Психологічні особливості дитини з неповної сім'ї, трудності соціалізації

1.3 Психологічні особливості дитини з неповної сім'ї, трудності соціалізації

Оскільки розлучення стає все більш поширеним явищем, особливої важливості набуває питання про його вплив на підлітків. На думку багатьох лікарів-психіатрів і психологів, розлучення батьків є головною негативною подією в житті підлітка, причиною невпевненості і травмуючих переживань. Перша емоційна реакція підлітка на розлучення батьків може включати потрясіння, страх, тривогу, невпевненість в майбутньому, гнів і роздратування, відчуття власної провини за те, що трапилося, необхідність пристосовуватися до відсутності одного з батьків, засмучення і печаль, ревнощі і образу. Проте наслідки розлучення позначаються на дитині досить довго, виявляючись навіть в перші роки його дорослого життя.

Чинниками, що впливають на наслідки розлучення батьків для підлітка, є клімат в сім'ї, поведінка батьків, наявність або відсутність турботи по відношенню до дітей до і після розпаду сім'ї, переживання батьків, обставини і причини розлучення, то, в якій формі протікало розлучення, як позначився розпад сім'ї на батькові і матери і їх нових взаєминах, ступінь залученості дитини в конфлікт між батьками, рішення питання про опіку.

Діти, розлучення, що пережили, або розлучення і повторний брак батьків, піддаються більшому ризику зіткнутися з психологічними проблемами, чим діти з міцних сімей. Проведене дослідження показало, що підлітки, які не стикалися з розлученням батьків, оцінюють клімат в сім'ї (теплоту відносин і рівень конфліктності, а також стиль батьківської опіки) позитивніше, ніж підлітки, що пережили відхід один з батьків. Підлітки, що живуть з приймальними батьками, говорили про поблажливе до них відношення значно рідше, ніж ті, хто живе з мачухами. Конфліктний сімейний клімат частіше спостерігається в сім'ях з приймальною матір’ю, а холодні взаємини - в сім'ях з приймальним батьком. У неповних сім'ях (де відсутній один з батьків) частіше, ніж в звичайних сім'ях, присутні авторитарні або дуже ліберальні відносини [53, c. 42].

Характер розлучення батьків може по-різному впливати на підлітка: найбільш травмує є ситуація, коли батьки залучають дитину до конфлікту, намагаючись змусити його прийняти чиюсь сторону. Buchanan, Maccoby & Dornbush показали, що у підлітків, що живуть поперемінно то у батька, то у матері, між якими відсутнє взаєморозуміння, часто виникає відчуття залученості в конфлікт; коли ж батьки діють погоджено, вірогідність того, що їх діти виявляться учасниками конфлікт, невелика - навіть якщо підліток знаходиться в близьких відносинах з обома батьками. Якщо розлучення проходить мирно, то він може надати позитивну дію на батьків і дітей-підлітків, знизивши рівень конфліктності в сім'ї.

На адаптацію підлітка до розлучення батьків рішучим чином впливає уміння батьків пристосуватися до нової ситуації: чим більше неспокою випробовують батько і мати, тим вірогідніше, що душевна рівновага у дитини також буде порушена. Проте у випадках, коли розлучення приносить полегшення подружжю, він позитивним чином позначається і на їх дітях [58, c. 61-63].

Дослідження впливу розведеного подружжя на адаптацію дітей-підлітків показало, що чинниками, найтісніше пов'язаними із здатністю підлітка звикнути до нових умов, є: а) наявність близьких відносин між дитиною і тим з батьків, з яким він живе, який піклується про нього і бере участь в його повсякденних справах; би) відсутність у підлітка відчуття залученості в конфлікт між батьками. Ступінь дії розлучення на підлітків значною мірою залежить від того, як батькам вдається справлятися з конфліктами і в якому ступені підліток відчуває себе втягнутим в ці події.

Багатьма авторами було виявлено, що схильність до розлучень передається від покоління до покоління, тобто люди, чиї батьки розвелися, розлучаються частіше за тих, хто виріс в міцній сім'ї. Одне з пояснень даного факту полягає в тому, що діти розведених батьків, одружуючись, мають уявлення, що вже склалося, об можливості розлучення і знижене відчуття відповідальності по відношенню до подружніх обов'язків [30, c. 70].

На думку багатьох авторів, втрата дитиною одного з батьків приводить до зростання вірогідності виникнення у нього психічних і особових проблем, підвищеної схильності до самогубства, алкогольної або наркотичної залежності, невисокого відчуття власної гідності і заниженої оцінки власних здібностей, негативного відношення до батьків і підвищеної необхідності звернення за консультацією до психіатра. Автор відзначає, що відсутність в сім'ї батька або матери впливає на розвиток чоловічого і жіночого начала у підлітків. Хлопчики, виховані матерями, більшою мірою вірогідність є володарями слабо вираженого чоловічого начала, невиразно усвідомлюють свою чоловічу роль в сім'ї і суспільстві, схильні до залежності від інших, рідко проявляють агресивність і невпевнено відчувають себе в спілкуванні з однолітками. Вплив відсутності батька на підлітка зменшується у міру його дорослішання. На дівчаток відсутність батька надає прямо протилежний вплив; воно може створювати певні труднощі в сексуальному житті дівчат. Якщо ж дівчинка виховується одним батьком, вона може ідентифікувати себе з чоловічим типом поведінки і в тій чи іншій мірі втратити жіночність.

Ф. Райс наводить дані, згідно яким існує взаємозв'язок між конфліктами в сім'ї і схильністю підлітків до здійснення правопорушень, а також зниженням їх шкільної успішності, низьким рівнем професійних устремлінь. Розлучення батьків примушує підлітка по-новому поглянути на себе і на своїх батьків. Його власне "Я" сильно страждає в такій ситуації - особливо, коли підліток починає винити себе за те, що трапилося в сім'ї, або стикається з труднощами, пов'язаними з відношенням тих, що оточують до подібних ситуацій. Щоб відновити самоповагу, що постраждала в результаті розпаду сім'ї, а також справитися із стресом, викликаним домашніми конфліктами, діти розведених або таких, що живуть порізно батьків частіші, ніж діти з міцних сімей, здійснюють вчинки, зв'язані з ризиком для їх здоров'я (куріння, вживання алкоголю і наркотиків і тому подібне) [30, c. 74-77].

У дослідженні Needle, Su & Doherty виявилося, що понад усе до пристрасті до наркотиків схильні молоді люди, чиї батьки розвелися, коли діти знаходилися в підлітковому віці. Підлітки ж з міцних сімей і ті, чиї батьки розвелися, коли вони знаходилися в дитячому віці, менше схильні до шкідливих звичок. На думку дослідників, це пояснюється спробами підлітків, батьки яких тільки що розвелися, самостійно пристосуватися до несприятливої сімейної обстановки, а також недоліком позитивного впливу батьків. Дослідження показало також, що на підлітків-хлопчиків розлучення надає більш негативна дія, ніж на дівчаток. Проте якщо батько (особливо мати), з яким проживає дівчинка, створює нову сім'ю, то вірогідність звернення дочки до наркотиків зростає. Авторами було зроблено висновок, що вступ до повторного браку батька, що проживає з дітьми, благотворніше впливає на хлопчиків, чим на дівчаток. Flewelling & Bauman встановили, що вірогідність придбання підлітком досвіду вживання алкоголю, куріння і вступу до сексуальних відносин найнижче в міцних сім'ях.

Дослідження Starter, Stewart & Linn показало, що хлопці в сім'ях, з яких пішов батько, менше конфліктують удома, ніж ті, хто залишився без матери або проживає в повних сім'ях, і мають позитивніше уявлення про саме собі. Сини, що залишилися без батьків, активніше приймають на себе роль "розділу сім'ї", що дає їм новий статус. А дочки, що опинилися в подібній ситуації, починають частіше сваритися з матерями; їх самооцінка помітно знижується. Проте багато дослідників сходяться на думці, що дівчатка пристосовуються до наслідків розлучення набагато краще, ніж хлопчики. Реакція підлітка на втрату батька залежить і від того, чим вона викликана: розлученням або смертю. Підлітки, чиї батьки померли, як правило, виховуються в теплій, дбайливій обстановці. У розведених же сім'ях і мати і підліток часто випробовують провину за те, що трапилося і відчувають взаємне відторгнення [58, c. 23-25].

Giles-Sims & Crosbie-Burnett встановили, що якщо підліток виховується тільки одним батьком, то, як наслідок, в нім розвивається сильне прагнення до автономії. Інше дослідження показало, що вступ до повторного браку батька, що виховує підлітка, часто будить в дитині надмірну тягу до незалежності, що, у свою чергу, приводить до порушення взаємин в сім'ї. По спостереженню авторів, під час розлучення слабшає батьківський контроль за дитиною, взаємні відчуття і потреби в спілкуванні один з одним, що, у свою чергу, будить в підлітку раннє прагнення до автономії, переконує, що в житті потрібно покладатися тільки на себе. Ф. Райс на основі даних фактів робить наступні виводи. З одного боку, підлітки з неповних сімей відповідальніші, незалежні від батьків і рішучі, ніж ті, хто росте в звичайних сім'ях; з іншої - підлітки з неповних сімей можуть дуже рано почати активно віддалятися від будинку, добиваючись поведінкової і емоційної автономії.

По спостереженню психологів, при повторних браках головну проблему представляють діти. Положення в сім'ї вітчимів і мачух куди складніше, ніж рідних батьків і матерів, оскільки діти зазвичай насилу сприймають їх як заміну своїм батькам. Відношення підлітка до вітчима багато в чому визначає його відношення до нової сім'ї в цілому. Також взаємини єдинокровних і звідних братів і сестер можуть стати джерелом сімейних проблем.

Одне з проведених досліджень було присвячено оцінці відносин підлітків з вітчимом, сприйняттю ними сімейних проблем і їх адаптації до нових умов, викликаною появою нерідного батька. В результаті вдалося встановити, що адаптація підлітків проходить успішніше в тих сім'ях, де їх менше карають і частіше заохочують; у сім'ях, де уміють досягати взаємної згоди в питаннях виховання; у сім'ях, де в більшості випадків демонструють традиційне відношення до проблем браку; а також в сім'ях, де повторне заміжжя матери не викликало в підлітках різко негативної реакції. Ці виводи підтверджують уявлення, що вже склалося, про те, що сприйняття підлітками багатьох домашніх проблем залежить від їх взаємин з вітчимом. Дослідження Amato показало, що в порівнянні з дітьми із звичайних сімей діти, що проживають тільки з батьком, слабкіше відчувають батьківську підтримку і помічають, що батько їх менше карає і контролює. Такі діти самостійніші і відповідальніші, проте частіше конфліктують зі своїми єдинокровними братами і сестрами і слабкіше прив'язані до будинку. Що стосується дітей з сімей з вітчимами, то останні їх менше підтримують, рідше карають і слабкіше контролюють, чим рідні батьки. Проте у міру перебування вітчима в сім'ї спостерігається посилення його позитивної ролі. У повних сім'ях батьки беруть активнішу участь в повсякденному житті своїх дітей і накладають більше обмежень, чим вітчими, мачухи або самотні батьки [59, c. 21-25].

Якщо дитина під час розлучення і нового браку ще дуже мала, то зазвичай він росте, сприймаючи вітчима або мачуху як адекватну заміну батькові або матери. А в підлітковому віці пасинки і падчерки важко адаптуються до присутності в будинку вітчима або мачухи; підліткам важче налагодити нові відносини з мачухами, чим з вітчимами (Ф. Райс, 2000). Це відбувається головним чином тому, що мачухи відразу починають грати помітнішу роль в житті дитини і проводять з ним більше часу, чим вітчими.

Багато що в новій сім'ї залежить і від відносин між дітьми від різних батьків. Якщо мати або батько надають явну перевагу своїй рідній дитині, то це може викликати образу і озлобленість у інших малолітніх членів сім'ї. Часто між дітьми різного подружжя виникає гостра конкуренція. Іноді вони проявляють ревнощі, якщо їх рідна мати або батько виявляють турботу і увагу до їх звідних братів і сестер. Нерідко розведена жінка з дітьми, особливо якщо це дівчатка, утворює свого роду "замкнуту соціальну систему", і вітчимові буває дуже нелегко в неї проникнути. За даними Wallerstein & Kelly, звичайні сім'ї, як правило, більш дружні ніж ті, де є вітчим або мачуха. Часто перші роки повторного браку проходять в стресовій, хаотичній обстановці. Ф. Райс пояснює це наступними причинами. Вітчими і мачухи часто схильні прощати дітям дуже багато що, оскільки відчувають провину за руйнування їх сім'ї; крім того, їм доводиться мати справу з дітьми, вихованими іншими дорослими людьми; роль і місце вітчима і мачухи в сім'ї визначені не дуже виразно; вони чекають вдячності і подяки за все те, що роблять, а у відповідь нерідко отримують відсіч і неприйняття; вітчими і мачухи стикаються з складним комплексом невирішених психологічних проблем, викликаних попереднім браком і розлученням, а також часто з непростими взаєминами і відчуттями нерідних братів і сестер [35, c. 29-34].

Таким чином, аналіз літератури, присвяченої проблемам розвитку особи підлітків і особливостей взаємин в сім'ях, що переживають кризу, показав наступне. Розвиток автономії і індивідуації - один з основних аспектів особового розвитку підлітка - може порушуватися в умовах кризи сім'ї. Зокрема, у підлітків, що пережили розлучення батьків, може формуватися дуже раннє, надмірне прагнення до автономії, незалежності від батьків, самостійності, що, у свою чергу, може приводити до подальших конфліктів в сім'ї. Деякі автори відзначають, що підліткам з хворою, не функціональною індивідуацією властиві відособленість, відхід в себе, імпульсна поведінка, відторгнення від сім'ї і суспільних норм і потенційна схильність до суїциду. Також встановлено, що чим менше в сім'ї відбувається конфліктів, тим більше підлітки просуваються у напрямку до психологічної зрілості, тобто розвитку автономії і індивідуації.

Тому проведений аналіз літератури дозволив сформулювати наступну гіпотезу дослідження. Якщо обстежувана сім'я є неповною або змішаною (тобто в ній є тільки один батько або один з батьків є приймальним) і в сімейних відносинах спостерігаються конфлікти, то у дітей-підлітків з цієї сім'ї спостерігатимуться порушення в розвитку автономії і індивідуації. Таким чином, завдання даного дослідження - вивчити особливості розвитку автономії і індивідуації підлітків в неповних і змішаних сім'ях, що переживають кризу взаємин.

Розділ 2. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми з неповних сімей

Похожие работы

Взаєморозуміння в сімейних відносинах

Скачать

47268

4

4

... чоловіка і сім'ї, дає права людини, виводить з сімейного економічного егоїзму. На думку Ю.В. Волошковою, всі ці ознаки говорять про занепад сім'ї. Розділ 2. Взаєморозуміння в сімейних відносинах 2.1 Взаєморозуміння на ранньому етапі сімейних відносин Безумовно, кожен з нас в глибині душі упевнений, що його особисті відносини з протилежною підлогою будуть близькі до ідеальних для ...

Підходи до дослідження правової свідомості підлітків

Скачать

21323

0

0

... безпосередньо пов’язані з активністю підлітка, що виявляється в мікросередовищах його соціального буття. Об’єкт дослідження: правова свідомість підлітків. Предмет дослідження: вплив психолого-педагогічних чинників на розвиток правової свідомості підлітків. Метою наукової статті є аналіз підходів до вивчення закономірностей та чинників, що впливають на розвиток правової свідомості підлітків та ...

Дослідження дії темпераменту на індивідуальні особливості реакції шахтарів на стресові ситуації

Скачать

207226

14

12

... . До теперішнього часу немає достатньо повних, вивчених на обширному матеріалі даних про патологічні психологічні реакції, що виникли у шахтарів після виробничих аварій. РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЇ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАКЦІЇ ШАХТАРІВ НА СТРЕСОВІ СИТУАЦІЇ Основу для розробки дійсно наукової теорії темпераменту створило навчання І.П. Павлова про типологічні властивості ...

Дослідження міжособових стосунків в педагогічних колективах

Скачать

61238

5

1

... . Під впливом колективу формуються почуття відповідальності, самостійності та відвертості. Людина дорослішає не лише фізично, а й психологічно. Емпірично досліджено взаємозалежність розвитку міжособистісних стосунків в педагогічних колективах з типами акцентуацій особистості, стилем вибору стратегії поведінки та соціопсихологічним кліматом групи. За отриманими результатами ми отримали підстави ...