Навигация
Дослідження словотвору в німецькій публіцистиці на сучасному етапі
44554
знака
0
таблиц
0
изображений
2. Дослідження словотвору в німецькій публіцистиці на сучасному етапі
2.1 Публіцистичні жанри та їхні мовні особливості
Публіцистичний стиль – це функціональний різновид мови, який обслуговує широку сферу суспільних відносин: суспільно-політичних, культурних, спортивних та інших. Найбільш виразно публіцистичний стиль представлений у газетах та суспільно-політичних журналах, тому його також називають газетно- чи журнально-публіцистичним ( крім того, він представлений на радіо та телебаченні, у документальному кіно).
Публіцистичний стиль має дві основні функції – інформативну та функцію впливу та служить для вираження різнобічної та всеохоплюючої інформації. У газеті відображається внутрішнє життя країни та їїжиття за кордоном, у поле зору потрапляють будь-які факти, але за умови, що вони мають суспільний інтерес. Інформативна функція невід'ємна від функції впливу. Вже відбір та розміщення інформаційного матеріалу з точки зору його соціальної значущості (найбільш важливі події висвітлюються на першій полосі газети), здійснюють певний вплив на суспільну свідомість читача. Функція впливу публіцистичного стилю пов'язана з ідеологічною направленістю публіцистики. Факти, які повідомляються, також і коментуються, а це значить, що вони отримують тлумачення та оцінку, в тому числі і суспільно-політичну.
Особливістю публіцистики, яка відрізняє її від інших стилів є те, що вона відображає життя прямо та безпосередньо.
Публіцистичний жанр – це не сукупність одиниць, а спосіб їх організації в тексті , який охоплює смислову , композиційну та мовні сторони тексту, це функціально-структурний тип втілення теми.
Жанрами в пресі називають форми організації матеріалу, відображення фактів, подій, висвітлення явищ. Жанри в пресі склалися протягом довгої практики та володіють, крім загальних ознак, деякими національно-традиційними особливостями. . Навряд чи є необхідність розділяти газетні і журнальні жанри, тому що вони багато в чому співпадають, якщо мати на увазі не наукові, а масові суспільно -політичні видання. У порівнянні з ними в газеті переважають жанри хронікального типу (Nachrichten, Berichte), власне газетні жанри у вузькому сенсі (journalistische Texte im engeren Sinn) і так звані напівхудожні жанри - великі за обсягом статті, огляди і т.п.
Жанрами в пресі прийнято називати форми організації матеріалу,відображення фактів, подій, явищ освітлення . Жанри пересікалися протягом довгої практики і мають, крім загальних рис, деякі національно-традиційні особливості. Будь-який газетний або журнальний твір (стаття, репортаж,кореспонденція і т.д.) являє собою завершений за змістом і формою цілісний текст.
У німецькомовній пресі фахівці виділяють не менше десяти жанрів: передовиця, хроніка, кореспонденція, стаття,коментар, репортаж, фейлетон, інтерв'ю, рецензія, глосс.
Кожен із зазначених мовних жанрів - це унікальна смислова (комунікативна) модель тексту, це і прагматична модель диференціації функції переконання, а також конструктивна модель тексту, що визначає загальну синтаксичну схему його оформлення.
Відзначається, що газета об'єднує статті, що розрізняються як за жанровими, так і за стильовими ознаками. Однак загальна система екстралінгвістичних факторів, що визначають специфіку мови ЗМІ, а також лінгвістичні дослідження, дозволяє говорити про існування єдиного функціонального стилю газети.
Під функціональним стилем розуміється функціональна система, система внутрішніх, прихованих відносин і зв'язків явищ, в якій виявляються функції призначення та впливу словесного твору. У цій системі зазначені функції мовного твору не реалізуються.
Дослідження мовних засобів газети свідчить про чіткі розмежування інформаційних і передових статей.
Перші за характером використання мовних засобів наближаються до науково-ділового стилю, володіючи рисами фактологічності, документальності в передачі інформації. Інформаційний матеріал складають статті, в яких присутність авторського "я" зведено до мінімуму, тобто нерідко навіть не вказується прізвище творця. Грунтуючись на класифікацію Е. В. Розен, сюди можна віднести такі газетні жанри, як кореспонденція, репортаж,інтерв'ю, рецензія, стаття, хроніка. Такі типи текстів визначаються завданнями гранично стислої, об'єктивної, достовірної, точної і відповідної до офіційного етикету передачі фактологічної, перш за все, подієвої інформації. Офіційно-інформаційна мова відрізняється відсутністю емоційності, суб'єктивності, образності
Другі мають відкрито оцінний, яскраво публіцистичний характер і спрямовані на агітаційний вплив, за певними параметрами зближуючись з художньою прозою. У таких типах жанрів, сюди ми відносимо передовицю, коментар, фейлетон, глоси. Фактори суб'єктивної оцінки мають вирішальний вплив на використання мовних засобів, що реалізують комунікативні завдання переконання, директивності, критичного осмислення подій, що відбуваються, тобто в мові заломлюється суб'єктивне прагнення колективу авторів впливати на політичні, світоглядні позиції "широкого" читача. Мовні засоби набувають тут яскраво виражений експресивний характер, що особливо позначається на синтаксисі, який спрямований на формування мови розчленованої, з різко і ясно позначеними акцентами.
Функціональна спрямованість служить тут сприятливим фактором для розкриття мовно-стилістичних ресурсів створення експресивності: використання контрастного поєднання елементів книжкової і розмовної мови, метафор та ін. засобів створення образності мови, а також великої різноманітності прийомів експресивного синтаксису: інверсії, антитези,паралелізму, повторів, еліпсів та ін. В інформаційних статтях елементи суб'єктивної оцінки не роблять вирішального впливу на використання мовних засобів. Одиниці мови приймаються тут зазвичай у своєму прямому значенні читача, тобто мають лише один рівень розуміння - семантичний, у той час як у передових статтях до цього змістового рівня розуміння додається рівень додаткових значень.
На перший план при виборі мовних засобів у газетній інформації виступають фактори знаходження оптимального способу передачі інформації, стимулювання до неї інтересу читача. Як і в інших газетних жанрах, в інформаційних матеріалах виникає необхідність вигідним чином представити повідомлення в найкоротший термін і по можливості в стислому вигляді. Таким чином, у газеті існують дві якісно різних функціональних єдності: тексти передових статей, орієнтовані на соціальний вплив і тексти інформаційних повідомлень, спрямовані на передачу інтелектуальної однозначної інформації. Ця особливість свідчить не стільки про різностильних мови газети, скільки про його екстралінгвістично "запрограмоване" підгрунтя функціональності,спрямованої, в кінцевому рахунку, на досягнення функціонального єдиного ефекту впливу. Своєрідним джерелом створення експресії служить протиставлення експресивно маркованої мови передових статей на тлі нейтральної інтелектуальної мови інформаційних повідомлень.
Похожие работы
... і латинізми вживаються як єдино можливі варіанти найменувань відповідних предметів, явищ (у сучасній мові вони синонімів не мають) і можуть розглядатися як терміни наукові [10, 168]. У сучасній польській мові деякі латинізми-історизми одержують нові, часто переносні значення, здобуваючи при цьому різне емоційно-експресивне забарвлення, наприклад: „Ozenii sie, z jakas kolubryna” (SJPSz). “Pani ...
... іцистики стає лаконічною, чіткою і насиченою. Це відповідає стремлінню сучасного суспільства збільшити інформативність тексту, а також зекономити площу друкарської продукції й час усних повідомлень. РОЗДІЛ ІІІ ВІДОНІМНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ ТА ЙОГО ПРОДУКТИВНІСТЬ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ МОВЛЕННІ 3.1 Відонімні утворення: структурно-семантичний аспект у мові сучасної публіцистики В цій частині роботи ми ...
... новотвором розуміємо нове слово, утворене за певною словотвірною моделлю з власне-українських або запозичених морфем у межах української мови. Розділ ІІ. Семантико-стилістична характеристика новотворів Хмельницької області Основною функцією слова є його роль як такого, “що позначає” (референтна функція). Слово дійсно позначає предмет, дію, якість чи відношення. У психології таку функцію ...
... » [5, c.хiii]. При чому він додає свої зауваження щодо історичного поступу поглядів на роль ідіоматичних одиниць у художньому тексті – від заперечення їхнього позитивного впливу і навіть можливості використання у поетичному або прозаїчному художньому тексті до визнання їхнього права на існування та їхніх стилістичних функцій у художньому тексті: “This was not always recognized. Pearsall Smith in ...
0 комментариев