Наближення Франка до історичного матеріалізму
Спроби антропологічного пояснення виникнення суспільства і його хиби
Розуміння закономірності історії людства. Критика «теорії» дегенераційного розвитку історії людства
Проблеми української державності в творчості і житті І. Франка
Національна ідея та її трагедія
Людство з самого початку свого розвитку справді вже прямує до тої мети
Навигация
Людство з самого початку свого розвитку справді вже прямує до тої мети
Творчість І.Я. Франка
84953
знака
0
таблиц
0
изображений
1. Людство з самого початку свого розвитку справді вже прямує до тої мети.
2. Засоби, винаходи, прямування, сучасна боротьба подають надії, що досягнення цієї мети можливе і необхідне, і те не в так далекому майбутньому, як це видається людям маловірним».
Глибоко переконаний, що шлях до соціалізму йде через ліквідацію приватної власності на знаряддя і засоби виробництва та корінне піднесення економічого і культурного добробуту трудящих мас, через громадську рівноправність усіх людей і запровадження найширших демократичних свобод, Франко не заперечував і соціальну революцію як один із способів здійснення переходу до соціалізму. Розуміючи соціальну революцію як сукупність великих змін у вісх галузях суспільного життя – економічний, політичний, культурно-ідеологічний, технічний, він відкидав неуцьке тлумачення буржуазних соціологів, за яким революція зводиться до насильницько-кровопролитного політичного перевороту. Але ж з поняття революції логічно не випливає те, що вона завжди повинна бути насильницько-кровопролитною. Тому Франко вважав, що буржуазні революції були кровопролитними через те, що народні маси були тоді темні і озлоблені надмірними утисками і приниженням з боку експлуататорських класів, які стояли на перешкоді революції. Чим більше будуть народні маси освідчені і менш будуть пригнічуватись, тим менше потрібне буде насильство і кровопролиття. Звідси випливала його думка про те, що до революції треба підготовляти трудящі маси поширенням освіти і створенням їх класових організації. Він відкидав тактику анархістів, як нерозумну і шкідливу для справи визволення трудящих. Але Франко не дійшов до зрозуміння соціалістичної революції та її історичних завдань, не розумів об’єктивної необхідності революційного знищення буржуазної держави і встановлення держави трудящих під керівництвом пролетаріату, не розумів керівної ролі пролетаріату в революційній боротьбі трудящих проти капіталізму. Ось чому Іван Якович залишався революційним демократом, виразником інтересів робітничого класу і селянства, переконаним прихильником соціалізму і соціалістичного руху пролетаріату, пропагуючи у своїх творах соціалістичну ідею, гаряче закликаючи трудящих до революційної боротьби. А коли в 1905 році в Росії вибухнула велика всенародна революція, то він від початку і до кінці стояв цілком на стороні революційних мас, нещадно викривав зрадницьку тактику лібералів, розраховану на змову і союз з реакцією, обстоював корінні інтереси революційних робітників і селян.
Висновки
Як бачимо, соціальні погляди Івана Франка були суперечливими і своєрідними. Навіть сьогодні багато ідей Івана Яковича звучать свіжо і потребують поглибленого вивчення і аналізу.
Український народ в особі Івана Франка має найвищий творчий злет своєї інтелектуальної культури. Усе, що стосується Івана Яковича Франка – мислителя, викликає значний науковий інтерес, але, на жаль, із відомих причин (заборон та приховувань творів) мало досліджене.
У своїх творах Іван Якович постає мислителем-гуманістом світового масштабу. Багатогранна творчість Франка гідна великого подиву і викликає до себе постійний живий інтерес. Історичне значення творчості письменника дуже вагоме. Не було такого явища в тогочасному політичному й культурному світі, яке залишилося поза його увагою і яке б не знайшло у творчості письменника живого відображення. Та при тому Іван Франко не був просто письменником. У літературі він був першорозрядним майстром і теоретиком-учителем цілої генерації поетів і письменників-демократів, які виходили з гущі народних мас. Він був прекрасним драматургом, вченим-філологом, літературним критиком, пропагандистом, перекладачем, істориком, соціологом, філософом.
При всій багатогранній діяльності й титанічній праці в особі Івана Франка виступав мислитель з широким світоглядом, який не тільки дійшов до наукового розуміння природи і суспільства в історично минулому розвитку, а й дивився вперед, у майбутнє історії людства, для наближення, якого він невтомно і з гарячковою пристрастю трудився.
Оцінити належно творчість І.Франка як соціолога надзвичайно важко. Звичайно, Франко не був професійним соціологом, спеціально і тільки соціологією він не займався, не був професором вищого навчального закладу, але його твори, які, зрештою, мають науково-просвітницьку спрямованість, дуже яскраво відображають українську соціологічну парадигму, у якій досить легко поєднується «голова» і «серце», розум і почуття, постійне невдоволення наявним, постійні сумніви, питання, пошук, розум і віра.
Для світогляду Івана Франка характерне поєднання онтологічних, гносеологічних і морально-естетичних проблем при аналізі розвитку людського суспільства в цілому, й людини, як особистості, зокрема.
Іван Якович слушно критикував реакційних буржуазних соціологів які намагались опорочити суспільні ідеали соціалістів і комуністів. Він доводив, що соціалізм є ідеал найвищої організації виробництва, якої ще не знала історія розвитку суспільства.
В особі Франка виступав небезсторонній, небезпристрасний, некабінетний учений, а справжній мислитель і революційний демократ, для якого наука історії була основою вироблення передових політичних поглядів.
Що стосується Франка, то в нього є речі, що нещадно експлуатувалися різними партіями, об’єднаннями, орієнтаціями. Кожний у ньому щось знаходив, витягував і цитував. Незважаючи на те, що Франко розумів і знав свій народ, його долю, він говорив, що «для українського народу українська державність наповнена сутністю ...». Українському селянину все рівно, як умирати від голоду: від рук свого пана чи чужого. Йому абсолютно все рівно, хто з його буде «шкуру дерти» і податок знімати.
Соціологія Франка — це також заповідь любові до Батьківщини й до людства. В цілому ж, його філософія — це яскраве втілення філософії українського духу початку XX ст. витоки, якої йдуть від Г.Сковороди і Т.Шевченка.
Без сумніву багатогранна творчість Івана Франка справді гідна великої уваги і викликає до себе постійний інтерес дослідників у наш час.
Список використаних джерел
1. Брагінець А. Фільсофські і суспільно-політичні погляди Івана Франка. – Львів, 1956, 394 с.
2. Франко І. Вибрані суспільно-політичні і філософські твори. – К. 1956, 475 с.
3. Погребенник Ф.П. Іван Франко – поборник дружби народів. – К. 1986, 46 с.
4. Вісник книжкової палати о. Васьківська. До 150 річчя від дня народження Івана Яковича Франка 2000, №4
5. Різун В., Трачук Т. Нариси з історії та теорії українського літературознавства: Монографія. — К., 2005. – 251с.
6. Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – Київ, 1986, Т.45, - 458с.
7. Франко І. Що таке поступ? // Зібр. творів: у 50-ти т.,К., 1986. Т.45, 511с.
8. Хамар У.В. Іван Франко про “національний ідеал” // Науковий вісник ВДУ. Журнал Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Серія: Філософські науки. – 2000. – №8. – с.112‑115.
9. Хамар У.В. Іван Франко про здійснимість ідеалів // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – 2001. – №6. – с.29‑35.
10. Лисенко О. Я. Соціологічні погляди І. Франка. — К., 1953, 382 с.
11. Возняк М. С. Нариси про світогляд І. Франка. — Львів, 1955, 258 с.
12. Брагінець А. С. Філософські і суспільно-політичні погляди І. Франка. — Львів, 1985, 510 с.
13. Климась М. А. Світогляд І.Франка. — К., 1989, 402 с.
Похожие работы
... ішого розгулу реакції, «на торжищі цинізмів і наруг» він переконувався у правильності своїх поглядів і ідеалів. Цій темі присвячені поеми «Похорон», «Поєдинок». У поемі «Іван Вишенський», появі якої передували наукові роботи Франка про творчість видатного українського полеміста ХVI – XVII ст., зображується трагедія людини, у якій борються патріотичні і релігійні почуття. В ім`я християнської ...
... і Франко найбільш цікавий, саме ця вічна напруга спонукала його до важкої праці. Франко заслуговує на вивчення, дослідження саме як суперечлива, неоднозначна постать. Життя і творчість Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичах Дрогобицького повіту (тепер с. Івана Франка Дрогобицького району Львівської обл.) в родині коваля. З батькі ...
... ів і, нарешті, громадівсько-федеративний принцип визначає відносини між общинами, об'єднаннями та народами. Федерація зберігає і захищає найширшу і найповнішу автономію особи, общини, народу. Правда, пізніше Іван Франко змінює акценти: не відкидаючи федералістські відносини, вважає, що федерація може бути плідною між самостійними державами, підкреслюючи, що пропоновані концепції не можуть бути ...
... іронією, ніжність з брутальними погрозами й прокляттями – зовсім як у дійсному житті. Автори й авторки не люблять церемоній і добирають найвлучніших слів, щоб передати свої почуття». В статті «Іван Франко і Музика» (1956 р.) С.Людкевич згадує слова поета, сказані йому: «Я тут признаюсь до гріха, до локального патріотизму хоча і признаю великоукраїнським мелодіям їх пишну розкішну степову стихію, ...
0 комментариев