Необхідність державного регулювання підприємницької діяльності в умовах трансформаційної економіки
Методи державного регулювання підприємництва у перехідній економіці в Україні
Основні напрямки удосконалення нормативної бази регулювання підприємницької діяльності в Україні
Шляхи вдосконалення державного регулювання підприємництва в Україні
Навигация
Методи державного регулювання підприємництва у перехідній економіці в Україні
Процес становлення та розвитку підприємництва в Україні
247207
знаков
6
таблиц
4
изображения
3.2 Методи державного регулювання підприємництва у перехідній економіці в Україні
Між державою як виразником суспільних інтересів і підприємницькими структурами повинні будуватись певні економічні відносини, які мають задовольняти не тільки їх спільні інтереси, а й гнучко реагувати на зміни у зовнішньоекономічному середовищі.
Держава має бути зацікавлена у тому, щоб підприємницькі структури ефективно функціонували, раціонально використовуючи всі види ресурсів. Не втручаючись у роботу підприємств, держава повинна здійснювати контроль за неухильним виконанням чинного законодавства, а також прийнятих рішень регіональними і місцевими органами влади щодо цільового використання наданих пільг, встановлених вимог до збереження навколишнього середовища тощо.
Формування законодавчої бази розвитку підприємництва передбачає, перш за все, встановлення правових гарантій для забезпечення захисту приватної власності; розробку і реальне застосування законодавчих і нормативних актів, спрямованих на стимулювання малого бізнесу, усунення правових суперечностей і скасування положень, що стримують розвиток приватної ініціативи.
Механізм державного регулювання розвитку підприємництва як складова механізму регулювання ринкової економіки в країні включає певні правові норми, які регламентують діяльність суб’єктів ринку, і виступає як спосіб реалізації регулюючої ролі держави. Це сукупність важелів та інструментів, за допомогою яких держава забезпечує організацію та ефективне функціонування підприємництва відповідно до вимог економічних законів, посередництвом яких реалізуються економічні інтереси суб’єктів господарювання, потреби суспільства та цілі його розвитку.
З позицій системного підходу регулювання розвитку підприємництва слід розглядати як складну систему, що виконує певні функції з метою створення рівних умов для всіх суб’єктів підприємництва, особливо малого, допомоги на етапі становлення або у випадку, коли мале підприємство або індивідуальний підприємець відчуває певні труднощі. До числа таких функцій системи регулювання розвитку підприємництва фахівці відносять забезпечуючу, управлінську та регулюючу. Ці функції виконуються шляхом розробки та реалізації комплексних заходів у рамках єдиної державної політики, спрямованої на підвищення ефективності підприємництва.
Забезпечуюча функція полягає в обслуговуванні суб’єктів підприємницької діяльності у відповідності із Законом України «Про підприємництво» (забезпечення їх матеріально-технічними ресурсами, сприяння організації інформаційного та кадрового обслуговування).
Управлінська функція пов’язана із вирішенням організаційно-адміністративних питань, плануванням, контролем. Вона реалізується організаційно-ресурсним блоком, який об’єднує спеціалізовані органи державного управління та органи громадської підтримки малого підприємництва, а також об’єкти інфраструктури, що мають відповідні ресурси та кадри.
Регулююча функція реалізується у вигляді концептуально-програмного блоку, який містить концепцію, цілі, принципи, методи і програми регулювання та підприємництва а також функціонального блоку, який обіймає головний напрямок діяльності системи, зокрема законодавчої. Існування таких блоків досить широко висвітлено в економічній літературі. Щодо МСП самі ці функції повинні стати провідними, оскільки дозволяють підприємницьким структурам знаходитись в умовах відносної економічної свободи, здійснювати свою діяльність більш ефективно.
Сукупність регулюючих заходів, базуючись на яких, держава може законодавчо впливати на розвиток підприємництва, виходячи із мети розвитку та потреб суспільства, може бути класифікована у відповідності з обраними класифікаційними ознаками. В якості класифікаційних ознак впливу держави на розвиток підприємництва нами визначено: вид взаємодії між державою та підприємницькими структурами, напрям дії, сфера діяльності, що регулюється, вид нормативно законодавчих актів, метод впливу на підприємницьку діяльність, рівень дії регулюючих заходів. Класифікація видів державного регулювання, зміст та напрями його впливу на розвиток підприємництва наведені в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 Класифікація заходів державного регулювання розвитку підприємництва
| Класифікаційні ознаки | Зміст та напрями державного впливу |
| 1. За видом взаємодії між державою та підприємницькими структурами | 1.1. Директивне підпорядкування: заходи забороняючі, регламентуючі. |
| 1.2. Економічне заохочення: заходи захищаючі, підтримуючі, стимулюючі. | |
| 2. За напрямом дій | 2.1. В сфері правових відносин та регулювання діяльності підприємства. |
| 2.2. В сфері інституціоналізації державної політики. | |
| 2.3. В сфері забезпечення конкурентоспроможності економіки в цілому і окремих суб’єктів господарювання, зокрема. | |
| 2.4. У сфері інформаційних та консалтингових послуг для підприємницьких структур. | |
| 2.5. У сфері фінансового забезпечення та підтримки. | |
| 2.6. У сфері кадрового забезпечення. | |
| 3. За сферою діяльності, що регулюється | 3.1. Податкове законодавство. |
| 3.2. Законодавство, що регулює дозвільно-реєстраційні дії щодо підприємницької діяльності. | |
| 3.3. Антимонопольне законодавство. | |
| 3.4. Законодавство в сфері зовнішньоекономічної діяльності. | |
| 3.5. Законодавство про цінні папери і фондовий ринок. | |
| 3.6. Законодавство щодо відновлення платоспроможності та вдосконалення процедури банкрутства. | |
| 3.7. Трудове законодавство. | |
| 4. За видом нормативно-законодавчих актів | 4.1. Норми Конституції про власність, про підприємництво, про компетенцію вищих органів влади. |
| 4.2. Господарські закони (в тому числі кодифіковані – Кодекс законів про працю, Податковий Кодекс тощо). | |
| 4.3. Законодавчі акти (постанови Верховної Ради України; Декрети Кабміну України). | |
| 4.4. Підзаконні нормативні акти. | |
| 5. За методом впливу на підприємницьку діяльність | 5.1. Прямі – спрямовані безпосередньо на підприємницькі структури (позики, дотації, пільги). |
| 5.2. Опосередковані – базуються на захисті інтересів підприємницьких структур, зокрема, МСП (консультаційна та інформаційна підтримка, навчання, тренінг тощо). | |
| 6. За рівнем дії регулюючих заходів | 6.1.Макроекономічний – це загальнодержавна економічна політика. |
| 6.2. Мікроекономічний – це політика безпосередньо у сфері підприємництва. |
За видом взаємодії між державою підприємницькими структурами заходи державного регулювання класифіковані нами наступним чином: директивне підпорядкування та економічне заохочення
Забороняючі (або обмежуючі) заходи, які вводяться в дію для заборони всіх видів незаконного підприємництва (виробництво та торгівля зброєю, наркотиками, псевдопідприємництво, тобто створення підприємницьких структур з метою відмивання «брудних» грошей; незаконна банківська діяльність).
Регламентуючі – це заходи щодо нормативного регулювання процедури реєстрації суб’єктів підприємництва та ліцензування предмету їх діяльності; регламентації процедури банкрутства та припинення існування підприємницьких структур. Крім того, регламентується порядок оподаткування та кредитування суб’єктів підприємництва. Встановлюються механізми нарахування та сплати основних видів податків; права і обов’язки суб’єктів підприємництва, їх відповідальність за скоєння податкових та інших господарських правопорушень. Важливим аспектом державного регулювання розвитку підприємницького сектору економіки є регулювання трудових відносин у сфері малого бізнесу. Зокрема, додержання норм оплати та охорони праці найманих працівників.
Захищаючі – це законодавчі заходи щодо захисту прав і законних інтересів суб’єктів підприємництва від негативного впливу зовнішнього середовища, зокрема, від демпінгового та субсидованого імпорту; монопольних дій конкурентів та недобросовісної конкуренції; незаконних дій органів влади різного рівня. Передбачається забезпечення рівності суб’єктів господарювання незалежно від виду та мети діяльності, організаційно-правові форми та форми власності суб’єктів підприємництва.
Існують підтримуючі заходи, які своєю дією реалізують основний напрямок економічної реформи, що сприяє розвитку конкуренції, наповненню споживчого ринку товарами та послугами, створенню нових робочих місць, формуванню нового класу власників та підприємців. Державну підтримку отримують визначені пріоритетні напрямки діяльності підприємницьких структур.
Стимулюючі та сприяючі – це заходи, що формують сприятливе середовище для розвитку підприємництва, особливо малого, та стимулюють його ефективну діяльність. Такі заходи здійснюються за такими основними напрямками:
- формування інфраструктури підтримки і розвитку підприємництва, особливо малого (бізнес-центри, інкубатори тощо);
- створення пільгових умов використання суб’єктами МСП державних матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розробок та технологій;
- встановлення спрощеного порядку реєстрації об’єктів МБ, ліцензування їх діяльності, надання державної статистичної та бухгалтерської звітності;
- підтримка зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів малого підприємництва, включаючи сприяння розвитку їх торгових, науково-технічних, виробничих, інформаційних зв’язків з зарубіжними партнерами;
- організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для малих підприємств [24].
Складність системи державного регулювання підприємницької діяльності в Україні полягає в тому, що ця система є багаторівневою. В ній розрізняються та взаємодіють три рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий. Найбільш широкі можливості щодо регулювання підприємництва існують на державному рівні, оскільки саме на цьому рівні визначаються напрямки, цілі державної політики щодо підприємництва та дієвість системи сприяння підприємництву в країні. Однак і на регіональному та місцевому рівнях підприємницькі структури можуть отримати значну допомогу від органів влади.
Похожие работы
... і – 27%, в секторі побутових послуг – 23%, в сфері охорони здоров’я – 18%, в секторі ділових послуг – 13%, в транспорті і комунальних послугах – 10%.[19, c.8] Дослідження виділяють три моделі розвитку малого підприємництва: консервація масштабів діяльності із збереженням статус-кво; повільне розширення ділової активності; швидка експансія малих фірм і обернення їх в середні, а потім і в крупні ...
... контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній та відповідних монопольних утворень, які існували раніше і проявляються тепер. 1.2 Роль малого підприємництва в умовах ринкової економіки У цілому в секторі малого підприємництва працює понад 2 млн. чоловік, що становить майже 10% зайнятого населення України. Підприємства малого бізнесу створюються в різних галузях економіки. ...
... ійного обслуговування малого підприємництва, спеціалізованихфірм, що надають послуги малим підприємствам (бухгалтерські та аудиторські фірми, рекламні агентства тощо); · бізнес-центрів та центрів розвитку малих підприємств, бізнес-інкубаторів, виробничих та технологічних парків; · навчальних центрів з підготовки та перепідготовки спеціалістів для роботи на малих підприємствах, формування ...
... чи багатоцільові (випуск товарів народного споживання, надання різних послуг ), але проте займаючихся торгово-посередницькою діяльністю як основною. Досягнутий до 1997 р. рівень розвитку недержавного приватного підприємництва можна оцінити як недостатній по наступним розуміннях: складає 10—15 %, тоді як у розвинутих від 50 до 80 %; — по обсягу діяльності (виробництво товарів і послуг) малий бі ...
0 комментариев