Система кількісних оцінок ступеня ризику

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

Хмельницький інститут соціальних технологій

Кафедра економічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Аналіз моделювання та управління

економічним ризиком»

Система кількісних оцінок ступеня ризику

Виконав:

ст. гр. Ф-Нз – 31

Сучкова О.М.

Хмельницький 2009

Зміст

Вступ

1. Загальні підходи до кількісної оцінки ступеня ризику

2. Ризик в абсолютному вираженні

2.1 Спрощений підхід до оцінювання ризику. Ризик як величина очікуваної невдачі

2.2 Зважене середньогеометричне значення економічного показника. Ризик як модальне значення міри невдачі

2.3 Ризик як міра мінливості результату

3. Ризик у відносному вираженні

3.1 Коефіцієнт сподіваних збитків

3.2 Коефіцієнти варіації, семіваріації, семівідхилення від зваженого середньогеометричного

3.3 Правила визначення знака інгредієнта. Коефіцієнти асиметрії та варіації асиметрії

3.4 Коефіцієнт ексцесу та варіації ексцесу

4. Використання нерівності Чебишева

4.1 Уникнення банкрутства при отриманні кредиту

4.2 Уникнення банкрутства при наданні кредиту. Визначення меж зон допустимого, критичного та катастрофічного ризиків

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Аналіз проблем економічної науки та практики переконливо свідчить, що врахування невизначеності, конфліктності й породжуваного ними ризику є однією з магістральних ліній розвитку економічної теорії другої половини ХХ ст. З ризиком доводиться стикатися у повсякденній практичній діяльності. Його неможливо уникнути в жодному з видів ділової активності.

Ризик – це економічна категорія, котра відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб’єктами економічних відносин об’єктивно існуючих невизначеності та конфліктності, іманентно притаманних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обтяжені можливими загрозами та невикористаними можливостями.

Виправданий ризик — необхідний атрибут у стратегії і тактиці ефективного менеджменту.

У кожній ситуації, пов’язаній з ризиком, постають запитання: що означає виправданий (допустимий) ризик? Де проходить межа, яка відділяє допустимий ризик від нерозумного? А тому якісний аналіз ризику є необхідним, але не достатнім етапом. Важливо виявити його ступінь, причому слід оцінити ймовірність того, що певна (несприятлива) подія має шанси відбутися, а тоді — як це вплине на ситуацію (рішення).

Ризик є важливим елементом фактично всіх інвестиційних рішень. У зв’язку з тим, що більшість підприємців не схильні до нього, віддаючи перевагу меншому ризику перед більшим, ідентифікація, вимірювання і, де це можливо, скорочення ризику мають бути одними з основних аспектів, які беруться до уваги в процесі прийняття інвестиційних рішень. Проте насправді підприємств, які займаються аналізом ризику, дуже мало. Це не означає, що вимірювання ризику повністю ігнорується іншими фірмами, скоріше за все для роботи з проектним ризиком вибирають менш об’єктивні методи, такі як досвід та інтуїція.

1.  Загальні підходи до кількісної оцінки ступеня ризику

Чим досконалішими є методи визначення кількісної оцінки ризику, тим меншим стає чинник невизначеності.

Якщо малоймовірно, що відбудуться несприятливі наслідки, то ризик малий. Малий він і в тому разі, коли ймовірність збитків велика, а самі по собі збитки малі. Ймовірність настання певної події може бути визначена об’єктивним та суб’єктивним методом. Об’єктивний метод визначення ймовірності ґрунтується на обчисленні частоти, з якою в минулому відбувалась певна подія.

Суб’єктивний метод спирається на використання суб’єктивних оцінок та критеріїв, які ґрунтуються на різних припущеннях. До таких припущень можуть бути віднесені міркування бізнесмена (менеджера), його власний досвід, оцінка експерта, думка консультанта, порада консалтингової фірми.

Оцінюючи ризик, на практиці нерідко обмежуються спрощеними підходами, спираються на один чи кілька головних показників (критеріїв), параметрів, які являють собою найважливіші узагальнені характеристики у даній конкретній ситуації.[3.204]

У ряді випадків, зокрема в страхуванні, величину (ступінь) ризику визначають як ймовірність настання небажаних наслідків. В цьому випадку

 

(1.1)

W = р_н ,

де р_{н —} ймовірність настання небажаних наслідків,

W — величина ризику.

При аналізі збитків кожній із запропонованих зон ризику слід поставити у відповідність кількісні показники, критерії ризику. В прикладних проблемах економічного ризику для оцінки його величини широке використання має ймовірність перевищення заданого рівня збитків. (Додаток А) Ця ймовірність обчислюється за формулою:

 

(1.2)

W(x) = P(X ³ x) = 1 – P(X < x) = 1 – F(x).

Виділяють три такі найважливіші базові показники ризику.

(1.3)

Показник допустимого ризику:

W_дп = W(x_дп) = P(X ³ x_дп),

тобто W_дп — це ймовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх гранично допустимий рівень х_дп.

(1.4)

Показник критичного ризику:

W_кр = W(x_кр) = Р(Х ³ х_кр),

тобто W_кр — це ймовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх гранично допустимий критичний рівень х_кр.

(1.5)

Показник катастрофічного ризику:

W_кт = W(x_кт) = Р(Х ³ х_кт),

тобто W_кт — це ймовірність того, що збитки виявляться більшими, ніж їх гранично допустимий катастрофічний рівень х_кт.

Знання цих показників дає змогу виробити міркування щодо можливості прийняти рішення відносно здійснення певної підприємницької діяльності. Але для остаточного прийняття рішення інформації про значення названих показників недостатньо — необхідно ще задати (встановити, прийняти) їх граничні величини, щоб не потрапити в зону неприйнятного ризику. Такі величини називають критеріями відповідно допустимого, критичного та катастрофічного ризику — к_дп, к_кр, к_кт.

Отже, маючи значення трьох показників ризику та критеріїв граничного ризику, приходимо до таких найбільш загальних умов прийнятності рівня ризику в досліджуваному виді підприємництва:

	(1.6)

(1.7)

W(x_дп) £ к_дп;

W(х_кр) £ к_кр;

Вважають, що економічний показник Х (або його характеристика) має позитивний інгредієнт, якщо при прийнятті рішення орієнтуються на його максимальне значення. Для цих випадків записують, що Х = Х⁺.

Якщо ж під час прийняття рішень орієнтуються на мінімальне значення економічного показника, то вважають, що він має негативний інгредієнт. У цій ситуації пишуть, що Х = Х ^–.