Семантична класифікація номінативних одиниць поля "людські стосунки" у художньому тексті

2.1 Семантична класифікація номінативних одиниць поля "людські стосунки" у художньому тексті

Емоції пронизують життя людини, супроводжують будь-яку його діяльність, є найважливішою ланкою людського існування. Багатство світу емоцій відбивається перш за все у мові і мовленні. Лінгвістика вивчає не самі емоції, а емотивність.

"Емотивність - це відображення емоцій на мовному рівні, це властивість мови висловлювати системою своїх засобів емоційність як факт психіки". Відповідно до емотивної лексики належать одиниці, що містять у структурі свого значення емотивну сему. "Емотивна сема - це компонент лексичного значення слова, який означає, виражає або описує будь-яку емоцію". Крім, власне, лексичного рівня, емоції можуть бути виражені фонологічними засобами (за допомогою інтонації), словотворчими або синтаксичними засобами (особливий порядок слів у реченні, повтори).

Для послідовного структурування поля емотивності необхідно перш за все розмежувати, на думку В.І. Шаховського, три класи емотивної лексики: лексика, що виражає емоції, лексика, що означає емоції, лексика, що описує емоції.

Емоції можуть виявлятися у мові як емоційне супроводження, емоційне забарвлення, що виникає в результаті прориву у мову емоційного стану або емоційного ставлення мовця. Наприклад, "das Vieh" - служить для висловлювання неприязні; "das massige Weib" - насмішки;. "Lieber" - ніжності; "Na und" — здивування або нетерпіння.

До лексики, що безпосередньо називає емоції, належать слова, предметно-денотативне значення яких складають уявлення про емоції: "traurig" - сумний; "nervös" - нервовий; "lieben" - кохати.

Лексика, що описує емоції, описово передає емоційний стан людини: "strahlen" - засіяти від радості; "erstarren"- остовпіти від здивування; "erröten" — почервоніти від сорому.

Обсяг емотивної лексики у різних мовах зовсім не однаковий. Хоч самі емоції універсальні, їх відбиття у кожній мові самобутнє. Для того, щоб встановити межі поля " людські стосунки ", необхідно перш за все виробити інвентар початкових емотивних змістів.

Проблема класифікації емоцій, виділення початкових емотивних змістів дещо нагадує проблему позначення кольорів. Людські переживання досить різноманітні,їх легко можна порівняти з кольорами у природі. B.C. Дерябiн виділяє "нижчі почуття" та "вищі почуття". Перші пов'язані з елементарними психічними процесами, котрі обумовлені інстинктами, властивими як людині, так і тваринам: інстинкт самозбереження, інстинкт продовження роду. Тож, до початкових емоцій належать емоції задоволення - незадоволення, спокою - неспокою, радості - суму, бажання - огиди.

Як "складні кольори" виступають "вищі почуття", вторинні емоції. Це емоції, що породжуються соціальним середовищем. Людина - це продукт розвитку суспільства. Отже, початкові емоції, властиві людині від народження, обростають додатковими змістовими компонентами. Кожна людина чутлива до громадської думки про себе, а також тим або іншим чином визначає своє ставлення до світу, до себе, до інших людей. Звідси такі самозвеличуючі емоції, як гордість, пихатість, і такі самозневажливі емоції, як сором'язливість, образливість.

Емоції у мові подаються частіше за все не як окремі сутності, а як конкретні виявлення об'єктивної дійсності. У результаті цього сема емотивності, що вказує на конкретну тональність емоції, поєднується у словниковій дефініції з більш абстрактними категоріально-семантичними компонентами. Цими компонентами є категоріально-лексичні семи, які є універсальними семантичними категоріями: стан, дія, ставлення, вплив, якість, ознака, особа. У структурі лексичного значення слова денотативні емотивні семи залежать від категоріально-лексичних сем, тому що стоять нижче від них за рівнем абстракції.

Проаналізувавши поле "людські стосунки" в художньому творі "Касандра" Крісти Вольф, ми виділили шість семантичних класів.

Перший семантичний клас об'єднує предикативні вислови із категоріально-лексичною семою "бути", "перебувати", "відчувати деякий стан", що поєднується з конкретною емотивною семою. Наприклад: "beunruhigen" - турбуватися, тобто перебувати у стані неспокою; "bewundern" - дивуватися, тобто відчувати подив. До цього класу слів входять не тільки дієслова, а також прикметники ("gleichgültig" — байдужий), іменники ("Begeisterung " - натхнення, тобто стан душевного піднесення), або цілі предикативні висловлювання ("traurig sein" - сумувати, тобто відчувати смуток, "Abscheu empfinden" - відчувати огиду).

Другий клас - це семантичний клас становлення емоційного стану, який представлено категоріально-лексичною семою "починати бути у певному стані". Наприклад: "sich verlieben" - закохатися; "in Verzweiflung geraten" - впасти у відчай; "sich ärgern" - розлютуватися; "sich interessieren" - зацікавитися; "sich schämen" — засоромитися.

Третій клас - семантичний клас емоційного впливу, який представлено категоріально-лексичною семою "приведення суб'єкта у певний стан". Наприклад: "stören" - турбувати; "hindern" - стояти на дорозі, тобто спричиняти неспокій, тобто спричиняти незручність; "traurig" - сумний, тобто той, що викликає смуток; "unglückselig " - нещасний, тобто той, що завдає нещастя; "ruhelos" - неспокійний, тобто той, що викликає неспокій; "unzufrieden" - незадовільний, тобто той, що викликає незадоволення.

Четвертий клас - семантичний клас емоційного ставлення, представленo категоріально-лексичною семою " відчувати певне емоційне ставлення до когось або чогось ": "lieben" - кохати; "stolz sein" - пишатися; "bedauern" - жаліти; "eifersüchtig sein" - ревнувати; "neidisch sein" - заздріти; "achten" - поважати.

П'ятий клас емоційної характеризації, який об'єднує лексичні одиниці з категоріально-лексичними семами "особа", "ознака". Сематична модель лексичних одиниць цього класу може бути визначена як "той, що характеризується або відрiзняється якоюсь емоційною якістю". Наприклад:

"treu" - вірний, тобто той, хто відзначається вірністю; "grausam" - жорстокий, той, хто не має серця; "ergeben" - покірливий, той, хто не має волі.

Шостий клас (категоріально-лексична сема "властивість") - це клас слів, де емоції представлено як абстрактні сутності: "Nervösität" - нервозність, тобто властивість за значенням прикметника "nervös"; "Neugier" - допитливість, тобто властивість за значенням прикметника "neugierig".

Отже, кожне почуття має потенційні можливості позначення у різних семантичних класах. Наприклад, почуття любові може бути зображено як: стан - "Leidenschaft" - пристрасть; "Gegenliebe" - взаємність; становлення стану — "sich verlieben" - закохатися; вплив - "bezaubern" - приворожити; ставлення — "schwärmen" - обожнювати; емоційна характерізація - "Liebhaber" - коханець; емоційна властивість - "Anhänglichkeit" - прихільність.

Усі перелічені вище семантичні класи вміщують лексику, яка називає (позначає) емоції. Лексика, що описує емоції, представлена у семантичних класах зовнішнього вираження емоційного стану. Безпосередньо до ядра поля прилягає група слів, що мають таку структуру значення: категоріально-семантичний компонент "зовнішнє вираження" + категоріально-лекична сема емотивности + диференційно-лексична сема "якісна ознака". Наприклад: "stumm" - онімілий, той, хто оторопів від здивування, тобто той, хто виявляє здивування через утрату здібності діяти або реагувати.

У зоні перехідності між ядром і периферією поля знаходяться предикатні висловлення, у яких категоріально-емотивна сема поєднується з іншою категоріальною семою. Наприклад, категоріальне-лексична сема поведінка + ідентифікуюча емосема: "umschmeicheln" - ластитися, тобто поводитися, виявляючи любов до когось; "sich ereifern" - гарячкувати, діяти у стані збудження. Категоріально-лексична сема жест + ідентифікуюча емосема може бути представлена так: "umarmen" - обійняти, тобто охопити руками, виявляючи ласку, любов; "sich verziehen" - робити гримаси, виявляючи незадоволення. Дієслова "schimpfen", "brummen" являють собою поєднання емотивної семи незадоволення з категоріально-лексичною семою мовлення.

Емотивна сема може входити не тільки до логіко-предметної частини значення. Існує цілий клас слів, у значеннях яких емосема виступає на правах конотативного компонента, що доповнює предметно-поняттєвий зміст мовної

одиниці і надає їй експресивної функції, наприклад: "das Vieh" - по відношенню до людини.

Отже, центральну частину ядра поля утворюють афективи (лексика, що виражає емоції). Само ядро поля становить категоріально-емотивна лексика (лексика, що називає емоції), що представлена категоріально-семантичними компонентами стану, впливу, становлення стану, ставлення, характеризування, властивості). У безпосередній близькості від ядра розташовуються одиниці із семантичною формулою категоріально-лексична сема емотивності + категоріально-лексична сема поведінки, жесту, мовлення (лексика, що описує емоції). Експресиви (лексика, що виражає емоції) становлять саму периферію поля.

Емоції виражаються визначеною інтонацією, особливими мовними засобами: вигуками, емоційно-оцінною лексикою. Вираження емоцій завжди зв'язано з мовою людини, що переживає чи оцінює. Бажаючи зацікавити чи переконати слухаючого, мовець мобілізує свої і його емоції.

Емоційно-оцінні елементи групуються найчастіше на початку висловлення, де вони допомагають привернути увагу співрозмовника, створити визначену "настройку", або наприкінці його, де вони як би завершують висловлення, підсумовують сказане, ставлять крапку, роблять подальшу мову непотрібною. Нерідко ці елементи охоплюють мову по обидвa боки,створюючи дійсно щось начебто емоційно-оцінної рамки, часом же вони включаються усередину акта мовлення. Але в будь-якому випадку емоційно-оцінну рамку варто розуміти не в чисто геометричному змісті, але як психологічний кадр висловлення, що може знаходити своє вираження різними засобами й у різних місцях чи висловлення тексту.

"Для збільшення емотивної сили можуть бути використані два прийоми: інтенсивність чи звертання до розуму слухаючого, інакше кажучи, апеляція до аргументів " [39:45]. Ці два прийоми, добре відомі ще з античної риторики, широко використовуються в мовленнєвих актах різного стилістичного рівня і найрізноманітнішого змісту.

У свою чергу інтенсивність досягається двома засобами: якістю і кількістю. Якісна інтенсивність полягає у виборі більш сильного слова з ряду синонімів, кількісна - у повторенні слова, що має емоційно-оцінне значення. Нерідко обидва прийоми використовуються спільно: повтор елементів комбінується з їхньою варіацією і навіть градацією. Варіативні позначення найчастіше і складають емотивно-оцінний блок. Якщо прямий повтор емотивів, поза спеціальною стилістичною задачею, створює ефект монотоності і послабляє емотивну силу висловлення, то варіювання забезпечує підтримку уваги і великий психологічний ефект.

Однак і варіювання не повинне бути надмірним, тому що при цьому адресат не може, за словами Дж. К. Ціпфа, "встежити за стрибками думки" мовця. Це одна з причин того, що частіше, ніж прямий повтор, зустрічається різноманітне варіювання емотивів: "Es ist sein Ton.Der Ton der Verkündigung ist dahin. Glücklicherweise dahin; "Die Liebe früher, jetzt die Angst. Die sprang mich an, als der Wagen, den müde Pferde den Berg heraufgeschleppt hatten, zwischen den düsteren Mauern zum Halten kam".

Переживання мовця можуть бути настільки інтенсивні, що вони не знаходять слів для їхнього вираження. Ще в античній риториці відзначалася значимість фігури умовчання, що має ту експресивну особливість, що слухаючий може додавати змісти за своїм вибором. У цьому випадку мається отже, асиметрія між вираженням і інтенцією мовця. Можна розрізняти кілька видів такої асиметрії, що несе експресивно-оцінну функцію.

Насамперед це власне умовчання, відсутність всякого означаючого, відповідного переживання мовця: "Woher ich mir das Recht auf solche Sprüche nähme. Ich antwortete nicht, schloss die Augen vor Glück"

Інший прийом полягає у вживанні мотивів відверненого в даній ситуації значення. Мовець не в стані виразити усі свої почуття, викликані даною ситуацією, і він виражає свій емоційний стан лише за допомогою вигуків чи звертань: "О dass sie nicht zu leben verstehn"; "Ich Seherin! Priamostochter"; "Und Polyxena? Bitte! Polyxena!"; "O ueber die furchtbare Fruchtbarkeit der Hekabe"; "O ich genoss ihn füchterlich"; "O ich war verbohrt".

При передачі емоцій денотативна сторона відступає на задній план. Існує мовленнєве правило: якщо який-небудь елемент висловлення є семантичне надлишковим, то він починає грати стилістичну чи стройову функцію. Наприклад, у вираженні "Ich habe das mit meinen eigenen Augen gesehen" слова mit meinen eigenen Augen надлишкові, вони нічого нового не вносять у висловлення в семантичному відношенні, тому що людина не може бачити інакше, як власними очима. І вони дуже важливі в стилістичному відношенні, тому що підсилюють емоційний вплив фрази. З цього правила випливає зворотнє явище: усякий семантично надлишковий елемент може здобувати емоційно-стилістичну функцію: "Unendlich lange, scheint mir, waren seine Augen über mir, deren Farbe ich nicht ergründen konnte"; "Tanze, Kassandra, mehr dich"; "Sekundenlang war eine Totenstille"; "Dann dieser Schrei, Mord -und Verzweiflungsschrei".

Оскільки при вираженні емоцій чисто денотативна функція слів і висловлень утрачає свою значимість, вища інтенсивність почуттів може бути виражена нейтральною, що не відноситься до справи, "недоречною" фразою або взагалі безглуздим набором слів.

Ці фрази і слова являють собою по суті справи непрямі висловлення: не бажаючи чи не будучи в силах знайти адекватного вираження своєму почуттю, мовець "розряджається", вимовляючи яку-небудь банальність чи безглуздість: "Tote sind nicht eifersüchtig aufeinander"; "Nichts ist süßer als der Tod".

Аргументація дозволяє значно підсилити вплив емоційно-оцінного блоку на слухаючого. Вона покликана показати об'єктивність суджень мовця і переконати слухаючого в оцінці, що дає мовець.

Посилення аргументації досягається також за допомогою "ораторської обережності" - застережень, завдяки яким мовець виступає як об'єктивний суддя, так що підвищується довіра до його слів. Такі застереження формуються за схемою: Er ist so und so, aber (obwohl): "Sie habe mir nicht gelegen, Penthesilea, die männermordende Kämpferin. Wie? Ob ich denn glaubte, sie, Myrene, hätte weniger Männer umgebracht als ihre Heerführerin?".

У цілому, емоційно-оцінне і нейтрально-фактичне проникають у тексті одне в інше, взаємно підкріплюють і підсилюють один одного.

Однак, співвідношення між емотивними і нейтральними блоками може здобувати в тексті різні конфігурації, але найбільше чітко показує призначення емотивних блоків той випадок, коли уривок тексту починається і закінчується емотивним блоком, а між ними розгортається більш нейтрально викладена розповідь. Початковий блок у цьому випадку дає експозицію, попереджає адресата, приковує його увагу, у той час як кінцевий блок підкреслює підсумок розповіді, причому емоційно-оцінний компонент додає йому категоричний характер.

Емоція є ядром мовної особистості, тому проблема " Людина в мові ", а отже, і проблема " Емоції людини в мові " - це не тільки лінгвістична проблема. Це і дидактична проблема, що вимагає перегляду традиційних методів навчання рідній і нерідній мові і переходу до нових напрямків у методиці (комунікативному, когнітивному).

Будь-яка емоційна комунікативна ситуація характеризується специфічною комунiкативно - цільовою семантикою використовуваних мовних знаків. Ці знаки виконують функцію динамічної взаємодії комуникантів. З іншого боку, вони є інструментом для вивчення динамічної емоційної взаємодії мовної особистості з її оточенням і інструментом для навчання мовної особистості емоційній мовленнєвій взаємодії.

Навчальна мовна дія мовця в емоційній комунікативній ситуації завжди в кінцевому рахунку є соціальною, тобто все-таки надособистісною, а не індивідуальною дією, направленою на комуніканта. Однак у художній і в реальній емоційній комунікації можуть превалювати сугубо особистісні емотивні змісти, що неможливо передбачити і змоделювати в навчальній комунікації.

Володіння емотивним фондом німецької мови і моделями, категоріями і типами емотивної деривації і номінації є найважливішою частиною умов гармонійного спілкування людей.

Розділ 3. Способи номінативної репрезентації поля "людські стосунки" і переклад номінативної лексики

У залежності від об'єкта, що позначається, розрізняються два типи номінацій: елементна і подієва (ситуативна).

Елементна номінація позначає визначений елемент дійсності: предмет, якість, процес, відношення, будь-який реальний чи мислимий об'єкт. Номінантом тут може бути слово чи, словосполучення, значима морфема.

Подієва номінація в якості номіна та має мікроситуацію, тобто подія, факт, що поєднує ряд елементів.

Співвідношення елементної і собитійної номінації в мовленні є відношення частини до цілого. "Якщо розглядати речення як знак, то саме воно є повним знаком, тоді як наявні у нього значимі елементи - частковими". Зрозуміло, ці визначення не повинні розумітися механістично: є речення, що складаються з одного слова, як є словосполучення, що не утворюють речення. Навіть якщо окреме слово виступає як ціле речення, воно повинно "доповниться" продукуючими засобами, що лінгвістичне виражають цей семіотичний акт (фінітна форма дієслова, інтонація).

Елементні номінації класифікуються в залежності від характеру елемента, що позначається. У навколишній дійсності людина виділяє насамперед предмети, що мають характеристики просторового порядку, зв'язані з ними процеси, події чи стани, характеризовані в тимчасовому плані, зв'язуючи їхні стосунки, ознаки предметів і процесів.

Елементні номінації узяті окремо також відбивають модальний і соціальний аспекти. Перший з цих аспектів формує експресивно-емоційне фарбування номінації, другий - її функціонально-стильову характеристику. З одного боку, багато слів не мають цих додаткових компонентів значення (стилістично нейтральна лексика), з іншою, у мові є слова, основною функцією яких є позначення раціональної чи емоційної оцінки події мовця (модальні слова) і слова, що спеціально позначають умови спілкування (формули ввічливості: "Bitte", "Vielen Dank", "Ich bin sehr dankbar"; звертання: "Genosse", "mein Freund"). На відміну від подієвої, окремо узята елементна номінація не відбиває інформативного аспекту, хоча існують слова і морфеми, що спеціально виражають цей аспект у складі висловлення.

Подієві номінації класифікуються в залежності від характеру ситуації, що позначається. Тут розрізняються безсуб'єктні процеси: "Es dunkelt"; "Es regnet"; "Es taut"; дії і стани суб'єкта: "Die Leute laufen"; "Sie schlief. Подієві номінації крім того можуть позначати просту подію чи кілька подій, що знаходяться у визначених відносинах, що утворять складну подію. Р.Мішеа відзначає в ситуації три аспекти: тематичний (те, про що говорять), стилістичний (відображаючий взаємини між співрозмовниками й умови, у яких здійснюється акт мови), психологічний (визначальні вербальні реакції на різні імпульси: упевненість, сумнів, припущення, замилування), інформативний, що показує ступінь знання ситуації мовцем і комунікативну мету висловлення.

Позначення об'єкту дає мовець, але вибір їм форми номінації відбиває не тільки відношення суб'єкта до об'єкта, але і відношення суб'єкта до адресата, загальні умови мовленнєвого акта, а також відношення адресата до предмету мовлення. Адресат безпосередньо в даному акті номінації не бере участь, але він — необхідний компонент акта мовлення, без нього мовлення не виконує своєї комунікативної функції, - і його відношення до об'єкта і до самого мовця опосередковано мовцем. Таким чином, можна виділити три типи характеристик номінацій, що відбивають:

а)стосунки між номінатором і адресатом;

б)стосунки номінатора до об'єкта;

в)відношення адресата до об'єкта.

Ланцюжок "мовець - адресат" відбиває соціальний аспект акта мовлення, його зовнішні умови і формує опозицію загальновживана / соціальне відзначена номінація. Остання належить до визначеного функціонального стилю чи до визначених умов спілкування. В елементних номінаціях вона виражається особливими стилістичними синонімами: "hoffen - vertrauen"; "behandeln - heilen"; "die Unwahrheit sagen - aufschneiden"; "schimpfen - anbellen"; "der Junge - der Knabe"; "das Mädchen - das Ding".

Соціальне відзначені номінації часто виявляються одночасно й експресивно пофарбованими. Подієві номінації передають соціальний стан добором специфічних слів, конструкцій, а також формами ввічливості. Останнє формується часто шляхом непрямого вживання номінативних слів. Так, у фразі: "Sagen Sie mir bitte, wann beendet es?" "Sagen Sie mir bitte" виконує фактичну функцію (установлення контакту зі співрозмовником на визначеному рівні ввічливості).

Відношення номінатора до об'єкта може бути:

1)  об'єктивним;

2)  оцінним; у тому числі:

а)раціональним;

б)емоційним.

Об'єктивне відношення номінатора до номіната лежить в основі формування релятивних номінацій. Так, ту саму жінку дитина називає "мама", чоловік -"дружина".

Раціональна оцінка формує значення впевненості / невпевненості; визначеності / можливості. В елементних номінаціях воно виявляється в опозиції пряма / приблизна номінація. Остання використовується, коли мовець не може ідентифікувати об'єкт чи не знає його точне найменування.

Для приблизної номінації використовуються слова типу: "etwas", "irgendein", "solch ein", "so etwas wie", "doch", "in seiner Art": "Solch ein Vieh war Achill", "Doch niemand wird dir glauben", "Da von jedem etwas in mir ist, habe ich zu keinem ganz gehört". У подієвих номінаціях раціональна оцінка передається формами модальності (модальні слова): "vielleicht"; "wohl"; "wahrscheinlich"; "vermutlich"; "angeblich": "Ganz haben wir ihn wohl gekannt"; "Verräterisch" - sagte Myrene, mich nicht zuhörte, mich vielleicht gar nicht verstand...".

Емоційна оцінка виявляється в опозиції нейтральна / експресивно зафарбована номінація. Остання характеризує позитивне чи негативне відношення номінатора до об'єкта. В елементних номінаціях вона позначається особливими синонімами: "werfen - schleudern"; "Der Dienst - das Dienen"; "abschneiden -absäbeln".

У подієвих номінаціях вона виражається вибором слів і конструкцій, інтонацією, а також модальними словами (leider, zum Glück): "Glücklicherweise dahin"; "Wie ich, leider, unterdrücken musste, was ich ihm jetzt erst hätte sagen können".

Ланцюжок "адресат - номінат" має два прояви: відношення, що виражається в номінації, може бути власним і невласним.

Об'єктивне відношення адресата до об'єкта лежить в основі невласних релятивних номінацій, при яких об'єкт позначається виходячи з його відношення до адресата. Наприклад:" Was hat er dir gesagt?". Особа одержує позначення з погляду співрозмовника, а не самого мовця:"Spricht er zu mir ?"; "Wer weiß, aus welcher Not sie ihn, wenn sie ihn mordet, reißt?"; "Habe er dem Gott nicht drei seiner besten Pferde vor der Überfahrt geopfert ?".

Раціональний аспект відношень співрозмовник - номінат виявляється в номінаціях, що відбивають інформованість співрозмовника про предмет мови. В обох типах номінацій - елементних і подієвих - це виражається в протиставленні прямих номінацій надлишковим чи економним.

Надлишкові номінації в цьому випадку полягають у повторенні позначення іншими засобами, пояснюючими співрозмовнику, про що мова: "Mein Hass kam mir abhanden, wann? Er fehlt mir doch, mein praller saftiger Hass. Ein Name könnte ihn wecken, aber ich lass den Namen lieber jetzt noch ungedacht. Wenn ich das koennte"; "Ich mache die Schmerzprobe. Ich mache die Schmerzprobe und denk an die Abschiede".

Ситуативно-обумовленим номінаціям властива економія, компресія: "Und dass der Gott, zu dessen Dienst ich mich bestimmt, mich ganz besitzen wollte - war es nicht natürlich? Doch. Also. Was fehlte?..."; "Das Licht erlosch. Erlischt. Sie kommen"; "Mühelos. Vor dem stand ich wieder. Sah das Gesicht. Ausdruckslos. Gern. Unbelehrbar".

При аналізі літературного художнього твору неминуче звертання до мовної тканини твору - естетично організованому зразку мовленнєвої діяльності людини.

Мова "Касандри " обумовлена її змістом, жанром, художнім методом, часом і особистістю самої Крісти Вольф.

Художні образи у творі емоційно зафарбовані, у них дана концентрація думки через почуття, що завжди викликають відповідну емоційну реакцію: любов чи ненависть, симпатію чи антипатію, радість чи смуток, сміх чи сльози.

Кріста Вольф, виражаючи своє бачення, розуміння явищ дійсності, прагне переконати читачів у їхній істиності, прагне потягнути читача до розкритого перед ним світу образів, емоцій, ідей. Властивості істинності і заразливості притаманні значному творчому створенню в цілому й окремим його художнім висловленням.

Проаналізувавши тему любові у творі " Касандра ", ми визначили такі елементні номінації: "Ich mache die Schmerzprobe "; "Er hasst mich"; "Schön?";"Ich war allein";"Leichter?"; "Nein"; "Was fehlte ?"; "Endlich"; "Und mich "; "Ja. So war es"; "Meine Anhänglichkeit in Ehren"; "Sondern um unsretwillen. Umdeinet - und um meinetwillen "; "Der Schmerz soll uns an uns erinnern"; "Aber du wirst schweigen"; "Ich blieb bei Verstand"; "Aber - Keine Sorge. Nur zum Schein. In Wirklichkeit", - у який відбиті думки, почуття, переживання Касандри з приводу своєї любові до Енея.

Подієвими номінаціями є такі: "Als ich mit Aineias auf der Mauer stand, zum letzten Mal das Licht betrachten, kam es zwischen uns zum Streit. Aineias, der mich nie bedrängte, der mich immer gelten lies, nichts an mir biegen oder ändern wollte, bestand darauf, dass ich mit ihm ging. Er wollte es mir befehlen", - з цього прикладу видно, що між Касандрою і Енеєм відбулася суперечка. Він ніколи ні на чому не наполягав, хотів наказати їй залишити місто. Касандра, що любила Енея саме за те, що він був не такий як інші, ніколи нічого не вимагав, була уражена його різкістю і тому відповіла йому холодністю. "Aineias. Lieber. Du hast mich verstanden, lange eh du zugabst. Es war ja klar: Allen, die überlebten, würden die neuen Herren ihr Gesetz diktieren", - цей приклад показує, чому головна героїня вирішила залишитися в зруйнованої Троє - вона знала, що куди б вона не пішла, там були б нові добродії, що нав'язують свої закони і вимагають їхні виконання і повне підпорядкування того, чому Касандра ніколи б не скорилася.

До теми сім'ї можна привести приклади таких елементних номінацій, як:

"Paris war tot"; "Angst voll umfasste Hekabe die Mutter meinen Arm"; "Hekabe die Mutter. Ich träume wieder"; "Ihr Mund"; "Was sollte mir eine Mutter, die Schwäche zeigte"; "Hekabe herrscht nur über solche, die beherrschbar sind"; "Mit einem Schlag sah ich den Vater in anderem Licht"; "Die zweiflerische Mutter"; "Der Vater weinte schwächlich", у яких виражені переживання і думки Касандри про свою сім'ю. У них виражається яка-небудь дія, що кинулася в очі Кассандре чи яка-небудь особлива деталь.

Наступні приклади можна віднести до подієвих номінацій: "Drinnen, in meiner Naehe, ich sah es: Hektor und Deiphobos, meine beiden ältesten Brüder, drangen gezücktem Schwert auf den eher erstaunten als erschrockenen Fremdling ein. Begriff er wirklich nicht, dass die Reihenfolge der Sieger bei den Spielen festlag; dass er ein Gesetz verletzt hatte? Er begriff es nicht", - цей приклад виражає думки Касандри про своїх братів, що напали з мечем на чужинця. Касандра міркує, що він не знав, що порушив закон. Таким чином, у цьому прикладі представлені всі три аспекти подієвої номінації. "Priamos der König hatte drei Mittel gegen eine Tochter, die ihm nicht gehorchte. Er konnte sie für wahnsinnig erklären. Er konnte sie einsperren. Er konnte sie zu einer ungewollten Heirat zwingen. Nie war in Troia eine Tochter eines freien Mannes zur Ehe gezwungen worden. Dies war das Letzte", - з підтексту випливає, що улюблена дочка троянського короля не збиралася з цим миритися, її рішення було тверде і непохитне - уникнути долі всіх жінок її часу. "Nein. Vergessen will ich den zerrütteten, verwahrlosten Vater nicht. Doch auch den König nicht, den ich als Kind über alle Menschen liebte. Der in Phantasiewelten leben konnte; nicht ganz scharf die Bedingungen ins Auge fasste, die seinen Staat zusammenhielten, auch die nicht, die ihn bedrohten. Das machte ihn nicht zum idealen König, doch war er der Mann der idealen Königin, das gab ihm Sonderrechte", - у цьому прикладі Кріста Вольф показала всю безмежну любов Касандри до своїх батьків. Незважаючи на те, що самі рідні їй люди не визнають її дарунка передбачення, вона залишається їм вірна.

Тема ненависті Касандри представлена, головним чином, Ахілом. Дуже часто письменниця використовує такі елементні номінації: "Achill das Vieh", "Dieses Vieh Achill". Ці позначення проходять через весь текст, у них виражене усе відношення Крісти Вольф до цієї людини. Наступну номінацію можна визначити як подієву, тому що письменниця поступово, слово за словом, речення за реченням, представляє нам щиру сутність Ахілла: "Dann kam Achill das Vieh. Des Mörders Eintritt in den Tempel, der, als er im Eingang stand, verdunkelt wurde. Was wollte dieser Mensch. Was suchte er bewaffnet hier im Tempel. Dann lachte er. Jedes Haar auf meinem Kopf stand mir zu Berge. Wie näherte sich dieser Feind dem Bruder. Als Mörder? Als Verführer? Das tänzelnde Heran nahm des Verfolgers, ein geiles Vieh".

Теми війни, насильства і політики тісно зв'язані між собою, вони уплетені друг у друга як кільця одного ланцюжка. Приклади елементних номінацій: "Todesangst"; "Ein erster Kreislauf; "Ungut, übermüdet in den Tod zu gehn"; "Sekundenlang war eine Totenstille"; "Dieser Schrei, Mord - und Verzweiflungsschrei"; "Der Geruch nach Angst"; "Der Schlächter, schauerlich und lustvoll heulend, floh"; "Das Schlimmste kam noch, kommt noch"; "Eine Verteidigungsring! Eine vorgeschobene Linie hinter einer Schutzwehr! Gräben!"; "Wir sind verloren. Weh, wir sind verloren "; "Wir haben ja dann alle den Anlass für den Krieg vergessen", - ці приклади показують спостереження Касандри за всіма подіями, що відбувалися навколо. У її думках відбита вся обстановка того часу.

Прикладами подієвих номінацій можуть бути такі: "Ein Pulk von Griechen, dicht bei dicht sich haltend, gepanzert und die Schilde um sich herum wie eine lükkenlose Wand, stürmte, einem einzigen Organismus gleich, mit Kopf und Gliedern, unter nie vernommenem Geheul an Land", - полк греків був добре озброєний і настільки підготовлений до нападу, що загибель троянців була неминучою. "Wer immer jetzt dort steht, sieht auf die Küste, mit Trümmern, Leichen, Kriegsgerät bedeckt, die Troia einst beherrschte, und, wenn er sich umdreht, sieht er die zerstörte Stadt", - пророкування Касандри виповнилося, Троя зруйнована. Довгоочікувана тиша- і рішення головної героїні залишитися на своїй землі.

Розгляд видів номінації приводить до висновку, що загальна типологія номінацій може бути представлена у виді багатомірного простору з пересічними ознаками, ядро якого складає відношення знаменне слово - об'єкт, а на периферії знаходяться інші типи, що відрізняються від ядерного одним чи декількома ознаками.

Твір мистецтва - це створений автором об'єкт, який організовує потік поєднуваних вражень так, що кожний потенційний реципієнт по-своєму може зрозуміти той самий твір, первинну форму, яку задумав автор. Кожен реципієнт, сприймаючи твір, несе у собі певну конкретну ситуацію, частково зумовлену сприйнятливість, смаки, уподобання, власні упередження, так що розуміння первинної форми відбувається згідно з індивідуальною детермінованістю.

Висновки

Акти мовлення, з яких складається мовленнєва діяльність,не тільки цілеспрямовані, але і ситуаційно орієнтовані. Вони зв'язані не тільки з особистістю мовця і слухача, але одночасно і з тим, що мається загального не тільки між співрозмовниками як такими, але і з тим, що мається спільного у членів даного мовленнєвого колективу.

Через мову акти мовлення зв'язані також із практикою попередніх поколінь, що говорили на тій же мові, і з досвідом людства, що розмовляло на різних мовах. Все це веде до того, що акти мови варто вивчати не тільки в тісному зв'язку з аналізом внутрішнього світу і внутрішніх можливостей людини, не тільки враховуючи як її суспільні, соціальні, так і природні індивідуальні характеристики, але і по тому, які механізми ними зараз керують і що дозволяє цим актам опинятися складовими процесу комунікації і засобом людських стосунків.

Таким чином, в аналізі мовленнєвої діяльності неможливо обійтися без врахування людського фактора: механізми мовлення існують у людині і використовуються нею. Разом з тим мовленнєва діяльність - це діяльність, у ході якої використовується мова. В основі мовлення лежить, однак, не стільки вживання мови, скільки звертання до мови і до її незкінченних можливостей. Номінація, як обов'язковий компонент мовленнєвої діяльності реалізує думку людини лише в з'єднанні з граматичним структуруванням (організацією синтаксичної схеми висловлення). Чим повніше і виразніше може передати та чи інша одиниця номінації типи відносин, тим вище її значимість для організації висловлення.

Мовленнєва діяльність складає невід'ємну частину поведінки людини і повинна розглядатися як особливий різновид її діяльності в цілому, специфічна по її функціях і засобу, який в ній використовується - мові.

Оскільки мовна картина світу в художньому тексті створюється в ході номінативної діяльності, характер співвідношення концептуальної і мовної систем найкраще вивчати, досліджуючи саме цю діяльність і встановлюючи в процесі такого аналізу і напрямок номінативної діяльності на позначення цілком визначених фрагментів світу, і реальні засоби та прийоми номінації, і національний та культурний колорит що відбувається, і, нарешті, причини, мотиви й інтенції мовців. Вивчення більш загальних властивостей мовних картин світу різних мов допомагає пролити світло на їх універсальні характеристики.

У формуванні мовної картини світу, що складається у мовця по мірі того, як він опановує рідною мовою, важливу роль з лінгвістичної точки зору здобуває внутрішній лексикон, куди " записуються " засвоєнні слова разом з їх властивостями, чи система, іменована іноді словесною пам'яттю. Фактично тут опиняється репрезентованим поступово колективний досвід мовців по індивідуалізації різних об'єктів світу і їхньої категоризації і класифікації.

Проаналізувавши твір " Касандра " Крісти Вольф, можна стверджувати, що він містить у собі безліч номінативних засобів. Найбільш часто трапляються типи номінації - елементна номінація. Номінація є головною одиницею семантичної організації художнього тексту в денотативному аспекті. Саме в художньому творі письменник, зображуючи дійсність, відбиває своє бачення і відношення до світу. Суб'єктивна модель світу і себе у світі складається насамперед у процесі суспільної практики. При цьому величезну роль грає спілкування.

Метою будь-якого спілкування є обмін інформацією (інтелектуальною чи емоціональною). При цьому важливо не просто одержувати чи передавати інформацію. Ми повинні, з однієї сторони, спробувати адекватно зрозуміти ту інформацію, що ми одержуємо, а з іншого боку - наділити свою інформацію у форму, максимально доступну і зрозумілу для реципієнта. Передаючи інформацію, автор завжди сподівається, що буде " правильно зрозумілий ". Більш того, автору необхідний "зворотний зв'язок ": підтвердження реципієнтом одержання інформації. Отже, адекватне розуміння комунікантами один одного забезпечує успішне протікання комунікації і допомагає уникнути комунікативного провалу.

Художня література безмежно розширює моральний кругозір особистості. Художній образ не тільки збагачує нас баченням іншого життя, широким представленням про своїх сучасників, пізнанням різних соціальних шарів, але й інших епох, країн. Розширення такого досвіду не замінити ні науковою книжкою, ні довідниками. Ми усвідомлюємо себе й вчимося мистецтву людських стосунків у спілкуванні не тільки з реальними людьми, але і з літературними персонажами. Це багаті та самобутні характери, вражаючі у своїй конкретності і неповторюваності, що безпосередньо впливають на уяву, але при цьому відкриті нашій свідомості, як рідко бувають відкриті реальні люди.

Перекладацькі труднощі криються, як ми вже зазначали, у мовних особливостях оригіналу, у лінгвальних особливостях обох мов.

На розбіжності у перекладі вплинули: чинник часу, індивідуальний стиль перекладача.

Збереження ремінісценції є досить складним, але водночас вдалим у перекладі.

RESÜMEE

Die vorliegende Diplomarbeit wird der Forschung der Besonderheiten der Übersetzung ins Ukrainische gewidmet.

Das ausgewählte Thema der Diplomarbeit ist die Übersetzung der deutschen zusammengesetzten Substantive als Bestandteile des rechtlichen Diskurses.

Im Laufe der ungestümen Entwicklung der Wirtschaft, neue Technologien und internationale politische kommerzielle Beziehungen zwischen vielen Ländern der Welt, wird das scharfe Bedürfnis nach der Sendung der großen Zahl der professionellen Informationen aus anderen Sprachen beobachtet und auch in den Forschungen der Besonderheiten der Übersetzung der Texte des juristischen Charakters, und die Sendungen der grammatikalischen und lexikalischen Erscheinungen ins Ukrainische. In Anbetracht der fast vollen Abwesenheit solcher Forschungen in der Ukraine wurde dieses Thema der Diplomarbeit gewählt.

Die Aktualität und die Notwendigkeit einer solchen Forschung wird davon vorherbestimmt, dass im Zusammenhang mit der stürmischen Entwicklung der Wissenschaft und Technik von den Prozessen ihrer Integration und der internationalen Kooperation das dringende Bedürfnis der Vervollkommnung des Systems der Sendung und der Bearbeitung der Informationen die Zusammenarbeiten der Wissenschaftler verschiedener Länder in verschiedenen Sphären der Wissenschaft und Technik entsteht.

In dieser Arbeit betrachtet man die Arten der Nomination im Kunstwerk. Die Untersuchung der Nomination als den Aspekt der Sprechtätigkeit ist vor allem ihr Erlernen als einen besonderen Typ der menschlichen Aktivität. In dieser Hinsicht ist es wichtig jene Mechanismen herzustellen, die im Grunde des Erzeugnis und des Verständnis der Aussagen sind und die das Bewusstsein des Menschen in Handeln bringen.

Die Aktualität des gewählten Themas der Diplomarbeit ist vor allem durch die gemeine Tendenz der modernen Linguistik auf das Erlernen der Sprache im Prozess ihrer Funktionsweise, auch durch die Notwendigkeit der Untersuchung des Textes als die Haupteinheit der Sprachkommunikation und die Wichtigkeit des Erlernendes der nominativen Prozesse im Kunstwerk bedingt.

Der Gegenstand der Untersuchung ist die Nomination als den Aspekt der Sprechtätigkeit.

Das Ziel der Diplomarbeit ist das linguistiche Wesen der menschlichen Beziehungen im Kunstwerk als die Arten der Übergabe der Nomination zu bestimmen.

Die Aufgaben der Untersuchung sind die Bestimmung der Nominationstypen im Kunstwerk und die Wichtigkeit der Betrachtung der Nomination der menschlichen Beziehungen als den Aspekt der Sprechtätigkeit.

Die Nomination kann man auf der Ebene der Sprache und der Rede betrachten. Die Sprechtätigkeit spiegelt aber alles wider, wofür die Sprache existiert und das, mit welchen Zielen die Sprechenden sie benutzen. Die Sprache untersucht man als das Mittel und die Rede als die Weise der Formierung und Formulierung der Sprechtätigkeit des Individuums.

Die linguistische Grundlage der Untersuchung ist die Kategorie der Modalität, die durch die Subjektivität, Objektivität, Emotionalität der Aussage repräsentiert ist. Sie spielen wichtige Rolle im Prozess der Nomination. Die Emotionen und Bewertungen, die den Menschen geeignet sind, werden eine der Widerspiegelungsform der Wirklichkeit.

So in der Analyse der Sprechtätigkeit ist es unmöglich ohne die Berechnung des menschlichen Faktors herauszukommen: die Mechanismen der Rede existieren in dem Menschen und werden von ihm verwendet.

Das Werk "Kassandra" von Christa Wolf enthält viele Nominationsmittel. Der verbreitetste Typ der Nomination ist die Elementsnomination. Die Nomination ist die Haupteinheit der semantischen Organisation des Kunstwerkes im denotativen Aspekt. Eben im Kunstwerk spiegelt der Schriftsteller seine Sicht und sein Verhalten zur Welt wider.

Das subjektive Modell der Welt und sich selbst in der Welt bildet sich im Prozess des gesellschaftlichen Praktikums. Und der Umgang spielt die große Rolle. Das entsprechende Verständnis der Menschen versorgt den erfolgreichen Durchgang der Kommunikation.

Список використаної літератури

1.  Алексеева П.С. Профессиональное обучение переводчика. – СПб.: Союз, 2001. – 288 с.

2.  Андрієнко Л.О. Науково-технічний переклад. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – 92 с.

3.  Аполлова М.А. Scientific English: Грамматические трудности перевода. – М.: Международные отношения, 1977. – 136 с.

4.  Борисова О.В. Трансформація вербалізації в англо-українському перекладі: Дис.... канд. філол. наук: 10.02.16. – К., 2005. – 279 с.

5.  Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский. – М.: УРАО, 1998. – 207 с.

6.  Введение в сравнительную типологию английского, русского и украинского языков / К.К. Швачко, П.В. Терентьев, Т.Г. Янукян, С.А. Швачко. – К.: Вища школа, 1977. – 150 с.

7.  Виноградов B.C. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). – М.: Изд-во ин-та общего среднего образования РАО, 2001.–224 с.

8.  Гетьман З.О. Практикум з порівняльної стилістики іспанської та української мов (функціональні стилі в текстах.). – К.: Київський університет, 2002. – 228 с.

9.  Гладуш Н.Ф. Прагматичні модифікації при перекладі // Вісник Сумського державного університету. – Суми, 2003. – №4. – С. 50-53.

10.  Грабовецька О.С. Епітетна конструкція у художньому перекладі (на матеріалі української і англійської мов): Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.16 / КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 24 с.

11.  Ґудманян А.Ґ. Практика перекладу з основної іноземної мови науково-технічної літератури. Хрестоматія. – К.: НАУ, 2005. – 80 с.

12.  Давыдова Н.А. Некоторые особенности перевода научных текстов «малого жанра» (на материале подъязыка химии) // Теория и практика перевода: Республ. межведомств, науч. сб. – К.: КГУ им. Т.Г. Шевченко, 1985. – Вып. 12. – С. 118 - 122.

13.  Дроздова Т.Ю., Берестова А.И., Маилова В.Г. English Grammar: Reference and Practice. – СПб.: Химера, 2000. – 360 с.

14.  Зарицкий М.С. Переклад: створення та редагування: Посібник. – К.: Парламентське видавництво, 2001. – 156 с.

15.  Исакова Л.С. О переводе английских абсолютных конструкций с экспрессивным значением (на материале русских переводов произведений Ф.С. Фицджеральда). – www.zhurnal.ape.relarn.ru.

16.  Іванишин О.М. Терміносполуки у фреймовій структурі англомовного науково-технічного тексту // Мовні і концептуальні картини світу: 3б. наук, праць. Спец, випуск: Мови, культури, переклад у контексті Європейського співробітництва. Міжн. конф.. Доповіді. – К, 2001.– С. 135- 137.

17.  Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури: В 2 ч. – Вінниця: Нова книга, 2001. – Ч. 1: Граматичні труднощі. – 272 с.

18.  Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури: В 2 ч. – Вінниця: Нова книга, 2001. – Ч. 2: Лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні труднощі. – 303 с.

19.  Карабан В.І., Мейс Дж. Переклад з української мови на англійську: Навч. посібник-довідник для студентів вищих закладів освіти. –Вінниця: Нова книга, 2003. – 608 с.

20.  Карамишева І.Д. Структури вторинної предикації у англійській мові: до питання класифікації // Вісник нац. ун-ту "Львівська політехніка". Проблеми лінгвістики науково-технічного та художнього тексту та питання лінгвометодики. –Львів, 2002. – № 465. – С. 82 - 86.

21.  Колодій Б.М. Відтворення функціональної семантики українських часток у перекладах англійською та французькою мовами: Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.16. – КНУ ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 20 с.

22.  Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. – М.: Международные отношения, 1980. – 166 с.

23.  Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. Проблемы переводоведение в трудах зарубежных ученых. – М.: Высшая школа, 1990. – 127 с.

24.  Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). – М.: Высшая школа, 1990. –252 с.

25.  Комиссаров В.Н., Коралова А.Л. Практикум по переводу с английского языка на русский. – М.: Высшая школа, 1990. – 252 с.

26.  Комиссаров В.Н., Рецкер Я.И., Тархов В.И. Пособие по переводу с английского языка на русский: В 3ч. – М.: Высшая школа, 1960. – Ч.1. – 176 с.

27.  Коптілов B.B. Стилізація в перекладі // Українська мова: Енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 2000. – 600 с.

28.  Кузьміна К.К. Трансформація номіналізації в англо-українському та українсько-англійському напрямках перекладу: Дис.... канд. філол. наук: 10.02.16. – К., 2004. – 277 с.

29.  Минъяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. – 208 с.

30.  Мушніна О.О. Особливості відтворення артиклів у перекладі науково-технічної та художньої прози // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. 36. наук, праць. – К.: Київський університет, 2005. – Вип. XI. – С. 49 - 53.

31.  Николаева Т.М. Категория определенности-неопределенности // Языкознание. Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. – 349 с.

32.  Новикова М.О. Перекладач і класика. Про форми і межі перекладацької інтерпретації // «Хай слово мовлене інакше...» – К.: Дніпро, 1982. – С. 40 - 51.

33.  Олікова М.О. Теорія і практика перекладу: Навч. посібник. – Луцьк: Вежа, 2000. – 170 с.

34.  Перебийніс В.І. Статистичні методи для лінгвістів. – Вінниця: Нова книга, 2001. – 168 с.

35.  Попередження інтерференції мови оригіналу в перекладі (вибрані граматичні та лексичні проблеми перекладу з української мови на англійську) / В.І. Карабан, О.В. Борисова, Б.М. Колодій, К.А. Кузьміна. – Вінниця: Нова книга, 2003. – 208 с.

36.  Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М.: Международные отношения, 1974. – 216 с.

37.  Рильський М. Л. Мистецтво перекладу. – К.: Радянський письменник, 1975. – 343 с.

38.  Судавцев В.А. Научно-техническая информация и перевод: Пособие по англ. языку. – М.: Высшая школа, 1989. - 232 с.

39.  Федоров A.B. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы). - М.: Высшая школа, 1983. – 303 с.

40.  Швачко С.О. Типологія синтаксичних зв'язків (на матеріалі англійської, української та російської мов) // Проблеми зіставної семантики. – 2003. – № 6. – С. 312 - 318.

41.  Швейцер А.Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 1988. – 215 с.

42.  Akhmanova О. Linguistics and Semiotics. – M.: Moscow University Press, 1979.– 109 p.

43.  Belobrova V.A. Analysis of the Simple Sentence and the compound Sentence in Modern English. – Leningrad: Leningrad University Press, 1971. – 70 p.

44.  Biber D., Johanson S. Longman Grammar of Spoken and Written English. – Harlow: Pearson Education Publishing House, 2000. – 1204 p.

45.  Catford J.G. A Linguistic Theory of Translation. An Essay in Applied Linguistics. – London: Oxford University Press, 1967. – 103 p.

46.  Chandler R.E., Hefler A.R. A Handbook of Comparative Grammar for Students of Foreign Languages. - N.Y.: American Book Company, 1949. – 132 p.

47.  Korunets I.V. Contrastive Typology of the English and Ukrainian Languages. – Vinnitsa: Nova Kniha Publishers, 2003. – 459 p.

48.  Newmark P. A Textbook of Translation. – New York, etc: Prentice Hall, 1988. – 292 p.

49.  Nida E.A., Taber C.R. The Theory and Practice of Translation. –Leiden: EJ.Brill, 1969. – 197 p.

50.Hartman P. Text als linguistiches Objekt // Beiträge zur Textlinguistik.München, 1971. - №5. - S.9-29.

51.Weinrich H. Sprache in Texten. - Stuttgart, 1979. - 150 s.

52.Fleischer W. Stilistik der deutschen Gegenwartssprache. - Leipzig, 1975. - 271s.

53.Keller J. Kognitive Linguistik für Beginners. - Frankfurt, 1991. - 220.

54.Gespraech mit Christa Wolf// Weimarer Beiträge. -1994. - №6. - S. 25-31. 55.Zu Christa Wolfs poetischem Prinzip. Nachbemerkung zum Gespräch //

Weimarer Beiträge. -1994. - №6. - S. 42-50.

56.Kayser W. Das sprachliche Kunstwerk. - Berlin, 1998. - 334 s.

57. Wolf C. Subjektive Authentizitaet und gesellschaftliche Wahrheit // Auskünfte.-1996.-№2.-S. 484-518.

58.Wolf C. Kassandra. - Berlin: Aufbau - Verlag, 2003. - 366 s.

саморефлексія німецькомовний лексика лінгвістичний