4. Правове забезпечення роботи з інформацією
В сучасних ринкових умовах господарювання інформаційна безпека в умовах глобального інформаційного суспільства відіграє провідну роль. Широка інформатизація всіх сфер життя суспільства, зокрема сфери забезпечення безпеки особи, суспільства, економіки і фінансів, державної інфраструктури, ставить питання про комплексний підхід до проблеми інформаційної безпеки.
Вступ до «інформаційного суспільства» є однією з важливих умов економічного процвітання і духовного розвитку держав – членів міжнародного співтовариства, збереження стратегічної стабільності в світі. Реалії Інформаційного суспільства дедалі відчутніше змінюють життя нашої держави. Тож було поставлене завдання вивчення й прогнозування цього процесу та визначення форм і способів участі України в цій діяльності. Концептуальну основу для її вирішення склав проект Концепції національної інформаційної політики України [2]. Розробка проекту здійснювалася відповідно до Указу Президента України від 06.12.2001 року №1193 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31.10.2001 року «Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України»». Таким чином, розробка і прийняття даної Концепції фактично закріпила в якості державної політики рух України до інформаційного суспільства. Прийняття документа такого характеру є позитивною тенденцією, оскільки, як вказується в Окінавській хартії глобального інформаційного суспільства «інформаційне суспільство дозволяє людям ширше використовувати свій потенціал і реалізувати свої прагнення» [12]. Проте об'єктивні умови не дозволяють Концепції виступити у ролі основного документа формування системи інформаційної безпеки України. Вміст національних інтересів в інформаційній сфері, а також напрями забезпечення їх безпеки від дії зовнішніх і внутрішніх погроз відображає Доктрина інформаційної безпеки.
Необхідно зазначити, що на сучасному етапі практично забезпечене конституційне право кожного вільно шукати, одержувати, передавати, проводити і поширювати інформацію будь-яким законним способом. Істотні позитивні зміни відбулися в інформаційному забезпеченні державної політики. Активно розвивається інфраструктура єдиного інформаційного простору України. Українські інформаційні і телекомунікаційні системи і мережі зв'язку реально інтегруються в світовий інформаційний простір. Вони побудовані з використанням останніх досягнень в сфері інформаційних технологій, які широко представлені на ринку, де активно діють практично всі великі зарубіжні компанії-розробники. Інформаційні технології ефективно використовуються в діяльності практично всіх організацій і установ, державних органів і значної частини фізичних осіб. З метою здійснення державної політики в цій сфері прийняті і реалізуються національні програми «Електронна Україна» і «Електронний уряд».
Сформовані умови для забезпечення безпеки функціонування інформаційних і телекомунікаційних систем, що створюються на території України. Створені найважливіші регулюючі чинники державної дії на інформаційні процеси і інформатизацію: нормативно-правове забезпечення цієї сфери; системи ліцензування і сертифікації інформаційних продуктів і послуг, інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж зв'язку, технологій. Так, в даний час законодавство в сфері інформаційного розвитку економіки і суспільства включає закони України: «Про державну таємницю», «Про захист інформації в АС», «Про інформацію», «Про зв'язок», «Про Національну систему конфіденційного зв'язку». Також необхідно врахувати і тенденції розвитку національної нормативної бази в даній сфері, а саме розгляд владою таких нових законів України як закони «Про електронний цифровий підпис», «Про електронний документообіг», «Про електронну комерцію» і ін.
Разом з тим на тлі цих помітних досягнень, на жаль, доводиться констатувати, що рівень розвитку інформаційної сфери України ще досить низький. Відставання від розвинених країн, за оцінкою фахівців, складає 10–15 років. Існують ряд серйозних проблем, вирішення яких життєво необхідне для подальшого розвитку країни. Одночасно, оцінюючи ситуацію в сфері забезпечення інформаційної безпеки України в цілому, не дивлячись на наявні досягнення, слід зазначити, що вона тривожна.
Так, явно не відповідають порогнозам правові гарантії реалізації конституційних прав людини і громадянина на недоторканність приватного життя, на особисту і сімейну таємниці, на добре ім'я і честь, на охорону права інтелектуальної власності. Недостатніми є і гарантії свободи масової інформації. Більшість вітчизняних газет і журналів, зокрема регіональних, знаходяться в істотній фінансовій залежності від крупного капіталу, політичних партій, рухів і фондів, місцевих адміністрацій. Це приводить до віддзеркалення в їх інформаційній політиці, перш за все, інтересів фінансових спонсорів, далеко не завжди співпадаючих з інтересами держави і більшості населення. Представляється, що до найбільш серйозних проблем належить і необхідність прискорення розвитку вітчизняної індустрії конкурентоздатної продукції в сфері інформатизації, телекомунікації і зв'язку, забезпечення потреб внутрішнього ринку цією продукцією і вихід на світовий ринок.
Для вирішення даної проблеми доцільно використовувати, в першу чергу, заходи економічного і правового характеру. Серед них можна назвати розробку і реалізацію гнучкої інвестиційно-інноваційної політики в сфері розробки програмних продуктів, підтримки виходу продукції вітчизняної інформаційної індустрії на світовий ринок, вдосконалення системи оподаткування українських підприємств, що працюють в сфері розробки сучасних інформаційних технологій, зміцнення гарантій захисту прав суб'єктів на об'єкти інтелектуальної власності.
У міру розвитку української інформаційної інфраструктури зростає актуальність підвищення рівня безпеки всіх її складових. Тому іншою проблемою є захист інформаційних ресурсів від несанкціонованого доступу, забезпечення безпеки інформаційно – телекомунікаційних систем, активно використовуваних в різних сферах суспільного життя і діяльності держави. В умовах глобалізації інформаційна сфера стає як ареною міжнародної співпраці, так і ареною суперництва. Повномасштабне залучення України в процес формування глобального інформаційного суспільства, супроводжується забезпеченням її інформаційної безпеки, як одного з найважливіших стратегічних завдань безпеки національної. Актуальність даної проблеми багато в чому обумовлена зростанням «кіберзлочинності» і розширенням можливостей міжнародного тероризму по використанню сучасних інформаційних технологій для здійснення терористичних актів.
В умовах глобалізації інформаційних технологій об'єктом інформаційної злочинності стає весь світовий інформаційний простір в цілому і кожний його елемент зокрема. Нейтралізувати наслідки противоправних дій в інформаційній сфері, наприклад, інформаційного тероризму, надзвичайно важко, а іноді взагалі неможливо. Усвідомивши небезпеку, породжену глобалізацією інформаційних технологій, і розуміючи, що прогрес суспільства неможна зупинити, слід зосередитися на підтримці позитивних і нейтралізації негативних особливостей розвитку інформаційних технологій.
Питання підвищення захищеності інформаційної інфраструктури постійно знаходяться в центрі уваги. В даний час необхідно проводити роботу за такими важливими напрямками, як:
– побудова системи забезпечення безпеки інформаційно-телекомунікаційних систем (інформаційні фонди і телекомунікаційні інфраструктури) як об'єктів дії ризиків;
– захист інформаційних систем (інформації, інформаційної інфраструктури) від протиправних посягань, досягнення незаконної мети, забезпечення антигромадських інтересів;
– вивчення і запобігання інформаційно-технологічних катастроф;
– стандартизація, сертифікація і аудит інформаційно-телекомунікаційних систем на предмет їх безпеки;
– забезпечення інформаційного і інформаційно-технічного виявлення, припинення, розкриття і розслідування протиправних посягань;
– формування інформаційного права як самостійної комплексної кодифікуючої галузі права;
– постійний моніторинг системи ризиків і погроз у сфері інформаційних відносин;
– кадрове забезпечення інформаційної безпеки.
На сучасному етапі необхідне глибоке усвідомлення на всіх рівнях державного управління тієї істини, що формування, поширення, використання і захист інформаційних ресурсів України є основою забезпечення її національних інтересів в інформаційній сфері, становлення і розвитку інформаційного простору та його інтегрування у світовий інформаційний простір [12].
Висновки
Отже, дана робота була присвячена аналізу інформаційних систем та технологій підприємства ТОВ «Насоселектромаш». Виходячи з інформації, розглянутої вище, та розміру фірми» можна зробити висновок про те, що інформаційна система підприємства є досить ефективною на даний момент. Застосування мережі на основі сервера полегшує роботу усіх працівників фірми, підвищує продуктивність їхньої праці, а також дає можливість здійснювати повний контроль над всіма робочими місцями. Крім того, топологія локальної обчислювальної мережі у вигляді зірки також підвищує продуктивність праці завдяки тому, що вона є найбільш швидкодіючою зі всіх топологій. Застосування на підприємстві комплексу програм 1С:Підприємство дозволяє автоматизувати оперативний, бухгалтерський та податковий облік, облік товарно-матеріальних цінностей.
У роботі була розглянута методика оцінки економічної ефективності комп'ютеризації бухгалтерського обліку, яка передбачає використання таких показників: абсолютний показник економії, індекс грошових витрат, індекс підвищення або зниження грошових витрат, вартість розробки комп’ютерної системи бухгалтерського обліку, економічна ефективність КСБО, ефективність використання комп'ютерів, зменшення трудомісткості робіт, кількість типових операцій, які можна додатково виконати за одиницю часу, питомі витрати для будь-якої категорії обладнання, строк окупності витрат на розробку КСБО, чисельність облікових працівників, що підлягають вивільненню.
Також були розглянуті та проаналізовані досягнення та проблеми у сфері інформаційного законодавства та інформаційної безпеки України.
Список літератури
1. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р.;
2. Закон України «Про концепцію Національної програми інформатизації» від 4 лютого 1998 року №75/98-ВР;
3. Постанова КМУ «Про затвердження Концепції технічного захисту інформації в Україні» від 8 жовтня 1997 р. №1126;
4. Розпорядження КМУ «Про затвердження Концепції розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності» від 13 червня 2002 р. №321-р;
5. Глівенко С.В., Лапін Є. В. Павленко О.О. Інформаційні системи в менеджметі: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетьська книга», 2003. – 352 с.;
6. Івахненков С, В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: Навч. посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2006. – 350 с.;
7. Мельник Л.Г., Ильяшенко С.Н., Касьяненко В.А. Экономика информации и информационные системы предприятия: Учебн. пособ. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2004. – 400 с.;
8. Плескач В.П., Рогушина Ю.В. Кустова Н.П. Інформаційні технології та системи. – К.: «Книга», 2004. – 520 с.;
9. Черняк О.І., Ставицький А.В., Чорноус Г.О. Системи обробки економічної інформації: Підручник. – К.: Знання, 2006.
10. Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посібник. – 2-ге вид., зі змінами і доп. – Львів: Львівська політехніка, 2005. – 376 с.;
11. Інформація про компанію ТОВ «Насоселектромаш» – http://www.nem.com.ua/index.htm;
12. Михайловська О.В. Інформація і безпека: системний підхід – http://intkonf.org/mihaylovska-ov-informatsiya-i-bezpeka-sistemniy-pidhid/;
13. Локальная сеть для офиса – http://www.texnet.ru/;
14. Типы компьютерных сетей – http://www.texnet.ru/;
15. Топология локальных вычислительных сетей – http://www.networkmaster.ru;
16. Комплекс програм 1С:Підприємство – http://www.ndiiu.narod.ru/services.htm
0 комментариев