Піраміда Хеопса

4. Піраміда Хеопса

Розташування Гіза, Єгипет

Координати 29°58′45″ пн. ш. 31°08′03″ сх. д. (G)

Дата побудови ≈2560 року до н. е.

Висота ≈137,8 м (146,6 м початкова)

Кут 51° 50'

Довжина бокової грані 225 м (230,33 м початкова)

Довжина сторін основи ≈ 230 м

Площа основи ≈ 53 000 м² (початкова)

Площа піраміди ≈ 85 500 м² (початкова)

Периметр 922 м

Загальний об'єм 2,50 млн. м³ (2,58 млн. м³ з порожнинами)

Кількість блоків понад 2,3 млн. штук

Кількість ярусів 203 (210 спочатку)

Загальна вага (за підрахунками) 5,7 млн. тонн

Пірамі́да Хео́пса (Хуфу) — найбільша з-поміж єгипетських пірамід, єдине з "Семи див світу", яке збереглося до наших днів. Входить у трійку найвідоміших пірамід на плато Гіза — Хеопса, Хефрена і Мікерина.

Піраміда знаходиться на західному березі Нілу, в некрополі міста Гіза і є комплексом стародавніх пам'ятників, які в часи єгипетських фараонів були частиною стародавнього міста Мемфіс (сьогодні частина Великого Каїру). За монументальністю і обробкою вона перевершує всі інші піраміди на території Єгипту.

Більшість єгиптологів вважають, що піраміда була побудована біля 2560 року до н. е. і є гробницею єгипетського фараона IV династії Хуфу (Хеопса). Проте не вдалося знайти жодного напису відносно дати створення цієї грандіозної споруди, тому існують і інші теорії щодо датування і призначення Великої піраміди.

Загальні відомості

За геометрією споруда є чотиригранною рівносторонньою пірамідою. Грані піраміди чітко зорієнтовані на чотири сторони світу з точністю до 3 мінут. Висота становить біля 138 метрів, хоча її початкова висота була 146,6 м. Нагорі лежав цілісний шматок граніту — пірамідіон. Ймовірно, він впав під час землетрусу. До 13 століття (коли був збудований Лінкольнський кафедральний собор) це була найвища будівля на Землі. За рахунок наступу пустельного піску і вітрової ерозії піраміда стала нижчою майже на 10 м. Зараз на її верхівці є площадка, яку в роки Другої світової війни британський експедиційний корпус використовував у якості поста противоповітряної оборони. Ця площадка є квадратним майданчиком з вапнякових блоків площею 10 м². Кожен блок важить в середньому 2,5 тонни, ширина найбільших — 0,90 м, середня висота — 0,50 м, але були блоки заввишки до 1,5 м. Ними викладено верхню частину піраміди. Сам процес проектування і будівництва такої грандіозної споруди вимагав від давньоєгипетських інженерів неабияких знань і досвіду. До планування і будівництва були залучені найкращі архітектори, і каменярі Стародавнього Єгипту. Піраміда стоїть на спеціально вирівняній скельній площині, яка по горизонталі дає відхилення менше двох сантиметрів. Ця площина зроблена з природного скельного виходу еоценових вапняків, висота якого в центрі близько 9 м. Основа піраміди квадратна з довжиною однієї сторони 230 метрів Початкова площа основи була біля 53 тисяч м². Для будівництва було використано близько 2,3 мільйона блоків середньоеоценового нумулітового глинистого вапняку, укладених в 210 ярусів (нині 203). Середня вага одного блоку становить 2,5 тонни. Найважчий — 7,5 тонн. Загальна вага піраміди — 5,7 мільйонів тонн. Облицювання піраміди із полірованого декоративного білого вапняку не збереглось, так само як і вкрита листовим золотом вершина споруди. У 1168 році араби пограбували і спалили Каїр. Жителі Каїра вимушені були зняти облицювальні камені з піраміди, для того щоб збудувати нові будинки. Архітектором піраміди вважається Хеміун, візир і племінник Хеопса. Він також носив титул "Керівник всіма будівництвами фараона".

Поперечний розріз піраміди:

1. Головний вхід 7. Камера цариці з витікаючи ми "повітряводами"

2. Тунель Аль-Мамуна 8. Горизонтальний тунель

3. Перехрестя і гранітні заглушки 9. Велика галерея

4. Низхідний коридор 10. Камера фараона

5. Незакінчена підземна камера 11. Передкамера

6. Висхідний коридор 12. Вертикальна шахта з гротом посередині

5. Сучасні гіпотези

Оскільки серед написів на стінах всередині піраміди відсутні офіційні тексти, багато сучасних дослідників ставлять під сумнів загальноприйняту версію, що це була дійсно гробниця для фараона Хуфу. У Великій піраміді вбачають астрономічну обсерваторію, мегалітичну культову споруду, космодром інопланетних прибульців, стародавню енергетичну установку, Храм посвячення або спадок надраси, яка прибула з Атлантиди.

Будівництво

Однією з найбільших загадок Великої піраміди є питання про проектування і будівництво настільки грандіозної споруди. Яким чином великі кам'яні блоки доставлялись на місце будівництва, піднімались і так акуратно вкладались один на одний?

Дещо про методи будівництва пірамід у Стародавньому Єгипті розповіли рельєфні малюнки на гробниці чиновника Ті із Саккари часів IV династії (2489—2345 роки до н.е.). На ній зображена група робітників, які для установки великих обелісків і статуй використовують мотузки і спеціальні сани.

На думку німецького єгиптолога Ганса Райхардта початок будівництва виглядав так: спочатку розпланували основу під будівництво. Вона мусила бути ідеально рівна, позаяк перекоси фундаменту позначилися б на кладці. Для цього навколо скельного виходу побудували водонепроникний вал з кам'яної кладки. У квадраті, що утворився, вирубали густу мережу невеличких каналів, що перетинаються під прямим кутом, і будмайданчик став схожим на величезну шахівницю. Канали заповнили водою, висоту рівня води точно позначили рисками на бічних стінках, потім воду спустили. Каменотеси вирубали усе, що виступало над гладдю води, і канали знову заклали каменем.

Для підйому і установки каменів, за думкою єгиптологів, на похилих площинах будувались рампи із уламків вапняків, блоків і валунів. Єгиптолог Марк Лехнер висунув гіпотезу, що для цих цілей використовувалася спіральна рампа. Вона розпочиналась в кам'яному кар'єрі, розташованому поруч, на південний схід від піраміди. По ній блоки затягували на спеціальних дерев'яних санях на потрібну висоту. Залишки таких рамп були виявлені біля різних інших, але менших пірамід. Проте для будівництва настільки великої піраміди необхідна була рампа дуже великих розмірів і її створення було не менш важкою інженерною задачею, аніж будівництво самої піраміди.

Румен В. Младов, Ян С. Р. Младов і професор інженерного будівництва Кембріджського університету Дік Перрі висунули іншу гіпотезу. В її основу лягли написи, висічені на великих блоках, що використовувались при будівництві піраміди. На них вказувалось: "Цією стороною вверх". Дослідники припускають, що дана інструкція не мала б сенсу, якби прямокутні блоки просто тягнули по рампах. Запропонована ними інженерна теорія зводилась до того, що камені в буквальному смислі закатувались по рампах на піраміду за допомогою спеціально для цього створених дерев'яних пристроїв, що нагадували цільнокатане колесо. Доказом існування прототипу колес у єгиптян є модель дерев'яного катка із пари товстих дощок з опуклим нижнім краєм, скріплених між собою круглими дерев'яними рейками. Подібна модель була знайдена британським археологом Фліндерсом Пітрі в місті Дейр Ель-Бахрі. Єдиним недоліком цієї гіпотези є те, що напівкруглі пристрої могли бути корисні лише при транспортуванні каменів невеликих розмірів, що не скажеш про 2,5 т блоки для Великої піраміди.

Існує цікава гіпотеза про те, що у складі споруди Піраміди Хеопса був вибудований древній аналог сучасного ліфта, який складався з шахти ліфта, верхня частина якої сьогодні доступна у вигляді гранітних стін і стелі Камери фараона, і такої собі опущеної донизу кабіни ліфта, верхню частину якої можна побачити у вигляді сучасної підлоги камери фараона.

Останній шлях фараона

Згідно канонів давньоєгипетської релігії, смерть є лише тонкою межею, яка відділяє одне життя (земне) від іншого (загробного). Останній шлях фараона до усипальниці-піраміди повторював рух Сонця по небосхилу — зі сходу на захід. Тому багато прикрашений поховальний човен з різьбленим високим носом, який був ніби дзеркальним відбиття священного човна Ра, перетинав Ніл зі східного берегу до західного.

У святковій тиші човен із тілом фараона, повільно причалював до спеціально підготовленої пристані на західному березі Нілу, де опускався якір. З пристані святкова процесія, яку очолювали найвищі жерці Єгипту, переносила тіло фараона до нижнього храму, який був брамою на довгому шляху фараона до загробного, нового життя. Саме з цією поховальною церемонією дослідники пов'язують утворення вірувань у середземноморських народів про підземну річку Стікс і перевізника Харона, який за невелику платню перевозить душі померлих на той бік.