МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
Курсовий проект:
«Сумочка-косметичка: використання технології ручного плетіння гачком та бісером»
Виконавець:
Керівник:
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ПРОЕКТУ
1.1 Історичні аспекти виникнення сумочки та обраних видів рукоділля
1.2 Обґрунтування власного вибору виготовлення майбутнього аксесуару
1.2.1 Загальний опис сумочки-косметички та вибір проектного виробу
1.2.2 Огляд моделей-аналогів: порівняння переваг та недоліків
1.2.3 Планування роботи по реалізації проекту з виробництва сумочки-косметички
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЕТАП СТВОРЕННЯ СУМОЧКИ-КОСМЕТИЧКИ: МЕТОДОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ
2.1 Опис і побудова готового ескізу косметички
2.2 Підготовка засобів виробництва - предметів та засобів праці
2.3 Механізм виготовлення сумочки-косметички
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. ОЦІНОЧНИЙ ЕТАП ТА ЕКОНОМІЧНА СКЛАДОВА ПРОЕКТУ
3.1 Аналіз та оцінка якості роботи
3.2 Вартість створеного проекту
3.3 Рекламна акція: презентація сумочки-косметички
Висновки до розділу 3
Висновки та пропозиції
Інформаційні джерела
Додатки
ВСТУП
З давнини сумочка вважалася необхідним та зручним аксесуаром, який супроводжував жінку будь де. Використання цього аксесуару і по сьогоднішній час дозволяє жінці почуватися більш впевнено за межами житла в будь-якому місці та в будь-який час. Це обумовлено тим, що сумочка завжди містить безліч потрібних та непотрібних дрібниць, які жінка звикла використовувати в повсякденному житті.
Отже, сумочка – це справжнє сховище, зміст та зовнішній вигляд якої віддзеркалює внутрішній світ сучасної жінки, тому вона повинна бути не тільки функціональною, але й красивою. Добре, якщо, як і будь-який інший аксесуар, вона буде оригінальною, відображатиме індивідуальність жінки, особливості її характеру, власні уподобання, смаки, можливо навіть мрії. Це повністю можливо за умов створення власного дизайнерського проекту сумочки, в який буде втілено всі задуми по виготовленню одного з улюблених аксесуарів прекрасної половини людства. Таке положення в повній мірі можна віднести до будь-якого виду даного аксесуару – до звичайної повсякденної сумки, до вихідного ридикюлю та похідної сумки-рюкзака, до сумочки-косметички чи мішечка для мобільного телефону тощо.
При виконанні нашого проекту ми зупинимося на створенні саме індивідуальної, особливої сумочки-косметички, використання якої сьогодні є дуже актуальним у житті будь якої жінки, як ділової, так і домогосподарки. Такий вибір обумовлено тим, що в супермаркетах, на ринках та в інших торгівельних точках пропонується безліч косметичок, проте майже всі вони є однотипними, різноманіття їх не таке характерне в порівнянні зі звичайними повсякденними сумками. А це, в свою чергу, вже зменшує можливість відобразити власні уподобання та індивідуальність справжньої жінки. Інша річ – виготовлений на замовлення дизайнерський проект, але, зазвичай такий аксесуар є дорогокоштуючим і похизуватися такою річчю може дозволи собі не кожна жінка. Тут на допомогу приходить рукоділля, перенесене до наших часів ще давніми предками. Ніяка куплена в магазині річ не порівняється з бабусиним макраме, вишивкою чи в’язанням, оскільки у виготовлення останньої вкладено справжню любов, душу, традиції тощо.
Отже, при виготовленні нашої сумочки-косметички ми використаємо елементи рукоділля, а саме в’язання крючком та вишивання бісером, оскільки в сьогоднішній модній індустрії така робота вважається не тільки унікальною, висококласною, а й високо оцінюється.
Виходячи з актуальності теми творчого проекту та обраного нами напряму діяльності можна сформулювати головну мету та задачі виконання даного проекту.
Головною метою виконання проекту є створення сучасного, модного та, водночас, особливого варіанту сумочки-косметички, що втілює власну індивідуальність, смаки, уподобання з використанням технологій рукоділля.
Основними задачами при цьому виступатимуть наступні:
а) експлуатаційні:
- виготовлення функціональної сумочки-косметички
- виготовлення зручної в експлуатації косметички
- створення варіанту сумочки, який би використовувався виключно за призначенням;
б) технологічні:
- використання підходящих та міцних матеріалів при виготовленні виробу
- застосування стандартних технологій та обладнання при роботі з матеріалами
- використання доступної для розуміння та легкої методики виконання виробу
- виконання посильного обсягу роботи та своєчасність виконання виробу;
в) екологічні:
- використання екологічно чистих матеріалів, які не містять шкідливих елементів, барвників тощо
- виготовлення косметички з подальшим використанням відходів виробництва
- виготовлення виробу з можливістю подальшої утилізації після експлуатації;
г) естетичні:
- створення оригінального, особливого на вигляд виробу, здатного викликати захоплення
- виготовлення красивої, привабливої, з елементами декору речі
- створення сумочки, яка відображатиме гармонійне кольорове рішення та підходитиме під інші аксесуари, одяг чи взуття жінки
- виготовлення акуратного виробу, пророблення «тонкої роботи»
д) економічні:
- використання матеріалів, яким характерне оптимальне співвідношення ціни та якості
- виготовлення виробу, який коштуватиме не більше, ніж справжній дизайнерський варіант
- використання мінімум затрат праці та часу
- виготовлення виробу з можливістю отримання подальшого економічного ефекту (можливістю продажу) та ефективності (отримання прибутку).
Сформульована мета та поставлені у відповідності з нею завдання виконуваного проекту повинні містити в собі навчальні, розвивальні, виховні та профорієнтаційні складові.
Навчальний аспект заключається у набутті теоретико-практичної компетенції при вивченні жіночих аксесуарів на всіх етапах здійснення проекту. Розвивальний - у формування вмінь ставити мету, розвивати сенсорну сферу, планувати свою діяльність, мислити, досягати значних результатів діяльності. Виховна складова поставлених цілей відображає формування моральних, трудових та естетичних якостей учнів. Профорієнтаційний аспект характеризується підготовкою до профорієнтаційного самовизначення і трудової діяльності в умовах ринкових відносин.
Очікуваними результатами при досягненні вказаної мети та цілей виконання проекту мають бути наступні:
- візуальне оформлення проекту у роздрукованому та електронному варіанті;
- виготовлення власного зразка сумочки-косметички;
- рекламна акція з метою отримання заявок на виготовлення і продаж аналогічних моделей аксесуару;
- набуття додаткових навичок рукоділля та обмін досвідом.
Об’єктом проектування виступає жіночий аксесуар «сумочка-косметичка» індивідуального виготовлення з урахуванням власних побажань щодо смаків та експлуатаційних характеристик.
Предметом проектування є використання технологій гачкового плетіння та вишивання бісером при виготовленні аксесуару.
Методика виконання проекту включає: для учнів – самостійну роботу, для вчителя – консультації з приводу планування та організації роботи, координацію роботи, проміжний контроль етапів виконання проекту та заключний контроль. Виходячи з цього формою організації навчальної діяльності є індивідуальна форма виконання під керівництвом вчителя.
Структура творчого проекту містить три основних розділи щодо підготовки роботи, технології виготовлення сумочки-косметички та оціночно-економічного аспекту роботи, а також зміст, вступ, висновки, перелік інформаційних джерел. Робота виконана на 54 сторінках комп’ютерного шрифту, містить 13 рисунків, 9 таблиць, 15 джерел інформації та 4 додатка.
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ПРОЕКТУ
1.1 Історичні аспекти виникнення сумочки та обраних видів рукоділля
Перед тим, як починати втілювати в життя наші задуми стосовно запланованого проекту, ознайомимося з деякими історичними довідками, які можуть бути для нас цікавими та корисними.
Якщо розглядати історію появи такого аксесуара як сумочка, то прототипом всіх сумок, сумочок є мішечок, який прикріплювали до поясу чоловіка, а жінки носили на шнурках . Власне, на деяких мовах ця назва так і залишилася. По-польськи сумка - torba.
Торби або мішечки могли бути самої різної форми, призначалися для носіння грошей і, зробивши покупку, власник просто викидав мішечок або віддавав його разом з грошима.
В середні віки гроші укладали в «кишені для добра», яка кріпилася до поясу, а разом з нею до поясу кріпився і шкіряний мішечок для дрібних грошей. У XIV-XV ст. ці «кишеньки» носили і чоловіки, і жінки. При бургундському дворі вони були частиною придворного туалету, - їх називали «омоньєрами». З розвитком світського життя мішечкам стали приділяти більше уваги, в них стали поміщати окрім грошей, люстерка, табакерки, але весь цей мішечок ховали в пишних спідницях платтів тієї пори. За часів пізньої готики створювалися цілі колекції мішечків самої різної форми і величини. Їх носили на шнурку і в поясу.
Ці мішечки збереглися в епоху ренесансу їх носили на шнурку в поясу і при кожному кроці мішечки мелодійно дзвеніли. В наступному столітті чоловіки звільняють руки і переходять до кишень. Людовик XIV в своєму камзолі зробив кишені, тим самим, став законодавцем моди того часу. Пізніше кишені стали пришивати до жилетів, ще пізніше кишені з'явилися в брюках. А жінки залишилися вірні мішечкам-сумочкам, правда, змінюючи їх форму, прикраси. Невелика ручна сумка у вигляді мішечка для дрібних предметів, на противагу кишені, стала невід'ємним елементом жіночого гардероба.
Залежно від моди сумки виготовляють з різних матеріалів і оздоб.
У XVII ст. жінки стали носити пишні бісером і стеклярусом вишиті, в'язані, плетені сумочки-кисети (ридикюлі). Мода змінилася радикальним чином, і сумки перестали ховатися в кишенях і під спідницею, - їх прагнули показати всьому світу. У XVIII ст. з'явилися дамські сумочки з матерії або мережива, в яких зберігали хусточки, косметику і інші дрібниці їх назвали «помпадур» на згадку про фаворитку французького короля Людовика XV. Багаті пані змагалися у виготовленні химерних сумочок. В цей же час в жіночого одягу з'явилися потайні кишені. На початку XX ст. до моди увійшли вузькі довгі спідниці з перехопленням нижче колін, - тут не було місця для кишень. І розмір сумок став нестримно збільшуватися.
Жіночі шкіряні сумки, з'явилися відносно недавно. На початку ХХ ст. жіночу сумку залишково легалізували разом з брюками, укороченими спідницями і короткими стрижками. Почалася друга сторінка історії сумки - історія великих сумок. Модниці стали набувати великих сумочок на довгому ремінці або ремінці-ланцюжку. І незабаром з'явилися жорсткі сумочки, які і є прообразом наших, сучасних, сумок.
Сумка - «фасад» жіночого гардероба. Саме по сумці складається враження про образ людини. Сумка для жінки - приблизно те ж саме, що марка автомобіля для чоловіка. Сумка обов'язково повинна мати свою «особу», свій стиль, гідний вигляд. Сумочки бувають різні.
Надалі трохи поглинемо в історію виникнення застосовуваних нами видів прикладного мистецтва.
В’язання – один з цікавих і корисних видів рукоділля. Техніка його пройшла через століття, а у наш час отримала більший розвиток і стала одним з улюбленіших занять умільців.
Встановити точно, коли зародилося ручне в'язання важко, адже трикотаж не камінь, нелегко йому зберегтися тисячоліттями. Проте, в'язані предмети, що дійшли до нас, – порівняно складні за технологією – учені відносять до 3-5 ст. н. е. Так, в Перу був знайдений рідкісний екземпляр декоративного в'язаного поясу з мотивом колібрі (3 ст. н. е.). Складність малюнка, в тонкості деталей і забарвленні, свідчать про високу техніку в'язання. При розкопках коптських гробниць в місті Антіноє (Єгипет), була виявлена дитяча шерстяна в'язана шкарпетка з яскравими кольоровими смужками (4-5 ст. н. е.). Приблизно до того ж періоду відносяться знайдені в німецьких гробницях в'язальні спиці і довгі шерстяні штани з пришитими шкарпетками. Всі якнайдавніші знахідки свідчать про розвинену культуру одягу, високий рівень володіння технікою в'язання, складання узорів, вибору кольору. Якщо в давнину кожен вид праці розвивався повільно, не виключено, що люди навчилися в'язати за декілька сторіч до нашої ери.
За наймайстерніших в'язальників старовини вважалися араби. У 12-13 ст. в результаті походів норманів і проникнення їх культур до Європи, в'язання, яке вони перейняли ймовірно від арабів, призвело до розповсюдження в багатьох країнах: Італії, Іспанії, далі у Франції, Англії, Шотландії, Германії, в Прибалтійських країнах. В'язали в основному спицями: дерев'яними, кістяними, металевими – предмети для рук (рукавички) і ніг (шкарпетки, панчохи). У Росії з давніх часів селянки в'язали панчохи, шкарпетки, рукавички з овечої шкури. Зазвичай ці вироби були одноколірними, але в деяких північних губерніях, а також в Рязанській, Пензенській, Тульській святкові в'язані вироби прикрашалися нарядними орнаментами, узорами, які мали народні назви.
У наш час в'язання залишається популярним видом прикладного мистецтва завдяки необмеженій можливості створювати нові модні узори і моделі. І в наші дні в'язання – один з улюблених видів рукоділля. В'яжуть на спицях, на вилці, на в'язальних машинах, коротким і довгим крючками. Зв'язану власними руками річ не побачиш ні на кому – сьогодні в кінотеатрі, завтра в автобусі. І навіть ні в одному універмазі.
Навчитися в'язати не складно, було б бажання і терпіння. Оволодівши спицями, ваші пальці набувають необхідної спритності і вправності, в результаті чого буде зовсім нескладно освоїти дуже прості прийоми в’язання гачком.
Бісероплетіння – надзвичайно красиве, захоплююче, розвивальне рукоділля. Бісер – це скляні бусини, матеріал екологічно чистий, має красивий зовнішній вигляд, створює ефект ошатності і свята.
Картини, які вишиті бісером разюче красиві, плетені вироби ніколи не виходять з моди, деревця і квіти з бісеру прикрасять будь-який інтер'єр.
Вірогідно невідомо, коли вперше з'явився бісер. Але всі ми знаємо з курсу історії стародавнього світу, що різні прикраси з каменю і кісток тварин з давніх часів виготовляли люди. І з давніх часів такі "бусини" робили та носили як амулети і, звичайно, продавали або обмінювали.
Немає точних даних і про те, де і коли з'явилося скло, однак, дуже розповсюдженою версією вважається версія про його Єгипетське походження. І приблизна дата - 6000 років до н.е. Разом зі склом з'явилися і бусини різних форм і розмірів. І чим досконалішими ставали технології виготовлення й обробки скла, тим дрібнішими ставали бусини.
В часи Римської імперії центром виготовлення бісеру стає Олександрія, де був знайдений спосіб видування скла (з металевої трубки чи очеретяної). Зі зміною технології виробництва, змінюється і бісер. За новою технологією склодув видував із крапель розплавленого скла довгі трубочки, що потім різалися і проходили різну обробку. Так з'явився стеклярус.
Бусини і бісер, зроблені в Давньому Римі, особливо в Олександрії, ще довго цінувалися дуже високо за якість обробки і багатство колірної гами.
У середні віки центром з виготовлення скла стає Венеція. Венеційські майстри тримали в найсуворішій таємниці склад і технологію виробництва скла. На батьківщині майстрам-склодувам пропонувалися небачені привілеї, а перебіжчики жорстоко каралися. На багато століть Венеція стала центром бісерного виробництва. Венеційський бісер цінувався дуже високо. Його обмінювали на золото, шовки, прянощі.
У XVІ-XVІІ ст. у минуле відходять скляні майстерні. Їм на зміну приходять заводи, що будуються по всій Європі. Бісер стає доступним широкому споживачу. Бісер виробляється в Німеччині. Особливою популярністю починає користуватися чеське скло і чеський бісер.
Наприкінці ХІХ ст., завдяки винаходу машин для виробництва бісеру, значно упала його вартість. Однак, зі зменшенням кількості видів рукоділля, поступово знизилося і виробництво бісеру.
У наш час найбільше поширення одержали китайський бісер - через свою дешевину; чеський і японський бісер - через відмінну якість. Бісер широко застосовується не тільки в плетиві різних прикрас. Ним декорують одяг відомі дизайнери, ним вишивають прекрасні картини. Бісер знову в моді!
0 комментариев