1.2 Види та моделі словотвору німецької мови
Поповнення лексики - історично неминучий процес, необхідний для того, щоб на кожному етапі свого розвитку мова відповідала потребам суспільства в спадкуванні, у закріпленні результатів знання дійсності, розвитку i збагачення культури народу, у тому числі внаслідок економічних, політичних, культурних та мовних контактів з іншими народами.
Лексика - єдина область мовних явищ, де сам зміст культури (даного колективу в дану епоху) відображається більш чи менш посередньо. Ось тому тут скоріше всього (навіть у межах мови одного i того покоління) може виявитись результат соціально-економічної мутацїї.
Кожна мова має свою унікальну будову, має свої особливості, недоліки та переваги. Так і німецька мова відрізняється серед усіх мов своєю своєрідністю. Так, наприклад, ні в якій мові ми не зустрінемо таку кількість композитів, тобто складних слів.Ці слова утворюються надзвичайно швидко та, іноді, мимовільно. Такі слова як Gebrauchtwagenausstellung, Oberflächenformation, Hagelschädenoptik, є важкими для говоріння, але в тей же час, вони надзвичайно чітко роблять німецьку мову "економною". Тому цей спосіб словотвору, який називається словоскладання, є одним із найпопулярніших способів словотвору німецької мови.
Так як і кожна мова, німецька мова відрізняється від всіх інших мов тільки для неї властивою системою словотвору. У системі словотвору розрізняють засоби словотвору та види словотвору.
Під засобами словотвору ми розуміємо мовні засоби, з допомогою яких будуть утворюватися нові слова. Сюди належать:
1. словотвірні морфеми або дериваційні афікси ( Arbeit-er, be-leben, Ge-lauf-e, un-aus-weich-lich );
2. сполучувальні елементи ( Auflehrungsarbeit, Sonnenschein );
3. зміна звуків, аблаут ( binden, Bund );
4. умлаут ( Land – Gelände, fallen – Fällen );
5. переломлення ( Berg – Gebirge ).
Застосування засобів словотвору одночасно з утворенням нових слів слугують видам словотвору: сполучення двох коренів слів із або без сполучувального елемента – звідси ми отримуємо сполучення двох нових слів – додавання до основи слова словотвірних афіксів продукує створення нових лексем ( напр. Arbeitnehmer, Ursprache ).
Вид словотвору – зразок, або тип структури, за яким будується нове слово, або за яким можна його створити.
Утворення нових слів досягається визначеними словотворчими моделями.
Словотворча модель – під нею розуміють узагальнене схематичне зображення мовленнєвої структури.
М. Д. Степанова розділила всі моделі на 8 основних моделей. Це:
1. модель кореневих слів - кореневі слова не розкладаються на морфеми і невмотивовані. Німецькі кореневі слова, як правило, мають один - два склади (Tisch, klug, Abend), але є і трискладові (Ameise); запозичені кореневі слова можуть включати більше двох складів. На периферії кореневих слів знаходяться звуконаслідувальні слова (paff, piep, miau) і абревіатури.
2. модель безафіксного (імпліцитного) словотвору - взаємоперехід частин мови, функціонування однієї і тієї ж основи в умовах різної дистрибуції (grünen vi, grün a, Grün n). Словотворчий афікс відсутній, як словотворчий засіб розглядається наявність внутрішньої флексії (binden - Band, krank-kränken).
3. префіксальна модель - зв'язкова словотворча морфема передує продуктивній основі (entlaufen, missgelaunt, Unruhe). Префікс надає слову певної категоріальної ознаки (наприклад, префікс be-надає дієсловам besetzen, besticken значення транзитивності).
4. суфіксальна модель - зв'язна словотворча морфема перебуває після продуктивної основи (Schönheit, nächtlich). Суфікс підводить відповідну лексичну одиницю під більш широку семантичну категорію (наприклад, суфікс іменників жіночого роду-ung має значення дії процесу, окремих дій, актів (Abdankung, Beaufsichtigung); явищ (Lösung); технічних пристроїв (Abdichtung); неживих предметів, іноді збірності (Besegelung, Kleidung)).
5. модель префіксально-суфіксального словотвору - лексичні одиниці, продуктивні основи яких одночасно поєднуються як з префіксом, так і з суфіксом (Gefrage, befragt).
6. модель основ з напівпрефіксами – багато напівпрефіксів семантично відповідають прийменникам (ab-, an-, mit-, vor-, zu-). Більшість напівпрефіксів є відокремлюваними, але є й виключення (über-, um-); напівпрефікси здатні групуватися в семантичні категорії (посилення - hoch-, allzu-, blitz-; негативність - teufels-, sau-).
7. модель основ з напівсуфіксами - відрізняються від суфіксів обмеженістю висловлюваних ними семантичних категорій (наявність, велика кількість --voll,-reich; напрямок --weg,-seits; здатність, цінність - fertig,-fähig).
8. словоскладання - буває означальним і неозначальним. Під першим розуміється поєднання двох компонентів (Freiheitsliebe, Braunkohle), другий тип включає "імперативні імена" (Vergißmeinnicht), сурядні складання (Freundfeind) і деякі інші види з'єднань.
Найважливіші види словотвору
1. словоскладання ( Zusammensetzung )
2. деривація ( Derivation )
3. зрощення ( Zusammenbildung )
4. конверсія ( Konversion )
5. словоскорочення або абревіація ( Wortkürzung, Abreviation )
Словоскладання
Словоскладання – це такий вид словотвору, де слово завдяки з'єднанню двох коренів або основ утворює нове слово, із сполучувальним елементом або без нього, напр. Muttersprache, Tageslicht, Landesregierung.
Словоскладання в німецькій мові поділяється за різними критеріями:
1. за походженням та структурою – Deutschlehrer – ( структурно-генетична класифікація) ;
2. за семантичними і синтаксичними відносинами між компонентами композитів – die Langweile, der Taugennichts – ( семантично-синтаксична класифікація );
3. за належністю складеного слова до відповідної частини мови – kinderlieb, abhehmen, spazierengehen – ( морфологічна класифікація ).
Деривація
Деривація представляє собою такий вид словотвору, де до кореневої морфеми чи до основи слова приєднується словотворчий афікс. Поділяються на суфіксацію ( Freund+schaft = Freundschaft ) та префіксацію ( Ur+Mensch = Urmensch ).
В. Фляйшер розрізняє 2 види деривації – експліцитну та імпліцитну.
Експліцитна деривація – морфемна конструкція з якої із невідокремлюваних складових тільки перший корінь може існувати вільно. Перший конституент позначається також як базис деривації: sand+ig = sandig; Les+er = Leser; Schön+heit = Schönheit.
Імпліцитна деривація – тип словотвору, при якому нове слово утворюється завдяки зміні належності до певної частини мови. Це полягає у переході в іншу частину мови, напр. ( binden – Band, Bund; greifen – Griff; treiben – Trieb ).
Зрощення
Зрощення – це такий вид словотвору, при якому одночасно відбувається словоскладання та деривація. Таким способом утворюються іменники та прикметники, напр. ( früh+aufstehen = das Frühaufsteher; breite+Schulter = breitschultrig ).
Конверсія
Найпростіша форма словотвору це перехід слова в іншу частину мови. При цьому новоутворене слово отримує якості нової частини мови. Конверсія в німецькій мові продуктивна, теоретично перехід може відбуватися у кожну частину мови, але найбільш частими переходами є:
1. субстантивація ( lernen – das Lernen, grün – das Grün )
2. ад'єктивізація ( Schade, Laut )
3. вербалізація ( das Land – landen, der Film – filmen ).
Абревіація
Абревіація це дуже популярний та продуктивний вид словотвору. Скорочені слова полегшують роботу, особливо у сфері техніки та науки. Розрізняють такі типи абревіації:
1. скорочення – найстаріший вид абревіації, що представляє собою позначки для швидкого письма – chr., km., usw., bzw., Dr.;
2. короткі ( скорочені ) слова – за кількістю сегментів поділяють короткі слова на три великі групи:
- моносегментальні ( при цьому тільки перша частина повнозначного слова перетворюється в одне ціле слово ( Info, Labor, Foto, Zoo );
- частково скорочені слова – таким способом скорочується лише перша частина слова, друга залишається незмінною ( U-Bahn, O-Bus, S-Bahn );
- полісегментальні скорочені слова – вони представляють групу скорочень, які поділяються на літерні та складові скорочення. Літерні скорочення це скорочення із перших букв повнозначних слів ( die BRD, die UNO, die NATO), складові ж скорочення – це перші декілька букв повнозначних слів ( die Kripo, die Stasi, das Moped ).
... і латинізми вживаються як єдино можливі варіанти найменувань відповідних предметів, явищ (у сучасній мові вони синонімів не мають) і можуть розглядатися як терміни наукові [10, 168]. У сучасній польській мові деякі латинізми-історизми одержують нові, часто переносні значення, здобуваючи при цьому різне емоційно-експресивне забарвлення, наприклад: „Ozenii sie, z jakas kolubryna” (SJPSz). “Pani ...
... іцистики стає лаконічною, чіткою і насиченою. Це відповідає стремлінню сучасного суспільства збільшити інформативність тексту, а також зекономити площу друкарської продукції й час усних повідомлень. РОЗДІЛ ІІІ ВІДОНІМНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ ТА ЙОГО ПРОДУКТИВНІСТЬ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ МОВЛЕННІ 3.1 Відонімні утворення: структурно-семантичний аспект у мові сучасної публіцистики В цій частині роботи ми ...
... новотвором розуміємо нове слово, утворене за певною словотвірною моделлю з власне-українських або запозичених морфем у межах української мови. Розділ ІІ. Семантико-стилістична характеристика новотворів Хмельницької області Основною функцією слова є його роль як такого, “що позначає” (референтна функція). Слово дійсно позначає предмет, дію, якість чи відношення. У психології таку функцію ...
... » [5, c.хiii]. При чому він додає свої зауваження щодо історичного поступу поглядів на роль ідіоматичних одиниць у художньому тексті – від заперечення їхнього позитивного впливу і навіть можливості використання у поетичному або прозаїчному художньому тексті до визнання їхнього права на існування та їхніх стилістичних функцій у художньому тексті: “This was not always recognized. Pearsall Smith in ...
0 комментариев