Основні засоби, їх грошова оцінка і ефективність використання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення
Оборотні засоби аграрних підприємств, джерела їх формування і методика визначення ефективності використання оборотних засобів
Розділ. Природно-економічна характеристика аграрного підприємства
Економічна ефективність виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва
Економічна ефективність використання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення і оборотних фондів
Досвід використання основних виробничих фондів і оборотних фондів в сільськогосподарських підприємствах України
Мінімізація потреби в оборотних засобах і фактори підвищення їх використання
Навигация
Досвід використання основних виробничих фондів і оборотних фондів в сільськогосподарських підприємствах України
Шляхи раціонального формування і використання основного і оборотного капіталу в аграрних підприємствах
93127
знаков
8
таблиц
0
изображений
2.6 Досвід використання основних виробничих фондів і оборотних фондів в сільськогосподарських підприємствах України
Нині рівень ризиків використання оборотних засобів істотно впливає на результати операційної діяльності підприємств, оскільки визначає її ефективність і рівень фінансових витрат у процесі господарювання.
Раціональність використання виробничих запасів значно підвищується за умови нейтралізаціїї ризиків іммобілізації оборотних засобів у зайво сформовані запаси або несвоєчасного надходження усіх їх видів до операціцйного процесу. Механізм нейтралізації цих ризиків передбачає розподіл усієї сукупності запасів товарно-матеріальних цінностей на три категорії(найбільш необхідні види запасів, матеріальні ресурси, інші матеріальні ресурси) виходячи з їх вартості, обсягів, частоти витрачання, негативних наслідків їх нестачі для операційного процесу та фінансових результатів тощо.
Головним напрямом раціонального використання оборотних засобів є розробка системи умов реалізації продукції в кредит: кредитний період, кредитний ліміт, вартість надання кредиту, штрафні санкції за прострочку виконання забовязань покупцями. Ефективність використання обігових засобів у грошовій формі безпосередньо залежить від кредитного періоду. Так, період надання кредиту характеризує термін відстрочки платежу за реалізовану покупцеві продукцію.
Структура основних засобів сільськогосподарських підприємств регіону та України не є раціональною через низьку частку в ній активної частини виробничих фондів. Найнегативнішим вбачається те, що у вартості основних засобів сільськогосподарських підприємств галузі невиправдано низькою є питома вага робочої і продуктивної худоби та багаторічних насаджень – важливою частиною основних засобів, утворення яких є тривалим у часі процесом.
Ще однією причиною руйнування матеріально-технічної бази с/г підприємств є низька їх платоспроможність, зумовлена, передусім, різким рівнем цінової невідповідності у міжгалузевому обміні сільськогосподарства з промисловістю, та відсутністю державного впливу на ринок аграрної продукції. Одним із найнегативніших наслідків нинішнього стану є низький рівень рентабельності (а часто - і збитковість) аграрних підприємств.
Розробки українських вчених здебільшого присвячені процесу відтворення основних фондів аграрної галузі на загальнодержавному рівні. Тоді як різні фінансові можливості органів місцевого самоврядування, рівень розвитку і спеціалізація аграрної сфери, ступінь інвестиційної привабливості території тощо, помітно впливають на процес відтворення основного капіталу галузі, визначаючи специфіку та характерні особливості. У звязку з цим вбачаються доцільними подібні дослідження на регіональному рівні.
Матеріально-технічна база сільського господарства підприємств є однією із складових частин, що визначають ефективність їх функціонування. Забезпечення необхідною кількістю матеріально-технічних ресурсів – першочергове завдання кожного сільського господарства підприємства, оскільки в сільському господарстві неможливо досягти високих результатів без дотримання всіх технологічних строків обробітку грунту, внесення встановлених норм мінеральних та органічних добрив і засобів захисту рослин. Тобто без потужної матеріало-технічної бази. Для цього кожен підприємець повинен здійснювати заходи щодо оновлення основних засобів, що беруть участь у виробничій діяльності та забезпеченні підприємства необхідною кількістю матеріально-технічних ресурсів.
Проте нині спостерігаємо важку ситуацію із забезпечення сільськогосподарських підприємств матеріально-технічними засобами. Насамперед це повязано з неможливістю оновлення матеріально-технічної бази цих підприємств через високу вартість основних засобів, що потребують закупівлі взамін давно амортизованих і технічно й морально зношених.
Аналіз технічного стану машинно-тракторного парку виявив, що майже половина тракторів та комбайнів вже відпрацювала свій амортизаційний строк, решта – на підході до цього. Загалом забезпеченість тракторами становить 75% від необхідної кількості, комбайнами – 80%, плугами та сівалками – 70%. З причини низького технічного стану виробіток більшості техніки у 10-12 разів нижчий, а трудомісткість технічного обслуговування у 2,5-9,7 рази вища порівняно із зарубіжними аналогами. Близько 25% техніки не бере участі у виробничому процесі, а використовується на запасні частини, щоб якось підтримувати у робочому стані іншу частину техніки.
3 РОЗДІЛ. Шляхи раціонального формування і використання основних виробничих фондів і оборотних засобів в сільськогосподарських підприємствах
3.1 Розробка і впровадження новітніх ресурсозберігаючих технологій виробництва
Сьогоднішній світ розвивається в умовах жорсткої конкуренції на ринку наукомістких технологій, товарів і послуг, переходу провідних країн від індустріальних до постіндустріальних економік, формування локальних спільнот та глобального суспільства.
Розвиток економіки, заснованої на інтелекті вимагає підготовки нового покоління дослідників і висококваліфікованих фахівців для забезпечення економіки країни конкурентноздатними науковими розробками і новітніми технологіями.
Маємо визнати, що технологічне відставання сільськогосподарського виробництва України у порівнянні з розвинутими країнами залишається значним. Україна програє по головних показниках ефективності виробництва: продуктивності праці, техніко-технологічній забезпеченості, енергоємності, урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби.
Катастрофічно зменшуються технічні ресурси господарств, ще не набули широкого впровадження сучасні новітні технології, відсутня система фінансового забезпечення галузі, орієнтована на вступ до СОТ.
Потребує подальшого удосконалення організаційна структура насінництва.
Нові сорти повільно впроваджуються у виробництво. За даними Держкомстату, в 2006 році сортами сільськогосподарських культур, зареєстрованими до 1990 року, засівалось 42% ячменю озимого, 77% вівса, 55% гречки, 34% кормового буряку, 92% люцерни, 73% конюшини, 95% еспарцету.
Для виправлення ситуації необхідно забезпечити виконання положень програми розвитку селекції та насінництва сільськогосподарських культур до 2010 року.
Щорічно Україна втрачає близько 30% врожаю від шкідників, хвороб та бур'янів. В той же час, технологічно ми на 90% залежні від імпортних хімічних засобів захисту рослин. Тому вихід вбачаємо в створенні спільних підприємств з виробництва на базі вітчизняних хімічних заводів високоефективних пестицидів.
Результатом недосконалості технологій є не тільки низька економічна результативність сільськогосподарського виробництва, але й низький рівень оплати праці на селі. Зрозуміло, що ми не зможемо розраховувати на притік кваліфікованих кадрів в аграрну сферу за умови, коли заробітна плата тут є майже вдвічі нижчою, чим в цілому по економіці.
Та й що казати про новітні технології, якщо елементарних правил не дотримуються: у переважній більшості господарств порушуються елементарні вимоги щодо структури посівів, збереження та підвищення родючості ґрунтів, організації і технології вирощування сільськогосподарських культур.
За останні 10 років внесення мінеральних добрив скоротилося в 10 разів, а органічних добрив – у 7 разів. Фактично припинилось вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів – у 2005 р. порівняно з 1990 р. площі хімічної меліорації зменшились у 60 разів. Скоротились обсяги лісомеліоративних і протиерозійних робіт. У результаті активізувалася деградація земель, зростає інтенсивність ерозійних процесів.
Порушується баланс поживних речовин у ґрунтах. Середньорічний недобір сільськогосподарської продукції в перерахунку на зерно, внаслідок зменшення внесення мінеральних добрив, становить понад 18 млн. тонн.
За даними Інституту агротехнології та біотехнологій, майже третина ґрунтів деградує через брак добрив (вноситься лише 25-30 кг мінеральних добрив на гектар). Розораність полів складає до 70%, тоді як світова норма – від чверті до третини загальної площі.
Тому, на сьогодні нам потрібно працювати, перш за все, над удосконаленням законодавчої бази з цих питань: про консервацію земель, про державну агрохімічну паспортизацію земель та ін.
Одним із шляхів посилення конкурентних переваг є перехід від традиційного до органічного землеробства. Україна за своїм природно-кліматичним та ресурсним потенціалом має можливість зайняти одне з провідних місць серед виробників органічної продукції.
На сьогодні в Україні нараховується лише 70 сільгосппідприємств, які здійснюють свою діяльність за принципами органічного господарювання у відповідності з діючими міжнародними стандартами. Але цього вкрай замало.
З метою подальшого розвитку органічного руху в Україні Мінагрополітики розроблено проект Закону України "Про органічне сільське господарство". Його прийняття дасть змогу збільшити обсяги виробництва екологічно чистої, конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, прискорити насичення внутрішнього ринку високоякісними продуктами харчування.
Новітніми ресурсозберігаючими технологіями в агропромисловому комплексі є:
1. Розробка технологій вирощування зернових культур.
2. Розробка технологій вирощування технічних і кормових культур.
3.Створення високопродуктивних сортів зернобобових, технічних та ягідних культур, стійких до біотичних і абіотичних факторів довкілля.
4. Розробка технологічних, селекційних і генетичних методів підвищення продуктивності популяцій сільськогосподарських тварин.
5.Розробка технологій виробництва, збереження та пакування продуктів харчування високої біологічної цінності.
6. Державна науково-технічна програма “Технічні засоби нового покоління для сільськогосподарського виробництва”
7. Створення високоадаптивних комплексів машин для виробництва продукції рослинництва.
8. Підвищення ефективності створення та використання мобільних енергетичних засобів для агропромислового комплексу.
9. Створення комплектів обладнання для механізації та автоматизації процесів у тваринництві стосовно різних умов утримання тварин.
10. Розробка обладнання для виробництва і застосування засобів біологізації землеробства.
11. Державна науково-технічна програма “Нові технології виробництва, збереження та переробки сільськогосподарської продукції”
3.2. Використання техніки на лізинговій основі: формування МТС, оренда техніки
Особливою формою відтворення основних засобів є лізинг, своєрідним видом підприємницької діяльності. Основоположним, сутнісним аспектом лізингу є довгострокова оренда майна, тобто передача його у тимчасове користування на умовах платності, строковості і зворотності або викупу.
Законі України “Про лізинг” (грудень 1979р.) дається таке визначення лізингу: лізинг – підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на вихзначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Отже лізинг розглядається як додавкове, особливе джерело фінансування. Яке розширює можливості підприємств щодо вибору стратегії інвестування. Лізингу притаманні всі форми банківського кредиту.
Розрізняють два види лізингу: фінансовий і оперативний.
Фінансовий лізинг вітчизняним законодавством трактується як лізингова угода, в результаті укладання якої лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця обєкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання угоди. Із завершенням строку угоди фінансового лізингу об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
Оперативний лізинг – це лізингова угода, якою передбачається, що лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу. Після завершення строку угоди оперативного лізингу об’єкт лізингу повертається лізингодавцю.
Частка державних інвестицій в основний капітал сільського господарства скоротилась від 49% у 1985р. до 11,5%, а у 2000 році в абсолютному виразі вони зменшились у 72 рази.
Сучасне сільськогосподарське підприємство, для того щоб вижити в умовах ринку, повинно використовувати всі можливі варіанти від закупки техніки, що була в експлуатації, до лізингу засобів виробництва, які постійно необхідні на підприємстві весь рік, не забуваючи про ринки послуг, що дозволяє не витрачатися на утримання спеціалізованої техніки. Співвідношення власних і залучених засобів виробництва для кожного підприємства повинно бути індивідуальним, з орієнтацією на особливості його спеціалізації, ринкового середовища, стратегії фірми та перспективи розвитку, але в основному необхідно покласти раціональне, прибуткове їх використання, що дасть підприємству можливість стабілізації розвитку.
В Україні система лізингу може забезпечити створення ефективного механізму технічного обслуговування сільгосппідприємств. Для агрофірми вигідніше брати в лізинговий кредит засоби виробництва сезонного використання – комбайни, збиральну чи посівну техніку, яка використовується в короткий виробничий період, а протягом року не використовується. Основною проблемою довгострокового лізингу є для наших с/г підприємств виплата вартості використання, адже ціни на с/г продукцію таких витрат не окуповують. Тому, більш ефективно для використання універсальної техніки є організація машинно-технологічних станцій (МТС). Завдяки МТС може бути забезпечено індустріальні методи використання польових робіт, а отже приріст продукції із зниженням її собівартості.
З розвитком різних організаційних форм господарювання на селі і виникненням менших за розмірами с/г підприємств, крім питання про підряд, постала ще одна проблема, яка вимагає від таких підприємств суто економічного вирішення: купувати нову чи потриману техніку або обладнання.
Крім того в даний період економічно сильні підприємства з метою швидкого оновлення матеріально-технічної бази і досягнення на цій основі кращих результатів виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції, очевидно продаватимуть свою техніку ще до завершення строку її служби. Покупцями потриманої техніки й обладнан6ня можуть бути різні підприємства, але в першу чергу ті що не мають достатнього власного капіталу для нових інвестицій.
Переваги від купівлі нової техніки(обладнання): вона, як правило, більш продуктивна, надійніша в експлуатації, зручніша в управлінні, більш комфортабельна, отже “престижніша”, вимагає менших витрат на ремонт, технічне обслуговування, паливо і мастильні матеріали, забезпечує вищу якість робіт, не вимагає швидкої заміни. Витрати від придбання нової техніки (обладнання): потрібний більший обсяг капіталовкладень, зростають витрати на амортизацію і страхові платежі, збільшується податок на майно; за нестачі власного капіталу потрібний кредит, отже, і додаткові витрати на виплату процентів з нього; нерідко ще потрібно передбачити витрати на перекваліфікацію працівників, які обслуговуватимуть таку техніку. Витрати і загрози від придбання потриманої техніки: зростають витрати на ремонт, паливо мастила і не рідко на робочу силу, що обслуговує стару техніку; техніка як правило менш продуктивна, має нижчу експлуатаційну надійність, а через це може простоювати саме в період збігу с/г робіт.
Порівняння переваг і витрат зводиться, кінець-кінцем, до вилучення обсягу річних витрат на експлуатацію нової і потриманої техніки на одиницю роботи і до оцінки можливостей забезпечення надійності останньої. Перевага віддається тому варіанту купівлі техніки, за якого зберігаються менші загальні річні витрати на її утримання. Якщо різниця у витратах невелика, то остаточне рішення приймати з урахуванням інших факторів, що відіграють важливу роль у конкретних умовах роботи підприємства. Наприклад, на користь купівлі нової техніки підприємство може прийняти, коли доступний кредит і низькі процентні ставки на нього.
Похожие работы
... Наука. Технологія. Освіта”, 31 травня – 1 червня 2007р. – Мукачівський технологічний інститут. –Мукачево, 2007. – С.76-77. 9. Харківський Д.Ф., Козаченко Л.А. Методичні рекомендації з управління формуванням капіталу виноробних підприємств // Одеса: ПП „Ксерокс”, 2007. – 67с. (автору належить: обґрунтування підходів щодо оптимізації структури капіталу). АНОТАЦІЯ Козаченко Л.А. Управління ...
... нар. наук.-практ. конф. “Європейська наука ХХІ століття – 2007”. – Т. 3. Економічні науки. – Дн. : Наука и образование, 2007. – С.67-69. АНОТАЦІЯ Крячко В.Г. Формування та ефективність використання виробничого капіталу в сільському господарстві. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним ...
... коштів є важливим чинником у зниженні собівартості продукції чи виконаної роботи. Раціональне використання оборотних коштів залежить від правильного їхнього формування і ефективної організації виробництва. Зосередження н підприємствах зайвих оборотних коштів приводить до їхнього заморожування. Це завдає шкоди економіці господарства. Щоб уникнути такого положення, оборотні кошти нормуються, що є ...
... екоконтролінгу повинен стати екологічний аудит, як ефективний засіб регулювання відносин виробництва з навколишнім природним середовищем. РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА СТАНУ ЕКОЛОГІЧНОГО ОБЛІКУ ТА ЕКОКОНТРОЛІНГУ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ 2.1 Вплив рівня забруднення навколишнього середовища регіону на сільськогосподарське виробництво Навколишнє середовище є необхі ...
0 комментариев