Аналіз технічних та дидактичних засобів навчання

2.2.2 Аналіз технічних та дидактичних засобів навчання

Наочність в навчанні сприяє більш швидкому сприйняттю нової інформації, її розумінню та запам’ятовуванню, забезпечує цілісність уявлення.

Засоби навчання – це матеріальні та ідеальні об’єкти, які застосовуються у педагогічному процесі в якості носіїв інформації та інструмента діяльності педагога та учнів.

Ідеальні засоби навчання, які застосовуються під час уроку: язикові системи знаків, засоби наочності, навчальні комп’ютерні програми.

Матеріальні засоби навчання: окремі тексти з посібників та підручників, окремі завдання, вправи та задачі, дидактичні матеріали, текстовий матеріал, засоби наочності (макети, діючі моделі), технічні засоби навчання, лабораторне устаткування.

Технічні засоби навчання – це сукупність технічних пристроїв з дидактичним забезпеченням, застосовуваних у навчально-виховному процесі для пред’явлення й обробки інформації з метою його оптимізації.

При викладенні теми «Сировина у хімічному виробництві» застосовуємо такі дидактико-технічні засоби навчання:

1.  Мапу «Розповсюдження сировини на планеті»», на якому зображено основні райони скупчення сировини.

2.  Плакат «Принципи збагачення сировини», на якому зображена структурно-логічна схема послідовності дій.

2.3 Проектування мотиваційних технологій навчання

Проектування мотиваційних технологій навчання необхідно для забезпечення швидкого включення учнів в професійну навчально-пізнавальну та навчально-виробничу діяльність без тривалого «вживання» в роботу, підтримування діяльності на потрібному рівні активності.

Навчальна мотивація за характером поведінки учнів поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях та інших видах стимуляції, які або напрямляють, або гальмують поведінку людини. Внутрішня мотивація залежить від внутрішніх процесів, які здійснюються в свідомості людини. Таким чином, мотивована діяльність є самоціллю, а не засобом для досягнення іншої мети.

Способи формування внутрішньої мотивації.

-  оцінка рівня підготовки учнів по заданій темі та приведення у відповідність з цим ступеня складності надаваного матеріалу;

-  надання учням вільного вибору завдань та виду діяльності, що забезпечить індивідуалізацію навчальної діяльності та приведе до появи інтересу;

-  передбачення оптимальної складності завдань для учнів, що забезпечить в них «переживання успіху»;

-  пробудження уваги при наданні навчального матеріалу шляхом нестандартності та новизни, використання різних технічних засобів, збудження цікавості.

У відповідності з етапами навчального процесу мотивація може бути виражена в різних формах, що відповідають вступній частині заняття та поточній його частині.

Таблиця 2.7 - Дидактичні характеристики внутрішніх мотиваційних технологій навчання

Згідно характеристики учнів у групі: відношення до майбутньої професії байдуже, відношення до навчання негативне, тип темпераменту – сангвінік. Із сангвініками варто вести заняття у швидкому темпі і відповідній зміні видів діяльності. Отже сформулюємо мотивацію навчальної діяльності:

Сьогодні ми розглянемо технологію існуючу проблему сировини у хімічному виробництві. Всім нам відомо, що наше життя неможливе без хімії. Сучасність підпорядкована цій промисловості – ліки, побутова хімія, паливо, добрива тощо. Основним у промисловості є технологія та якісна сировина.. Знання отримані на цій лекції дадуть вам можливість побачити основні види сировини та отримати знання про її використання. Гарне знання цієї теми дозволить вам набрати додаткові бали.

2.4 Проектування технологій формування орієнтовної основи діяльності

Будь-яка діяльність завжди повинна бути попередньо зорієнтована. «Орієнтири» навчальної діяльності в педагогіці і психології умовно називають орієнтовна основна діяльності (ООД).

Основна мета розробки технологій формування нових знань - проектування і реалізація оптимальної орієнтовної основи діяльності, що дозволить сформувати необхідні якості професійних дій. Завданням формування нових знань є формування «орієнтирів» майбутньої діяльності, які надалі забезпечать правильність її виконання.

Згідно діяльнісного підходу до навчання, орієнтовна основа діяльності включає:

1.  Образ кінцевого продукту - уявлення про кінцевий результат. У теоретичному навчанні - це відповіді до завдань, опис результатів, схеми, графіки, а в практичному навчанні - деякі зразки, макети, моделі.

2.  Об'єкт перетворення - матеріал для діяльності і її предмет. У практичному навчанні - це заготівки, матеріали, пристрої, які варто відремонтувати і т. д., а в теоретичному навчанні - умови завдань, питання, сформульована проблема і т.д.

3.  Засоби діяльності, тобто інструменти, інструкції, креслення, карти, таблиці, алгоритми і формули розрахунку, обґрунтування, теорії, висновки.

4.  Технологію діяльності - уявлення про способи її здійснення, які включають прийоми, їхню послідовність, представлену у формі карт, таблиць, порядок рішення, вказівки і інструкції.

Відомо три типи навчання:

-  неповна ООД (перший тип),

-  повна ООД в конкретному вигляді (другий тип),

-  повна ООД в загальному вигляді (третій тип).

Перший тип навчання - неповна орієнтовна основа характеризується тим, що викладач, представляючи навчальний матеріал, показує вихідні дані, виконавчу частину дії і образ кінцевого продукту. Навчання здійснюється методом «проб і помилок», процес відбувається повільно, з великою кількістю помилок.

Другий тип навчання - повна ООД, при наявності всіх умов, необхідних для здійснення діяльності, які подаються у вигляді готового алгоритму діяльності стосовно до конкретної ситуації. Викладач, представляючи навчальний матеріал, показує кожен крок діяльності, стосовно до конкретного завдання. При цьому формування діяльності відбувається безпомилково і швидко, але ступінь узагальнення і переносу на нестандартні ситуації обмежений. У цьому випадку учні правильно вирішують певне коло стандартних завдань, але при переході до інших творчих завдань їхня діяльність ускладнена.

Третій тип навчання - повна орієнтовна основа з використанням узагальнення і систематизації. Орієнтири подані в узагальненому виді, характерному для цілого класу явищ. Викладач при цьому не дає готових орієнтирів, а пояснює лише принципи їхнього формування. У цьому випадку діям властива чіткість, швидкість, безпомилковість, стійкість, ширина переносу. Найбільш ефективним є саме цей тип навчання, де освоюються алгоритми діяльності, на основі яких студенти самостійно пристосовують їх до конкретних ситуацій для різних умов.

Таблиця 2.8 - Критерії вибору різних типів навчання

Отже тип навчання, який забезпечить оптимальні результати стосовно заданих умов організації навчального процесу, буде другий тип навчання.

Виберемо методи та засоби формування ООД.

Таблиця 2.9 - Вибір способів формування в учнів нових знань