Аналіз дохідності комерційного банку

2.1. Аналіз дохідності комерційного банку.

Як вже було зазначено, фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, розмір і динаміка, якого в основному залежить від його доходів та видатків. Аналіз прибутку комерційного банку складається із декількох елементів:

-аналіз доходів комерційного банку: структурний аналіз;

-аналіз видатків банку: структурний аналіз;

-аналіз фінансових коефіцієнтів прибутковості.

Метою аналізу доходів і витрат комерційного банку є:

Визначення і фінансове планування головних джерел отримання доходів та відповідних витрат за банківськими операціями;

Обгрунтування доцільності та перспективності окремих банківських операцій шляхом визначення структури формування і використання фінансових ресурсів та структури доходів і витрат.

Аналіз доходів і витрат є одним з найголовніших напрямків аналітичної роботи, оскільки дозволяє на підставі проведеного аналізу здійснювати контроль за рентабельністю банків, рівнем витрат банківських установ тощо.

Розглянемо структуру доходів та витрат двох комерційних банків: банку 1 та банку 2 на чотири квартальні дати: 1.07.97р., 1.10.97р., 1.01.98р., 1.04.98р.

В структурі доходів банку 1 (див. додаток 3) найбільшу питому вагу на всі квартальні дати мають отримані відсотки, що пов’язано зі специфікою операцій, які здійснюються банком: 77,65% на 1.07.1997 року, 74,42 % на 1 жовтня 1997року, 72% на 1 січня 1998 року та 70,76% на 1 квітня 1998 року. Як бачимо, частка процентних доходів в загальних доходах банку знижується. Поряд з цим зросла частка доходів та комісій по послугах: з 22% на 1.07.97р. до 25,52% на 1 квітня 1998 року. Збільшилась також питома вага доходів від операцій з цінними паперами, хоча частка цих доходів в надходженнях банку 1 незначна і складає на 1.04.98 року всього 3,64%.

Серед процентних доходів найбільший розмір мають відсотки, отримані по кредитам, виданим юридичним особам і на1.04.98р. складають 41,73%. Значна частка належить і відсоткам за надані міжбанківські кредити.

В структурі доходів банку 2 (див. додаток 4) можна відмітити, що, як і в першому банку найбільшу питому вагу в доходах банку мають отримані відсотки, хоча частина їх дещо менша. Так на 1.07.97р. питома вага процентних доходів банку 2 склала 74,62%, на 1.10.97р. – 62,45%, на 1.01.98р. – 61,3%, на 1.04.98р. – 64,31%. Отже, як і в банку 1 частка процентів, отриманих в доходах банку 2 протягом трьох кварталів знижувалася. В останньому кварталі зафіксовано незначне підвищення їх частки – на 3.01 процентних пункти.

Слід відмітити тенденцію до збільшення в структурі доходів банку 2 частки доходів від операцій з цінними паперами: станом на 1 липня 1997 року вона становила 5,24%, а на 1 квітня 1998 року – 24, 3%.

Частка доходів і комісії по наданих послугах комерційним банком в загальному обсязі доходів знижується: з 3,04% на 1.07.97р. до 2,28% на 1.04.98р.

На відміну від банку 1, найбільше відсотків в доходи банку 2 надійшло від здійснення міжбанківських операцій, а саме надання позик іншим комерційним банкам. Станом на 1.04.98р. частка процентів, отриманих по міжбанківським кредитам, в доходах банку 2 становила 47,49% і знизилась в порівнянні з 1.07.97р. на 20,74%.

Таким чином обидва банки отримали найбільше доходів від здійснення кредитних операцій.

Найбільша частка в структурі витрат банку 1 (див. додаток 5) належить сплаченим відсоткам, хоча слід відмітити її зменшення: з 58,18% станом на 1.07.97р. до 43,9% станом на 1.04.98р. Слід відзначити зростання витрат по операціях з цінними паперами майже в 20 разів: з 0,03% на 1 липня 1997 року до 0,58% на 1 квітня 1998 року.

В цілому в структурі витрат банку 1 операційні витрати склали станом на 1.07.97р. – 73,07 %, на 1.10.97р. – 68,47%, на 1.01.98р. – 64,04%, на 1.04.98р. – 61,6%.

Поряд із зниженням питомої ваги операційних витрат зростає частка витрат на утримання апарату управління: з 26,93% на 1 липня 1997 року до 38,4% на 1 квітня 1998 року. Серед цих витрат найбільший розмір мають витрати на утримання персоналу.

Якщо розглянути структуру витрат банку 2 (див. додаток 6), то можна помітити, що тут переважає частка операційних витрат, хоча спостерігається деяке її зниження. Отже на 1.07.97р. – 75,25% всіх витрат, на 1.10.97р. – 71,59%, на 1.01.98р. – 65,92%, на 1.04.98р. – 63,74%. Частка ж витрат на утримання персоналу та інших загальногосподарських витрат постійно зростала і склала на 1 квітня 1998 року 36,26%, що більше на 11,51 процентних пункти ніж станом на 1 липня 1997 року.

Серед операційних витрат найбільший розмір мають видатки, пов’язані із сплатою відсотків, особливо по позиках і депозитах комерційних банків. Проте помітною є тенденція до зниження частки сплачених відсотків в структурі витрат банку 2. Так на 1.07.97р. вони склали 49,86%, а на 1 квітня 1998 року вже — 32,27%.

Отже, більша частина всіх витрат комерційних банків пов’язана із здійсненням їх операційної діяльності, а саме із сплатою відсотків. Проте в банку 1 частка операційних витрат має тенденцію до зниження. Поряд з цим зростають адміністративні витрати, зокрема видатки на утримання персоналу.

Як було відмічено раніше, прибуток – це різниця між доходами та витратами банку. Балансовий прибуток – це сума прибутку плюс надходження від позареалізаційних операцій, у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями та допущеним дебетовим сальдо, за мінусом збитків від позареалізаційних операцій.

Спробуємо визначити балансовий прибуток та чистий прибуток банку 1 та банку 2.

Прибуток банку 1 (див. додаток 7) збільшувався протягом звітного періоду і станом на 1 квітня 1998 року склав 3930100 грн. Надходження від позареалізаційних операцій теж мали тенденцію до зростання з 1046710 грн. до 5756400 грн. станом на 01.04.98 року. Збитки мали місце в першому та останньому кварталах звітного періоду. Не дивлячись на збільшення сум, на які зменшується оподатковуваний прибуток, сума податків також збільшувалась в даному періоді. Прибуток в розпорядженні банку збільшився більше ніж у 5 разів і на 1 квітня 1998 року склав 8392701 грн.

Розглянувши порядок визначення балансового та чистого прибутку банку 2 (див. додаток 8), можна зробити наступні висновки. Прибуток банку зростав і на 1 квітня 1998 року склав 3094613 грн., що більше в порівнянні з 1 липням 1997 року в 18,6 рази. Надходження від позареалізаційних операцій протягом року не змінювалися і залишились на рівні 4510 грн. Слід відмітити відсутність збитків. Збільшилась і сума податків, що пов'язано зі зростанням балансового прибутку.

Чистий прибуток банку 2 збільшувався протягом даного періоду, проте в останні два квартали він майже не з змінився і становив 01.01.98р. 1362780 грн., а 01.04.98р. – 1384795 грн.

Найважливішими показниками прибутковості діяльності комерційного банку, які рекомендовані згідно Інструкції №10 є:

-дохід на активи;

-дохід на капітал.

Дохід на активи (Да) – це відношення прибутку після оподаткування до середньої вартості активів, виражений в відсотках:

Дохід на капітал (Дк) – це відношення прибутку після оподаткування до середнього капіталу, виражений в відсотках.

Показник дохідності активів характеризує ефективність використання всіх ресурсів, які банк отримав у своє розпорядження, а показник дохідності капіталу – дохідність капіталу учасників.

Інструкція “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків” рекомендує узагальнюючим показником банківської діяльності вважати дохідність капіталу, а показник дохідності активів пропонує вважати частковим показником, який відображає внутрішню політику банку, професіоналізм його апарату, який підтримує оптимальну структуру активів та пасивів з точки зору доходів та витрат.

В таблиці 2.1. наведені значення відношення прибутку після оподаткування до активів для двох банків станом на 1 квітня 1998 року. Таблиця 2.1.

Дохід на активи для банку 1 та банку 2 станом на 1.04.98.р.

Як видно із таблиці, найбільшу дохідність активів (12,73%) має банк 1, що свідчить про ефективність використання всіх ресурсів, які отримав банк у своє розпорядження.

В таблиці 2.2. наведені розрахунки коефіцієнтів доходу на капітал станом на 1 квітня 1998 року.

Таблиця 2.2.

Дохід на капітал для банку 1 та банку 2 станом на 1.04.98р.

Згідно даних таблиці нижчий рівень показника дохідності капіталу має банк 2 — 17,5%.

Отже, показники прибутковості вищі в обох випадках по банку 1, хоча таке співпадання буває не завжди.

В цілому для підвищення прибутковості капіталу банківської установи, необхідно збільшувати прибутковість його активів і зменшувати частку статутного капіталу в загальній сумі коштів банку.

За Інструкцією №10 вимірювання ефективності діяльності банку здійснюється за допомогою таких показників:

Чистий спред (ЧС).

Чиста процентна маржа (ЧВМ).

Чистий дохід одного працюючого (ЧДП).

Чистий дохід до витрат на утримання персоналу та інші.

В таблиці 2.3. відображається результат розрахунку (див. додаток 9) вищезазначених показників для банку 1 та банку 2 на 1 квітня 1998 року.

Таблиця 2.3.

Розрахунок показників прибутковості банків станом на 1.04.98р.

Отже, виходячи з отриманих результатів можна зробити наступні висновки.

Значення показника чистого спреду для банку 1 складає 27,69%, а для банку 2 – 22,44%. Це свідчить, що банк 1 більш успішно виконує функцію посередника, адже він залучає кошти за нижчі відсотки, а розміщує за вищі, що і знайшло відображення в значенні показника чистого спреду.

Як банк 1, так і банк 2 має позитивну чисту відсоткову маржу, яка демонструє, наскільки доходи від активних операцій здатні перекривати витрати по пасивним операціям. Проте в банку 2 значення показника вище ніж в банку 1, і становить 16,46%. Але це більше пояснюється меншою сумою загальних активів банку 2 в порівнянні з банком 1, адже відсотковий прибуток (різниця між отриманими і сплаченими відсотками) в банку 2 менша (4848822 грн. в банку 1 та 3513441 грн. в банку 2).

В банку 1 продуктивність праці одного працюючого більше, ніж у банку 2, так як один працівник банку 1 виробляє 20216 грн., в той час, як в банку 2 –5539 грн.

На кожну грошову одиницю, витрачену на утримання працівників банку 1, припадає 2,94 грн. чистого прибутку, а на кожну грошову одиницю, вкладену в персонал банку 2 – лише 0,8 грн. Отже, в банку 2 на утримання працівників затрачено більше коштів, ніж вони “створили” чистого прибутку, тобто витрати, пов’язані з утриманням персоналу в даному банку не окупилися. Таким чином, з метою підвищення прибутковості роботи банківської установи, керівництву банка 2 слід посилити контроль за рівнем адміністративних витрат та здійснити заходи щодо зменшення їх розміру.

Узагальнюючим показником, що характеризує прибутковість діяльності комерційного банку, можна назвати показник загальної рентабельності, який розраховується як відношення чистого прибутку банку до його витрат. Визначимо значення цього показника для банку 1 та банку 2 на 1 квітня 1998 року:

R1= 8392701 / 7664895*100% = 109,5%

R2= 1384795 / 4754701*100% = 29,12%

Показник загальної рентабельності банку 1 станом на 1.04.98р. склав 109,5%, банку 2 – 29,12%. Тобто, на 1 гр.од. витрат банку 1 припадає 1,09 гр.од. прибутку після оподаткування. В банку 2 на одну грошову одиницю витрат припадає 0,29 гр.од. чистого прибутку. Це свідчить, що робота банку 2 була менш ефективною, ніж у банку 1.

Розглянемо тепер фактори, що впливають на дохідність капіталу банку. Одним з таких факторів є відношення прибутку (Пр) до статутного капіталу (Ск) у вигляді:

Пр / Ск = Пр/А : Ск / А

Виходячи з формули показника дохід на активи, отримаємо

Пск = Да / Кск , де (1)

Пск - прибутковість статутного капіталу,

Да – дохід на активи,

А – загальні активи,

Кск – коефіцієнт статутного капіталу.

Звідси, для підвищення прибутковості капіталу (статутного капіталу) банку слід збільшувати дохідність активів і зменшувати відношення статутного капіталу до активів, або, інакше кажучи, зменшувати частку статутного капіталу в загальній сумі коштів банку. А для збільшення дохідності активів слід, зокрема, збільшувати частку власних коштів банку в загальній сумі його коштів. Проте збільшення власних коштів бакну, основною частиною яких є статутний капітал, буде означати одночасно збільшення знаменника виразу (1), тобто зменшення прибутковості капіталу банку.

Отже, для керівництва банку в результаті його діяльності може виникнути також питання, які значення показників, що характеризують діяльність банку є бажаними. Як бачимо з вище викладеного, при збільшенні достатності капіталу банку буде зменшуватися його прибутковість. В таких випадках, як відомо, із теорії оптимального управління, застосовують два основних підходи.

При першому підході шукають компромісний варіант, який в даному випадку буде означати деякий прийнятний рівень достатності капіталу, при всякому прийнятному рівні прибутковості банку. Значення прийнятних рівнів достатності капіталу і прибутковості банку будуть при цьому визначатися суб’єктивною думкою керівництва банку.

При другому підході вибирають один із показників ефективності, який намагаються максимізувати / мінімізувати, а на значення решти показників покладають обмеження. Вибір цих обмежень взагалі також є суб’єктивним, проте в разі випадків вони можуть об’єктивно існувати. В даному випадку таким обмеженнями можна вважати нормативи Національного банку України, що визначають достатність капіталу банку і ліквідність його балансу.

Отже, при такому підході критерієм ефективності діяльності банку є такий розмір показників прибутковості, який забезпечує максимальні норми прибутку при одночасному виконанні нормативів, встановлених НБУ.