Навигация
Функції, принципи та методи соціально-культурної діяльності
62005
знаков
0
таблиц
0
изображений
2. Функції, принципи та методи соціально-культурної діяльності
2.1 Функції та принципи соціально-культурної діяльності
Діяльність фахівця соціально-культурної діяльності спрямована на соціально-педагогічне, психолого-педагогічне, інформаційне, організаційно-методичне сприяння розвитку особистості в процесі виробництва, інтерпретації, збереження і поширення культурних цінностей.
Спеціаліст забезпечує повноцінну реалізацію функцій соціально-культурної діяльності, найважливішими з яких є:
• культуроохоронна функція - вивчення, збереження, відновлення і використання культурної спадщини в процесі підвищення духовних потреб та інтересів різних груп населення;
• культуротворча функція - створення та збагачення культурних цінностей, творчого розвитку дітей, підлітків і дорослих; діяльна участь в організації вільного часу населення;
• соціоорганізаційна функція - створення сприятливого культурного середовища, стимулювання інноваційних рухів в соціокультурній сфері; розробка та реалізація федеральних, регіональних, муніципальних та інших цільових соціально-культурних програм та технологій; організація діяльності центрів, що сприяють культурному розвитку населення; сприяння розширенню та поглибленню роботи структур додаткового освіти, розвитку народної творчості; керівництво установами, організаціями та об'єднаннями соціально-культурної сфери;
• соціопедагогічна функція - проведення масової інформаційно-освітньої і виховної роботи за місцем проживання; популяризація здорового способу життя; залучення людей до процесу безперервної освіти, соціально-культурної творчості і рекреативної-розважального дозвілля; соціально-культурна підтримка людей з особливостями фізичного розвитку, участь у діяльності з соціальної та соціокультурної реабілітації та адаптації осіб з поведінкою, що відхиляється; допомога в сімейному вихованні дітей.
Об'єктами соціально-культурної діяльності є: урядові та неурядові організації, установи, асоціації, об'єднання, фонди культури, освіти, соціальної роботи. Соціально-культурна діяльність поширюється на всі соціально-демографічні, національно-етнічні та інші групи населення.
Спеціаліст соціально-культурної діяльності відповідно до загальної та спеціальної підготовки повинен вміти здійснювати наступні види професійної діяльності:
- Науково-дослідна;
- Навчально-педагогічна;
- Виробничо-практична;
- Науково-методична;
- Експертно-консультаційна. [2;34]
З огляду на той факт, що соціальна робота є універсальним видом діяльності, вона має міждисциплінарний характер, її методологічними принципами виступають інтегровані принципи інших наук. Їх можна розділити на кілька груп: [3;27]
1. Філософські принципи, що лежать в основі всіх наук про суспільство, людину і механізмах їх взаємодії: принципи детермінізму, відображення, розвитку.
2. Загальні принципи соціальних (громадських) наук: принципи історизму соціальної обумовленості, соціальної значимості, гносеологічного підходу, єдності свідомості і діяльності.
3. Соціально-політичні принципи виражають вимоги, обумовлені залежністю змісту та спрямованості соціальної роботи від соціальної політики держави.
4. Організаційні принципи - соціально-технологічна компетентність кадрів, принципи контролю та перевірки виконання, функціональної визначеності, єдності прав і обов'язків, повноважень і відповідальності.
5. Психолого-педагогічні принципи
6. Специфічні принципи соціальної роботи, що визначають основні правила діяльності у сфері надання соціальних послуг населенню: принципи гуманізму, справедливості, альтруїзму, комунікативності, варіативності соціальної допомоги, гармонізації суспільних групових і особистісних інтересів та ін.
Серед специфічних принципів виділяють наступні.
Принцип універсальності вимагає виключити дискримінацію за будь-якими ознаками ідеологічного, політичного, релігійного, національного, расового, вікового характеру. Сприяння здійснюється кожному клієнту.
Принцип охорони соціальних прав свідчить, що надання допомоги клієнтові не може бути обумовлено вимогою до нього відмовитися від своїх соціальних прав або від частини їх.
Принцип соціальної реагування на увазі усвідомлення необхідності вжити заходів за виявленими соціальних проблем, діяти відповідно до конкретних обставинами соціальної ситуації індивідуального клієнта, а не обмежуватися лише стандартним набором заході, орієнтованих на «середнього» споживача соціально-культурних послуг.
Принцип профілактичної спрямованості припускає робити зусилля по попередженню виникнення соціальних проблем і життєвих труднощів клієнтів.
Принцип клієнтопроцентрізма означає визнання пріоритету прав клієнта в усіх випадках, крім тих, де це суперечить правам та інтересам інших людей. Заснований на праві людини робити власний вибір способу життя і конкретних дій, навіть якщо його поведінка не відповідає загальноприйнятим моральним нормам.
Принцип опори на власні сили підкреслює суб'єктну роль клієнта, його активну позицію у вирішенні своїх проблем. Навряд чи хто-небудь може замість самої людини дозволити його життєві труднощі, усунути конфліктну ситуацію, налагодити відносини з близькими людьми.
Принцип максимізації соціально-культурних ресурсів виходить з того, що кожна соціальна система з неминучістю виділяє мінімум коштів на надання соціальної та культурної допомоги своєму населенню.
Принцип конфіденційності пов'язаний з тим, що в процесі діяльності соціальному працівнику стає доступною інформація про клієнта, яка, будучи розголошення, може принести шкоду йому або його близьким, дискредитувати і зганьбити їх. Така інформація може використовуватися тільки в професійних цілях. Вона не повинна розголошуватися.
Принцип толерантності обумовлений тим, що соціальна робота ведеться з самими різними категоріями клієнтів, у тому числі з особистостями, які можуть не вселяти симпатії фахівцеві. Соціальні працівники не вільні від ілюзії вважати свою точку зору, свій стереотип поведінки, свої уявлення про хороше і погане єдино вірними і нормативними.
Принципи соціально-культурної роботи дозволяють забезпечити ефективність соціального захисту та соціальної допомоги. Знання про навколишню соціальну дійсність - це найважливіше знаряддя практичного впливу на неї. Істотними компонентами системи елементів наукової теорії є ті, що випливають з закономірностей та принципів наслідків, закарбованих в методах. Вони дають ключ до вирішення проблемних ситуацій і практичних завдань.
Похожие работы
... мотиваційних сил, але і створює свої, організаційно-ментальні форми, що якісно відрізняються від суми узагальнених індивідуальних проявів. Це породжує одну з найбільш складних проблем соціальної психології організацій – переходу або трансформації мотиваційних комплексів особистості в організаційні (колективні) форми як параметри організаційного клімату та формування особистіших «мотиваційних пол ...
... ів є актуальною, оскільки на її основі реально можна розробити формувальні, розвивальні та оздоровчі структурні компоненти технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. На основі інформації, яка отримана в результаті діагностики, реалізується методика розробки ефективних критеріїв оцінки інноваційних ...
... та підприємництва” Перед управлінням стоять об’ємні та досить різноманітні завдання, зокрема це: розробка та реалізація цільових інвестиційних програм з питань соціально-економічного розвитку міста та розвитку підприємництва; аналіз та сприяння розвитку підприємництва і зовнішньоекономічним зв’язкам підприємств, установ та організацій; координація роботи, пов’язаної з розвитком підприємництва ...
... » [11, с.773]. Отже, завершуючи огляд наукових джерел, видається можливим стверджувати, що, незважаючи на розробку у зазначених працях окремих ас-пектів формування й розвитку соціальної держави, ці проблеми залишаються недостатньо опрацьованими у рамках загальнотеоретичного державознавства і правознавства. А відтак — потребують подальших досліджень. 1.2 Методологічні аспекти дослідження сутності ...
0 комментариев