Третій вимір піраміди Хеопса і Стоунхенджа

6. Третій вимір піраміди Хеопса і Стоунхенджа

Безліч припущень про призначення єгипетських пірамід, на наш погляд, можна розділити на домінуючі, як найбільш вірогідні, і на другорядні, допоміжні. Вважається, що вони призначалися для релігійних, ритуальних і похоронних обрядів або служили обсерваторіями. Не виключено, проте, що вони призначалися для вирішення зовсім інших завдань.

Аргументи на користь ритуального призначення єгипетських пірамід і Стоунхенджа вельми слабкі, оскільки аж надто трудомісткий і громіздкий ритуал. Не були наші предки такі дурні і фанатичні, як про них думають прихильники цієї версії. А думка Г. В. Носовського та А. Т. Фоменко, що піраміди, побудовані за сотні років до нової ери, зображали християнську Трійцю, ще менш імовірна.

Щоб висувати якісь гіпотези про минулі цивілізації, потрібно виходити з аксіоми: наші цивілізаційні попередники не були дурніші за нас. Ми їх перевершуємо, по-перше, рівнем знань, накопичених століттями, і, по-друге, технічно, тобто тим, що В. І. Вернадський називав ноосферою. Але не розумом, не тим, що дане нам генетично. Тут ми рівні.

Інше вихідне положення полягає в тому, що кожному рівню знань відповідає своя релігія, яка якщо не актуалізується, то відмирає, змінюється на нову. З історії добре відомі спроби поставити знання позаду релігії - їх освітили багаття інквізиції. Пізніше історія розставила все на місця: знання первинні, релігія вторинна. Але ще жерці тих часів, створюючи стійку релігію і завойовуючи розум, вирішували найбільш актуальні наукові завдання. На цьому базується дана гіпотеза.

Великі споруди будувалися під великі завдання, і там немає спочатку якогось надуманого, надприродного призначення. З ритуальною метою ними стали користуватися пізніше. Відомо, що великі ідеї, так само як і люди, завжди обростають плітками і легендами. То ж і тут: чим глибше в історію, тим більше надприродного і загадкового.

Головне призначення єгипетських пірамід, так само як і Стоунхенджа, однакове - це перші в світі великі вимірювальні прилади для визначення циклів руху Сонця на небі, що більші за річні. Інші астрономічні вимірювання для цих споруд були функцією супутньою.

І єгиптяни і британці знали тільки про два сонячні цикли - добовий і річний. Якщо є два цикли, то, швидше за все, є і третій! Який він? Відповівши на це питання, можна точніше коректувати всі календарі і взагалі знати, що чекає людство через сторіччя і тисячоліття. Було ясно, що роки і десятиліття систематичних спостережень за Сонцем не дадуть відповіді на це питання. Потрібні триваліші спостереження.

Величезні прилади ми будуємо і сьогодні. Це гігантські радіотелескопи і синхрофазотрони, що дозволяють накопичувати нові масиви знань. Кожній епосі властиві свої наукові завдання і свої інструменти їх рішення.

У той час і в Єгипті, і в Британії обожнювалися неживі об'єкти природи. Від Сонця залежить все живе на Землі, тому статус найголовнішого божества в ту язичницьку епоху йому був забезпечений. Пізнати секрети "бога" - значить, наблизитися до нього, зрівнятися з ним у чомусь. Такі, швидше за все, були установки жерців, що виконували у той час функції мудреців, політиків, вчених і релігійних діячів. Жерці були людьми найбільш освіченими, допитливими і творчими. На них лежала відповідальність за прогноз майбутнього і зміцнення своєї релігії. Тому їх більше хвилювали цикли Сонця, враховуючи його вплив, ніж положення зірок.

Рівень знань про цикли руху Сонця на небі на той період і в Єгипті, і в Британії був приблизно однаковий. До речі, він не дуже сильно відрізняється від сучасного, оскільки про інші сонячні цикли мало хто з неспеціалістів знає. І тоді, й сьогодні було відомо, що у Сонця, по суті, два цикли руху на небі - добовий і річний, обумовлені обертанням Землі і її обертанням навколо Сонця. Місяці, мабуть, з'явилися від місячних циклів і від потреби ділити на частини рік, а тижні - від потреби дробити місяці. Дванадцятирічні цикли східного календаря, швидше за все, пов'язані з циклами в рослинному і тваринному світі, які сьогодні співвідносять з активністю Сонця.

Ми знаємо, що період обертання Сонця навколо центру Галактики складає 200 млн. років. Але як впливає на нас цей цикл, можна тільки припускати: до його завершення не доживуть навіть наші нащадки. Тому ця тема для нас не така актуальна.

Але для єгиптянина і британця початку другого тисячоліття до нашої ери, очевидно, існувала загадка: на скільки зміщується Сонце від точок сходу і заходу протягом ста, п'ятисот і тисячі років? По величині зсуву можна спробувати визначити так званий третій цикл, а якщо пощастить, то і четвертий. Але було відомо, що точки сходу і заходу не зміщуються з роками. Тому, щоб спростити рішення цієї украй важливої і складної задачі, потрібно регулярно вимірювати довжину і положення тіні від якогось репера, тобто від нерухомого і стійкого предмету. Такими реперними крапками і лініями на піраміді є її вершина і грані, а в Стоунхенджі - його стовпи.

Щоб вирішити це завдання, необхідно для чистоти вимірювання і доказових експериментів зробити наступне:

-  вибрати відкрите місце, де не заважають проведенню багаторічних і багатовікових досліджень ні гори, ні землетруси, ні рослинність;

-  побудувати далеко від житла, щоб не втрутилися випадкові конкуренти - догадливі і допитливі сусіди.

При цьому вимірювальний прилад повинен бути дуже важким, щоб ні стихія, ні правителі майбутніх століть, ні завойовники не змогли його зруйнувати, оскільки термін закінчення експерименту невідомий.

Крім того, потрібна висока точність вимірювання відхилень Сонця від крапок, зафіксованих раніше, тому споруда повинна бути великою, мати строгу геометрію, рівні грані, що дають чітку границю тіні.

Здійснення всього цього вимагає величезних витрат матеріальних, фінансових і людських ресурсів, які міг дозволити собі тільки правитель. Тому знадобилася легенда, здатна порушити його пихатість і спонукати на величезні витрати і титанічну працю підданих. І таку легенду створили, пов'язавши з найдорожчим і безцінним, що є у будь-якого смертного, - з довгим і щасливим життям, а то і безсмертям.

Згідно з цією легендою, відразу після розгадки таємниці Бога-Сонця фараон повинен воскреснути, а піраміда розверзтися. Але і в новому світі фараон повинен бути як мінімум фараоном, а як максимум богом. Тому його "упаковували" в саркофаг зі всіма атрибутами влади, а заклинання на стінах слугували захистом від непроханих гостей. Швидше за все, існували чотири "істини", або легенди: одна - для жерців, інша - для фараона, "інвестора" експерименту, третя - для будівельників, четверта - для народу. На жаль, до нас не дійшли документальні підтвердження цих легенд, хоча, швидше за все, вони були і письмові, та усні.

Зацікавлені в побудові цих величезних споруд були всі. Розгадати нову і "найголовнішу" таємницю Сонця для правителя означало наблизитися до божества, отримати безсмертя; жерцям гарантувало завжди залишатися при владі і передавати свій титул спадкоємцям. Будівельники прославляли в століттях себе, своє ім'я, своє царство і свій рід, а народ сподівався стати вибраним і наймогутнішим, потрапити під вічне заступництво бога. При цьому кожен залишався при своїх інтересах, ідея підштовхувала всіх.

Тут ми маємо справу з геніальною постановкою вельми важливого і перспективного завдання і геніального його вирішення, якщо враховувати рівень знань про Сонячну систему і Всесвіт того часу. І число пірамід не грає ролі: кожен фараон хотів стати якщо не першим, то вже далеко не останнім. Але переможцем, мабуть, став Хеопс.

Влаштовувачі цього експерименту були впевнені, що відкриють нову еру для свого та інших народів, дізнаються таке, чого не знали предки. І в момент відкриття таємниці Сонця з гробниць відродяться всі, хто не пошкодував для цього втаємниченого знання ні сил, ні засобів, хто поклав життя для майбутнього процвітання свого народу і своєї релігії.

Але оскільки будівельники пірамід і Стоунхенджа нічого не знали про справжню будову Всесвіту і Сонячної системи, дослід не вдався. І через сторіччя у нащадків наступили втома і розчарування. Так померла грандіозна ідея, заради якої було покладено величезні жертви.

Стоунхендж зі своєю геометрією ще краще вписується в цю гіпотезу. Маючи 90 метрів в діаметрі, складаючись з 125 кам'яних глиб вагою до 25 тонн, які здобували і перевозили за 280 кілометрів, він істотно відрізняється від пірамід. І в цьому є північна специфіка.

Піраміди і Стоунхендж знаходяться на різній широті. Чим північніше, тим нижче Сонце. Припускаючи, з позиції стародавніх будівельників, що схід і захід можуть за сторіччя зміститися в будь-яку сторону, розумно було будувати "вимірника Сонця" у вигляді кільця з величезних і дуже важких каменів. На їх обробку не вистачило сили, але для досягнення високої точності вимірювань в цьому не було необхідності.

Сьогодні відомо, що піраміди, подібні до єгипетських, археологи знаходять в різних частинах світу в близьких до екватора районах. А в північних регіонах виявлені споруди, подібні до Стоунхенджу. Тільки на території Росії їх знайдено більше десятка, пізні споруди з каменя, а стародавні - з дубових колод. Все це свідчить, що мудреці різних євро-азійсько-африканських регіонів і країн Північної півкулі якось спілкувалися між собою. Як повідомляє Інтернет (видання "Правда.Ру"): "Два роки тому російський археолог Ілля Ахмедов зробив сенсаційне відкриття. Поблизу городища Старої Рязані, в містечку Спаська Лука, було знайдено стародавню споруду, схожу за будовою з англійським Стоунхенджом. Її вік оцінений у 4 тисячі років. Проте, на відміну від свого британського побратима, рязанський "стоунхендж" виявився меншим за розмірами, до того ж не кам'яним, а дерев'яним. Але, за словами Ахмедова, й англійська обсерваторія спочатку також була з дерева…

…Протягом подальших двох років подібні відкриття відбувалися майже на всій території Євразії. Урал, Байкал, Чувашія, Башкирія, Карелія, Якутія, Адигея, Вірменія, Казахстан, Таджикистан, Німеччина, Австрія, Словаччина - далеко не повна географія стародавніх обсерваторій. Причому робили відкриття не дослідники-дилетанти, а вчені мужі. Природно, кожен вчений вважав своїм боргом підкреслити, що відкрита ним обсерваторія як мінімум на тисячу років старша за знамениті "висячі камені" в Англії. Але що нового містилося в сенсаційних заявах? А те, що в даній місцевості знаходиться незвичайна споруда, схожа на капище і з функціями по-горизонтної обсерваторії. Як правило, всі вони збудовані за одним принципом: чітка орієнтація по сторонам світу, причому в день літнього і зимового рівнодення Сонце попадає в задану точку святилища, спорудженого або з каменів-мегалитів, або зі стовбурів дерев".

Як говорять фахівці зі світових релігій, Сонцю вклонялися переважно в холодних регіонах, а Місяцю - в теплих. Але є виключення: Стародавній Єгипет і країни Західної Азії. Тут Сонце стало основою державної релігії. В Єгипті культ був пов'язаний з богом Сонця Ра (Атум-Ра, Амон-Ра, Хнем-Ра), сонячним соколом Хором, скарабеєм Хепрі. А фараон Аменхотеп (Ехнатон) близько 1350 року до нашої ери ввів віру в одного бога. Все це свідчить на користь "сонячної гіпотези" пірамід. Тому ми схиляємося до висновку, що головне призначення цих споруд полягає в перспективному науковому дослідженні з надією на фантастичний прорив в знаннях, які дозволять збільшити владу і славу відроджених царів. Численні гіпотези, висловлені істориками, наприклад, наведені Захі Хавассом та іншими відомими фахівцями в книзі "Скарби пірамід", а також викладені в книзі Дж. Хопкінса і Дж. Уайта "Розгадки таємниці Стоунхенджа", цього висновку не спростовують. Таким чином, це була перша науково-технічна революція в дослідженні фізики руху Сонця, велика епоха великих надій на початок нової, освіченішої ери. Щоб краще зрозуміти наших великих і безіменних пращурів, що не пошкодували сил, засобів і життя заради нових знань, необхідно відтворити або відновити ці споруди, їх первинні розміри і наочно показати, як велися вимірювання всіх сонячних циклів. Це буде цікаво, повчально і вельми вигідно для туристичного бізнесу. Минулі тисячоліття повинні засяяти для нас новим блиском заради нових знань про культурну спадщину минулого.

Висновки

Отже, культура Стародавнього Єгипту, що бере свій виток з III тис. до н.е. (офіційна версія), є однією з найстаріших і унікальних культур Сходу.

У стародавніх єгиптян, ймовірно, вперше в історії культури ми знаходимо високий розвиток почуття краси. Єгиптяни прагнули надати краси усім предметам. Проте вони не виготовляли чудові речі виключно заради їхньої краси. Всі предмети служили якійсь практичній потребі.

Стародавній Єгипет став, вірогідно, батьківщиною світової релігії та естетики. Обожнена сонячна куля постійно вважалась стародавніми єгиптянами вищим благом та вищою силою. Сонце і життєва сила, світло й краса з прадавніх часів ототожнювалися в єгипетській культурі, були життєдайними печатками земного життя.

Основними підвалинами єгипетської культури є віра у вічне життя, особисте безсмертя. Стародавні єгиптяни дуже цінували щастя, а також насолоди й утіхи, вважаючи їх найвищою земною метою. Життя і його цінності настільки поважалися, що переходили в "загробний світ", у якому люди, за власною уявою, мали вести таке ж життя, як і на землі.

Проте єгипетська культура розвивалася дуже повільно, являючи типовий зразок застійної давньосхідної культури.

Список літератури

1.  Все о чудесах света. Атлас-справочник. / С. Ю. Афонькин. — Сн.-Петербург : "Кристалл", 2007. — С. 6. — 208 с.

2.  Брайан Хотон Великие тайны и загадки истории. — Харків : "Книжковий клуб", 2008. — С. 145—152.

3.  http://uk.wikipedia.org/wiki/Піраміда_Хеопса

4.  Історія світової культури. – К., 1993

5.  www.epochtimes.com.ua