Правове регулювання інформаційної політики митних органів України

1.2 Правове регулювання інформаційної політики митних органів України

В системі митних органів України, як і в цілому в державі, виникла потреба в формуванні інформаційної політики, яка б відповідала сучасному рівню розвитку інформаційних відносин та інформаційної інфраструктури, обсягам обігу інформації. Інформаційну політику та інформаційні відносини у митних органах регламентує низка нормативних актів.

Конституція України регулює найзагальніші питання інформаційної політики. Так, ст. 17 однією з найважливіших функцій держави та справи всього українського народу визначена інформаційна безпека. Ст. 32 встановлює заборону збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, а ст. 34 закріпила право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Закріплення у ст. 8 положень про те, що Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, свідчить не лише про спрямованість діяльності держави на забезпечення конституційнх прав, їх охорону, захист та реальне юридичне визнання, а також як безпосереднє керівництво до дій.

У Митному кодексі України інформаційним відносинам присвячена гл. 4 „Інформування та консультування з питань митної справи”, яка містить лише 4 статті, а саме ст. 30 „Інформування щодо правил переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України”, ст. 31 „Інформація щодо нормативно-правових актів з питань митної справи”, ст. 32 „Надання текстів нормативно-правових актів та консультування з питань митної справи”, ст. 33 „Відповідальність за недостовірну інформацію”. Норми Митного кодексу України регламентують лише один з напрямів роботи митних органів при реалізації митної політики.

Основною нормативно-правовою базою формування, використання та захисту інформаційних ресурсів у митних органах є закони України та прийняті на їх основі підзаконні нормативні акти.

Закон України „Про Національну програму інформатизації” визначає стратегію розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення.

Згідно із законом України „Про Концепцією Національної програми інформатизації” метою Концепції є створення правових, економічних і організаційних умов для формування в Україні розвинутого інформаційного суспільства. Можна зробити висновок, що вона спрямована на захист інформаційної сфери і забезпечення подальшого розвитку дійсно сучасних, демократичних, незалежних інформаційних відносин, упровадження новітніх інформаційних технологій, зростання їх значення у житті суспільства.

Закон України „Про інформацію” регулює обіг інформації в Україні, визначає основні поняття інформаційної сфери України.

Закон України „Про звернення громадян” регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії громадських органів.

З метою поліпшення умов для розвитку демократії, реалізації громадянами конституційних прав на участь в управлінні державними справами і на вільний доступ до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності та відкритості діяльності цих органів була прийнята постанова Кабінету Мінстрів України „Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади”.

На основі та на виконання цих законів прийнята ціла низка відомчих нормативних актів Державної митної служби України (далі ДМСУ), таких як наказ ДМСУ „Про інформаційне сприяння засобам масової інформації з митної тематики ”, наказ ДМСУ „Про затвердження Порядку роботи з повідомленнями, що надходять за телефоном довіри Держмитслужби України”, наказ ДМСУ „Про затвердження Положення про Управління інформаційного забезпечення та митної статистики” тощо.

Всі ці нормативні акти регулюють інформаційні відносини у митних органах України, однак їх система є досить розгалуженою і виникають складнощі із застосуванням цих актів і у визначенні навіть на теоретичному рівні засад інформаційної політики митних органів і визначення векторів її розвитку. На мою думку, необхідним є створення програм розвитку інформаційної політики митних органів України, наприклад, по зразку митних органів Російської Федерації, де діє Наказ Державного митного комітету Російської Федерації „О Концепции информационной безопасности таможенных органов российской Федерации” від 31.12.1998 р., який визначає перспективи розвитку інформаційної безпеки митних органів Російської Федерації до 2010 року. Наказ Державного митного комітету Російської федерації „О Концепции информационно - технической политики Государственного таможенного комитета Российской Федерации” від 21.09.2001 р. визначає систему поглядів на розвиток інформаційно-технічної інфраструктури митних органів Російської Федерації.

Отже, можна зробити висновок, що існує великий масив правового матеріалу, який визначає порядок обігу інформації, напрями інформаційної політики на загальнодержавному рівні, яким повинна відповідати і інформаційна політика митних органів. Однак, на сьогоднішній день відсутній нормативний акт, який би визначив перспективи розвитку інформаційної політики з урахуванням специфіки користування інформацією в митних органах в умовах глобалізації інформаційних процесів. Реалізація інформаційної політики, на мій погляд, перш за все, може бути здійснена шляхом створення відповідної законодавчої бази, яка є основою для її практичної реалізації, і, звичайно, розробки конкретних цільових програм по окремих напрямах інформаційної політики в митних органах.