Сутнiсть та значення прибутку для діяльності комерцiйного банку

1.2. Сутнiсть та значення прибутку для діяльності комерцiйного банку.

Формування прибутку — основна мета діяльності комерційного банку. Банк є незалежним госпрозрахунковим комерцiйним пiдприємством. Одночасно маючи економiчну самостiйнiсть, банк несе повну вiдповiдальнiсть за результати своєї дiяльностi. Ніякі органи державного управління не мають права вказувати банкам умови їх діяльності на ринку, але з іншого боку, ніхто не відшкодовує комерційним банкам збитки і не візьме його ризики на себе. Тому суттєво важливо, щоб комерційні банки отримували достатній прибуток. Вiн необхiдний банку для залучення нового капiталу, який дозволяє розширювати обсяг та пiдвищувати якiсть послуг, що надаються клiєнтам. Якщо в банкiвськiй справi прибуток на капiтал нижче, нiж в iнших галузях, капiтал перейде в бiльш прибутковi сфери. Важлива функцiя прибутку банкiв — забезпечення резервiв на випадок непередбачених обставин або збиткiв, можливих в банкiвськiй справi. Як i в iнших галузях, прибуток стимулює дiяльнiсть керiвництва по розширенню та вдосконаленню операцiй, зниженню витрат та пiдвищенню якостi послуг. З вищезазначеного можна зробити висновок, що прибуток є головним мотивом, рушiйною силою в дiяльностi комерцiйного банку, який отримує банк в результаті кругообігу банківського капіталу, а також використання залучених і запозичених коштів.

Банкiвський прибуток важливий для всiх учасникiв економiчного процесу, кожний з них керується своїми мотивами. Так, акцiонери зацiкавленi в прибутку тому, що вiн являє собою дохiд на iнвестований капiтал. Прибуток є вигiдним для вкладникiв, так як завдяки збiльшенню резервiв i пiдвищенню якостi послуг складається бiльш стiйка, ефективна та надiйна банкiвська система. Позичальники також зацікавленi в достатньому банкiвському прибутку, тому що здатнiсть банку надавити позички залежить вiд розмiрiв та структури його капiталу, а прибуток — основне джерело власного капiталу. Навiть, тi економiчнi групи, якi безпосередньо не користуються послугами комерцiйних банкiв, отримують непряму вигоду вiд банкiвського прибутку, так як надiйна банкiвська система означає безпечнiсть вкладiв i наявнiсть джерел кредиту, вiд яких залежать підприємства та споживачi.

Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків, тому використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їх балансів. Правильно визначені рейтинги дозволяють клієнтам вибрати ті банки, які найбільш повно відповідають їх бажанням, в які можна буде з мінімальним ризиком вкладати свої капітали. Одночасно банк повинен працювати надійно і виключати із своєї діяльності здійснення операцій з високим ступенем ризику (хоча, можлииво, дуже прибуткових), які можуть привести до серйозного погіршення його фінансового стану. Це в першу чергу викликано тим, що банк несе екномічну відповідальність перед дуже широким колом підприємств, організацій, громадян по своїм зобов’язанням у відповідності з укладеними угодами, наприклад, в частині своєчасного і повного повернення їм грошових коштів, внесених раніше на вклади і депозити, розміщенні в цінні папери банку.

Треба також відмітити, що прибуток як найважливiша категорiя ринкових вiдносин виконує певнi функцiї.

По-перше, прибуток характеризує економiчний ефект, отриманий завдяки дiяльностi банку. Однак, усi аспекти дiяльностi банку за допомогою прибутку в якостi єдиного показника оцiнити неможливо. Саме тому при аналізуванні діяльностi банку використовується система показникiв.

Значення прибутку полягає в тому, що вiн вiдображає кiнцевий фiнансовий результат. Разом з тим, на величину прибутку та її динаміку впливають фактори, як залежнi, так i не залежнi вiд вимог банка.

По-друге, прибуток має стимулюючу функцiю. Iї змiст в тому, що прибуток одночасно є фiнансовим результатом i основним елементом фiнансових ресурсiв пiдприємства. Реальне забезпечення принципу самофiнансування визначається отриманим прибутком.

По-третє, прибуток є одним iз джерел формування бюджетiв рiзних рiвней. Вiн надходить в бюджети у виглядi податкiв i разом з другими дохiдними надходженнями використовується для фiнансування задоволення спiльних суспiльних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцiй, державних, iнвестицiйних, науково-технiчних i соцiальних програм.

Що ж таке прибуток? З часом розвитку економiчної теорiї визначення поняття "прибуток" постiйно ускладнювалось. Прибуток являє собою рiзницю, вiдхилення, залишок. В сучасностi для його калькуляцiї використовується аналiз на двох рiвнях. В данiй роботi основна увага придiляться прибутку на мiкроекономiчному рiвнi.

Необхiдно розрiзняти поняття чистого i валового прибутку. Рiзниця мiж ними є в тому, що в першому не враховуються платежi до бюджету та iншi цiльовi фонди. Але так як цi платежi не залежать вiд дiяльностi банку, то для аналiзу фiнансових результатiв часто використовується поняття саме балансового прибутку. Для аналiзу прибутковостi банкiвської дiяльностi захiднi теоретики використовують також поняття "фiнансових потокiв", тобто вводиться доповнюючий фактор — фактор часу, таким чином показується, що грошi в даний перiод часу коштують дорожче, нiж вони будуть коштувати в майбутньому, крiм цього, якщо б вони були вкладенi в якiсь iншi види дiяльностi, який дохiд вони б приносили?

Поняття прибутку, отриманого впродовж визначеного строку в бухгалтерськiй термiнологiї вiн називається "звiтним перiодом" дуже ясно. Прибуток за звiтний перiод визначається як рiзниця мiж доходами та витратами. Балансовий прибуток — це сума прибутку, плюс надходження від позареалізаційних операцій (від пайової участі в спільних підприємствах, від надання в оренду майна, …), у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями (як різниця між офіційним курсом і курсом купівлі-продажу іноземної валюти) та допущеним дебетовим сальдо, і мінус збитки від позареалізаційних операцій.

Структура та джерела доходів будуть більш конкретно розглянуті в наступній главі цього розділу. А, отже, зараз розглянемо лише збитки. Збитки являють собою крадiжки, зловживання, прорахунки та нестачi.

До сум, які списуються в збитки, вiдносять:

1) збитки від господарської дiяльностi;

2) збитки по капітальному будiвництву;

3) прорахунки i нестачi по касовим операцiям;

4) прийнятi неплатiжнi i фальшивi грошовi бiлети та монети;

5) крадiжки, розтрати та iншi зловживання при перевозцi цiнностей;

6) крадiжки, розтрати та iншi зловживання по iншим операцiям банку;

7) крадiжки цiнностей та iншi зловживання, в яких не виннi робiтники банка або винуватцi не виявленi;

8) втрата цiнностей при пересилцi;

9) суми, що виплаченi за претензiями клiєнтiв (по гарантiям, поручительствам, тощо);

10) збитки по iноземним операцiям та iншi.

Як вже говорилося ранiше, прибутки i збитки пiдлягають детальному аналiзу. Так, збитки пiдлягають постатейному аналiзу з подальшим винесенням пропозицiй по їх мiнiмiзацiї.

Для аналiзу прибуткiв iснує цiла система показникiв i таблиць. Аналiзом прибуткiв i збиткiв займаються фiнансовi служби банкiв (аналiтичнi вiддiли).

Вiдповiдно до дiючої методики комерцiйнi банки визначають прибутки i збитки щоквартально, один раз в квартал. А на протязi кварталу вони враховуються з нарастаючим пiдсумком з початку кварталу.