РАХУНКОВА ПАЛАТА

151612
знаков
1
таблица
0
изображений

3.14. РАХУНКОВА ПАЛАТА

В більшості країн світу парламентами утворені спеціальні структури, які покликані контролювати витрачання грошей держа­вою. Ці структури є незалежними від законодавчої і виконавчої вла­ди інституціями або підвладні парламенту.

Справа в тому, що громадяни країни платять податки у виг­ляді грошей, які стають державними. У США, наприклад, надход­ження до бюджету в 1999 році становили 1624 млрд. дол. Для ефек­тивного функціонування системи державного управління ці гроші повинні витрачатися раціонально, під контролем незалежних структур.

В Україні такою структурою є Рахункова палата. Вона здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради (стаття 98 Конституції України). Проте Рахун­кова палата не є органом Верховної Ради. Це самостійний конститу­ційний орган, діяльність якого регулюється законом.

Рахункова палата контролює Державний бюджет, державні бюджетні і позабюджетні фонди, внутрішні і зовнішні позички. Ра­хункова палата визначає законність, ефективність і доцільність ви­користання коштів.

Контрольно-ревізійна діяльність Рахункової палати направ­лена на контроль використання і проходження коштів, починаю­чи з Державного бюджету і закінчуючи конкретним використан­ням на підприємстві промисловості, установі освіти, науки, ме­дицини.

Рахункова палата має справу з державним казначейством, постійно отримує інформацію про проходження платежів. Вона слідкує за пропорційністю фінансування статей бюджету, пропор­ційністю фінансування головних розпорядників коштів, яких в Україні 247.

Рахункова палата аналізує і контролює все, що пов'язане із формуванням, обслуговуванням та погашенням державного внутрі­шнього і зовнішнього боргу України., проблемами повернення кре­дитів, у тому числі і кредитів під гарантію уряду.

Рахункова палата раз на квартал робить аналіз виконання Державного бюджету і подає матеріали у Верховну Раду. Вона здійснює експертизу та аналіз проекту Державного бюджету на наступний рік.

Рахункова палата - один з важливих інститутів демократично­го суспільства України.

236

Конституція України 1996 р. вперше в історії української конституційної правотворчості інституціювала єдиний за­гальнонаціональний представницький і законодавчий орган України — Верховну Раду України — парламент (ст. 75).

Парламент — невід'ємний атрибут кожної демократичної держави і є загальнонаціональним представницьким органом влади країни, який обирається населенням (корпусом виборців), а інколи частково призначається. Це — загально­визнане положення світового конституціоналізму.

В якості державно-правового інституту парламент має багатовікову історію. Його виникнення сягає XII—XIII ст. Першими були англійський парламент та іспанські кортеси. Історія сучасного парламенту починається з епохи буржуаз­них революцій, і за всі часи парламент був і залишається найважливішою формою опосередкованого здійснення наро­дом належної йому влади. Іншого механізму світова цивіліза­ція не винайшла.

Парламентаризм — фундаментальна цінність світової цивілізації. Ось чому неможливо переоцінити значення такої історичної констатації, як визначення Верховної Ради України парламентом. Конституювання загальнонаціональ­ного представницького органу українського народу пар­ламентом — необхідна передумова і водночас гарантія ста­новлення і розвитку парламентських інститутів в Україні як на сучасному етапі, так і на майбутнє. Важливість і необ­хідність проведення курсу на їх зміцнення обумовлена тим, що парламентаризм є одним із стрижневих показників і водночас підтримкою свободи людини і свободи суспільства, демократичного розвитку країни.

Звідси випливає, як важливо і актуально сьогодні осмис­лити проблеми життєдіяльності українського парламенту. Аналіз відповідної проблематики сприятиме розвиткові тео­ретичного забезпечення республіканського парламентаризму, реалізації Конституції, а також допоможе подальшому роз­ширенню і зміцненню правового фундаменту організації і діяльності Верховної Ради, її органів і депутатів, удоско­наленню і динамізації парламентської практики.

ВСТУП

Парламент - це виборний колегіальний орган, який має пере­важні права у сфері законотворчості. Завдяки парламенту у країні створюються, розвиваються і зберігаються демократичні форми прав-ління.Роль парламенту в житті суспільства кожної країни є різною. Проте у діяльності парламентів світу є багато спільного, що заслу­говує на вивчення і використання набутого досвіду в діяльності інших законодавчих органів.

Перш за все слід усвідомити, що ідеали справедливості, при­родних прав і свобод людини можуть бути втілені у життя тільки тоді, коли держава базується на принципах народовладдя і розпо­ділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Ці прин­ципи, вперше проголошені Ш.Монтеск'є і Е.Сієсом, були зафік­совані у Конституції США, прийнятій у 1787 році. Вони стали наріжним каменем для конституцій країн Європи, що створюва­лися в результаті буржуазних революцій XIX століття. Як пока­зав досвід держав розвинутої демократії, саме парламенти є підва­линою демократичних свобод суспільства, ефективними інсти­туціями, що протидіють узурпації влади однією особою чи гру­пою осіб .Парламенти є центром ідеологічної сфери, ареною для постійних дебатів щодо суспільно-політичного устрою держави, на якій партійні лідери та суспільні діячі мають можливість по­стійно переконувати виборців у необхідності змін у відповідності до своїх програм, щоб в результаті демократичної боротьби от­римати владу із рук народу.

У цьому плані діяльність Верховної Ради України дещо відрізняється від діяльності парламентів країн розвинутої демократії. Якщо в останніх боротьба йде навколо вдосконалення існуючих сус­пільних відносин, покращення економічного та екологічного стану держави тощо, то у Верховній Раді ідеологічні дебати спрямовані на становлення нових суспільних та владних відносин в умовах широ­комасштабних політичних, економічних та соціальних перетворень. Однією з характерних рис цього процесу є намагання представників лівих партій повернутися до старого суспільного ладу.

До 1996 року Верховна Рада України працювала згідно з Консти­туцією 1978 року, до якої періодично вносилися зміни, щоб відобрази­ти зміни політичного та суспільного характеру, що відбувалися на той час в Україні. 28 червня 1996 року Верховна Рада в результаті напруже­них дебатів схвалила нову Конституцію України, яка визначила місце парламенту в державному управлінні і його повноваження.

Дана книга є аналітичним викладом досягнень і прорахунків у процесі становленні парламентаризму в Україні на основі діяльності Верховної Ради України за дев'ять років (1991-1999). Для кращого розуміння динаміки розвитку і становлення Верховної Ради як пар­ламенту автори використовують порівняльну методологію в контексті основних моментів діяльності парламентів країн розвинутої демок­ратії, в яких парламентська практика розвивалась і вдосконалюва­лась на протязі багатьох століть.

Книга починається з історичного огляду становлення парла­ментаризму у світі загалом і становлення законодавчої влади в Ук­раїні зокрема/Діяльність Верховної Ради, парламентських комітетів та народних депутатів аналізується у порівнянні з відповідними інсти­туціями парламентів країн розвинутої демократії з метою викорис­тання в Україні їх багаторічного досвіду. Звичайно, зарубіжний досвід не може бути зразком для прямого запозичення і бездумного копію­вання, однак застосування порівняльного аналізу дозволяє його сприйняття й використання для розвитку Верховної Ради як одного з основних елементів системи державної влади в Україні.

Основою для написання книги стали матеріали Програми сприяння парламентові України, перекладені на українську мову Віктором Поліщуком, Абрамом Волошиним, Валентином Дави­довим, Зіною Кравець, Людмилою Лісковською, Оленою Скрип­кою, а також статті до окремих тем, які надали співробітники університету штату Індіана Тревор Браун ("Еволюція Конгресу США"), Едуард Рахімкулов ("Процес прийняття закону про бюд­жет", "Парламент і регіони"), Ірина Хмелько ("Апарат парла­ментів"), Володимир Пігенко ("Проблеми утворення парламен­тської більшості", "Роль Глави держави у законодавчому про­цесі") і Світлана Свєтова ("Роль депутатів у процесі лобіюван-







Схема управління Верховної Ради України





















































































































































Информация о работе «Парламенты Украины и демократических стран мира»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 151612
Количество таблиц: 1
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
33739
0
0

... личности. Поэтому конституции, в том числе и Конституция Украины, являются результатом согласованных интересов личности и государства, результатом консенсуса, компромисса. Другими словами конституционное право Украины основано на договорных основах, а не на односторонней воле определенной группы партии или личности. Таким образом, к предмету конституционного права Украины следует отнести прежде ...

Скачать
60459
0
0

... органов государственной власти Украины, создает предпосылки для широкого применения международно-правовых норм в национальной правовой системе. 3. Уполномоченный по правам человека в Российской Федерации Во многих зарубежных странах аналогичный институт народного защитника (омбудсмена) в различных модификациях существует уже и течение длительного времени. В России же его создание находится ...

Скачать
45346
0
0

... места в мировом сообществе. Безусловно, и общепризнанные достижения Украины в деле строительства своей внешней политики являются ярким показателем ее способности справиться и с этими задачами.[6] 5. Внутренняя валютная политика Политика Украины не случайно сравнивается с политикой Франции. Их потенциалы не просто равны, по некоторым, очень важным природным показателям Украина своим ...

Скачать
374233
5
3

... было обеспечение нужд оборонной промышленности отечественного производства. На это были напрвлены все усилия рабочих, ученых, инженерно - технических работников. Восстановления народного хозяйства Украины, как и других районов страны, пострадавших от войны проходило на основе тесного сотрудничества и взаимопомощи союзных республик. На Украину со всех концов страны неприрывным потоком шли эшелоны ...

0 комментариев


Наверх