненим суфіксом з тим же значенням: батьківський, материнський, громадський, селянський. Переважна більшість прикметників цієї підгрупи мають несталий наголос;

2)  -ов-, -ьов-, -йов-, -ев-, -єв- — на означення відношення до матеріалу, з якого зроблений предмет, а також на відношення до інших різних ознак: березовий, дубовий, каштановий, кленовий, липовий, сосновий, паперовий, алюмінійовий, польовий, смушевий, вишневий, грушевий, баєвий; цеховий, полковий, шляховий, крайовий, розумовий — означають відношення; казковий, науковий, святковий, службовий, овочевий — означають призначення; лісовий, гайовий, польовий, степовий — означають прикмети за місцем походження предмета;

3) -ч- — допомогою цього суфікса творяться прикметники як від іменникових, так і від дієслівних основ на означення відношення: а) творення від іменників — дівочий, парубочий, жіночий; б) творення від дієслів: виборчий, вірчий, господарчий, виробничий, будівничий, споживчий;

4) -к- — на означення простору, місця, часу: на означення простору і місця —творення від іменників і прислівників: всесвітній, крайній, передній, сусідній, хатній; ближній, дальній; на означення часу: а) творення від іменників, що означають час —вечірній, денний, обідній, ранній, досвітній, літній, осінній, зимній; б) творення від прислівників часу: давній, пізній, ранній; в) творення від іменників, що виражають ознаку за матеріалом або за її джерелом: залізний, мідний, срібний, молочний, пшеничний; г) творення, що виражають сталу ознаку за певною дією: протилежний, переламний, незаперечний, непритомний.

Часто цей суфікс виступає в ускладненій формі -льн- — наступальний, винищувальний, визвольний, прощальний, родильний. В усіх випадках зберігається наголос основного слова;

5)  -шн- — з тим же значенням, що й суфікс -н- : вчорашній, завтрашній, сьогоднішній; горішній, долішній, околишній; домашній; ці прикметники мають несталий наголос;

6)  -альн-(-яльн-) на означення відношення, мети або призначення : а) експериментальний, журнальний, театральний — означають відношення; б) в'язальний, стругальний, а також привітальний — означають призначення; наголос на суфіксі;

7)  -ильн- з тим же значенням, що й суфікс -альн-: гострильний, свердлильний, точильний; наголос на суфіксі;

8)  -арн- (-ярн-) — на означення відношення, а також властивостей предметів: гуманітарний, популярний, вульгарний; наголос на суфіксі;

9)  –ивн- вживається здебільшого в прикметниках, утворених від іншомовних слів: ілюстративний, інструктивний, негативний, позитивний; наголос на суфіксі;

10) -ичн- (-ічн-) — на означення й відношення до суспільного ладу, науки, вчень тощо: соціалістичний, комуністичний, політичний, історичний, геологічний, біологічний, хімічний, геометричний, геодезичний, астрономічний.

Присвійні прикметники творяться від основ іменників, що означають назви людей, тварин і взагалі істот.

1. За допомогою суфікса -ин-, -їн- присвійні прикметники творяться від основ іменників першої відміни: Микола — Миколин, Миколина, Миколине; Софія — Софіїн, Софіїна, Софіїне; також материн.

При творенні прикметників від іменників, у яких основа закінчується на г, к, х, перед суфіксом -ин- відбувається чергування приголосних — г-ж, к-ч, х-ш, шк-щ; наприклад: Івга — Івжин, Лука — Лучин, Одарка — Одарчин, свекруха — свекрушин, Малашка — Малашчин.

2. За допомогою суфіксів -ів-, -ов(а), -ов(е) присвійні прикметники творяться від основ іменників твердої групи другої відміни незалежно від місця наголосу: батько — батьків, батькова, батькове, директор — директорів, директорова, директорове.

Від основ іменників мішаної групи з основою на шиплячий за допомогою суфіксів -їв-, -ов(а),-ов(е) творяться прикметники з наголошеним суфіксом: сторож — сторожів, сторожова, сторожове.

Від основ іменників м'якої групи з основою на у за допомогою суфіксів -їв-, -ов(а), -ов(е) творяться прикметники як з наголошеним, так і з ненаголошеним суфіксом: Матвій — Матвіїв, Матвієва, Матвіеве; Григорій — Григоріїв, Григорієва, Григорієве.

За допомогою суфіксів -їв-, -ов(а), -ов(е) творяться присвійні прикметники від іменників м'якої групи з основою на р і на м'який приголосний незалежно від наголосу: друкар — друкарів, друкарева, друкареве; слюсар — слюсарів, слюсарева, слюсаре-ве; коваль — ковалів, ковалева, ковалеве.

3. За допомогою суфіксів -ин(ий), -їн(ий), -ач(ий) присвійні прикметники творяться від основ іменників, що означають назви тварин і взагалі живих істот: орлиний, солов'їний, кошачий, телячий.

При творенні прикметників від іменників за допомогою афікса -ий- відбувається чергування приголосних: к-ч, д-ж, ц-ч: вовк — вовчий, ведмідь — ведмежий, заєць — заячий.

Ці прикметники вживаються як у значенні присвійних, так і в значенні якісних.

З префіксів, за допомогою яких творяться прикметники, слід відзначити такі: най-, пре-, -за-, перед-, без-, анти-, ультра-.

1.  Префікс най- служить для творення найвищого ступеня порівняння прикметників і тим самим виражає найбільшу міру якості, позначуваної прикметником, наприклад: Орден Леніна — то найвища з найдорожчих в житті нагород (П. Тичина).

2.  Префікс пре- вживається на означення збільшеної якості. Цей префікс книжного походження і тепер малопродуктивний. Кількість прикметників, утворених за допомогою цього префікса, незначна. До них належать, наприклад, слова: премудрий, прегарний, предобрий, презлий і ін.

3.  Префікс за- виражає ознаку, яка перевищує дану міру (завеликий, замалий, зависокий, занизький, заширокий, завузький), а в відносних прикметниках вказує на місце і простір (зарічний, загородній, зарубіжний).

Префікс перед- означає час або порядок, наприклад: а) час передвесняний, передтравневий, передсвятковий, передзбиральний, передвечірній; б) порядок — передостанній.

5.  Префікс без- вказує на відсутність ознаки, вираженої прикметником: безбородий, безвусий, безголовий, безголосий, безрукий, безухий.

6.  Префікс анти- (латинського походження) своїм значенням відповідає нашому «проти»: антивоєнний, антисанітарний.

7.  Префікс ультра- своїм значенням близький до префікса «над»: ультракороткий, ультралівий, ультрареакційний, ультра-радикальний, ультрачервоний, ультрафіолетовий. Прикметники цього типу малопродуктивні.

8.  Префікс арх- (грецького походження) вказує на високий ступінь ознаки: архірозумний, архідивний, архісміливий, архібанальний.

1.4. Написання прикметникових суфіксів -Н(ИЙ), -Н(ІЙ)

Суфікс -н(ий) уживається в переважній більшості якісних і відносних прикметників: дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, природний, фабричний.

Суфікс -н(ій) уживається порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): братній, всесвітній, городній, давній, житній, задній, крайній, літній, майбутній, матерній, незабутній, освітній, пізній, ранній, самобутній, суботній, хатній та ін. Суфікс -н(ій) уживається в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш: ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній, дружній (потиск руки), зовнішній, колишній, мужній, поздовжній, порожній, прийдешній, ранішній, сінешній, справжній, сьогоднішній, тутешній, художній, але — потужний.

Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(нй), -н(ій) викликає подвоєння н: знаменний, осінній, плинний, рамній, туманний.

-АНН(ИЙ), -ЕНН(ИЙ), -АН(ИЙ), -ЕН(ИЙ)

Прикметникові суфікси -анн(Ий), -енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблаганний, нездоланний, неоціненний, несказанний, нескінченний, страшенний (але жаданий). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий): бажаний, незлічений, неоцінений, неподоланий, несказаний, нескінчений.

-ИЧН(ИЙ), -ІЧН(ИЙ) [-ЇЧН(ИЙ)]

Складні суфікси -ичн(ий), -ічн(ий), [-їчн(ий)] виступають, як правило, у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження; при цьому після кінцевого основи д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається -ичн(ий): історичний, класичний, математичний, ортопедичний; після решти при голосних ічн(ий): академічний, анархічний, археологічний, епічний, ідилічний, органічний; після голосних -їчн(нй): архаїчний, героїчний, прозаїчний.

-ИН, -ЇН

У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин: баба — бабин, Галя — Галин, Коля — Колин, Маруся — Марусин, свекруха — свекрушин, тітка — тітчин; після голосних -їн: Марія — Маріїн, Софія — Софіїн.

Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч(щ), ш: Ольга — Ольжин, дочка — доччин, Мелашка — Мелащин, сваха — свашин.

-ИН(ИЙ), -ЇН(ИЙ)

У прикметниках із значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин(ий): бджолиний, голубиний, горобиний, качиний, орлиний; після голосних і апострофа -їн(ий): зміїний, солов'їний.

-ИСТ(ИЙ), -ЇСТ(ИЙ)

Суфікс -ист(ий) уживається в прикметниках після приголосних: барвистий, голосистий, іскристий, перистий (пірчастий; але перістий — рябий), променистий, урочистий; після голосних — -їст(ий): вибоїстий, гноїстий, двоїстий, оліїстий, троїстий.

-ЕВ(ИЙ), -ЄВ(ИЙ), -ОВ(ИЙ)

Суфікс -ев(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м'який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова: березневий, грушевий, овочевий, ситцевий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м'які н, т або й, пишеться -єв(ий): алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий.

Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий. Крім того, суфікс -ов(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м'який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення: бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий, життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду: суфікс -ов- уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: майстер — майстрова, майстрове; Петро — Петрова, Петрове; робітник — робітникбва, робітникове; Шевченко — Шевченкова, Шевченкове; суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників м'якої та мішаної груп: Андрій — Андрієва, Андрієве; Ігор — Ігорева, Ігореве; кобзар — кобзарева, кобзареве; скрипаль — скрипалева, скрипалеве; сторож — сторожева, стдрожеве; товариш — товаришева, товаришеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів (-їв): Василева — Василів, майстрова — майстрів, Олексієва — Олексіїв.

-УВАТ(ИЙ) [-ЮВАТ(ИЙ)], -ОВАТ(ИЙ), -ОВИТ(ИЙ)

Суфікс -уват(ий), а після м'яких приголосних -юват(ий), уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри,властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий.

Суфікс -оват(нй) уживається в прикметниках, якщо наголос падає на о: плисковатий, стовбоватий.

Суфікс -овит(ий) уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: гордовитий, грошовитий, талановитий.

Похожие работы

Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів при вивченні теми "Прислівник"

Скачать

122382

1

2

... ізняти серед поданих слів прислівники, ставити до них питання; будувати сполучення слів з прислівниками. Розділ ІІ. Дослідно-експериментальна робота з розвитку мовлення молодших школярів при вивченні прислівника   2.1 Методичне забезпечення вивчення прислівника в початковій школі Структуру курсу української мови, яка існує в початковій школі, побудовано за принципом змістового узагальнення. ...

Вивчення української мови в початкових класах

Скачать

62923

0

1

... відмінку тієї ж відміни. Другий викликаний учень називає іменник цієї ж відміни у давальному відмінку і т.д. Виграє той, хто матиме найменше помилок. Отже, вивчений іменник в початковий класах сприяє розвиткові логічного мислення дітей, мови, усвідомлення роду граматичних категорій (роду, числа, відмінка), свідоме вживання різних граматичних форм в усному і пасивному мовленні школярів. Б) ...

Сучасні технології розвивального навчання в початкових класах

Скачать

111271

0

0

... не заперечує ролі образних уяв­лень молодших школярів, а лише стверджує неможли­вість визнання конкретного мислення провідним у розумовому розвитку учнів початкових класів. Його застосовують під час вивчення всіх предметів. у технології розвивального навчання Л. Занкова фор­мування навичок відбувається на основі повноцінного загального розвитку, на базі глибокого осмислення від­повідних понять, ...

Використання ігор на уроках української мови в початкових класах

Скачать

72063

0

0

... , – згаяний час. Важливо, щоб учні ставили перед собою мету: я прийшов чогось навчитись, а наприкінці уроку знали відповідь на запитання: „Чого я навчився?”. Важливу роль на уроках української мови у початкових класах відіграє гра. Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: “зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось ...