Коротка бесіда з учнями про значення спілкування у житті та про різні ступені близькості спілкування

1. Коротка бесіда з учнями про значення спілкування у житті та про різні ступені близькості спілкування.

2. Проведення дослідження.

Результати дослідження оформлені в таблиці № 1.

Таблиця 1

№ п/п

П.І.П.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

1

Алексієнко

*

Т

У

У

К

К

У

К

У

Т

Д

У

У

Т

Т

К

К

У

К

У

Т

Д

2

Башинська

Д

*

У

Д

Д

Т

Т

К

К

У

У

У

Т

Т

Д

Д

Т

Т

К

К

У

У

3

Боргуленко

Т

У

*

Т

Д

У

К

Д

У

У

Т

Т

Т

Д

Т

Т

К

Т

У

К

К

У

4

Бугрова

Т

К

У

*

Д

У

У

Д

У

К

У

Т

У

Д

Д

Т

У

Д

Т

У

У

К

5

Гордієнко

У

К

К

У

*

У

Т

Т

К

Т

Д

К

У

Т

Т

Д

Т

Д

Т

Т

К

К

6

Демчук

К

У

К

К

У

*

У

Д

К

У

Д

У

Т

Т

Д

Д

Т

Д

Д

Т

У

К

7

Калейник

Т

Т

У

У

К

Т

*

Д

К

К

Т

К

Т

У

Т

Д

Д

У

Т

Т

Т

Д

8

Кліменко

Д

Т

Д

К

К

Т

Т

*

К

К

Д

К

К

Т

Д

Д

Т

Д

Д

Т

Т

Д

9

Кукалець

У

Д

Д

К

Т

У

Т

Д

*

Д

Д

Т

Т

К

К

У

У

Д

Т

Т

Т

Д

10

Літвінов

К

Д

Т

У

Т

Т

Т

Д

Т

*

Т

У

К

У

У

У

Т

Д

Т

Д

Д

Т

11

Лобода

К

У

Д

Т

Т

Т

Д

Т

У

Т

*

У

У

К

У

К

У

Т

Т

Д

Д

Д

12

Мацепа

Т

У

Д

У

Т

У

Д

Д

К

У

У

*

Т

Т

Т

Д

У

Д

Т

Д

Т

Д

13

Олійник

У

К

Т

У

К

Д

Т

У

К

К

У

К

*

У

Т

Д

У

Д

Д

Т

Д

Д

14

Панкевич

У

К

У

Д

У

Т

Д

Т

У

Т

Т

Д

У

*

Т

Д

У

Т

Д

Д

Т

Д

15

Пискун

Д

К

К

Д

К

Д

Д

Т

Д

У

Т

Д

У

Т

*

Т

У

К

К

У

У

У

16

Полулях

Д

К

У

Т

У

Т

Т

Д

Д

Т

Т

Д

У

У

Д

*

Д

Т

Т

К

К

У

17

Пристайко

Т

К

К

Д

К

У

Т

Д

Т

Т

Д

Т

К

У

Т

У

*

Д

Т

У

К

К

18

Соловей

Т

Д

Т

Д

К

К

У

У

Д

У

Д

Д

Т

У

К

У

Т

*

Д

Т

У

У

19

Швець

У

Д

Д

Т

У

К

К

У

Д

У

К

К

Т

Д

Д

Т

Д

Д

*

Т

Т

К

20

Шевель

У

Т

Т

Д

Т

У

У

К

Т

У

У

К

К

У

К

Т

У

Т

Д

*

Т

У

21

Штак

Т

Т

Д

Д

Т

Т

К

К

Т

Д

Д

Т

Д

Д

Т

К

У

У

У

Т

*

Д

22

Ярошенко

Т

У

Т

Д

Д

Т

У

К

К

У

К

У

Т

Д

У

У

Т

У

Д

Д

Д

*

Рівень

Д

4

4

6

8

4

2

4

9

5

2

8

5

1

5

6

8

3

10

7

5

4

9

спілкування

Т

8

5

5

4

6

9

8

4

4

6

6

5

9

7

9

5

7

6

9

8

8

1

У

6

5

6

6

4

7

6

3

5

9

5

6

7

7

3

5

9

3

2

4

5

6

K

3

7

4

3

7

3

3

5

7

4

2

6

4

2

3

3

2

2

3

6

4

OKT

%

85

66

81

85

66

85

85

76

66

81

91

76

81

95

85

85

91

91

85

81

81

76

Рівень спілкування
Д	2	5	3	6	3	6	4	8	7	5	6	7	6	7	6	6	4	6	7	2	7	6
Т	5	6	8	4	8	4	9	7	7	9	7	7	4	7	4	7	7	5	5	7	8	5
У	8	6	6	8	4	6	4	0	4	5	5	6	6	6	6	5	4	7	4	8	3	7
К	6	4	4	4	6	5	4	6	3	2	3	7	4	7	4	7	7	5	5	7	8	5
STK	71	81	81	85	71	76	81	81	85	91	85	95	76	95	76	85	71	85	76	81	85	85

де:

S

KT- суб'єктивний коефіцієнт товариськості, який розраховується за формулою:

О

КТ- об'єктивний коефіцієнт товариськості, який розраховується за формулою:

М

- середній показник товариськості у групі

В залежності від співвідношення показників ОКТ, SКТ та М можна розподілити учнів на п'ять підгруп за критерієм активності у спілкуванні:

1. Показники ОКТ та SКТ вищі за середній (М) - Соловей, Панкевич та Лобода. У таких осіб нема труднощів у спілкуванні, вони легко встановлюють контакти з іншими членами групи, тому вони легко можуть виконувати різні доручення. Ці характеристики були помітні ще на першому моєму відвідуванні цього класу. Лобода Андрій перший підійшов до мене на перерві після уроку та розпочав розмову.

Соловей Тетяна є лідером серед дівчат своєї групи та водночас займає посаду старости класу. При проведенні гри вона зайняла роль капітана своєї команди. Це відповідає загальній характеристиці цієї групи.

2. Показник SКТ вищий за середній (М), а показник ОКТ - нищий. До цієї групи належать Клименко, Кукалець, Літвінов, Мацепа та Ярошенко. Це особи активні у спілкуванні, але не користуються взаємністю, тобто вони не прагнуть до контактів, але однокласники з якихось причин не обирають їх у партнери. Вони добре виконують термінові, але не дуже важливі доручення. Кукальцю Вові було доручено підготувати дошку до заняття, він швидко та з великим задоволенням виконав це доручення. Володимір також активно приймав участь у проведенні гри, обговорення питань.

3. Показник SКТ нищий або дорівнює середньому (М), а показник ОКТ - вищий за середній. До цієї групи належать такі учні: Алексієнко, Башинська, Демчук, Олійник, Пискун, Пристайко та Швець. Такі особи відрізняються товариськістю, але дещо стримані у спілкуванні з іншими людьми. Вони схильні відповідати взаємністю, але самі не ініціюють дружніх стосунків. Проаналізувати таку групу дуже важко. На мій погляд, Демчук Володимир є найбільш яскравим представником цієї групи. Він охоче приєднується до розмови зі своїми друзями, але якщо з'являється нова людина (хтось з іншого класу), то він починає вести себе стримано.

4. Показники ОКТ, SКТ та М приблизно однакові у Боргуленко, Бугрової, Калейник, Полулях, Шевеля та Штака. Ця група характеризується помірною товариськістю. Такі особи не дуже яскраво демонструють своє ставлення до однокласників, не схильні до розгалуження контактів, їм більше подобається спілкування з обмеженим колом осіб.

5. Показники ОКТ та SКТ менші за середній (М). До цієї групи належить лише Гордиєнко. Він дуже замкнута людина (при тестуванні він визначив лише 3 друга та 4 товариша). На уроках він теж веде себе пасивно не бере участі у обговорюванні питань та проведенні гри.

Залучати його до проведення гри можливо було лише даючи йому окреме питання та схвалювати його відповідь, але це схвалення повинно бути об'єктивне.

Висновок:

За допомогою методики «Роль вчителя в дослідженні особливостей спілкування у класі, товариськість учнів та керівництво спілкуванням» я вивчила особливості взаємовідносин учнів у класному колективі, визначила рівень близькості у спілкуванні між членами класу та товариськості як характерологічної риси особистості й проаналізувала отримані результати.

б) актуалізації особистості за Маслоу

Мета:

- навчитися користуватися опитувальником «Самоактуалізаційний тест»;

- вивчити риси своєї особистості, тобто рівень самоактуалізації за допомогою опитувальника «Самоактуалізаційний тест»;

- проаналізувати отриману характеристику та зробити відповідний висновок.

б	а	б	а
а	а	а	б
а	а	б	а
б	а	б	а
а	б	б	а
б	а	б	б
б	а	б	а
а	а	а	а
а	а	а	а
а	а	б	а
а	б	а	а
б	а	б	б
а	б	б	а
б	а	а	б
а	а	а	б
б	б	а	б
б	а	б	б
б	б	б	а
б	б	б	а
а	а	б	а
а	а	б	б
а	б	а	б
а	а	а	б
б	а	б	а
а	а	а	б

Обробка результатів:

1. Орієнтування в часі - 13.5 90%

2. Цінності - 12.0 80%

3. Погляд на природу людини - 6.0 40%

4. Потреба в пізнанні - 7.5 50%

5. Креативність - 12.0 80%

6. Автономність - 8.0 53%

7. Спонтанність - 10.0 67%

8. Саморозуміння - 7.5 50%

9. Аутосимпатія - 10.0 67%

10. Контактність - 6.0 40%

11. Гнучкість в спілкуванні - 9.0 60%

Аналізуючи отриманні результати можна побачити, що найбільший процент я набрала по шкалі орієнтування в часі, креативність та цінності (80-90%). Найменший процент відповідає шкалі контактність та погляд на природу людини і станове лише 40%. Всі інші показники займають середнє положення.

Характеристика отриманих показників:

1.Шкала орієнтацій характеризує те, що я не намагаюсь відкласти своє життя на «потім», а прагну отримати насолоду та задоволення сучасним моментом.

2.Шкала цінностей вказує на те, що я прагну до гармонійності, чесних відношень з людьми, не намагаюсь маніпулювати їми в своїх інтересах.

3. Погляд на природу людини. Рівень балів, які я набрала складає лише 40%.Цей показник вказує на ступінь довіри до інших людей, доброзичливість та чесність. На мій погляд, такий незначний рівень, який я отримала обумовлений настроєм та суперечкою, яка відбулася недавно. Взагалі, я би охарактеризувала цей рівень вище середнього.

4. Потреба в пізнанні. Лозунг мого життя сам по собі може охарактеризувати моє ставлення до бажання пізнавати щось нове та цінити те, що є. Цей лозунг виглядає так: «Проживи день так, щоб його запам'ятати».

5. Креативність характеризує прагнення до творчості, до творчого підходу до життя. В мене цей показник становить 80%, тобто я прагну весь час створити щось нове, цікаве, щоб прикрасити життя.

6. Автономність. Показник автономності характеризує автономність людини, її незалежність та свободу. Рівень цього показника в мене не дуже високий, хоча на мій погляд, він повинен бути вищий. Мені треба намагатися розвивати ці характеристики. Я вже зробила багато на цьому шляху. Раніше я дуже була залежна від поглядів та думок інших людей, але зараз я стала біль незалежна та вільна у виборі.

7. Спонтанність. З одного боку це дуже гарна характеристика , а з іншого мені дуже важко було на початку навчання в університеті планувати свій день, так як я дуже часто приймала спонтанні рішення, тим самим змінювала свій графік. Зараз я просто залишаю годину чи більше у розпорядку дня на спонтанні рішення.

8. Саморозуміння. Цей показник, як і попередній, тісно пов'язано з показником автономність. Він вказує на рівень психологічного захисту від думки «ззовні», орієнтування на власні бажання та потреби. Як я вже і казала раніше, я прагну збільшити свою незалежність.

9. Аутосимпатія. Цей показник становить 67% та вказує на сприйняття самого себе як особистість та слугує джерелом стійкої та адекватної оцінки самого себе.

10. Контактність. За даними тестування рівень цього показника нижче середнього. Це може бути пояснено дуже високим навантаженням, що спричинило мабуть у всіх студентів виникненню бажання відпочити на одинці без будь-якого спілкування.

11. Гнучкість в спілкуванні. Шкала гнучкості в спілкуванні вказує на наявність або відсутність соціальних стереотипів, здібність до адекватного самовиразу. Середній рівень цього показника можна інтерпретувати як, з одного боку, наявність високої оцінки особистого спілкування, а з іншого боку --- схильність до використання стратегії маніпулювання людьми.

Висновок: Самоактулізація для мене ще не є в достатній мірі образом життя, я лише намагаюсь зробити її такою. Здається, що це мені вдається.

-50-

Зміст.

Вступ.................................................................................................................2

Розділ 1. Стан економічної освіти в навчальному закладі..............................3

Розділ 2. Розробка робочої програми навчальної дисципліни

“Банківська справа”.....................................................................................4

Перелік тем..............................................................................................5

Література, яка пропонується для використання....................................6

Розділ 3. Розробка навчально-методичного блоку до теми

“Управління робочими активами”...............................................................8

Зміст теми “Управління робочими активами”........................................10

Матеріали для фолій................................................................................22

Блок підтримки викладача...........................................................................31

Розподіл часу по урокам..........................................................................31

Контрольні питання.................................................................................31

Дискусія....................................................................................................31

Ділова гра..................................................................................................33

Завдання для самостійної роботи.............................................................34

Вступ.

Зміни останніх років довели що система освіти яка сформувалася у нашій країні має багато недоліків. Громадяни нашої країни опинились у нових умовах. Проблеми які виникли у зв`язку з цим у великій мірі пов`язані з тим, що суспільство не має достатньо знань про сутність нових відносин. Через цей брак знаннь ми маємо економічні проблеми - на рівні окремої людини, сім`ї через елементарне невміння вести господарство, на рівні держави через відсутність професіональв які можуть працювати у нових умовах. Соціальні проблеми також пов`язані з тим що суспільство не розуміє сутність процесів що зараз обумовлюють наше життя. Саме тому існує об`єктивна необхідність реформування системи освіти. Більше уваги треба приділяти гуманітарним наукам. Велике місце у житті будь-якого суспільства займає економіка.

У 1992 році Україна вступила на шлях реформування економіки, і було проголошено перехід від економіки планового господарювання до економіки ринкового типу. І саме цей перехід вимагає від суспільства нових професійно підготованих кадрів, які б могли вільно орієнтуватися у сучасних умовах, неординарно мислити. Саме економічна освіта може виховати спеціалістів такого типу.

Тому економічна освіта зараз є одним з найприорітетніших напрямків розвитку освіти взагалі. Ось чому прагнуть отримати економічну освіту не тільки молодь, а й люди, у яких вже є освіта. Тому що сьогодні настав такий час, коли “зв’язків” для ведення бізнесу недостатньо, потрібно мати економічні знання, щоб знати про сучасні напрямки в економіці.

Певний рівень економічних знань необхідний кожній людині. Тому в багатьох школах ввели курси з економіки. Також останнім часом майже у кожному ВУЗі зараз існують економічні факультети, незалежно від його професійної орієнтації.

Крім того слід зазначити що в Україні відсутня система підготовки спеціалістів-практиків, тобто великий пласт робітників середнього та нижчого рівня, робота яких безпосередньо пов`язана з якоюсь галуззю економіки, поповнюється за рахунок людей з технічною абож з вищою економічною освітою. У обох випадках людина опиняється не на своєму місці.

Таким чином реформування економічної освіти є необхідним для держави і має бути складовою частиною тих реформ, які проводяться в Україні. Освіта має великий вплив на всі сторони життя суспільства і всі проблеми суспільства у різній мірі, але залежать від проблем освіти:

низька продуктивність праці пов`язана з непрофесіоналізмом робітників;

великі витрати держави на соціальні програми пов`язані з неможливістю більшості громадян оптимально використовувати свої ресурси та вести домашнє господарство у нових умовах;

дуже поганий стан більшості відчизняних підприємств пов`язан з недостатньо високим рівнем керівництва;

Ці та багато інших прикладів вказують на важливість розвитку економічної освіти, при чому на самих різних рівнях.

Розділ 1. Стан економічної освіти в навчальному закладі.

Останнім часом багато колишніх провідних банків України, у першу чергу таких як Інко, Відродження збанкрутувались як свідчить практика однією з причин було невміння прибутково та оперативно розміщувати кошти. Стабілізація економіки, зменшення темпів інфляції вимагають від банків працювати за стандартами ринкової економіки.

Тому виникла об’єктивна необхідність створення курсів підвищення кваліфікації банківських працівників. Адже зараз у банках керівні посади займають особи, які закінчували вищі навчальні заклади 15-25 років тому, коли викладалися основи планової економіки. Тому отриманих знань в сьогоднішніх умовах не вистачає для успішного ведення бізнесу. Вже минули роки, коли великі гроші можна було заробляти на інфляції. Також, як свідчить практика, у банківській сфері працює багато людей, які навіть не мають економічної освіти.

Для підвищення професійного рівня банкірів було створено курси підвищення кваліфікації робітників банківських установ.

Але існує багато складнощів у роботі даних курсів.

По-перше, слід зазначити, що зараз в Україні обмаль кваліфікованих спеціалістів, які б могли викладати на таких курсах. Ті хто має необхідні знання, не має педагогічної підготовки, і тому цікавий матеріал викладається дуже “сухо” і не викликає задоволення у слухачів. Або навпаки викладач розказує про конкретні випадки, зовсім не приділяючи уваги теорії. Багато викладачів запрошуються на них із-за кордону, але вони не досить знайомі з особливостями ведення банківського бізнесу в Україні (особливості законодавства, оподаткування, операцій з різними видами активів) і тому дуже часто програма курсів не виправдовує себе. Звісно цікаво ознайомитись із закордонним досвідом, але не в Україні розроблена своя практика управління робочими активами.

По-друге, немає розроблених програм, які б могли задовольнити вимоги слухачів.

По-третє, немає методичного забезпечення, підручників вітчізняних авторів з даної проблеми, за якими б проводилися заняття.

Слід зазначити, що даний учбовий заклад має добру матеріальну базу. Цей фактор об’єктивно впливає на підвищення якості навчання.

Незважаючи на всі ці об`єктивні проблеми, існує об`єктивна необхідність в професіоналах і з розвитком відчизняної банківської системи та економіки в цілому ця необхідність буде збільшуватись разом зі збільшенням вимог щодо якості професійної освіти.

Для вивчання на курсах підвищення кваліфікації банківських працівників пропонується дисципліна “Банківська справа” Ця дисципліна повинна викладатися з врахуванням практичного досвіду, особливостями ведення бізнесу в Україні в сучасних умовах.

Викладання дисципліни спрямоване на углублення знань студентів з даної теми, тому акцент робиться не на загальних теоретичних положеннях, а на особливостях і шляхах вдосконалення роботи комерційного банку в тому чи іншому напрямку. При викладанні курсу велике місце відводиться засобам наочності, також широко використовуються ігрові методи навчання, застосування проблемних метотодів, також використовуються закони групової динаміки.

Розділ 2. Розробка робочої програми навчальної дисципліни “Банківська справа”

Програма курсу “Банківська справа” розрахований на викладання на курсах підвищення кваліфікації робітників банківських установ. При викладанні курсу ставиться мета підвишити професійний рівень банківьких працівників, дати більш глибокі знання по окремим питанням з банківської справи. Також при складанні програми курсу приділяється увага тому що викладання буде відбуватися перед аудиторією людей, які вже мають практичний досвід роботи з запропонованих до викладання тем. Тому основним завданням курсу є ознайомлення аудиторії з сучасними теоретичними розробками та можливість застосування їх в практичній діяльності в сучасних умовах.

Банки є однією з найважливіших структур ринкової економіки. Банківська діяльність суттєво підвищує ефективність суспільного виробництва, сприяє росту продуктивності суспільної праці. Україна як незалежна держава переходить до нової економічної системи, основаної не на командно-розподільчих, а на ринкових відносинах. Ринковій економіці необхідна відповідна банківська система, яка поступово формується, а також висококваліфіковані спеціалісти з цієї галузі, які будуть сприяти формуванню і подальшому розвитку банківської справи на Україні взагалі.

На початку формування банківської системи у ній працювали люди, які навіть не мали початкової економічної освіти. Досить часто зустрічаютиься практики без належного теоретичного грунту. Тому виникла необхідність у розробці даного курсу.

Для здійснення всіх цілей та виконання завдань необхідно застосовувати методи творчого пошуку і методи активізації.

Планується провести 50 годин аудиторних занять та відпускається 30 годин на самостійне опрацювання матеріалу.

Переодичність занять складає раз на тиждень. Навчання за поданим курсом проводитья раз на тиждень. Курс складається з двох симестрів. По закінченню першого симестру студенти здають залік. По закінченню другого складають іспит.

Для викладання курсу “Банківська справа” доцільним є використання засобів наочності: таблиць, графіків, плакатів, фолій, прогекторів, кадаскопів, дошки.

Як вже зазначалося вище будуть використовуватися наступні методи контролю: у кінці першого симестру – залік; у кінці другого – екзамен. Головна фукція контролю полягає у забезпеченні зворотнього зв’язку, у отриманні зворотньої інформації. Тому крім названих методів підсумкового контролю будуть застосовуватися опитування, проведення тестів, самостійних робіт.

Опитування дозволяє виявити рівень засвоєння і сприйняття інформації. Проведення самостійних робіт перевіряє логіку викладання знань, дає можливість застосувати творчий підхід. Тест дає можливість оцінити максимальну кількість студентів за мінімальний час, а також перевірити реальні вміння та знання, а не вміння “викрутитись”.

Перелік тем:

Тема	Аудиторні заняття		Самостійна робота
	лекції	практичні заняття
1. Комерційні банки та їх призначення у ринковій системі господарювання	2		2
2. Дотримання банками економічних нормативів	2	2	2
3. Доходи, витрати та прибуток банків	2	2	2
4. Ресурси комерційних банків	2	2	2
5. Управління робочими активами банків а) Загальні принципи управління робочими активами банків б) Політика управління кредитним портфелем банків в) Політика формування інвестиційного портфелю банку	6 2 2 2	6 2 2 2	6 2 2 2
6. Управління основним капіталом банку	2	2	2
7. Основи організації банківського кредитування	4	4	4
8. Банківські послуги та їх види	2	2	2
9. Сутність, принципи та форми безготівкових розрахунків	2	2	2
10. Система валютних відносин	2	2	2
11. Міжнародні операції комерційних банків	2	2	4
Разом	26	24	30
Всього	80

Література, яка пропонується для використання

Бор М.З. Банковское дело и финансирование инвестиций. М. 1994

Бор М.З. Стратегическое управление банковской деятельностью. М. 1993

Брук Н. Банковское дело и финансирование инвестиций. М. 1994

Глухов Б.В. Финансовый менеджмент в комерческом банке М. 1995

Коробов Ю.И. Банковский портфель 1,2,3 М. 1994

Лаврушин О.И. Основы банковского менеджмента М. 1996

Мелкумов Я.П. Кредитные ресурсы: расчет и анализ М. 1995

Мороз А.Н. Основы банковского дела. К. 1994

Рид. Э, Коттер Ф., Гилл Э. Коммерческие банки М. 1994

Роуз П. Управление коммерческим банком М. 1993

Синтки Дж. Управление финансами в коммерческом банке. М. 1994

Про банки і банківську діяльність. Закон Украины от 20.03.91.

Бабичева Ю.А., Трохова О.В. Анализ банковского баланса// Деньги и кредит, 1991 №5, с.49-53.

Банковский портфель-2. под.ред. Антонова А.Н. М. 1994.

Банковское дело. под ред. Бабичева Ю.А.,- М: Экономика, 1993

Банковское дело. под. ред. Лавврушина - М: Банковский и бирживой научно-консультационный центр, 1992

Інструкція НБУ №10 «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків»

Кох, Тимоти. Управление банком. Уфа, 1993.

Кучукова Н.К. Повышение банковской ликвидности - проблема номер один. //Деньги и кредит, 1992, №1 с.30

Рид Э. В., Коттер Р. В., Гилл Э. К., Смит Р. К. Коммерческие банки. Москва: Прогресс, 1988 г.

Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции. М. 1993.

Беспалько В.П. “Системно-методическое обеспечение учебно-воспитательного процесса подготовки специалистов”, М., 1989 г.

Гирегуб И.К. “Вопросы методологии, методики и организации учебного процесса”, М, 1990 г.

Козаков В.А. “Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение”, М., 1990 г.

Книга освещает вопросы выполнения студентами ВУЗов самостоятельной работы, которая заставляет их думать, искать , сравнивать и выбирать нужный материал в море существующей информации.

“Активные методы обучения и качество подготовки специалистов в ВУЗе”, М., 1989 г.

Розділ 3. Розробка навчально-методичного блоку до теми “Управління робочими активами банку”

Тема “Управління робочими активами банку” викладається у рамках курсу “Банківська справа” на курсах підвищення кваліфікації робітників банківських установ. Управлінням робочими активами керівництво банку здійснює щоденно, і від грамотного визначення пропорцій у розподіленні активів залежитаь загальні показники роботи банку та його прибуток. Структура активів будь-якого банку відображає внутрішню політику керівництва і у значній мірі впливає на подальший розвиток банку як економічної одиниці.

При викладанні теми ставляться наступні цілі:

підвишити професійний рівень банківьких працівників, дати більш глибокі знання по окремим питанням по запропонованій темі;

розкрити зміст управління робочими активами банку;

Викладання буде проводитись перед аудиторією, яка вже має практичні навики з запропонованої теми, основним завданням є:

не дати базові знання, а робиться спроба з’ясувати сучасні напрямки вдосконалення управління робочими активами банку та можливість застосування засвоєних знань в практичній діяльності в сучасних умовах.

Для полегшення сприйняття теми “Управління робочими активами банку” з курсу “Банківська справа” я пропоную розділити її на три теми:

1. Загальні принципи упраління активами у банку.

2. Політика управлінням кредитним портфелем банку.

3. Політика формування інвестиційного портфелю банку.

Взагалі на вивчення теми відводиться 12 годин аудиторних занять (6 годин лекцій; 6 годин семінарів) та 6 годин для самостійного опрацювання теми. Викладення даної теми розраховано на 12 годин: 6 годин уроки-лекції (викладення та пояснення нового матеріалу), 4 семінарських заняття (урок закріплення нового матеріалу) та 2 години для оцінки знань по запропонованій темі. Такий розподіл часу я вважаю за доцільне, тому що студентам спочатку будуть викладені теоретичні положення управління робочими активами, потім вони ознайомляться з практичним використанням цих положень на практиці у себе в банку, потім на семінарських заняттях будуть обговорюватися шляхи вдосконалення управління робочими активами та перевірені отримані знання. Та на останньому семінарському занятті буде проведений тест для оцінювання знань студентів з теми, що була викладена.

Такий розподіл часу є найбільш ефективним у зв`язку з сутністю та особливостями теми. При викладені теоретичної інформації викладач повинен особливо звернути увагу на пояснення основних моментів теми. У зв`язку з цим певний час треба виділити для відповідей на можливі питання студентів.

При вивченні теми студенти повинні:

Ознайомитись з основними підходами до управління робочими активами банку.

Вивчити фактори, що впливають на управління управління робочими активами банку.

Визначити що здійснюєвирішальний вплив на формування кредитного портфелю.

Мати уяву які ризики впливають на інвестиційний портфель та шляхи їх усунення при формуванні портфелю цінних паперів.

Ознайомитись з можливістю комбінування кредитної політики та політики формування інвестиційного портфелю.

Викладач даної теми повинен мати широкі знання по курсу в цілому у зв`язку з тим, що ця тема пов`язана з усіма сторонами діяльності банку.

Увагу треба звернути на ключові моменти теми:

значення управління робочими активами для банку;

політики управління активами, їх основні переваги та недоліки;

основні напрямки розподілення активів;

формування кредитного портфелю банку;

інвестиційний портфель банку.

Для переконання в тому, що тема учнями засвоєна, необхідно застосовувати контрольні заходи. Перш за все це опитування. Цей вид контролю дозволить виявити рівень засвоєння інформації окремими студентами. І друга форма контролю це проведення тестів. Крім того у підсумкові тести курсу будуть включені питання що стосуються даної теми. Також буде оцінена самостійна робота студента, його участь у дискусії.

Самостійна робота – це пізнавальна діяльність слухача. При цій організаційній формі навчальної діяльності, роль викладача опосередкована через систему впливів. Таким впливом є завдання, які викладач пропонує для самостійного опрацювання студентами.

Самостійна робота студентів може включати більш повне і глибоке ознайомлення з нормативними актами та поповнення знань щодо існуючих теорій управління робочими активами банку.

Для підготовки до викладання даної теми викладачу пропонується література:

Бор М.З. “Банковское дело и финансирование инвестиций.“ М. 1994

Бор М.З. “Стратегическое управление банковской деятельностью.“ М. 1993

Брук Н. “Банковское дело и финансирование инвестиций.“ М. 1994

Глухов Б.В. “Финансовый менеджмент в комерческом банке“ М. 1995

Коробов Ю.И. “Банковский портфель 1,2,3“ М. 1994

Лаврушин О.И. “Основы банковского менеджмента“ М. 1996

Мелкумов Я.П. “Кредитные ресурсы: расчет и анализ“ М. 1995

Мороз А.Н. “Основы банковского дела.“ К. 1994

Рид. Э, Коттер Ф., Гилл Э. “Коммерческие банк“ М. 1994

Роуз П. “Управление коммерческим банком“ М. 1993

Синтки Дж. “Управление финансами в коммерческом банке. “ М. 1994

“Про банки і банківську діяльність.” Закон Украины от 20.03.91.

Харламова Е.М. “Педагогика“ М. 1991

Эльконин Д.Б. “Психология игры” М. 1980

Зазюн И.А. “Основы педагогичнеского мастерства” М. 1989

Баранов С.П. “Педагогика” М. 1986

Зміст теми “Управління робочими активами банку” Класифікація активів банку

Проведення фінансового аналізу роботи банку передбачає визначення критеріїв ефективності роботи, для чого потрібно визначити та диверсикувати середу, у якій буде проводитись аналіз. Середою є система відображення господарських операцій банку, зокрема, залишки на активих та пасивних рахунках, а її структура відображається у групировці залишків, виходячи з їх однорідності за походженням чи розміщенням.

Структура активів та пасивів будь-якого банку, тобто їх розподілення за різними рахунками, відображає внутрішню політику керівництва і у значній мірі впливає на подальший розвиток банку як економічної одиниці.

Найкраща банківська політика полягає у тому, щоб забезпечити розподілення активів та пасивів, тобто залучення та розміщення коштів акціонерів та клієнтів, таким чином, щоб вони забезпечували:

достатній ступінь надійності, що знаходить своє відображення у грамотному розподіленні активів за функціональними групами на умовах зворотності;

достатній рівень ліквідності, що знаходить своє відображення в управлінні портфелем активів за умовами строковості;

достатній рівень рентабельності, що знаходить своє відображення у максимізації прибутковості активних операцій та одночасною мінімзацією видатків на залучення коштів.

Вміння знаходити “золоту середину”, тобто підтримувати доцільні співвідношення між цими параметрами, складає зміст банківської справи як мистецтва. Однак, знаходження цих пропорцій має велике значення також і для фінансового менеджменту на підприємстві.

Усі активні статті балансу банку за своєю природою можна розподілити на слідуючі групи:

1. Ліквідні активи, до яких можна віднести усі кошти банку у касі, на коррахунках в інших банках, у тому числі в НБУ.

2. Строкові активи, як частина робочого капіталу (працюючих активів) наданих банком клієнтам-партнерам на умовах строковості, прибутковості та повернення. Умови строковості та повкртання передбачають, що кошти, не повернені у строк, залишаються у цій групі активів на протязі характерного строку, після чого помітно збільшується ймовірність прямих збитків та виникає нова категорія - “сумнівні збитки”.

Строкові активи у свою чергу поділяються на три підгрупи:

кредитні (короткострокові кредити) - надані на строк до 1 року;

позичкові (довгострокові кредити) - надані на строк більше 1 року;

облікові - облігації, векселя та ін.

3. Інвестиційні активи - ці активи також відносяться до категорії працюючого капіталу, вони являють собою частку участі банку у спільному володінні власністю юридичних осіб.

4. Капітальні активи - кошти банку у активах, які мають безпосередньо уречвлену форму, а також придбання банком прав інтелектуальної власності.

Цей вид активів можна розділити за слідуючими групами:

нерухомість;

обладнання;

інші цінності;

нематеріальні активи.

5. Операційні активи - поточні витрати банку, вкладання банку у власну діяльність з метою отримання доходу. Сюди ж відноситься заборгованість клієнтов за надані суди, які перевищують характерний строк, після якого борги відносяться до сумнівних, але до моменту, коли борги визнаються “безнадійними”.

До робочих активів банку відносять: першу, другу, третю та п’яту групи. До цих груп відносять слідуючі основні статті балансу банку:

Касова готівка, та прирівнені до неї кошти.

Інвестиції у цінні папери.

Позички.

Проблема управління активами полягає головним чином у розміщенні коштів у межах цих статей балансу. Тому, що банк повинен керувати співвідошенням цих статей щоденно.

Проведення фінансового аналізу роботи банку передбачає визначення критеріїв ефективності работи, для чого потрібно визначити та диверсикувати середу, у якій буде проводитись аналіз. Середою є система відображення господарських операцій банку, зокрема, залишки на активих та пасивних рахунках, а її структура відображається у групировці залишків, виходячи з їх однорідності за походженням чи розміщенням.

Структура активів та пасивів будь-якого банку, тобто їх розподілення за різними рахунками, відображає їх внутрішню політику керівництва і у значній мірі впливає на подальший розвиток банку як економічної одиниці.

Найкраща банківська політика полягає у тому, щоб забезпечити розподілення активів та пасивів, тобто залучення та розміщення коштів акціонерів та клієнтів, таким чином, щоб вони забезпечували:

достатній ступінь надійності, що знаходить своє відображення у грамотному розподіленні активівза функціональними групами на умовах зворотності;

достатній рівень ліквідності, що знаходить своє відображення в управлінні портфелем активів за умовами строковості;

достатній рівень рентабельності, що знаходить своє відображення у максимізації прибутковості активних операцій та одночасною мінімзацією видатків на залучення коштів.

Вміння знаходити “золоту середину”, тобто підтримувати доцільні співвідношення між цими параметрами, складає зміст банківської справи як мистецтва. Однак, знаходження цих пропорцій має велике значення також і для фінансового менеджменту на підприємстві.

Усі активні статті балансу банку за своєю природою можна розподілити на слідуючі групи:

1. Ліквідні активи, до яких можна віднести усі кошти банку у касі, на коррахунках в інших банках, у тому числі в НБУ.

2. Строкові активи, як частина робочого капіталу (працюючих активів) наданих банком клієнтам-партнерам на умовах строковості, прибутковості та повернення. Умови строковості та повкртання передбачають, що кошти, не повернені у строк, залишаються у цій групі активів на протязі характерного строку, після чого помітно збільшується ймовірність прямих збитків та виникає нова категорія – “сумнівні збитки”.

Строкові активи у свою чергу поділяються на три підгрупи:

кредитні (короткострокові кредити) – надані на строк до 1 року;

позичкові (довгострокові кредити) – надані на строк більше 1 року;

облікові – облігації, векселя та ін.

3. Iнвестиційні активи – ці активи також відносяться до категорії працюючого капіталу, вони являють собою частку участі банку у спільному володінні власністю юридичних осіб.

4. Капітальні активи – кошти банку у активах, які мають безпосередньо уречвлену форму, а також придбання банком прав інтелектуальної власності.

Цей вид активів можна розділити за слідуючими групами:

нерухомість;

обладнання;

інші цінності;

нематеріальні активи.

5. Операційні активи – поточні витрати банку, вкладання банку у власну діяльність з метою отримання доходу. Сюди ж відноситься заборгованість клієнтов за надані суди, які перевищують характерний строк, після якого борги відносяться до сумнівних, але до моменту, коли борги визнаються “безнадійними”.

До робочих активів банку відносять: першу, другу, третю та п’яту групи. До цих груп відносять слідуючі основні статті балансу банку:

Касова готівка, та прирівнені до неї кошти.

Інвестиції у цінні папери.

Позички.

Проблема управління активами полягає головним чином у розміщенні коштів у межах цих статей балансу. Тому, що банк повинен керувати співвідошенням цих статей щоденно.

Підходи до керування активами.

Розміщення банком коштів у різні види активів залежить:

Від ісуючих законів та законодавчих актів.

Необхідності підтримувати високий рівень ліквідності.

Отримання високого прибутку.

Зарубіжною пракикою вироблено 2 основних методи вирішення проблеми управління робочим капіталом банку. У цих методах робиться спроба вирішити ділему “ліквідність-прибутковість”. Методи відрізняються тим, на що робиться наголос у самому процесі управління активами і до якого ступеню виконується кількісний аналіз при оцінці можливих альтернатив. Слід зауважити, щожоден з методів не можна вважати ідеальним, тому, що кожний має свої переваги та недоліки. У кожному з методів є елементи, які можна використовувати при вирішенні конкретних проблем окремого банку.

Найпростішим, з точки зору використання, є перший метод, який має назву загального фонду коштів (pool-of-funds method). Багато з банків широко використовують цей метод, особливо у часи надлишка коштів.

Поява другог методу – розподілення активів чи конверсія коштів (asset allocation or conversation of funds approach) – пов’язано з прагненням подолати окремі недоліки першого методу.

Який би з методів чи їх комбінація не обирались банком у якості моделі розміщення коштів у різноманітні активи, керівництво банку не повинно забувати про співвідношення ризку та прибутковості між окремими категоріями активних операцій та між окремими видами кредитів та інвестицій в середині кожної категорії. Корисним засобом у досягненні мети отримання максимального прибутку є ретельне співставлення граничних витрат залучення коштів з гранично можливими доходами від активних операцій.

Метод загального фонду коштів.

Кошти, за розміщення яких відповідає керівник, поступають з різноманітних джерел в т.ч. вклади до запитання, ощадні, строкові вклади, а також власний капітал банку. У основі данного методу знаходиться ідея об’єднання усіх ресурсів. Потім сукупні кошти розподіляються між тими видами активів (позички, державні цінні папери, готівка і т.п.), які вважаються придатними. У моделі загального фонду коштів для виконання конкретної активної операції не міє значення з якого джерела отримані кошти, поки їх розміщення сприяє досягнених перед банком цілей. Схематично цей метод показано на мал. 1.1.

Даний метод потребує від керівництва банку у однаковій мірі дотримання принципів ліквідності та прибутковості. Ось чому кошти розміщуються у такі види активних операцій, які найбільш повно відповідають цим принципам. Розміщення коштів здійснюєтьсяу відповідності з окремими пріорітетами, призначення яких – допомогти керівництву оперативних відділів виршити проблему співвідношення ліквідності та прибутковості.

Основною задачею керівництва банку по методу загальних коштів фонду є визначення пріорітетів розміщення активів. Перевагою цього методу є простота практичного використання при прийнятті управлінських рішень. Головною небезпекою є те, що керівництво часто буде ігнорувати зв’язки між активами та пасивами. Таким чином, збільшення у робочих активах долі короткострокострокових кредитів, може створити, несподівано для кредиторів, лолаткову потребу у ліквідних коштах.

Первинні резерви.

Задачею номер один при визначенні структури розміщення коштів є встановлення їх частки, яка виділяється у якості первинного резерва. Ця категорія активів носить функціональний характер, вона не фігурує у балансових звітах банків. Однак, банкіри приділяють їй велику увагу і включають у первинні резерви ті ативи, які можуть бути негайно використані для виплати вкладів на вимогу клєнтів. У юільшості випадків у ролі перовинних резервів виступають активи, які включаються у статті: каса, кошти на резервному рахунку в НБУ, кореспонденські рахунки в банках.

Вторинні резерви.

Завданням номер два при розміщені коштів буде створення “некасових” ліквідних активів, які до того ж приносять визначений прибуток. Ці резерви включають доходні активи, які з мінімальним затриманям та незначним ризиком збитків можна перетворити у готівку. Основне призначення резервів другої черги – служити джерелом поповнення первинних резервів. Як і первинні резерви – це скоріш економічна категорія, ніж бухгалтерська.

У резерви другої черги входять активи, які, як правило, складають портфель цінних паперів держави та у деяких випадках – кошти на позикових рахунках (головним чином – короткострокові кредити).

Портфель кредитів.

Третій етап розміщення коштів за методом загального фонду коштів – формування портфелю кредитів. Після того, як банк визначив розміри первинних та вторинних резервів, він може предоставити позички своїм клієнтам. Позички – головна частина банківських активів. Прибуток по позичкам – найбільша складова банківського прибутку. Однак, позичкові операції є дуже ризиковим видом банківської діяльності.

ІІІІІIнвестиції з метою отримання прибутку.

У останню чергу при розміщенні коштів визначається склад портфелю цінних паперів. Кошти, які залишаються після задоволення обгрунтованих потреб клієнтів у кредитах, можуть бути розміщенні у довгострокові цінні папери. Призначення портфелю інвестицій – приносити банку прибуток та бути додатком резерву другої черги по мірі наближення строку погашення довгострокових цінних паперів.

Використання банком методу загального фонду коштів у керуванні активами дає банку широкі можливості вибору категорії активних операцій. Цей метод встановлює пріорітети, які формуються досить загально. Утой же час вказаний метод не має чітких критеріїв для розподілення коштів по категоріям активів і не має чітких крітеріїв для розподілення коштів по категоріям активів і не дає рішення ділеми “ліквідність–прибутковість”. Це покладено на досвід та інтуіцію банківського керівництва.

Метод розподілення активів.

Вище зазначалося, що при підході до розміщення активів з позиції загального фонду коштів, дуже багато уваги приділяється ліквідності, та не враховуються вимоги ліквідності по відношенню до вкладів до запитання та строковим вкладам.

Модель розподілення активів встановлює, що розмір необхідних банку ліквідних коштів залежить від джерел заохочення фондів. Схематично вона зображена на мал. 1.2. Цим методом побиться спроба розмежувати джерела коштів у відповідності з нормами обов’язкоих резервів та швидкістю їх обертання. Дана модель передбачає створення кількох “прибуткових центрів” (чи “центрів ліквідності”) у середині банка, які використовуються для розміщення коштів, які заохочені банком із різноманітних джерел. Таким центром може бути окремий відділ, який займається питаннями такого рангу. В зарубіжній практиці такі центри отримали назву банк у банку; розміщення коштів кожним з цих центрів здійснюється незалежно відрозміщення коштів іншими центрами. У банку існують незалежні один від одного банк вкладів до запитання, банк ощадних вкладів, банк строкових вкладів.

Керівництво банку встановлює джерела надходження коштів до кожного центру з точки зору їх ліквідності та прибутковості. Також керівництво банку визначає порядок їх розміщення кожним центром.

Головною перевагою методу, який розглядається є зменшення долі ліквідних активів та вкладень додаткових коштів у позички та інвестиції, що призводить до збільшення норми прибутку. Прихильники методу розподілення активів стверджують, що збільшення норми прибутку досягається шляхом зменшення частки ліквідних активів (каса, кореспонденські рахунки в НБУ), які майже не приносять прибутку, та збільшення за цей рахунок інвестицій у менш ліквідні активи (кредити, вкладання в цінні папери), прибуток від яких набагато більший.

Однак, цей метод може дати лише приблизний результат для розподілення коштів. Другим недоліком цього методу є те, що він передбачає належність джерел коштів від шляхів їх використання. Як свідчить реальне життя, це далеко не так. Як свідчить реальне життя, це далеко не так. На теперішній час, підприємствам в Україні дозволено мати лише один розрахунковий рахунок у банку. Банк зацікавлений у тому, щоб якомога більше підприємств мали свої розрахункові рахунки у його установі. Залучення нових клієнтів одночасно означає можливість банку задовольнити потребу своїх клієнтів у кредитах, а це означає, що частина нових вкладів повинна бути спрямована на кредитування власників цих вкладів.

Інші недоліки однаково торкаються і методу загального фонду коштів і методу розподілення активів. Два перелічених метода роблять акцент на ліквідності, приділяючи менше уваги задовільненню кредитних потреб клієнта.

При визначенні пріорітетів при розподіленні коштів також потрібно брати до уваги стан загальної ділової активності у країні. Наприклад, при підйомі ділової активності, зростає попит на кредити, при зменшенні вкладів. У цій ситуації банк, крім встановлених норм резервів, треба додаткові ліквідні кошти для покриття вилученних вкладів та задоволення попиту на кредит.

Слід також взяти до уваги наявність сезонних коливань у окремих банках цей фактор має досить велике значення (якщо основними клієнтами є сільскогосподарські підприємства). Крім того, під впливом грошово-кредитної політики, яка проводиться НБУ, попит на кредити у період підйому може випереджати зростання вкладів, а у періоди спаду ділової активності, темпи росту депозитів у всіх банках вище потреби у кредитних ресурсах.

Два розглянутих метода мають і ще один недолік: вони спираються на середній, а не граничний рівень ліквідності банківської системи в цілом, однак, він не може підказати керівництву окремого банку, якою повинна бути така стаття балансу як касова готівка на наступному тижні, щоб покрити вилучення вкладів та задоволення кредитних потреб. Тільки аналіз рахунків окремих клієнтів банку та добре знання господарчьких та фінансових умов на ринку дозволяють банку визначити потребу у навних коштах на даний момент.

Тому менеджери, які приймають рішення про остаточне розміщення коштів, повинні при використанні цих методів, приймати до уваги перелічені фактори, а також інші особливості роботи даного банку.

Розглянуті два методи слід розглядати не як комплекс нормативних вказівок, які дають основу для прийняття рішень, а як загальну схему, у межах якої керівництво банком може визначити підхід до рішення проблеми керування активами. Виконання любого з цих методів передбачає здібність групи компетентних керівників досліджувати весь комплекс взаїмозв’язків та вводити ті ускладнення у аналіз та прийняття рішень, які відповідають конкретному положенню даного банку.

Основні принципи проведення кредитної політики

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за користування кредитом.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

При проведенні кредитної політики банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності з урахуванням загальнодержавних інтересів.

Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіально (Правлінням банку, Кредитним комітетом, Комісією і таке інше) більшістю голосів і оформляється протоколом.

При формуванні кредитного портфелю, банк повинен враховувати встановлені економічні нормативи діяльності банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

При аналізі якості кредитного портфелю банку кредити, які надаються банками, поділяються:

1. За строками користування:

а) короткострокові - до 1 року,

б) середньострокові - до 3 років,

в) довгострокові - понад 3 років.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.

При розробці кредитної політики в часі слід також приділяти увагу політиці банку щодо формування портфелю цінних паперів. Наприклад, орієнтація банку на довгострокові кредити може балансувати його ліквідність за допомогою операцій на ринку короткострокових цінних паперів. Та навпаки.

2. За забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

г) незабезпечені (бланкові).

Застава, прийнята у забезпечення повинна відповідати окремим вимогам: стабільність цін на майно, прийняте під забезпечення кредиту, низькі витрати банку на зберігання майна, висока ліквідність застави тощо. До гарантій, які приймаються під забезпечення кредиту, також висуваються окремі вимоги: у процесі прийняття рішення щодо кредитування клієнта може перевірятись фінансовий стан установи, що надала гарантію, її платоспроможнісь, репутація та ін.

3. За ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком.

Стандартними кредитами НБУ визначено кредити незалежно вiд виду забезпечення, строк погашення яких не настав; кредити, за якими своєчасно і в повному обсязi погашається основний борг, включаючи кредити пролонгованi у встановленому порядку, але не бiльше двох разiв, iз загальним строком пролонгацiї не бiльше 6 мiсяцiв.

4. За методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

Банку більш вигідно надавати кредити по кредитній лінії та гарантійні. Це обумовлено декількома факторами: по-перше, банк отримує прибуток від залишків коштів, які не використовуються клієнтом, по-друге, це знижує кредитний ризик (у цьому випадку банк може контролювати використання коштів, наданих у кредит шляхом їх видання на окрему операцію). Також відкриваючи кредитну лінію, банк ризикує лише частиною виданих у кредит коштів.

5. За строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника)

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Погашення кредиту встановлюється кредитним договором в частині графіку погашення заборгованості. У кожному конкретному випадку встановлюються графік сплати погашення суми основного боргу та процентів за користання кредитом.

Одним з важливих моментів, який слід враховувати при формуванні кредитної політики – це джерела залучення кредитних ресурсів.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Кредитні операції здійснюються банками у межах кредитних ресурсів.

При визначенні кредитної політики, банк встановлює розміри відсоткових ставок. Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплат встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.

Відсоткові ставки повинні враховувати як прибуто банку по кредиту, так і суму прибутка клієнта, з якого будуть виплачуватися проценти за користування кредитом. Мінімальний розмір відсоткової ставки визначений розміром облікової ставки НБУ.

Якщо діяльність банку пов’язана з наданням кредитів у іноземній валюті, то для таких кредитів необхідно враховувати також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.

Банкам України забороняється надання кредитів на:

покриття збитків господарської діяльності позичальника;

формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

Ці обмеження викликані тим, що вони протитрічать сутності кредиту. Раніше НБУ забороняв видачу кредитів на придбання цінних паперів, але пізніше це обмежання було знято. Як свідчить практика клієнти всеодно не беруть кредити на придбання цінних паперів. Це пояснюється тим, що прибутки отримані по цінним паперам не покривають процентних платежів по кредиту.

Політика формування портфелю цінних паперів банку

^{Банківські інвестиції у цінні папери грають важливу роль в управлінні банком з середини. Ці папери забезпечують додаткове джерело прибутку, яке відрізняється від прибутку, отриманого по кредитам. Прибуток від інвестицій у цінні папери грає особливо важливу роль, коли прибуток по наданим позичкам знижується. Також вкладання коштів у цінні папери для банку являє собою джерело ліквідності для обмеження обсягу готівкових резервів, а також позичання на грошовому ринку у випадку винекнення необхідності у коштах при вилученні депозитів чи для задоволення інших фінансових потреб банку}

^{У прцесі прийняття рішень відносно того, які бумаги слід придбати, а які – продати, до уваги слід брати декілька факторів.}

^{Основні фактори, які впливають на інвестиційний вибір банку слідуючи:}

^{Очікувана норма прибутку}

^{Податкові характеристики}

^{Процентний ризик}

^{Кредитний ризик}

^{Діловий ризик}

^{Ризик несбалансоної ліквідності}

^{Інфляційний ризик}

^{Очікувана норма прибутку. Керівництво банку повинно визначити загальну норму прибутку, яку реально можна очікувати по кожному цінному паперу, включаючи процентні виплати, які обіцяє її емітент, та можливі капітальні прирости чи збитки. Керівництво банку повинно розглянути два варіанти отримання прибутку по цінному паперу:}

^{якщо існує намір тримати цінний папер до строку його погашення емітентом (у цьому випадку прибуток банка буде складати отримані процентні платежі та викупна ціна цінного паперу);}

^{якщо існує намір продати цінний папер до строку його погашення емітентом (у цьому випадку прибуток банку буде складати отримані проценти по цінному паперу та підвищення курсової ціни паперу).}

^{Податкові характеристики. Проценти та прибуток по різним інвестиціям банку оподатковуються по різному. Тому дільш доцільно для банку до розрахунків приймати прибуток після сплати податків. Наприклад, з прибутку банків отриманих по ОВДП податок не стягується.}

^{Процентний ризик. Зміна процентних ставок є показником ризику для інвестицій банку. Рост процентних ставок знижує ринкову ціну раніш емітовоних цінних паперів. Також у періоди роста процентних ставок як правило зростає попит на кредити. Враховуючи що основним пріорітетом банку є видача кредитів, то деякі з цінних паперів повинні бути продані з метою отримання готівки для надання позичок. Такі продажі часто приносять значні капітальні збитки, які банк розраховує компенсувати за рахунок комбінації податкових пільг та відносно більш високої прибутковості за виданими позичками.}

^{Кредитний ризик, чи ризик невиконання емітентом своїх обов’язків. У зв’язку з тим, що зараз на Україні немає стандартизованого рейтингу цінних паперів, банкам доводиться самостійно аналізувати надійність цінного паперу того чи іншого емітенту. У цьому розумінні вигідно відрізняються від цінних паперів, емітованих приватними установами державні цінні папери, по яким кредитний ризик зводиться до мінімуму.}

^{Діловий ризик. Банки у процесі своєї діяльності можуть зустрітися зі значним ризиком того, що ринкова економіка, яку вони обслуговують, може прийти у занепад зі зниженням обсягів продаж, а також зростанням банкрутств та безробіття. Ці неблагоприємні явища, які часто називають діловим ризиком, швидко відображаються на кредитному портфелі банку, де по мірі наростання фінансових труднощів позичальників збільшується обсяг неповернених кредитів. Банки для того щоб компенсувати вплив ризику кредитного портфелю, у значній мірі спираються на свої портфелі цінних паперів.}

^{Ризик несбалансованої ліквідності. Банки увесь час повинні враховувати, що їм, можливо, буде потрібно продати цінні папери до їх погашення у наслідок ризику несбалансованої ліквідності. Таким чином, основне питання, з яким зустрічається керівництво відділу цінних паперів при виборі цінних паперів для інвестицій – це рівень розвитку вторинного ринку цінних паперів.}

^{IІнфляційний ризик. Хоча на сьогоді темпи інфляції в Україні низькі, банки всеодно повинні враховувати цей фактор, оскільки і прибуток, отриманий у вигляді процентів, та повернена номінальна сума боргу за ціннмими паперами чи кредиту будуть знецінені у результаті підвищення цін на товари та послуги. Окремий захист від інфляційного ризику надається короткостроковими цінними паперами та інструментами з плаваючими процентними ставками.}

^{Стратегії визначення інвестиційного горизонту}

^{Коли банк обирає тип цінних паперів, спираючись на їх очікуєму прибутковість, податкові характеристики і ризик, залишається невирішеним питання як розподілити цей портфель цінних паперів у часі. Іншими словами, цінні папери з якими строками погашення повинен тримати банк? Iснує декілька альтернативних стратегій відносно розподілення строків інвестування, кожна з яких має свої переваги та недоліки.}

^{Політика “сходів” чи рівномірного розподілення. (Рис. 1.3) Один з популярних підходів до проблеми інвестиційного горизонту полягає у виборі деякого максимально прийнятного строку і подальшим інвестуванням у цінні папери у рівній пропрції на кожному з декількох інтервалів у межах цього строку.}

^{Припустимо, що керівництво банку прийняло рішення не направляти коштів на придбання цінних паперів зі строком дії більше 5 років. Банк може вирішити вкласти 20% свого інвестиційного портфелю у цінні папери, до погашення яких залишається рік чи менше, інші 20% – у цінні папери, строк погашення яких знаходиться у інтервалі від 1 до 2 років, наступні 20% – з інтервалом від 2 до 3 років і т.д. у межах п’ятирічного рубежу. Ця стратегія не максимізує проибутки від інвестицій, але має перевагу зменшення відхилень прибутку у ту чи іншу сторону, а її здійснення не потребує значних управлінських талантів. Більш того цей підхід, як правило, має інвестиційну гнучкість. Цінні папери увесь час погашаються готівковими коштами, банк може скористатися будь-якими багатообіцяючими можливостями, які можуть несподівано виникнути.}

^{стратегія – придбання тільки короткострокових цінних паперів та розміщення усіх інвестицій у межах короткого проміжку часу. Наприклад, управління банку може прийняти рішення інвестувати 100% фондів банку, які не задіяні у кредитних операціях та готівкових резервах, у цінні папери, строк погашення яких становить 2 роки і менше. Цей підхід розглядає інвестиційний портфель перш за все як джерело ліквідності, а не прибутку.}

^{Політика довгострокового акценту. Протилежний підхід попередній політиці. Політика довгострокового акценту підкреслює роль інвестиційного портфелю як джерела прибутку. Банк, який дотримується цієї політики, може прийняти рішення інвестувати кошти у цінні папери з діапазоном строків погашення від 5 до 10 років. Для задоволення потреб, пов’язаних з ліквідністю, цей банк, можливо, у значній мірі спиратися на позички на грошовому ринку. Також банк, використовуючи таку політику свій довгостроковий портфель цінних паперів може сбалансувати відносно короткостроковим кредитним портфелем.}

^{Стратегія штанги. За допомогою цієї стратегії здійснюється об’єднання короткострокового та довгострокового підходів до інвестування коштів банку у цінні папери. Згідно цієї стратегії, банк з однієї сторони, розміщує більшу частину своїх коштів у портфель короткострокових високоліквідних цінних паперів, а з другої – у довгостроковий портфель цінних паперів при мінімальних чи нульових вкладаннях на проміжні строки. Короткостроковий портфель забезпечує ліквідність, тоді, як довгостроковий призначений для отримання прибутку.}

^{Підхід процентних очікувань. Найбільш агресовною з усіх стратегій визначення інвестиційного горизонту є та, згідно якої спектр строків погашення цінних паперів, що зберігаються постійно оновлюється у відповідності з поточними прогнозами процентних ставок та економічної кон’юнктури. Цей підхід сукупнї якості портфелю, чи процентних очікувань передбачаєскорочення строків погашення цінних паперів, коли очікується зростання процентних ставок, та, навпаки, збільшення строків, коли очікується падіння процентних ставок. Такий підхід збільшує можливість значних прибутків, але також і можливість значних збитків. Він потребує глибокого знання ринкових факторів, пов’язаний з великими трансакційними видатками, т.к. може вимогати частого виходу на ринок цінних паперів.}

^{Якщо є перспектива значного виграшу на очікуваній віддачі чи є можливість зниження ризику без значних втрат очікуваної прибутковості, банки, які дотримуються цього підходу, без коливань торгують своїми цінними паперами. Вони особливо агресивно налаштовані, коли надходження по кредитам невисокі, та продаж цінних паперів, ринкова ціна яких зросла, збільшить чистий прибуток банку.}

^{Стратегія банку щодо визначення інвестиційного горизонту та пропорцій розподілення цінних паперів за строками, ліквідністю, надійністю та прибутковістю повинна бути узгодженна з іншими підрозділами банку.}

^{В залежності від того, яку структуру має кредитний портфель, банк буде розробляти стратегію побудови портфелю цінних паперів. Наприклад, якщо у кредитному портфелі банку переважають короткострокові кредити, банку більш доцільно вкладати гроши у довгострокові цінні папери, тобто дотримуватись політики довгострокового акценту. Якщо навпаки, більшість кредитних ресурсів банку знаходиться у довгострокових позичках, то щоб підтримувати відповідний рівень прибутковості, банку потрібно зосередити свою увагу на короткострокових цінних паперах, тобто дотримуватись політики короткострокового акценту. У перелічених вище двох випадках основним орієнтиром банку щодо віддання переваг довгостроковим кредитам чи цінним паперам буде рівень їх прибутковості. Якщо кредитний портфель банку збалансований з точки зору строків, то банк може дотримуватись політики рвномірного розподілення (“сходів”), “штанги”, чи процентних очікунь, але використання останньої потребує від банку наявності висококваліфікованих спеціалістів. За допомогою стратегії “штанги” банк може забезпечити для себе бажаний рівень ліквідності у періоди, коли надходження від кредтних вкладень будуть невиликими.}

Вклади до запитання Первинні резерви

Вторинні резерви

Ощадні вклади

ЗАГАЛЬ-НИЙ ФОНД

Позички

Строкові вклади

Інші цінні папери

Акціонерний капітал та резерви

Споруди та обладнання

Мал.1.1. Управління активами за допомогою загального фонду коштів.1

Вклади до запитання Ощадні вклади Строкові вклади Акціонерний капітал та резерви

Первинні резерви Вторинні резерви Позички Інші цінні папери Споруди та обладнання

Мал.1.2. Управління активами за допомогою моделі розподілення активів.1

ПОЛІТИКА “СХОДІВ” ЧИ РІВНОМІРНОГО РОЗПОДІЛЕННЯ

СТРАТЕГІЯ: розділити інвестиційний портфель на рівні частини між прийнятними для банку строками інвестицій

Процент від вартості усіх цінних паперів портфелю

ПЕРЕВАГИ:

знижує коливання

інвестиційного прибутку,

30

не потребує значних

управлінських навичок

20

20%

20%

20%

20%

20%

10

0

1-й рік

2-й рік

3-й рік

4-й рік

5-й рік

Строки обертання

^{Рис 1.3 Політика “сходів” чи рівномірного розподілення1}

		ПОЛІТИКА КОРОТКОСТРОКОВОГО АКЦЕНТУ
СТРАТЕГІЯ: всі кошти інвестуються у короткострокові цінні папери ПЕРЕВАГИ: підсилює позиції банку з	Процент від вартості усіх цінних паперів портфелю
точки зору ліквідності та
дозволяє уникнути	100
значних збитків у випадку	90
зростання процентних	80
ставок	70
	60
	50
	40
	30
	20
	10
	0	1-й рік		2-й рік		3-й рік		4-й рік		5-й рік
		Строки обертання

^{Рис. 1.4 Політика короткострокового акценту1}

ПОЛІТИКА ДОВГОСТРОКОВОГО АКЦЕНТУ

СТРАТЕГІЯ: всі кошти інвестуються у довгострокові цінні папери ПЕРЕВАГИ: максимізує можливі

Процент від вартості усіх цінних паперів портфелю

прибутки банку від

інвестицій у цінні папери

50

у випадку падіння

процентних ставок

40

30

20

10

0

1-й рік

2-й рік

3-й рік

4-й рік

5-й рік

6-й рік

7-й рік

8-й рік

9-й рік

10-й рік

Строки обертання

^{Рис. 1.5 Політика довгострокового акценту1}

СТРАТЕГІЯ “ШТАНГИ”

СТРАТЕГІЯ: інвестиційний портфель розподіляється на короткострокові та довгострокові вкладення

Процент від вартості усіх цінних паперів портфелю

ПЕРЕВАГИ:

сприяє задоволенню

50

потреб банка у ліквідності

за допомогою

40

короткострокових цінних

паперів а також

30

отриманню прибутків за

рахунок більш високої

20

прибутковості

довгострокового

10

портфелю

0

1-й рік

2-й рік

3-й рік

4-й рік

5-й рік

6-й рік

7-й рік

8-й рік

9-й рік

10-й рік

Строки обертання

^{Рис. 1.6 Стратегія штанги1}

ПІДХІД ПРОЦЕНТНИХ ОЧІКУВАНЬ

СТРАТЕГІЯ: зміна структури строків інвестицій у залежності від перспектив зміни процентних ставок

Процент від вартості усіх цінних паперів портфелю

ПЕРЕВАГИ:

максимізує можливість

50

Переключення на довгострокові цінні папери,

отримання прибутку

якщо очікується падіння процентних ставок

40

Переключення на короткострокові цінні папери,

30

якщо очікується зростання процентних ставок

20

10

0

1-й рік

2-й рік

3-й рік

4-й рік

5-й рік

6-й рік

7-й рік

8-й рік

9-й рік

10-й рік

Строки обертання

^{Рис. 1.7 Підхід процентних очікувань1}

Блок-схема теми “Управління робочими активами”

Робочi активи – кошти на коррахунку, в касi, вкладенi в майно, розмiщенi в iнших банках , цiнних паперах, наданi кредити , iншi кошти та iншi активи, що приносять прибуток банку.

Стратегії управління робочими активами

Метод загального фонду коштів. Не встановлюється зв’зків між джере-лом надходження коштів та їх розміщенням Метод розподілення активів. Формування робо-чих активів зале-жить від джерел надходження кош-тів

Політики управління різними видами активами

Кредитний портфель За строками корис-тування За забезпеченням За ступенем ризику За методами надання За строками пога-шення Портфель цінних папнрів Політика “сходів” Політика короткострокового акценту Політика двгострокового акценту Стратегія штанги Підхід процентних очікувань

БЛОК ПІДТРИМКИ ВИКЛАДАЧА

Урок 1.

“Загальні принципи управління робочими активами банків”

Приблизний план розподілу часу

Основні етапи уроку	мінути
Організаційний момент (вітання, перекличка і т.і.)	2
Визначення теми та цілей	5
Мотивація теми	5
План уроку	5
Викладення лекційного матеріалу	60
Відповіді на питання учнів	5
Підведення підсумків	5
Закінчення уроку	3
Всього	90

Урок 2 Урок закріплення вивченого матеріалу та оцінки знань.

Рекомендований розподіл часу.

Основні етапи уроку	мінути
Організаційний момент	5
Бесіда-опрос (визначення рівня засвоєння викладеноо матеріалу та виконання самостійної роботи)	25
Дискусія на тему “Знаходження оптимальних пропорцій розподілення робочих активів”	50
Завершеня заняття: ознайомлення з підсумковими оцінками по темі, наголошення на сильних і слабких сторонах підготовки учнів.	10
Всього	90

Основне завдання усного опросу (поводиться у формі співбесіди) - визначити загальний рівень засвгоєння теми та оцінити рівень підготовки кожного з студентів.

До бесіди слід залучити як умога більше студентів з ціллю активізації їх діяльності та можливості оцінити знання кожного з них.

Особливу увагу при проведенні усного опросу слід приділити наступним питанням:

1. У чому полягає політика розподілення активів та пасивів?

2. На які групи можна розподілити активи банку?

3. Які активи належать до робочих активів банку?

4. Назвіть основні фактори, що впливають на управління робочими активами.

5. Які основні методи управління робочими активами?

6. У чому зміст управління активами за допомогою загального фонду коштів?

7. Чим відрізняються між собою управління активами за допомогою загального фонду коштів та за допомогою моделі розподілення активів?

Наступна частина урока - проведення дискусії на тему “Знаходження оптимальних пропорцій розподілення робочих активів” .

На початку проведення дискусії доцільно проведення мозкової атаки результатом якої є визначення існуючих підходів управління робочими активами, їх переваг та недоліків, потім визначаються пріорітети розподілення активів по різним статтям.

Зібрані дані записуються на дошці. Після завершення мозкової атаки студенти висловлюють свою думку з приводу розподілення активів, потім аудиторія під керівництвом викладача визначає переваги та недоліки запропонованого методу.

Викладач повинен слідкувати за діяльністю студентів і використовуючи додаткові питаня та приклади з практики спрямовувати хід дискусії у напрямку розкриття студентами своїх знань, а не пустих висловів на загальні теми.

Бажано, щоб результатом дискусії став висновок про оптимальність комплексого підхіду до управління робочими активами з використанням всього існуючого досвіду та можливістю гнучкого реагування на зміни на фінансових, грошових та інших ринках.

Урок 3.

“Політика управління кредитним портфелем банків”

Приблизний план розподілу часу

Основні етапи уроку	мінути
Організаційний момент (вітання, перекличка і т.і.)	2
Визначення теми та цілей	10
Мотивація теми	5
План уроку	5
Викладення лекційного матеріалу	55
Відповіді на питання учнів	5
Підведення підсумків	5
Закінчення уроку	3
Всього	90

Урок 4.

“Політика формування інвестиційного портфелю банку”

Приблизний план розподілу часу

Основні етапи уроку	мінути
Організаційний момент (вітання, перекличка і т.і.)	2
Визначення теми та цілей	5
Мотивація теми	5
План уроку	5
Викладення лекційного матеріалу	60
Відповіді на питання учнів	5
Підведення підсумків	5
Закінчення уроку	3
Всього	90

Після того, як студентам було викладено дві теми “Політика управління кредитним портфелем банків” та “Політика формування інвестиційного портфелю банку”, буде проведено урок закріплення вивченого матеріалу та оцінки знань семінарське заняття по двом темам.

Урок 5. Урок закріплення вивченого матеріалу та оцінки знань.

Рекомендований розподіл часу.

Основні етапи уроку	мінути
Організаційний момент	5
Бесіда-опрос (визначення рівня засвоєння викладеноо матеріалу та виконання самостійної роботи)	20
Ділова гра на основі конкретної ситуації	50
Завершеня заняття: ознайомлення з підсумковими оцінками по темі, наголошення на сильних і слабких сторонах підготовки учнів.	15
Всього	90

Ділова гра

Ситуація: Національний Банк України знизив облікову ставку для комерційних банків з 25% до 21%. Як це може вплинути на пропорції розподілення активів, а також на формування кредитного портфелю та портфелю цінних паперів?

Основна мета: За допомогою ігрового метода навчання внести в процес засвоєння матеріала нову сутність; дати можливість студентам, які опинилися у нестандартній ситуації попитатися знайти із неї найбільш оптимальний вихід. Тому що викладання здійснюється у старшій віковій групі, вважається за доцільне для засвоєння знань використання ігрових методів навчання.

Етапи гри.

Ознайомлення аудиторії з завданням.

Розподілення студентів на групи.

Обговорення завдання (робота малими групами).

Захист групою опрацьованої версії.

Оціннювання роботи групи.

Розподіл ролей. Викладач знайомить аудиторію з ситуацією та виступає у ролі експерта, оцінює версію групи (її оригінальність, аргументованість).

Студентипрацюють малими групами та на основі отриманих знаннь знаходять загальну для групи версію.

Завдання для самостійної роботи

Для вдосконалення знань з даної теми слухачам пропонується виконати завдання для самостійної роботи. Це дає змогу слухачам більш детально розібратися в упралінні робочими активами та виявити фактори, які на це впливають. На самостійну роботу слухачамвідводиться 6 годин.

Ознайомитись з нормативними актами, які впливають на формування робочих активів.

З’ясувати сутність політики управління робочими активами у конкретному банку.

Проаналізувати ефективність проведення такої політики у банку і з’ясувати шляхи її вдосконалення.

По результатах виконаної роботи викладач складає підсумкову оцінку по кожному з учнів.

Оцінка складається з результатів участі учня у всіх видах діяльності.

Критерії оцінювання:

Оцінка “ВІДМІННО” :

Ця оцінка може бути виставлена студенту, який:

може пояснити шляхи вирішення задач використовуючи матеріал лекцій та самостійно опрацьовані документи;

актино, змістовно та правильно відповідав на запитання викладача, показав знання та розуміння предмету бесіди;

активно приймав участь у дискусії, використовуючи матеріали лекцій та додатковий матеріал, опрацьований самостійно;

показав знання та розуміння предмету дискусії,творчий підхід та вміння сформулювати свою думку та довести її використовуючи свої знання;

приймав участь у діловій грі та відстоював свою точку зору, використовуючі свій досвід та отримані знання;

вірно відповів на всі питання тесту.

Оцінка “ДОБРЕ” :

Ця оцінка може бути виставлена студенту, який:

може пояснити шляхи вирішення задач (можливо допустити певні неточності, що не стосуються змісту роботи );

правильно відповідав на запитання викладача, показав знання та розуміння предмету бесіди;

приймав участь у дискусії, використовуючи матеріали лекцій та додатковий матеріал, опрацьований самостійно;

приймав участь у діловій грі;

допустив одну помилку при відповіді на питання тесту.

Оцінка “ЗАДОВІЛЬНО”

Ця оцінка може бути виставлена студенту, який

незрозумів шляхи вирішення задач;

неправильно або неповно відповідав на запитання викладача, показав поверхнісні знання предмету бесіди;

досить пасивно приймав участь у дискусії та діловій грі, або його активність була основана не на глибокому знанні теми, а лише на якіхось загальних відомостях, отриманих під час лекцій, не показав результатів самостійної роботи;

невірно відповів на три питання тесту.

Оцінка “НЕЗАДОВІЛЬНО”

Ця оцінка може бути виставлена учню, який

неправильно або зовсім не міг відповідати на запитання викладача, показав відсутність знаннь та незацікавленість предметом бесіди;

дуже пасивно приймав участь у дискусії та діловій грі, або його активність не була обумовлена реальним знанням та розумінням предмету дискусії;

повна відсутність будь-яких додаткових знань по темі;

невірно відповів більше ніж на три запитання тесту.

Тести кінцевого конролю знань студентів

по темі “Управління робочими активами”

До ліквідних активів відносять:

усі кошти банку у касі, на коррахунках в інших банках;

кошти, надані клієнтам-партнерам на умовах строковості, прибутковості та повернення;

вкладання банку у власну діяльність з метою отримання доходу;

частка участі банку у спільному володінні власністю юридичних осіб.

До робочих активів банку відносять:

ліквідні активи;

строкові активи

інвестиційні активи;

капітальні активи;

операційні активи.

Яким методом встановлюються зв’язки між джерелами походження коштів та їх роміщенням

метод загального фонду;

метод роподілення активів

Активи, які можуть бути негайно використані для виплати вкладів на вимогу клієнтів відносяться до:

первинних резерваів

вторинних резервів

позичок

портфелю цінних паперів

За методом управління активами за допомогою моделі розподілення активів кошти, залучені за рахунок ощадних вкладів можуть бути направлені у такі види активів

первинні резерви

вторинні резерви

позички

портфель цінних паперів

споруди та обладнання

Короткострокові кредити можуть надаватись:

на оплату обладнання та поточні витрати

у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у з’вязку із витратами та в обігу, не забезпечених надходженняи коштів у відповідному періоді

для формування основних фондів

Банкам України забороняється видавати кредити на:

покриття збитків господарської діяльності позичальника

формування та збільшення статутного фонду господарських товариств

придбання цінних паперів

формуваня основних фондів

Як впливає зростання процентних ставок за кредитами на ціну раніш емітованих цінних паперів?

підвищує їх ціну

знижує їх ціну

не впливає на її ціну

Яка політика передбачає розміщення усіх коштів у цінні папери у межах короткого проміжку часу?

політика “сходів”

політика короткострокового акценту

політика довгострокового акценту

стратегія штанги

підхід процентних очікувань

Яка з політик максимізує можливі прибутки банку від інвестицій у цінні папери у випадку падіння процентних ставок?

політика “сходів”

політика короткострокового акценту

політика довгострокового акценту

стратегія штанги

підхід процентних очікувань

Модель засвоєння бази знань

Рівні засвоєння	Цілі навчання
1. Початковий (неусвідомленого сприйняття	Студенти повинні мати уяву про класифікацію активів Знати про основні напрямки політики управління робочими активами Назвати основні напрямки формування кредитного портфелю банку Знати про існуючі політики формування портфелю цінних паперів
2. Репродуктивний	Пояснити у чому суть різних підходів формування активів банку Знати які умови висуває банк при заключенні кредитного договору зклієнтом Розкрити основні переваги та недоліки різних кредитних політик
3. Алгоритм дійовий	Довести переваги та недоліки різних підходів до керування активами Проаналізувати які фактори мають вирішальний вплив на формування структури робочих активів Запропонувати заходи щодо удосконалення структури кредитного та інвестиційного портфелю банку
4. Творчий (вміння створювати нове)	Проаналізувавши сучасний ринок, зробити висновок якому виду кредиту слід віддати перевагу при формуванні кредитного портфелю банку На основі отриманих знань зробити висновок який вид активів повинен переважати у балансі банку Розробити модель, яка дозволяє оптимізувати прибуток банку, і яка б могла враховувати строковість формування кредитного портфелю та портфелю цінних паперів банку

Рекомендації викладачу щодо самооцінки ефективності заняття

Дати самооцінуку щодо ефективності заняття викладач може на основі власних спостережень.

На основі того, як слухачі дають відповіді на питання викладача, можна зробити висновки щодо ефективності лекційних занять та ефективності виконання студентами самостійної роботи, їх роботи з літературою. Слухачі повинні знати як теоретичний матеріал, викладений в лекціях та в запропонованій до опрацювання літературі, так і мати здібності узагальнити отриманні знання, системизувати їх, робити певні висновки.

Якщо студенти добре орієнтуються в матеріалі, дають обгрунтовані відповіді на питання, володіють додатковим матеріалом, то можна вважати, що мета викладача досягнута. Викладач вірно скомпанував лекційний матеріал і зміг його роз’яснити слухачам. Також ще одним із засобів оцінки діяльності не тільки студентів, а й викладача є тести підсумкового контролю. Якщо матеріал по темі було досконало опрацьовано на семінарських заняттях, та результати тестів повинні дати взагалом позитивні результати.

Ще один метод оцінки ефективності викладання можна отримати при проведенні дискусії та ділової гри. Під час проведення дискусії викладач може оцінити наскільки його тема зацікавила студентів. Те як вільно слухачі орієнтуються в матеріалі, наскільки аргументовані їхні версії, можна зробити висновки наскільки ефективні були заняття. Якщо дискусія та ділова гра проходили цікаво, коли слухачі з непідробним інтересом вислухують точки зору один одного, дискутують між собою, то можна вважати, що заняття не були марними.

Взагалі, підсумковуючи усе вищесказане, треба зазначити, що викладачеві потрібно здійснювати самооцінку ефективності заняття, для того щоб в майбутньому врахувати усі раніше допущені помилки, з тим щоб ефективність занять викладача підвищувалась з кожним заняттям.

Розділ 4. Практична апробація розробки

Звiт про апробацiю

Дидактична розробка “Управління робочими активами” була апробована в Київському Національному Економічному Університеті на фінансово-економічному факультеті в третій групі четвертого курсу.

Слід сказати, що студентам були знайомі багато понять, які застосовувалися в процесі викладання теми з курсу “Банківська справа”. Тому основною задачею, яка стояла перед викладачем під час апробації – викласти основні моменти проведення політики управління робочими активами та структури розподілення активів між кредитними вкладаннями банку та інвестиціями у цінні папери. Під час викладання леційного матеріалу були застосовані засоби наочності (таблиці, графіки)

Аудитроія прослухала матеріал щодо управління робочимиактивами банку. Потім студенти задавали запитання по найбільш складним моментам лекції. Вони отримали відповідь на вопроси, які їх більш всього цікавили.

Після викладення матеріалу лекції студентам було запропоновано дискусію на тему: “Яка з плітик управління робочими активами найбільш сприятлива для комерційних банків України?”.

Під час проведення дискусії студенти висловлювали свою точку зору на дану проблему. Слухачі продемонстрували гарне володіння матеріалом, добре знання не тільки теоретичних, а й практичних основ управління робочими активами. Студенти аргументовано доводили свою позицію.

Найбільш активним студентам було виставлено оцінки.

У кінці дискусії було підведено підсумки. Було зроблено висновки, зроблена спроба проаналізувати думки студентів, їх узагальнення.

Взагалі апробація теми “Управління робочими активами” пройшла вдало. Студенти уважно слухали лекційний матеріал, приймали участь у дискусії, яка дала змогу більш детально розібратися у темі, більш детально ознайомитись з практичними основами управління робочими активами.

Заключення.

Розвиток ринкових відносин, потреба у спеціалістах з професійним рівнем знань у різних галузях діяльності потребує й підвищення ефективності процесу процесу навчання, збільшення обсягу знань, які отримуються у школах, технікумах, ВУЗах, а також введення нових дисциплін у тому числі й економічних.

Тема “Управління робочими активами” відноситься до курсу “Банківська справа”. Крім цієї теми до загальної програми курсу входять ще теми, які стосуютьсяоцінки кредитоспроможності позичальника, ресурсів комерційних банків, доходів, витрат та прибутку банку, основи організації банківського кредитування та інше. На кожну з тем відводиться певна кількість годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи.

Тема, яка розглядається у роботі “Управління робочими активами” є однією з нових як у теоретичному плані, так і з точки зору практичної діяльності. Слід зауважити, що тема розрахована як на викладання на курсах підвищення кваліфікації банківських працівників, так і, як показала практична апробація розробки, сприятлива для студентів старших курсів економічних факультетів.

Однак, слід зважити на те перед якою аудиторією буде проводитись викладання теми. Наприклад, якщо як за даною розробкою тема буде викладатись перед аудиторією банківських працівників, тобто старшою віковою групою, слід віддати перевагу груповим методам навчання, при викладанні лекційного матеріалу слід більше приділяти уваги практичній стороні управління робочими активами. Також при роботі з аудиторією банківських працівників можна отримати практичну інформацію з діяльності самого банку. В той час, як при роботі зі студенською аудиторією більше уваги слід приділити теоретичним положенням управління робочими активами.

Для успішного вивчення теми “Управління робочими активами” серед багатьох форм організації учбового процесу найбільш сприятливими є наступні: лекція – для викладення теоретичних положень по темі; семінарське заняття – для закріплення знань та обговорення проблемних питань; тестування – для контролю засвоєння знань кожним слухачем; дискусія та рольова гра – для використання отриманих знань та вмінь.

Вищеназвані форми навчання обумовлюють безліч можливостей для використання дидактичної системи навчання, різноманітне поєднання методів з метою активізації учбової діяльності. Так, наприклад, використання інформаційного методу у процесі лекційного заняття обумовлює збагачення понятійного апарату, самостійна підготовка до відповіді на контрольні питання обумовлює сприятливе поєднання частково-пошукового та дослідницького методу навчання; семінарське заняття уявляє собою безмежні можливості для поєднання проблемного методу з репродуктивним, частково-пошукового з дослідницьким, а використання ділової гри дали можливість використання усієї дидактичної системи методів навчання у різноманітті їх поєднання.

Дидактична апробація теми “Управління робочими активами” для студентів фінансово-економічног факультету довела її актуальність та необхідність. Використання викладених форм та методів можливо та реально а також сучано.

1 Коробов Ю.И. “Банковский портфель - 2”

1 Коробов Ю.И. “Банковский портфель - 2”

1 П. Роуз “Управление коммерческим банком”

1 П. Роуз “Управление коммерческим банком”

1 П. Роуз “Управление коммерческим банком”

1 П. Роуз “Управление коммерческим банком”

1 П. Роуз “Управление коммерческим банком”

“Погоджено” “Затверджую”

Керівник практики Керівник бази практики

від університету ___________________

Медвідь Л.А.

“ “ ___________ 199 р. “ “_____________199 р.

Календарний план

педагогічної практики

студентки 4-го курсу

фінансово - економічного факультету КДНУ

спец. 0104 групи № 7

Тішакової Аліни Олегівни

на період з 8 грудня по 22 грудня 1997 року.

Розділ програм	Форма звітності	Термін виконання
1. Загальна характеристика бази практики	письмовий звіт	11.12.97р.
2. Індивідуальна характеристика учня	звіт дослідження (письмово)	22.12.97р.
3. Відвідування занять перше заняття друге заняття	аналіз занять (письмово)	8.12.97р. 11.12.97р.
4. Проведення занять перше заняття друге заняття трете заняття	конспект лекцій усно усно усно	15.12.97р. 18.12.97р. 22.12.97р.
5. Підготовка письмового звіту та матеріалів до нього	письмова	11.12.97р.
6. Складання диференційованого заліку	усно	22.12.97р.

Студент - практикант ________________ ______________________

(підпис) (дата)

Загальна характеристика бази практики.

Мною була проведена практика в Черкаській середній школі № 29 Черкаської області з 8.12. 97р. по 22.12.97р. В школі навчається 1500 чоловік і працює 40 вчителів. В кожному класі навчається, в середньому, 25 - 30 чоловік. Школа має чотири поверхи.

Кабінети в школі розділені по предметному признаку, т.б. кабінети фізики, хімії, математики і т.д. Кожен з кабінетів має необхідне обладнання в залежності від спеціалізації, різною апаратурою, методичною літературою та засобами наочності.

Для проведення занять по труду в школі є спеціальна столярно-механічна майстерня, а також майстерня -кухня і швейна майстерня для проведення занять по труду у дівчат.

Заняття по фізичній культурі проводяться у спортивному залі, який знаходиться на першому поверсі школи. Тут після занять працюють спортивні секції по футболу, баскетболу, волейболу та спортивної аеробіки.

Для забезпечення учнів та вчителів необхідною літературою на третьому поверсі школи працює бібліотека.

Так як навчання в школі займає багато часу і діти можуть зголодніти, то в школі є їдальня де учні можуть пообідати під час великої перерви. Їдальня знаходиться на першому поверсі.

В школі також працює гардероб, де діти можуть залишати верхній одяг.

В післяурочний час в школі працюють кружки та секції різних напрямків: музикальні, літературні, спортивні і т. п., керівниками яких є штатні вчителі.

Для покращення рівня викладання в школі проводяться “відкриті уроки”, які відвідуються колегами-вчителями. Надається оцінка проведенному заняттю, відмічаються положительні та негативні моменти, надаються рекомендації що до покращення методики викладання. Педагогічний колектив школи постійно виілює новаторські ідеї в області форм навчання: читання факультативів та спецкурсів по додатковим дисциплінам і т.д., серед учнів, кожний рік, проводяться олімпіади та конкурси.

У зв”язку з тим, що зараз багато уваги приділяється економіці та економічним наукам, два роки тому в школі була введена нова дисципліна “ Основи економіки”.

На мою думку, в школі створена хороша база для навчання дітей і для формування їх, як особистостей.

Загальна характеристика відвіданих занять.

“Основи економіки” викладається в 10-11 класах двічи на тиждень: у понеділок та четверг.

Перед тим, як спробувати себе в ролі вчителя, я відвідала два заняття з дисципліни “Основи економіки” в 11-А класі (в класі навчається 27 учнів), де вчитель Чепурна Наталія Миколаївна пояснювала учням тему “Грошові розрахунки”. На цьому занятті вчитель виклала в формі лекції два питання: