Пільги як засіб соціального захисту населення

4.1 Пільги як засіб соціального захисту населення

Оподаткування відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосердньо стосується інтересів всіх ікожного. Центральною ланкою сучасної податкової системи є прибуткове оподаткування особистих доходів. Це викликане не тільки тим , що всі суспільні відношення так чи інакше замикаються на людину, робітника , але і тим ,що тяжкість прибуткового податку задає рівень обкладання іншими податками.

З метою зниження потакового тиску та дотримання вимог соціальної справедливості в ДКМУ’’Про прибутковий податок з громадян’’ було включено ряд пільг для малозабезпечених верств населення. Але, починаючи з1992 року на Україні істотно зменьшилась система пільг, а саме пільгові ставки, а для деяких категорій зовсім відмінили пільги. Зокрема, не звільняються від сплати податку студенти вузів, що досить вдарило по кишенях бідних студентів, матері-героїні та інші .Все таки податкова система повинна відповідати вимогам суспільства в плані соціальної справедливості- забезпечувати підтримку малозабезпечених верств населення (студентів та інших).

З дотриманням вимог соціальної справедливості у проекті податкового Кодексу спеціалісти пропонують зменьшення суми розміру податку.

1 Сума податку, нарахованого в звітному місяці, зменшується на суму податкових соціальних пільг в розмірах:

а) 10% однієї мінімальної заробітної плати у фізичної особи – платника податку, у разі коли місячний доход не перевищує 540 гривень;

б) додатково до пільги а) 10% однієї мінімальної заробітної плати у фізичної особи;

в) додатково до пільги а) 5% однієї мінімальної заробітної плати кожного з батьків на кожну дитину вікоми до 16 років;

г) додатково до пільги а) 10% однієї мінімальної заробітної плати у фізичної особи, яка утримує дитину-інваліда;

д) 20% однієї мінімальної заробітної плати у фізичної особи, яка є:

віднесена до 1 і 2 категорії осіб, пострадавших від ЧАЕС;

особа, яка має особливі заслуги перед Батківщиною;

інвалідом війни, або інвалідом 1 і 2 груп з інших причин;

Пільга, передбачена пунктами б – г частини (1) зберігається до кінця року в якому діти досягли 16-річного віку, а в разі смерті дітей – протягом наступних 12 місяців. Зменшення оподатковуваного доходу починає провадитися з місяця народження дитини.

2.Зазначені в пункті д частини 1 платники податку, які мають право на зменшення суми нарахованого податку на суму податкових соціальних пільг з двох і більше підстав, установлених пунктами а – г та абзацами підпункту д частини 1, можуть використати таке зменшення на підставі, що передбачає найбільший розмір виключення із суми нарахованого податку.

3.Податкові соціальні пільги, встановлені частиною 1, застосовуються під час визначення суми податкових зобов’язань фізичної особи з основних доходів, а також під час остаточного розрахунку суми податку із-за декларовоного сукупного податкованого мінімуму доходу за підсумками звітного року.

Як бачимо, у проекті податкового Кодексу в порівнянні з нині діючими соціальними пільгами значно зменшується як кількість громадян, яким надаються пільги, так і розмір соціальних пільг. Це говорить про те, що держава намагається таким чином збільшити надходження до бюджету. Але не слід забувати, що деякі категорії населення дійсно потребюують допомоги, і відміна або зменшення суми податкових пільг можуть ще більше погіршити матеріальний стан таких людей. Щоб уникнути злиднів, зубожіння громадян держава повинна дуже обережно розглядати податкові соціальні пільги і надати їх тим, хто дійсно потребує та у такому обсязі, який би забезпечив норпмальний рівень життя.

4.2 Пільги як причина зменшення надходження до бюджету.

Проблема податкової політики держави на сучасному етапі полягає в оптимізації величини фінансових ресурсів, котрі мобілізуються до доходів бюджетів різних рівнів і тих грошових засобів, які залишаються в розпорядженні фізичних осіб й можуть бути спрямовані на формування фінансового капіталу, але найчастіше використовуються для поточного споживання. В Україні реальні доходи фізичних осіб в абсолютній масі не відповідають потребам і цілям ринкової економіки (Додаток 5). Треба значне збільшення доходів абсолютної більшості працюючих громадян країни .

Стимулювати ті чи інші напрямки за допомогою податкових пільг треба дуже обережно оскільки досвід надання пільг з оподаткування в Україні, свідчить що податкові пільги найчастіше допомагають ухилятися від оподаткування, що в свою чергу призводить до зменшення доходів до бюджетів різних рівнів.

Для збільшення грошових надходжень до бюджету необхідно переглянути нині діючі пільги.

Першим кроком для вирішення цього питання необхідне скорочення пільг, що нині надається нечисленним, порівняно з іншими категоріями платників (лауреатам премій, у тому числі і державних, переможцями (призерам) конкурсів, змагань та ін.) або ж, які розрізняються за галузевою чи професійною ознакою (працівників сільського господарства, атомної енергетики, прокуратури, органів внутрішніх справ, військовослужбовцям, суддям).

До сукупного річного оподатковуваного доходу необхідно включити статті, які раніше не включалися, а саме:

1.   Суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, які інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва;

2.   Суми, що перераховуються за заявами громадян у відділення благодійних та економічних фондів, а також підприємствам, організаціям і установам культури, освіти охорони здоров`я, науки і соціального забезпечення, які фінансуються з бюджету, в межах дванадцяти мінімальних заробітних плат на рік;

3.   Суми отримані працівниками на відшкодування шкоди у випадку ушкодження здоров`я або заподіяного каліцтва, пов`язаних з виконанням трудових обов`язків, а також у зв`язку з втратою годувальника;

4.   Суми доходів громадян, що виконують сільськогосподарські або будівельні роботи в сільській місцевості тимчасово або сезонно, а також членів студентських будівельних загонів, які споруджують об`єкти у сільській місцевості;

5.   Суми дивідендів, що були оподатковані податком на дивіденди під час їх виплати відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств.

Також пропонуємо скоротити пільгову ставку для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Нині дана категорія платників прибуткового податку має пільги в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Необхідно скоротити цю пільгу як мінімум до 10 неоподатковуваних доходів громадян.

Заходи щодо зменшення податкових пільг та скорочення пільгових ставок необхідні тому, що переліченими вище пільгами користуються в основному відносно високодохідні громадяни, тому з дотриманням вимог соціальної справедливості необхідно та доцільно їх відмінити. А громадянам, які дійсно потребують допомоги, підпали під ці категорії, держава повинна сама виділити кошти.

Розділ 5 Удосконалення системи оподаткування доходів громадян

Прибутковий податок може становити ефективний фіскальний інститут лише за умови досягнення в державі певної стадії економічного розвитку, коли суб"єкти господарювання матимуть достатньо можливостей для одержання прибутку, а громадяни особистих доходів, головною складовою яких є заробітна плата

Низький рівень заробітної плати і взагалі рівень життя населення зумовлює низьку частку прибуткового податку з громадян в доходах бюджету, орієнтація на зміну співвідношення між двома видами прямих податків за цих умов була б передчасною і невиправданою.

Для системи прибуткового оподаткування в Україні є високий рівень оподаткування. Процентні ставки прибуткового податку, що застосовуються в нашій шкалі, використовуються багатьма країнами. Але граничні значення сукупного оподатковуваного доходу в нас значно нижчі: із суми, що перевищує приблизно 500 доларів США ми стягуємо 40% податку. Наслідком цього є зниження надходжень від податку в бюджет, скорочення платоспроможного попиту населення. Останніми роками все більше економістів приходять до висновку, що основною причиною поглиблення економічної кризи в Україні стає недостатність сукупного попиту: вона ускладнює проблему реалізації продукції, а неможливість Гі продажу призводить до скорочення обсягів виробництва і зайнятості. Одним із засобів підвищення сукупного попиту є

зниження рівня податкового тягаря. Останнє може вплинути передусім на споживацькі та інвестиційні витрати.

Вплив податків на споживацькі витрати обумовлений тим, що вон, вилучаючись із доходів громадян, зменшують ту їх частку, яка може бути використана на придбання товарів та надання послуг. Зокрема, це стосується прибуткового податку з громадян, який для переважної частини платників залишається майже незмінним - 8-10% середньої заробітної плати робітників і службовців.

Щодо громадян з рівнем доходів, вищим від середньої заробітної плати робітників і службовців, то частка особистого прибуткового податку в їх доходах, наприклад, у вересні 1995 року становила від 18,8% до 45,9%, у лютому 1996 року - від 12,8% до 24,9%.

Низькі і середні доходи повністю витрачаються на споживання, а отже, розширюють споживчий попит і стимулюють зростання виробництва. Високі доходи витрачаються не тільки на споживання, а й частково заощаджуються. Тому зменшення частки доходів, що вилучається до бюджету, не призводить до адекватного зростання споживацьких витрат.

Це не означає, що послаблення податкового тиску на громадян з відносно високим рівнем доходів меншою мірою впливає на сукупний попит. Все залежить від того, в якій формі здійснюються заощадження. Якщо вони депонуються на рахунки українських банків чи вкладаються в цінні папери українських підприємств, то за певних умов стають джрелом інвестицій, трансформуються у інвестиційні витрати. Таким чином, щоб забезпечити суттєве зростання попиту, зменшення податків для громадян з високими доходами слід супроводжувати проведення політики заохочення заощаджень і інвестицій.

Для періоду з 1991 року по сьогоднішній час характерним є різке зниження схильності населення до зощаджень та інвестування доходів у цінні папери, відповідне зростання показників осідання гррошей на руках у населення.

Показники балансу грошових доходів і витрат населення наочно характеризують постійну тенденцію до зниження частки коштів, які можуть бути використані у складі купівельного фонду населення. Привертає увагу, насамперед, збільшення частки доходів, що вилучаються у формі податкових платежів і так званих добровільних внесків. Із1995 року їх питома вага у грошових витратах населення зросла більше ніж у 1,5 раза.

На фоні збільшення питомої ваги інших витратних статей балансу стає дедалі менш помітним поступове зростання безпосереднього податкового навантаження на доходи населення (у 1996 - 1997 роках частка обов"язкових платежів у формі прибуткового податку з громадян залишалась 6,5%). Однак, враховуючи, що об'єктом оподаткування прибутковим податком є виключно кошти, спрямовані на оплату праці і прнрівнені до неї доходи громадян - суб"єктів підпримницької діяльності, частка яких невпинно знижується, фіскальний тиск за останні два роки є не таким уже й малопомітним .

Звичайно можна вважати, що зростання прибуткового оподаткування відповідає аналогічним тенденціям у розвинутих країнах, де податок на особисті доходи сиановить від 5 до 25% ВВП. Однак при цьому незмінною економічною основою підвищення рівня оподаткування доходів населення і збільшення їх бази є зростання абсолютного обсягу ВВП, його середньодушного виробництва і споживання, що тісно корелюють з відповідними змінами у номінальній заробітній платі, як найбільш вагомій складовій особистих доходів. Це означає, що як тільки простежується відносне зменшення особистих доходів, то потрібно вносити корективи і до обсягів податкових надходжень. Зменшення останніх підвищує доходи, а отже, і сукупний попит. З зростанням доходів зростають і податки, що стримує інфляцію, не завдаючи удару споживчому попиту. Не

випадково серія останніх податкових реформ (які починаючи з 1986 року проведено в США і багатьох західноєвропейських країнах шляхом перегляду міеімальних ставок оподаткування і певного скорочення їх граничних рівнів) була зомувлена саме потребою в мобілізації на цій основі додаткових стимулів економічного зростання.

Специфіка податкового навантаження на доходи громадян в Україні пов’язана з наявністю прямо протилежних тенденцій: податкові платежі збільшуються при спаді ВВП і частки оплати праці в ресурсах його формуванні.

Удосконалення прибуткового оподаткування населення повинно здійснюватись через посилення соціального спрямування податку, а також шляхом створення стимулюючої моделі оподаткування суб"єктів підприємницької діяльності. Повинен змінитись не тільки рівень податкового тягара, скільки його структура Зміна ж структури відбувається шляхом перенесення центру ваги з оподаткування невисоких доходів

переважної частини населення (отримувачів заробітної плати) на оподаткування споживання найзаможніших верств населення.

Соціальна спрямованість податкової системи може бути забезпечена за допомогою підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян із його наближенням у перспективі до прожиткового мінімуму, а також диференційованих ставок цього податку, що повинно супроводжувати не надлишкове споживання, а продуктивне використання доходів.

Система прибуткового оподаткування фізичних осіб в Україні не адекватна соціальне орієнтованій ринковій економіці, про що свідчать: високий рівень оподаткування більшості населення, який досягається перш за все заниженням неоподатковуваного мінімуму доходів, недостатнє використання податку для регулювання соціальних процесів, а також податку як засобу перерозподілу доходів і зниження ступеня соціальної нерівності у суспільстві.

Гострота соціальних проблем зумовлює необхідність державного регулювання соціальних процесів, у тому числі й за допомогою податкових важелів.

Якщо на першому етапі податкової реформи можливості забезпечення її соціальної спрямованості є обмеженими внаслідок кризового стану економіки і відсутності коштів, то з початком економічного зростання ці можливості підвищаться.

Реформування системи прибуткового оподаткування у напрямку забезпечення її інвестиційної і соціальної спрямованості відповідає стратегічній орієнтації українського суспільства на побудову соціальної ринкової економіки. Крім того, воно забезпечує зв"язок зниження податкового тягара із розв"язанням найважливіших соціальне -економічних проблем, у той час як зниження рівня оподаткування не гарантує спрямування коштів, що вивільняються, в необхідному для суспільства напрямку.

На сьогоднішній час в Україні передбчається проведення реформи прибуткового оподаткування. З метою вдосконалення чинного законодавства з оподаткування доходів громадян підготовлено проект Закону України "Про оподаткування фізичних осіб". Верховною Радою попереднього скликання проект було прийнято у першому і другому читанні і віднесено натрете читання.

Передбачалося, що прийняття Закону забезпечить збільшення податкових надходжень до бюджету. Проте після аналізу норм законопроекту і діючого на сьогоднішній час Декрету про прибутковий податок, виявилося, що надходження в бюджет при приміненні норм Декрету більші, ніж можуть бути при запропонованому законопроекті. Тому Кабінет Міністрів призупинив роботу над цим проектом. В даний час Комітет допрацьовує проект. Уже багато моментів виключено, спірні норми підлягають коректуванню. Але основний недолік доного документу поки що залишається: він складний для рядового платника податку. Законопроект істотно розширює базу оподаткування прибутків громадян та запровадеє непрямі методи оподаткування. Існує

податкова практика багатьох країн, де притіняються непрямі методи. Але основна ідея полягає в тому, що завжди в таких випадках повинні бути задіяні судові органи. Всі інші особи можуть мати багато суб"єктивних мотивів для поведінки податкових працівників.

Базу оподаткування планується рзширнти насамперед за рахунок збільшенння кількості суб'єктів оподаткування та відносного розширення кола об'єктів оподаткування.

Збільшення кількості суб'єктів оподаткування пропонується вирішити шляхом скорочення пільг, що нині надаються нечисленим, порівняно з іншими категоріями платників (лауреатам премій, у тому числі і державних, переможцями (призерами) конкурсів і змагань та ін.) або ж які розрізняються за галузевою чи професійною ознакою (працівники сільського господарства, атомної енергетики, прокуратури, органів внутрішніх справ, військовослужбовцям, суддям).

З метою розширення кола об'єктів оподаткування запропоновано скоротити пільгові ставки на певні види доходів і включати до сукупного річного оподатковуваного доходу доходи, які раніше не включалися. Проект Закону передбачає зменшення кількості і розмірів податкових ставок з одночасним розширенням шкали доходів.

Запропоновано також розширити перелік осіб, відповідальних за стягнення податку та внесення його до бюджету. Зокрема, з доходів найманих працівників податок мають утримавати роботодавці, а з доходів від здійснення підприємницької діяльності -безпосередньо платники. З нерезидентів, якщо джерела їхніх доходів знаходяться в Україні, податок пропонується стягувати за місцем їх виплати за фіксованою ставкою 30%, якщо ж доходи одержуватимуться не за місцем основної роботи, то податок теж сплачуватиметься за ставкою 30%. У відповідності із проектом Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб" можна виділити декілька особливостей запропонованого порядку оподаткування громадян. По - перше в проекті Закону України "Про податок на доходи фізичних осіб" дало чітке визначення таких термінів як фізична особа, резидент, нерезидент, податкова адреса фізичної особи, доход, основний доход, валовий доход, іпотечний кредит, роялті.

По - друге, в проекті Закону по - новому дано визначення об'єкту оподаткування. Так, об"єктом оподаткування резидентів виступає сукупний (валовий) доход за звітний рік, зменшений на доходи і витрати, що не підлягають оподаткуванню.

По - третє, в проекті Закону упорядковані пільги по податку на доходи з фізичних осіб.

По - четверте, в проекті Закону передбачено нову шкалу податкових ставок Розміри оподатковуваного доходу Ставки та розміри податку (у за рік (у податкових шкалах, гривнях і процентах до бази виражених у гривнях) оподаткування)

 До 6480 гривень включно 10 процентів з суми доходу

 Понад 6480 гривень податок у розмірі, що дорівнює

 сумі 648 гривень + 20 процентів

з суми перевищення над 6480

гривнями

Всі ставки прибуткового податку прив"язані до неоподатковуваого мінімуму. Але з приводу цього розрахункового показника і принципів його визначення в проекті нічого не сказано.

Нарахування податку на доходи фізичних осіб передбачається здійснювати наростаючим підсумком з початку року із заліком сплачених (утриманих) податкових сум і наданих соціальних пільг за попередні місяці року. Так, у січні з доходу до 10 неоподатковуваних мінімумів стягуватиметься податок у розмірі 10%, від 10 до 50 н.м.- 1 н.м. + 20% суми перевищення над 10 н.м.; понад 50 н.м. - 10 н.м. + 30% суми перевищення над 50 н.м. У січні - лютому з доходу 20 н.м. стягуватиметься податок у розмірі 10%, від 20 до 100 н.м. - 2 н.м. + 20% суми перевищення над 20 н.м.; понад 100 н.м. - 20 н.м. + 30% суми перевищення над 100 н.м. У січні - березні з доходу до ЗО н.м. стягуватиметься податок у розмірі 10%, від ЗО до 150 н.м. - 3 н.м. + 20% суми превищення над ЗО н.м.; понад 150 н.м. - 20 н.м. + 30% суми первищення над 150 н.м.

Податкова шкала для квітня і натсупних місяців звітного року розраховується шляхом щомісячного збільшення граничних значень кожної шкали і фіксованої частини суми подтаку на 50% їх річних значень.

Як видно із внщенаведеного, запропонований законопроект має ряд суттєвих недоліків. Одним із них є встановлення 3 - ступеневої шкали оподаткування доходів фізичних осіб з 30%-ю граничною ставкою, що є соціальне невиправданим, оскільки звільняє від цілком посильного податкового тягаря багатих громадян, чого не можна сказати про низькооплачувані категорії населення.

Справжньому зниженню рівня оподаткування громадян із порявняно низькими і середніми доходами, а отже, і формально середнього класу, сприяло б не скасування проміжної (15%) та максимальної (40%) податокової ставки (перше підвищить податковий тягар, а друге знизить його для громадян з високим рівнем доходів), а реалізація у процесі удосконалення податку на доходи фізичних осіб таких основних принципів оподаткування:

- забезпечення помірно - прогресивного оподаткування на основі збереження нинішньої шкали і ставок оподаткування;

- запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рівні, що відповідає вартісній межі масозабезпеченості;

- збереження існуючого порядку оподаткування доходів, отриманих не за основним місцем роботи;

- реалізація соціальне орієнтованої податкової політики шляхом поетапного запровадження соціальних податкових пільг, спрямованих на регулювання таких процесів:

а) сім’і народжуваності: запровадження неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину незалежно від розміру сукупного оподатковуваного доходу батька чи матері; запровадження вирахувань з оподатковуваного доходу певної суми на дружину, що перебуває на утриманні;

б) дбайливого ставлення до свого здоров’я: вирахування з оподатковуваного доходу витрат на лікування;

в) надання освіти: вирахування з річного оподатковуванго доходу витрат на освіту в межах середньої плати за навчання в середніх і вищих навчальних закладах України;

- відмова від податкових пільг, що надаються фізичним особам за їх професійною належністю;

- удосконалення механізму оподаткування доходів, одержаних платниками податку у вигляді успадкованого майна та подарунків;

-          удосконалення механізму оподаткування шляхом завершення процесу введення Державного реєстру фізичних осіб - платників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Українська держава на сучасному етапі переходу від планового державного управління народного господарства до ринкових відносин розпочала створення власної податкової системи,яка не є копіюванням досвіду інших країн, адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішнію політику, традиції народу і ряд інших чинників.

Сучасний стан податкової системи України можна охарактеризувати як закладення підвалин. Зроблено за короткий час досить багато.

Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхам впровадження податків характерних для країн розвинутою ринковою економікою. Особливу роль у податковій системі посідають прямі податки, які є “справедливіші” від непрямих.

Пряме оподаткування в нашій країні базується на двох основних видах податків: податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з громадян.

Головною ознакою нині діючої податкової системи України є те, що в ній, як і раніше, платежі підприємств (21,6%) переважають над надходженнями від населення (11,7%), тоді як останній переважає у розвинутих українах.

На сучасному етапі потрібно приділяти більш уваги прибутковому пдатку з громадян.

Розроблено і впроваджено законодавство, яке вирішу деякі питання щодо оподаткування громадян, - Декрет “Про прибутковий податок з громадян” [2] . Цим декретом визначено об’єкти, суб’єкти, ставка оподаткування, а також особливості оподаткування окремих категорій громадян як протягом календарного року, так і за сукупним дохдом.

При стягнені прибуткового податку громадян слід враховувати, що діючим законодавством встановлено пільги, хоча і досить незначні.

На жаль все ж таки недосконалість Декрету “Про прибутковий податок з громадян” відчувається. Вона забезпечується шляхом надмірного оподаткування, скороченням пільгових ставок та іншим, що одночасно руйнує стимули економічної діяльності, змушує суб’єктів оподаткування уникати сплати цього податку.

Отже, ми бачимо, що проблем в оподаткуванні громадян багато і їх треба турміново вирішувати.

Для цього потрібно все ж таки використовувати досвід розвинених країн світу і власний. Насамперед необхідно переглянути ставки прибуткового податку, які потрібно зменшити, потім зупинитися на неоподатковуваному доході, який необхідно індексувати з урахуванням інфляції, та, нарешті, розглянути пільги, щодо прибуткового оподаткування, кількість яких з кожним роком скорочується, а не збільшується, як в розвинених країнах світу.

Існує ряд інших проблем, але це головні, які потрібно негайно вирішувати. Адже жоден податок не може забезпечити такий вплив на інтереси суб’єктів розподільних відносин у суспільстві, як даний.

Саме з погляду на це, незважаючи на всі труднощі у стягненні прибуткового податку, він використовується у всіх країнах світу, в тому числі і в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Закон України Про систему оподаткування №77/97-ВР від 18.02.97*

2.Закон України Продержавний бюджет України на 1998 р. –ВР від 16.03.98*

3.Закон України Продержавний бюджет України на 1999 р. –ВР від 20.02.99*

4.Закон України Продержавний бюджет України на 2000 р. –ВР від 12.02.00*

5.Постанова ВРУ Про основні напрямки бюджетної політики на 1999 р. –ВР від24.07.98*

6.Декрет КМУ Про прибутковий податок з громадян №13/92 від 26.12.92*

7.Інструкція Про прибутковий податок №284/98 від 26.10.98*

8.Биконя С. Актуальные вопросы реформы системы налогообложения //

Экономика Украины. – 1993. - №3.

9. Большаков С.В. Фінансова політика і фінансове регулювання економіки

перехідного періоду // Фінанси. – 1994. - №11.

10. Буряковский В. Налоги. - Днепропетровск: Пороги, 1998.

11. Василик І.П.  Державні фінанси України. - К: Либідь, 1994.

12. Глухов В.В., Дольдэ И.В. Налоги. Теория и практика. - Санкт-Петербург:

Специальная литература, 1996.

13. Дробозина Н.Е. Общая теория финансов. - К: Либидь, 1996.

14. Ігнатьєв Д. Податковій політиці потрібні чітки пріоритети // Фінансові

вісті. – 1995. - №13.

15. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України: Основні поняття і терміни// Наук. Праці НДФІ. – 1996. – Вип. 2.

16. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. – К.: “Знання”, 1999 р.

17. Князєв В.Г. Попов Б.В. Податки в Австрії // Фінанси. – 1994. - №8.

18. Налоги и налогообложение: Учеб. пособие / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. – М.: Финансы, 1998 г.

19. Лєкарь С.І. Оподаткування доходів приватних нотаріусів // Вісник

податкової службиУкраїни. – 1999. - №27. - С 41-42.

20. Макарова В.И. Региональные и месные налоги: Учеб. пособие. – М.: Главбух, 1998 г.

21. Мельник П.В. Проблема формування місцевих бюджетів податкова політика держави // Фінанси України. – 1998. - №6. – С 50 – 52.

22. Мороз З.И. Подоходный налог с граждан // Вестник налоговой службы

Украины. – 1999.- №18 – С.35-38.

23. Мороз З.И. Подоходный налог с граждан // Вестник налоговой службы

Украины. – 1999.- №20. – С.22-25.

24. Нідзельська О.М. Податкова система в Німеччині. // Вісник податкової

служби України. – 1999. - №30. - С.46-49.

* Джерелом використаної літератури є Liga

25. Панськов В.Г. Головне – фінансова стабілізація // Фінанси. – 1994. - №12. –

С.26-28.

26. Поддерюгін А.М. Фінанси підприємства. – К: Вища школа, 1998.

27. Федосова В.М., Опарін В.М. та інші Податкова система України. – К:

Либідь, 1994.

28. Філіпов В., Папаіка А., Белинський Е. Обязаность и ответственность

плательщиков налогообложения в системе налогооблажения Украины //

Экономика Украины. – 1994. - №10.

29. Фоменко Е.А. Учет и налогообложение в Украине. – Одесса: ОКФА, 1996.

30. Международное налогооблажение / Пер. с англ. – М.: ЮНИТИ, 1997.–375с.

Додатки

Додаток 1

Надходження за 1998-99 рік

 прибуткового податку з громадян

 до зведеного бюджету України

Області	1998 р.	1999 р.	відхилення
Херсонська	63920 тис.	65271 тис.	102,1
Хмельницька	70178	74156	105,7
Рівненьська	52374	55960	106,8
Житомирська	61592	69110	112,2
Чернівецька	39724	44779	1127
Івано-Фран­ків­ська	65960	75310	1142
Донецька	457728	628585	1148
Миколаївська	82491	95326	1156
Волинська	41366	48354	1169
Дніпропетровська	359621	420745	117
Черкаська	76484	90401	1182
Запорізька	189042	227498	1203
Луганська	171072	206310	1206
Тернопільська	38213	46652	1221
Кировоградська	50404	62066	123,2
АРК	127387	157123	1233
Вінницька	81176	100382	1237
Чернігівська	62556	77537	1239
Сумська	73145	92747	1268
Харківська	207719	263781	127
Полтавська	118832	152299	128,2
Львівська	144962	186137	1284
Київська	100358	131727	1284
Одеська	179929	238382	1325
м. Севастополь	32163	44457	138
м. Київ	580229	831782	143,4
Закарпатська	48129	70740	147
всього	3576744 тис.	4454508	124,5

Додаток 2.2

Динаміка об”єму і частки прибуткового податку та податку на прибуток в доходах зведеного бюджету України

Джерело доходу	1992 рік		1993 рік		1994 рік		1995 рік		1996 рік		1997 рік		1998 рік		1999 рік
	Сума млрд. крб.	Питома вага у доходах (%)	Сума млрд. крб.	Питома вага у доходах (%)	Сума млрд. крб.	Питома вага у доходах (%)	Сума млн. грн.	Питома вага у доходах (%)	Сума млн. грн.	Питома вага у доходах (%)	Сума млн. грн.	Питома вага у доходах (%)	Сума млн. грн.	Питома вага у доходах (%)	Сума млн. грн.	Питома вага у доходах (%)
ВВП	5033	–	148273	–	1203769	–	54516	–	81516	–	92484	–	103650	–		–
Доходи в т. ч. пода­ток на до­хо­ди (прибуток) підприємств і органі­зацій	279	22,7	14474	29,2	142956	27,3	4861	23,5	5497	18,2	5689	21,0	5600	19,8
Прибутковий податок з громадян	143	11,6	2883	5,8	33995	6,5	1595	7,7	2593	8,6	3293	12,1	3600	12,5
Інші податки	805	65,7	32265	65,0	346141	66,2	14234	68,8	22129	73,2	18166	66,9	19200	67,6
Всього доходів	1228	100	49622	100	523093	100	20690	100	30219	100	27149	100	28400	100

Додаток 2

Динаміка частки приюуткового податку у податкових надходженнях с у відсотках в розвинутих країнах в 1986 – 1997 рр.

	1986	1987	1988	1989	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997
Нідерланди	20,9	20,5	21,3	21,9	25,7	25,2	24,8	25,4	20,4	18,9	17,5	15,7
Японія	41,2	37,8	36,1	37,7	41,6	26,2	25,5	25,6	22,8	21,4	20,2
Німеччина	14,6	15	14,9	15	13,9	27,8	28	27,1	26,5	27,3	24,7	23,2
Франція	13,4	13,3	12,5	12,2	12,4	13,2	13,7	13,9	14	13,9	14,1	14,7
Великобританія	31	30,7	30,8	31,2	31,5	31,2	28,2	27,8	27,6	27,4	25,9	25,8
Італія	30,3	28,4	30,3	29,8	30,9	27,3	26,8	27,1	25,4	26,2	25,1	22
США	46,9	47,3	45,4	46,3	46,7	41,2	36,1	36,2	35,7	36,3	37,6
Росія							8,5	11	11,5	10,1	12	13,1
Україна							8,2	10,9	9	8,5	12	15

Додаток 3

Динаміка національної квоти прибуткового податку за період з 1985 по 1998 роки.

Роки		Валовий внутрішній продукт	Прибуткови податок з громадян	Доля прибуткового податку у ВВП,%
Млн. крб.
1985 1990 1991	128.3 164.8 229.4		2.2 3.4 9.3	1.7 2.1 3.1
Млн. крб.
1992 1993 1994	50.32 148273.0 1203769.0		143.0 2883.4 33995.0	2.8 2 2.8
Млн. крб.
1995 1996 1997 1998	54516.0 81519.0 92484.0 103649.0		1595.3 2593.1 3293.4 3600	2.9 3.2 3.6 3.5

Додаток 4

1.Прибутковий податок з сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання) обчислюється за такими ставками:

 

Розмір місячного сукупного
оподатковуваного доходу (у мі­
німальних місячних заробітних
платах) :

Ставки та розміри податку

 

1 мінімальна заробітна плата включно від 1 мінімальної заро­бітної плати +1 крб до 10 мінімальних заро­бітних плат включно

від 10 мінімальних заро­бітних плат +1 крб до 20 мінімальних заро­бітних плат включно

 від 20 мінімальних заро­бітних плат +1 крб до ЗО мінімальних заро­бітних плат включно

понад ЗО мінімальних заробітних плат

не оподатковується

10 процентів суми, що перевищує

мінімальну заробітну плату

податок з 10 мінімальних заробітних плат + 20 процентів суми, що переви­щує 10 мінімальних заробітних плат

податок з 20 мінімальних заробітних плат + 35 процентів суми, що переви­щує 20 мінімальних заробітних плат

податок з ЗО мінімальних заробітних плат + 50 процентів суми, що переви­щує ЗО мінімальних заробітних плат

Додаток 5

Співвідношення неподатковуваного мінімуму доходів громадян і середньомісячної заробітної плати робітників і службовців в Україні за період з 1990 року.

Місяць і рік запроваджен-ня НМ	Номінальна велечина			Поле податкового вилучення  доходів, %
	Неподатко-вуваний мінімум (НМ)	Середня заробітна плата	НМ до середньої заробітної плати	При запровадженні НМ	При перегляді НМ	Індекс змін
Крб.
07.90 04.91 07.91 12.91 05.92 11.92 01.93 06.93 09.93 12.93	100 160 185 400 900 2300 4600 13800 40000 120000	248 365 435 1237 5464 11314 15175 58266 196966 792797	40 44 43 32 16 20 30 24 20 15	60 56 57 68 84 80 70 76 80 85	73 63 85 93 92 85 92 93 95 94	1,22 1,12 1,49 1,37 1,09 1,06 1,31 1,22 1,18 1,11
Тис. крб.
10.94 02.95 10.95	780 1400 1700	1891 4307 9620	41 33 18	59 67 82	82 85 -	1,39 1,29 -
Те саме в перерахунку на середньорічні показники*
1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997	85 175 967 25,4 285 1423 17 17	248 474 6650 155,4 1377,2 7345,0 138,2 156,1	34,3 37,0 14,5 16,3 20,7 19,4 12,3 10,9	65,7 63,0 85,5 83,7 79,3 80,6 87,7 89,1

*1990 - 1992 - у крб., 1993 - 1995 - у тис крб., 1996 -1997 - у грн