Заробітна плата на підприємстві

2.3 Заробітна плата на підприємстві.

 

Згідно колективного договору в СП “Інтеропт” ЛТД заробітна плата виплачується двічі на місяць: 7-го та 22-го числа. В основному заробітна плата нараховується згідно посадових окладів, які затверджені штатним розкладом по підприємству. Умови запровадження та розміри надбавок, до посадових окладів, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних виплат встановлено підприємством самостійно у колективному договорі. При цьому дотримуються всі норми і гарантії передбачені законодавством про оплату праці. Робота підприємства носить сезонний характер. Це пов’язано з заготівлею та переробкою с/г продукції. На підприємстві укладаються трудові договори з робітниками на сезонні роботи. В наказі про приймання на роботу обов’язково указується, що цей працівник приймається на сезонну роботу. Договір з сезонними працівниками укладається на термін, що не перевищує тривалості сезону. Для цих працівників застосовується законодавство про тимчасових працівників. До сезонних працівників підприємства належать заготовачі, переборщики насіння, складські працівники. На сезонних працівників поширюються умови і правила, передбачені колективним договором згідно з КЗпП (тривалість робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, матеріального стимулювання, охорони праці, тощо).

Трудовий договір із сезонними працівниками укладається в письмовій формі, при цьому обов’язково робиться запис у трудові книжки працівників. При укладанні з працівником трудового договору дирекція підприємства доводить до відома працівника умови оплати праці, розміри, порядок і терміни виплати заробітної плати. Оплата праці сезонних працівників здійснюється згідно встановлених розцінок в залежності від кількості заготовленої та переробленої сировини, а складських працівників згідно посадових окладів. В залежності від результатів діяльності підприємства за певний період директором встановлюються надбавки, доплати, премії. Все це оговорюється в колективному договорі. На сезонних працівників поширюються норми законодавства про оплату праці на рівні з працівниками, зайнятими роботою повний рік.

Таблиця 3 : Структура заробітної плати за 1999 рік по СП “Інтеропт” ЛТД (грн).

Основна заробітна плата		Додаткова заробітна плата		Інші заохоч. та компенс. виплати	Всього за рік
Заробітна плата, нарахована згідно посадових окладів основних працівників.	Заробітна плата нарахована згідно діючих розцінок сезонним робітникам	Премії за виробничі результати	Надбавки до посадових окладів
328822	19418	9240	8002	3110	72592

В таблиці №3 показано структуру заробітної плати по підприємству, з якої видно, що заробітна плата сезонних робітників складає 37% від основної заробітної плати, нарахованої за 1999 рік.

Крім того цим працівникам нараховувалися премії у розмірі 30% від заробітної плати у прибуткових періодах. Також виплачувалися й інші заохочувальні виплати, а саме:

-     одноразові заохочення при закінченні сезону;

-     матеріальні допомоги.

 Колективним договором по підприємству не передбачалося

виплачувати заробітну плату натурою.

На підприємстві працюють два працівники за сумісництвом. Тривалість роботи таких працівників не перевищує чотирьох годин на день і загальна тривалість роботи за сумісництвом не перевищує половини місячної норми робочого часу. З таких працівників вираховується прибутковий податок з доходу за ставкою 20%. Підприємство не пізніше, як через 30 днів після виплати сумісникам заробітної плати надсилає до податкових органів відомості про виплачені суми доходів і суми утриманого з них податку.

На підприємстві проводилась оплата праці за надурочний час за погодинною системою оплати праці. Така оплата проводилася в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачувалися доплати у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснювалася за погодинною системою, за всі відпрацьовані надурочні години.

Працівникам, які перебували у трудових відносинах з підприємством згідно Закону України “Про відпустку” надавалися щорічні основні відпустки. Тривалість відпусток розраховувалась в календарних днях не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.

Розділ III : Розрахунково-аналітична частина

 

ВИХІДНІ ДАНІ

 

Таблиця 1.

Дані про сферу застосування та умови виробництва приладу

Номер варіанта даних відповідає останній цифрі номера залікової книжки студента.

 

Показники	Позначення	Дані
		9,0
1.Прогноз потреби виробництва у вимірах, млн. вимірів на рік	Ов	50
2Прогнозний період насичення ринкової потреби у приладах, років	Тн	5
3.Передвиробничі витрати (капітального характеру),тис. грошових одиниць -науково-дослідні роботи -конструкторські розробки -технологічне проектування -придбання додаткового обладнання -створення нових робочих місць -витрати невиробничого характеру (реклама,тощо)	Кн.д. Кк.р. Кт.п. Кс.об. Кр.н. Кн.х.	10 6 4 12 -   8

 

Таблиця 2.

Експлуатаційні характеристики приладів

(через риску вказані характеристики базового зразка)

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі номера залікової книжки студента

Показники	Позначення	Дані
1.Годинна технічна продуктивність приладу, вимірів у годину 2.Коефіцієнт міжзмінних втрат робочого часу у зв’язку з ремонтами і технічним обслуговуванням (цілодобові втрати часу) 3.Коефіцієнт внутрізмінних втрат робочого часу 4. Розряд оператора 5. Потужність електроспоживання, Вт 6. Нормативний строк служби, роки 7. Змінність використання , змін 8. Норматив витрат на поточні ремонти і обслуговування та експлуатаційні матеріали на 1000 годин роботи приладу, відсотків від його вартості	Пг Кд Кв.з Ро Пс Тс Чз Нт.о.	16/12 0,96/0,96 0,94/0,91 3/4 400/ 800 8/8   2 3/8

 

Таблиця 3.

Економічні нормативи діяльності підприємства на рік початку виробництва нового приладу

 

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі номера залікової книжки студента

Показники	Позначення	Дані
			2,7
1	2		4
	Показники цеху-виробника
1. Фонд оплати праці виробничого персоналу, т.г.од. - тарифний фонд - доплати за відпрацьований час	Фт.р Фдп		386 52

Таблиця 4.

Норми витрат матеріалів (матеріали основні)

 

Номер варіанта даних відповідає останній цифрі номера залікової книжки студента

Матеріали	Одиниця	Дані
		0
1. Сталь листова 2. Латунь листова 3. Прокат стальний 4. Прокат латунний 5. Полістирол 6. Стеклотекстоліт 7. Припій 8. Гетинакс 9. Дюраль листова 10. Алюмінієве литво 11. Капрон 12. Лаки і фарби 13. Дріт 14. Кабель 15. Розчини 16. Кислоти 17. Луги	кг кг кг кг кг кг г кг кг кг кг кг м м кг кг кг	11 5 9 3 3 4 50 5 8 3 2 1 90 11 2 3 1

Таблиця 5.

Застосування покупних виробів

 

Назва виробів	Одиниця	дані
		0
1. Конденсатори 2. Резистори 3. Діоди 4. Транзистори 5. Мікросхеми 6. Роз’єднувачі 7. Перемикачі 8.   Реле 9.   Датчики 10. Індикатори 11. Трансформатори 12. Вимірювальні прилади 13. Електродвигуни 14. Кріплення	шт. шт. шт. шт. шт. шт. шт. шт. шт. шт. шт. шт. шт. кг	50 60 15 17 15 3 5 4 1 8 2 2 - 2

Таблиця 6.

Дані про трудомісткість робіт

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі залікової книжки студента

 

Види робіт	Середній  розряд	Норми трудомісткості за варіантами, нормогодин
		4
1. Розкрійні 2. Штампувальні 3. Ливарні 4. Зварювальні 5. Термічні 6. Слюсарні 7. Механообробні 8. Монтажні 9. Складальні 10. Регулювальні 11. Випробувальні	2 4 3 3 4 3 3 4 4 5 4	4 2 1 3 12 9 5 16 14 6 35

 

Таблиця 7.

Дані про спеціальне оснащення

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі номера залікової книжки студента

 

Вид оснащення	Кількість одиниць /Чо/ за варіантами
	4
1. Литтєві форми 2. Пристосування для механічної обробки 3. Штампи 4. Монтажне оснащення	3 6 7 6

 

Таблиця 8.

Нормативи трудових і матеріальних витрат на одиницю оснащення

(для всіх варіантів)

 

Вид оснащення	Трудомісткість проектування, нормогодин	Витрати матеріалів,  г.од.	Трудомісткість виготовлення, нормогодин
1. Литтєві форми 2. Штампи 3. Пристосування для механічної обробки 4.Монтажне оснащення	16 20 12 4	30 40 20 10	12 10 8 2

І. АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ВАРІАНТІВ ПРИЛАДІВ

Мета аналізу - оцінити ступінь підвищення експлуатації продуктивності модернізованого приладу порівняно з базовим зразком, і тому всі показники розраховуються для двох варіантів приладу: нового(н), і базового (б).

 

Розрахункова кількість днів експлуатації приладів на рік, роб. днів

Ч_д.е = Ч_{р.д ·} К_д ,

де Ч_р.д - число робочих днів у році;

К_д - коефіцієнт цілодобових втрат робочого часу (табл. 2)

К_д^н = 0.96, К_д^б = 0.96

Ч_д.е.^н = 260 * 0.96 = 250 дн.

Ч_д.е.^б = 260 * 0.96 = 250 дн.

 

Розрахунковий (ефективний) змінний фонд часу експлуатації приладів, годин

Т_з.е = Т_з · К_в.д ,

де Т_з - тривалість робочої зміни (8 годин)

К_в.д - коефіцієнт внутрізмінних втрат робочого часу (табл. 2)

К_вд^н = 0.94, К_вд^б = 0.91

Т_зе^н = 8 * 0.94 = 7.52

Т_зе^б = 8 * 0.91 = 7.28

 

Ефективний річний фонд часу роботи приладів, годин

Ф_р = Ч_д.е · Т_з.е · Ч_з ,

де Ч_з-змінність роботи підприємств-споживачів приладів (табл. 2)

Ч_з = 2

Ф_р^н = 250 * 7.52 * 2 = 3760 год

Ф_р^б = 250 * 7.28 * 2 = 3640 год

Річна експлуатаційна продуктивність варіантів приладу, виміри в рік :

П_р.е = П_г.т · Ф_р ,

де П_г.т. - годинна технічна продуктивність приладу для базової

моделі (табл. 2)

П_гт^н = 16

П_гт^б = 12

П_ре^н = 16 * 3760 = 60160 вимірів у рік

П_ре^б = 12 * 3640 = 43680 вимірів у рік

Коефіцієнт підвищення технічної продуктивності приладу після модернізації (інтенсивний фактор):

К_т.п. = П^н_г.т./ П^б_г.т.

К_тп = 16 / 12 = ⁴/₃ коефіціент підвищення продуктивності

Коефіцієнт підвищення використання фонду часу нового приладу (екстенсивний фактор):

К_ф.ч. = Ф^н_р / Ф^б_р

К_фч = 3760 / 3640 = 1.032

Інтегральний коефіцієнт підвищення продуктивності приладу після модернізації :

К_ін. = К_т.п. · К_ф.ч.

К_ін = 1.3 / 1.032 = 1.3416

 

ІІ. ПРОГНОЗ РИНКОВОЇ ПОТРЕБИ І ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА ПРИЛАДІВ

Мета цього розділу - обгрунтувати найважливіші підприємницькі рішення, спрогнозувати ринкову потребу у «своєму» товарі і вирішити, якими темпами доцільно насичувати ринок, тобто, в яких обсягах слід виробляти товар. Якщо має місце товар технологічного призначення, то прогноз його ринкової потреби здійснюється, виходячи з прогнозу розвитку технологій, для забезпечення яких призначений даний товар. У даному випадку ринкову потребу в приладах треба пов‘язувати з прогнозною оцінкою виробництва у вимірах. Оцінка річної потреби виробництва у вимірах наведена в табл.1 (величина О_В).

Потреба в базовому та модернізованому варіантах приладу в обраному сегменті ринку його застосування, одиниць.

Р_п = О_в / П_р.е.

О_в = 60 млн

Р_п^н = 60млн. / 60160 = 997 од.

Р_п^б = 60 млн. / 43680 = 1373 од.

Виходячи із запланованого часу насичення ринку приладами (величина Т_П, що наведена в табл.1), середньорічний випуск приладів :

Т_п = 5

- для модернізованого варіанта

В^н_р = Р^н_п / Т_п

В^н_р = 997 / 5 = 199 од/рік

- для базового варіанта

В^б_р = В^н_р* К_ін

В^б_р = 199 * 1.3416 = 268 од./рік

ІІІ. РОЗРАХУНКИ ВИТРАТ НА ПІДГОТОВКУ ВИРОБНИЦТВА ПРИЛАДУ

При виробництві багатьох видів продукції та послуг мають місце значні витрати передвиробничого характеру, пов’язані з підготовкою підприємства до випуску саме цього виду продукції або послуг. Сюди належать: витрати на науково-дослідні, конструкторські або технологічні розробки, направлені на створення нового виду продукції; витрати на обладнання і оснащення для процесів її виробництва; витрати на створення робочих місць, на придбання об’єктів права (патентів, авторських прав, товарних знаків або зразків і т.ін.) та інформації (“ноу-хау”), на оплату консультацій, організаційних зусиль та інші витрати.

На практиці такі витрати передвиробничого характеру можуть бути дуже значними, і тому доцільно їх відокремлювати в окрему підсистему обліку та нарахування, з тим, щоб ці витрати можна було «адресно» списувати на собівартість саме того виду продукції або послуг, заради якого вони були здійснені. Такий спеціальний (цільовий) характер їх використання є обов‘язковою ознакою подібних витрат. Метою виконання даного розділу роботи є засвоєння методів розрахунку загальних витрат передвиробничого характеру, пов‘язаних з розробкою, підготовкою та освоєнням виробництва нових видів продукції.

Вагомою часткою витрат, пов’язаних з освоєнням виробництва нових видів продукції, є витрати на технологічне забезпечення нових виробничих процесів. У даному випадку перехід підприємства на випуск модернізованого варіанта приладу потребує значних одночасних витрат, пов’язаних з проектуванням і виготовленням нових засобів технологічного оснащення виробництва : литтєвих форм, штампів, пристосувань для механічної обробки, монтажу і т.ін. Для оцінки необхідних для цього коштів розробляємо відповідний кошторис грошових витрат.

Таблиця 9.

Кошторис витрат на проектування і виготовлення

 спеціального оснащення

 

Вид оснащення	Кільк. одиниць	Витрати на оснащення, г.од
	Чод	Проектування Впр	Матеріали Вм	Оплата за виготовлення Воп	Накладні витрати виробника Вн	Разом
1. Литтєві форми 2. Пристрої для механічної обробки 3. Штампи 4. Монтажне оснащення	8 9 13 10	215.05 302.16 262.12 67.75	240 360 260 100	114.06 107.1 123.76 23.8	171.36 160.65 185.64 35.70	740.47 929.91 831.52 227.25

2729.15

Величина витрат на комплект певного виду оснащення складає , г.одиниць

В_пр.= Т_п.о · Ч_од · П_г · (1+ Н_дп/100)· (1+ Н_д.з/100) · (1+ Н_с.з/100)·(1+ Н_н.к/100) ,

 де Т_п.о - трудомісткість проектування одиниці оснащення,

нормогодин (табл.8);

Ч_од - число одиниць оснащення, одиниць (табл.7);

П_г - середньогодинна оплата праці конструктора (0,7-0,8 г. од);

Н_нк - норматив накладних витрат проектних підрозділів (30% - 60%);

Н_лп - норматив доплат при оплаті праці конструкторів (5-15 %) ;

Н_д.з - норматив додаткової оплати праці конструкторів (10-15 %) ;

Н_с.з - норматив відрахувань на соціальні заходи, що діє на

момент виконання розрахунків, 37,5 %

Т_п.о = 16, 20, 12, 4

П_г = 0.7 грн/год

Н_нк = 50%

Н_лп = 10%

Н_д.з = 10%

В_пр^{литтєві форми} = 16 * 8 * 0.7 * 2.4% = 215 грн.

В_пр^{пристрої для мех. обробки} = 20 * 9 * 0.7 * 2.4% = 302 грн.

В_пр^штампи =  12 * 13 * 0.7 * 2.4% = 262 грн.

В_пр^{монтажне оснащення} = 4 * 10 * 0.7 * 2.4 = 67 грн.

Витрати на матеріали для виготовлення певного виду оснащення :

В_м = Ч_од · В_м.о

де В_м.о - витрати на матеріали на одиницю оснащення (табл.8)

В_мо = 30, 40, 20, 10 (табличні дані)

В_м^{литтєві форми} = 8 * 30 = 240 грн.

В_м^{пристрої для мех.обробки} = 9 * 40 = 360 грн.

В_м^штампи = 13 * 20 = 260 грн.

В_м^{монтажне оснащення} = 10 * 10 = 100 грн.

Витрати на оплату праці робітникам за виготовлення певного виду оснащення, г. од. :

В_оп = Т_в.о.·Ч_од·П_р· (1+(Н_дп /100)) · (1+(Н_д.з /100)) * (1+(Н_е.з /100)),

де Т_в.о - трудомісткість виготовлення одиниці оснащення, нормогодин (табл.8) ;

П_р - середньогодинна оплата праці робітника інструментального

виробництва (0,7-0,8 г.од.)

Т_во = 12, 10, 8, 2

В_оп^{литтєві форми} = 12 * 8 * 0.7 * 1.7 = 114.24 грн

В_оп^{прилади для мех. обробки} = 10 * 9 * 0.7 * 1.7 = 107.1 грн

В_оп^штампи = 8 * 13 * 0.7 * 1.7 = 123.76 грн.

В_оп^{монтажне оснащення} = 2 * 10 * 0.7 * 1.7 = 23.8 грн

 

Накладні витрати виробника :

В_н = В_оп · (Н_н.в /100),

де Н_н.в - норматив накладних витрат (150%-200%)

Розрахунки величини В_пр, В_м, В_оп і В_н проводяться за всіма видами оснащення, передбаченими в таблиці 8. Підсумком розробки кошторису витрат на проектування і виготовлення спеціального технологічного оснащення є загальна сума цих витрат - К_с.ос.

Загальні витрати підприємства передвиробничого характеру, що пов’язані з модернізацією, підготовкою та освоєнням виробництва нового приладу, визначаємо на основі складання загального кошторису цих витрат.

Таблиця 10.

Загальні витрати підприємства передвиробничого характеру

 

Елементи витрат	Позначення	Сума, т.г. од
Науково-дослідні роботи	Кн.д.	10.000
Конструкторські розробки	Кк.р.	6.000
Технологічне проектування	Кт.п.	4.000
Придбання додаткового обладнання	Кс.об.	12.000
Створення нових робочих місць	Кр.н.	*******
Витрати невиробничого характеру (реклама, тощо)	Кн.х.	8.000
Проектування і виготовлення спеціального технологічного оснащення	Кс.ос.	2729.15
Разом :	Кп.в	42729.15

 

IV. НОРМАТИВИ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ ТА

 ЕКСПЛУАТАЦІЮ МАШИН І ОБЛАДНАННЯ

(УЕМО)

Вагома частина виробничих витрат пов’язана з витратами на утримання і експлуатацію машин і обладнання (УЕМО).Саме така ситуація має місце в машинобудуванні. Велика питома вага цих витрат у собівартості продукції та складний (комплексний) характер обумовлюють необхідність виділення обліку і нарахування цих витрат в окрему підсистему загальної системи обліку і нарахування виробничих витрат.

 

Таблиця 11.

Кошторис річних витрат на утримання та експлуатацію

 машин і обладнання

Елементи витрат	Позначення	Сума, т.г.од
1. Оплата праці робітників	Фор	35
2. Нарахування на заробітну плату	Нсз	31.125
3. Амортизація :
- обладнання	Аоб	115
- цінне виробниче оснащення
4. Електроенергія технологічна	Етех	152
5. Ремонт і технічне обслуговування :
- обладнання	Роб	160
- цінного виробничого оснащення
6. Зношування малоцінного і швидкозно-шувального інструменту та виробничого оснащення	Зв.ос	44
7. Послуги інших підрозділів і організацій	Поб	24
8. Інші витрати		10.862
Разом річних витрат	Воб.р.	543.125

При розробці кошторису з таб.3 беруться всі ті показники, які стосуються витрат на утримання та експлуатацію машин, обладнання та виробниче оснащення. Нарахування на соціальні заходи здійснюються згідно з нормативами, які діють на час виконання розрахунків. Інші витрати (резерв коштів), згідно з практикою виробничої діяльності, беруться в розмірі 2-3% від суми попередніх позицій кошторису.

На собівартість продукції цеху виробника приладу ці витрати переносяться непрямим методом - за допомогою спеціального нормативу переносу витрат пропорційно визначеній ознаці, що прямим способом характеризує ту чи іншу позицію цеху. В якості такої прямої ознаки на практиці найчастіше використовуються прямі витрати на оплату праці виробничого персоналу в собівартості продукції, або її трудомісткість.

Норматив переносу витрат на УЕМО визначається, виходячи з річної суми цих витрат (В_об.р) і відповідних річних показників діяльності цеху. Наприклад, якщо береться метод переносу витрат на УЕМО пропорційно оплаті праці виробничого персоналу (найчастіше це є основна заробітна плата виробничого персоналу), то норматив витрат складатиме:

Н_об. = В_об.р./(Ф_т.р.+Ф_д.п.) * 100%

Ф_т.р.= 320 000

Ф_д.п = 26 000

Н_об. = 543125 / (320000+26000) * 100% = 156.9%

V. НОРМАТИВИ ЗАГАЛЬНОЦЕХОВИХ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ

 

Кошторис загальноцехових непрямих витрат , як і кошторис витрат на УЕМО , розробляється, виходячи з планових нормативів діяльності цеху на рік початку виробництва нового приладу. Інформація щодо цих нормативів наведена в табл.3 вихідних даних.

Таблиця 12.

Кошторис річних загальноцехових непрямих витрат

Елементи витрат	Позначення	Сума, т.г.од
1. Оплата праці загальноцехового персоналу : - інших робітників - адміністративно-управлінського персоналу	Фор	67
2. Нарахування на заробітну плату		25.125
3. Амортизація		21
4. Енергія - електроенергія - вода	Егп Вгп	31 9
5. Ремонт і технічне обслуговування майна:	Роб	45
- будинків та споруд
- цінного господарчого інвентаря
6. Зношування малоцінних та швидкозно-шувальних предметів загальногосподарчого призначення		7
7. Послуги інших підрозділів		18
8. Інші витрати		4.462
Разом річних витрат	Вц	223.125

При розробці кошторису з таблиці 3 беруться всі ті планові витрати цеху, які не ввійшли до кошторису витрат на УЕМО.

На собівартість продукції та послуг загальноцехові непрямі витрати найчастіше переноситься пропорційно прямим витратам на оплату праці виробничого персоналу цехів. Норматив переносу витрат :

Н_ц. = В_ц.р./(Ф_т.р.+Ф_д.п.) · 100 %

Н_ц = 223125/346000 * 100% = 64%

VI. РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ

 

До прямих матеріальних витрат у собівартості продукції та послуг належать витрати на матеріальні та енергетичні ресурси , які безпосередньо використовуються при виготовленні саме цієї продукції (послуг) і для яких можливе обгрунтування норм витрат цих ресурсів на одиницю продукції. Це сировина та основні матеріали, з яких виробляється продукція, покупні вироби, паливо та енергія, що використовуються в процесах виготовлення продукції.

Норми витрат прямих матеріальних ресурсів наведені в таблицях 4 і 5 вихідних даних

Таблиця 13.

Розрахунок прямих матеріальних витрат

Найменування матеріалу	Одиниця виміру	Ціна одиниці г.од.	Норма витрат, одиниць	Витрати Г.од./виріб
І. Матеріали основні (Мо) 1. Сталь листова 2. Латунь листова 3. Прокат стальний 4. Прокат латунний 5. Полістирол 6. Стеклотекстоліт 7. Припій 8. Гетинакс 9. Дюраль листова 10. Алюмінієве литво 11. Капрон 12. Лаки і фарби 13. Дріт 14. Кабель ІІ. Матеріали допоміжні технологічні (Мд.т.) 1. Розчини 2. Кислоти 3. Луги ІІІ. Покупні вироби (Пв.) 1. Конденсатори 2. Резистори 3. Діоди 4. Транзистори 5. Мікросхеми 6. Роз’єднувачі 7. Перемикачі 8. Реле 9. Датчики 10.Індикатори 11. Трансформатори 12. Вимірювальні прилади 13. Електродвигуни 14. Кріплення ІV. Енергія технологічна (паливо) (Ет) V. Відходи (Вп) Разом матеріальних витрат	Кг Кг Кг Кг Кг Кг Кг Кг Кг Кг Кг Кг М М Кг Кг Кг Шт Шт Шт Шт Шт Шт Шт Шт Шт Шт Шт Шт Шт Кг	1.4 12 1.5 9 6 29.6 15 12.5 18 7.5 20 10 1.6 3 1.12 1.7 2.5 0.8 0.5 0.3 1 1.3 3 9.5 15 10.2 8.3 50 30 0.2 0.2	11 5 9 3 3 4 50 5 8 3 2 1 70 11 2 3 1 50 60 15 17 15 3 5 4 1 8 2 2 2	1988.8 15.4 60 13.5 27 18 118.4 750 625 144 22.5 40 10 112 33 9.84 2.24 5.1 2.5 464.5 40 30 4.5 17 19.5 9 47.5 60 10.2 66.4 100 60 0.4 3.28 40 2506.42

 

Розрахунок прямих витрат на енергію технологічну - витрати на випробування готового приладу під навантанженням:

 

Е_т = П_с ·(Т_рег+Т_вип) · Ц_ел / 1000 , г.од.

де П_с - потужність споживання приладу , Вт (табл. 2)

Т_рег і Т_вип - норми часу відповідно на регулювання та випробу-

вання приладу, нормогодин (табл. 6)

Ц_ел - ціна 1 кВт. год. електроенергії (може бути взята умовна ціна 0,15грн/кВт)

П_с = 400 Вт

Т_рег = 6

Т_вип = 35

Ц_ел = 0.2 грн./квт.год

Е_т = 400 * (35 + 6) * 0.2 / 1000 = 3.28 грн.

У собівартість продукції прямі матеріальні витрати включаються з урахуванням вартості відходів, що повертаються - утилізуються або використовуються на інші потреби. При виконанні даної роботи вартість таких відходів (В_п) береться укрупнено в розмірі 2-5% від суми витрат на М. При розрахунках собівартості продукції величина В_п віднімається від загальної суми витрат.

VIІ. РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

 

Для розрахунку прямих витрат на оплату праці розраховуємо трудомісткість і тарифну оплату робіт по виготовленню приладу

Таблиця 14.

Розрахунок трудомісткості і тарифної оплати робіт

 по виготовленню приладу

Види робіт	Середній розряд	Годинна та-рифна став-ка, г.од	Планова трудо місткість, нормогодин	Оплата за тарифом, г.од./виріб
1.   Розкрійні 2.   Штампувальні 3.   Ливарні 4.   Зварювальні 5.   Термічні 6.   Слюсарні 7.   Механообробні 8.   Монтажні 9.   Складальні 10.Регулювальні 11.Випробувальні	2 4 3 3 4 3 3 4 4 5 4	0.5 0.75 0.6 0.6 0.75 0.6 0.6 0.75 0.75 0.95 0.75	4 2 1 3 12 9 5 16 14 6 35	2 1.5 0.6 1.8 9 5.4 3 12 10.5 5.7 26.25
Разом	по	виробу	Твир = 107	Отар = 77.75

 

Величини годинних тарифних ставок (Т_т.с.) для оплати робіт різних тарифних розрядів беруться за даними підприємства на якому проводився аналіз.

Витрати з основної заробітної плати робітникам за виготовлення приладу :

З_о = О_тар· (1+Н_дп/100) г.од./виріб ,

де Н_дп - норматив доплат за відпрацьований час, %

З_о = 77.75 * (1 + 0.08 / 100) = 77.8 грн.

Для цеху-виробника приладу цей норматив на плановий рік складає:

Н_дп = (Ф_дп : Ф_тр) * 100%,

де Ф_дп та Ф_тр - планові річні фонди оплати виробничого персоналу цеху відповідно тарифний і доплат за відпрацьований час, тис. гр. од.

Н_дп = 26000 / 320000 = 0.08

 

Додаткова заробітна плата робітникам за виготовлення приладу складає :

З_д = З_о · Н_дз /100 г.од./виріб,

де Н_дз - норматив додаткової заробітної плати, %

З_д = 77.8 * 10.4 / 100 = 8.09 грн

Його величина на плановий рік складає:

 Н_дз = (Ф_дз : (Ф_тр + Ф_дп)) * 100%,

де Ф_дз - річний фонд доплат за невідпрацьований час виробничого персоналу цеху, тис. гр. од.

Ф_дз = 36000

Н_дз = 36000 / 346000 * 100% = 10.4%

 

Обов’язкові нарахування на оплату праці виробничого персоналу для формування державних фондів соціальних заходів у собівартості приладу складуть :

В_с.з = (З_о+З_д)·Н_с.з г.од./виріб,

де Н_сз - державний норматив відрахувань на соціальні заходи, %.

Н_сз = 0.375%

В_с.з = (77.8 + 8.09) * 0.375 = 32.2 г.од./виріб,

VIII. РОЗРАХУНКИ ІНШИХ ПРЯМИХ ВИТРАТ

 

До інших прямих витрат собівартості продукції відносять витрати, що прямо пов’язані з виробництвом конкретного виду продукції і не стосуються процесів виробництва інших видів продукції, а також не ввійшли до складу прямих матеріальних витрат і витрат на оплату праці.

У даній ситуації до інших прямих витрат відносимо витрати, пов’язані з підготовкою процесів виробництва нового приладу. Загальна величина всіх витрат була визначена при виконанні розділу ІІІ - підсумок розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового приладу (величина К_п.в , т.г.од.).

На собівартість одиниці продукції вони переносяться прямим методом - пропорційно обсягу продукції :

 

В_п.в. = К_п.в. / (В_р · Т_ам) г.од./од. продукції

де В_р - річний випуск продукції, одиниць

Т_ам - термін погашення (амортизації) витрат, років

 

При незначних сумах К_п.в. вони погашаються протягом одного року випуску продукції, а при значних - за більш довгостроковий період, але не більше терміну виробництва продукції (норматив Т_н у табл.1).

Т_ам = 2 роки

В_п.в. = 42729.15 : (199 * 2) = 107.3

IX. РОЗРАХУНКИ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ

 

На підприємстві серед непрямих витрат виділяють :

- витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання - В_об;

- загальноцехові витрати - В_ц;

- загальновиробничі (заводські) витрати - В_зв;

- позавиробничі витрати - В_п.в.

Витрати на УЕМО в собівартості приладу визначаємо через норматив переносу цих витрат на основну оплату праці виробничого персоналу або пропорційно трудомісткості його виготовлення. Як і перший так і другий варіанти планового нормативу були визначені в розділі ІV. При використанні першого варіанта (норматив Н¹_об ):

В_об = З_о · Н_об /100 г.од / од. продукції

Н_об = 156.9%

З_о = 77.8 грн

В_об = 77.8 * 156.9 : 100 = 122.06 г.од / од. продукції

При використанні другого варіанта нормативу (норматив Н²_об) витрати на УЕМО складатимуть :

 

В_об = Т_вир · Н_об / 100 г.од / од. продукції

де Т_вир - загальна планова трудомісткість виготовлення приладу,

нормогодин (визначена в розділі VII).

В_об = 107 * 156.9 / 100 = 167.8 г.од / од. продукції

Загальноцехові непрямі витрати в собівартості приладу визначаємо через норматив їх переносу пропорційно величині З_о . Планова величина цього нормативу була обгрунтована у розділі V. (норматив Н_ц). Величина загальноцехових витрат у собівартості приладу складає :

В_ц = З_о · Н_ц /100 г.од / од. продукції

Н_ц = 64%

В_ц = 77.8 * 64% / 100 = 49.79 г.од / од. продукції

Загальновиробничі витрати в собівартості продукції найчастіше визначаються через норматив їх переносу, а також пропорційно прямим витратам на оплату праці виробничого персоналу або пропорційно цеховій собівартості продукції. В першому випадку :

 

В_зв = С_ц · Н'_з.в /100 г.од / од. продукції

де Н_з.в = В_з.в.р /(Ф_т.р + Ф_дп) · 100 % = 43

у другому випадку :

В_зв = 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35 г.од / од. продукції

Згідно з даними таблиці 3 видно, що на підприємстві, де виготовляють прилад застосовується метод переносу на собівартість продукції загальновиробничих витрат пропорційно цеховій собівартості окремих видів продукції .

 

С_ц = М_о + М_д.т.+П_в+Е_т – В_п +З_о+З_д+В_{с. з}+В_{п. в}+В_об+В_ц г.од

С_ц = 77.8 + 8.09 + 1988.8 + 9.84 + 464.5 + 3.28 - 40 + 107.3 + 122.06 + 49.79 = 2791.5 г.од

Тоді:

В_зв = 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35 г.од / од. продукції

 

Позавиробничці витрати в собівартості окремих видів продукції визначаємо пропорційно її виробничій собівартості, що складає

 

С_в = С_ц+В_з.в г.од./ од. продукції

С_в = 2791.5 + 1200.35 = 3991.85 г.од./ од. продукції

Норматив переносу позавиробничих витрат наведений у таблиці 3 - величина Н_п.в, %. Позавиробничі витрати в собівартості приладу складають

В_п.в = С_в · Н_п.в /100 г.од./ од. продукції

Н_пв = 8%

В_п.в = 3991.85 * 8 / 100 = 319.35 г.од./ од. продукції

З урахуванням цих витрат визначаємо повну собівартість приладу:

С_п=С_в + В_п.в г.од. / од. продукцції

С_п = 3991.85 + 319.35 = 4311.2 г.од./ од. продукції

Х. РОЗРОБКА ПЛАНОВОЇ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ПРИЛАДУ

Калькуляція собівартості є стандартним економічним документом, що офіційно визначає величину і склад собівартості того чи іншого виду продукції (послуги, замовлення).

Таблиця 15.

Калькуляція собівартості виготовлення виробу

 “Прилад вимірювальний” (планова)

Статті витрат	Позначення	Сума, г.од.	Питома вага, %
I. Прямі матеріальні витрати 1. Сировина і основні матеріали 2. Матеріали допоміжні технологіч-ні 3. Покупні вироби 4. Енергія, паливо технологічні 5. Відходи (вираховуються) ІІ. Прямі витрати на оплату праці 6. Основна заробітна плата виробничого персоналу 7. Додаткова заробітна плата виробничого персоналу 8. Нарахування на оплату праці ІІІ. Інші прямі витрати 9. Витрати на підготовку виробництва виробу ІV. Непрямі витрати 10. Утримання та експлуатація машин і обладнання 11. Цехові витрати	Мо Мд.т Пв Ет Вп Зо Зд Вс.з Вп.в Воб Вц	1988.8 9.84 464.5 3.28 40 77.8 8.09 32.2 107.3 122.06 49.79	46.1 0.2 10.8 0.1 0.9 1.8 0.2 0.7 2.5 2.8 1.2
Разом цехова собівартість	Сц	2903.66	67.4
12.Загальновиробничі витрати	Вз.в	1200.35	27.8
Разом виробнича собівартість	Св	4104.01	95.2
13. Позавиробничі витрати	Вп.в	319.35	7.4
Разом повна собівартість	Сп	43.112	100 %

 

ХІ. ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТНОЇ ЦІНИ ПРИЛАДУ

 

При обгрунтуванні проектної ціни товару насамперед треба врахувати, що вона має об’єктивні обмеження — нижню (Ц_нж) та верхню (Ц_вр) межі. Нижня межа визначається з умови дотримання інтересу підприємства-виробника. Ціна товару повинна забезпечувати йому достатній /нормальний/ рівень прибутку для покриття капіталовкладень , що були здійснені для розробки і організації виробництва товару та забезпечення підприємницького інтересу. Виходячи з середнього рівня рентабельності у сфері приладобування (Р_с,%),визначаємо рівень прибутку

 

П_н = С_п ·Р_с / г.од. / од. продукції

Р_с = 0.25%

П_н = 4311.2 * 0.25 = 1077.8 г.од./ од. продукції

Нижня межа проектної ціни модернізованого придаду складає:

 

Ц_нж = С_п + П_н г.од. / од. продукції

Ц_нж = 4311.2 + 1077.8 = 5389 г.од. / од. продукції

Верхня межа проектної ціни товару визначається з умов дотримання інтересів споживачів товару. Ціна на товар повинна бути не вище, ніж ціна товарів-конкурентів або товару-попередника з урахуванням зміни його споживчих властивостей — продуктивності, строку служби, експлуатаційних витрат і т.ін.Ця умова може бути вирішена таким способом :

Ц_вр = Ц_кон +/- Д_еф , г.од. / од. продукції,

де Ц_кон — ціна конкуруючого зразка товару

Д_еф - додатковий ефект (+) у сфері використання товару внаслідок поліпшення споживчих якостей його нового зразка або зниження (-) , якщо на ринок пропонується товар з гіршими споживчими якостями , ніж зразок-конкурент.

Ц_вр = 6466.8 + 2952.62 = 9419.42 г.од. / од. продукції

Для визначення величини Д_еф розробляємо кошторис витрат на експлуатацію приладів .

Витрати на річну оплату праці оператора складають:

В_оп=Г_т.с · Ф_р · (1+Н_дп / 100) · (1+Н_дз / 100) · (1+Н_с.з / 100) , г.од.

де Г_т.с - годинна тарифна ставка оператора, г.од. / годину

Ф_р - річний фонд часу використання приладу (див. розділ I)

Г^н_т.с. = 0.6 г.од. / годину Г^б_т.с. = 0.75 г.од. / годину

Ф^н_р = 3760 Ф^н_т.с. = 3640

В^н_оп = 0.6 * 3760 * ( 1+ 10/100) * (1+ 10/100) * (1+ 37.5/100) =

= 0.6*3760 * 1.1 * 1.1 * 1.375= = 3753.42 г.од.

В^б_оп = 0.75 * 3640 * (1 + 10/100) (1+ 10/100) (1+ 37.5/100) =

= 0.75 * 3640 * 1.1 * 1.1* 1.375 = 4542.04 г.од.

Річні витрати на електроенергію для живлення приладу складають:

В_ел = П_с / 1000 · Ф_р · Ц_ел , г. одиниць

де П_с - потужність споживання приладу , Вт (табл 2)

 Ц_ел - ціна 1 кВт. год електроенергії (розділ VI)

П_с^н = 400 Вт П_с^б = 800 Вт

Ц_ел = 0.2 кВт. Год

В^н_ел = 400/1000 * 0.2 * 3760 = 0.08 * 3760 = 300.8 г. одиниць

В^б_ел = 800/1000 * 0.2 * 3640 = 0.16 * 3640 = 582.4 г. одиниць

Річні витрати на поточний ремонт, технічне обслуговування та експлуатаційні матеріали визначаються, виходячи з нормативу цих витрат на 1000 годин роботи приладу (норматив Н_т.о , табл. 2).

 

В_т.о = К_бал · Н_т.о · Ф_р / (100·1000) , г.од. ,

де К_бал - балансова вартість приладу у споживача , г.од.

В_т.о^н = 5927.9 * 3 * 3760 / (100 * 1000) = 668.67 г.од.

В_то^б = 7113.48 * 8 * 3640 / (100 * 1000) = 2071.45 г.од.

К_бал^н = Ц_нж · К_т г.од.

К_т = 1.1 г.од.

К_бал^н = 5389 * 1.1 = 5927.9 г.од.

К_бал^б = Ц_кон · К_т г.од. ,

де К_т - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (1,1)

К_бал^б = 6466.8 * 1.1 = 7113.48 г.од.

Річні витрати на амортизацію приладу визначаються

В_ам = К_бал · Н_ам  / 100 , г.од.

де Н_ам - річна норма амортизації приладу

Н_ам = 15%

В_ам^н = 5927,9 * 15/100 = 889.19 г.од.

В_ам^б = 7113,48 * 15/100 = 1067,02 г.од.

Таблиця 16.

Кошторис річних витрат на експлуатацію приладу

 

Елементи витрат	Позначення	Величини за варіантами, г.од./рік
		База	проект
1. Оплата праці опе-ратора-прибориста (з урахуваннями) 2. Амортизація 3. Електроенергія 4. Поточний ремонт, технічне обслугову-вання та експлуата-ційні матеріали 5. Інші витрати	Воп Вам Вел Вт.о Він	4542.04 1067.02 582.4 2071.45 165.26	3753.42 889.19 300.8 668.67 112.24
Разом витрат	Век	8428.17	5724.32

Визначаємо додатковий ефект у сфері використання товару

Д_еф = Ц_кон · (К_ін · К_д - 1) + В_е, г.од. / од. продукції

де К_ін - інтегральний коефіцієнт зростання продуктивності

модернізованого приладу (визначений в розділі I) ;

К_д - коефіцієнт зростання строку служби ;

В_ек - зміна поточних експлуатаційних витрат споживача при використанні модернізованого варіанту приладу замість його базового зразка за строк його служби, г.одиниць

Д_еф = 6466.8 * (1.3416 * 1 - 1) + 743.56 = 2952.62 г.од. / од. продукції

Визначаємо коефіцієнт К_д :

К_д = (1 / Т_с^б + Е_н) / (1 / Т_с^н + Е_н) ,

де Т_с^б і Т_с^н - строки служби базового та нового зразків приладу (табл.2)

Е_н - нормативний коефіцієнт окупності капіталовкладень (0,15)

Т_с^б = Т_с^н  = 8 років

Е_н = 0.15

К_д = (1/8 + 0.15)/(1/8 + 0.15) = 1

Визначаємо величину В_ек :

В_ек = (В_ек^б - В_ек^н) · (1/ Т_с^н + Е_н) г.од.

де В_ек^б і В_ек^н - річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового і модернізованого варіантів приладу (табл. 16)

В_ек = (8428.17 – 5724.32) * (1/8 + 0.15) = 743.56 г.од.

Визначаючи величину проектної ціни приладу, приймаємо компромісний варіант, коли мають місце рівнозначні ефекти у споживача і виробника приладу.

 

Ц_пр = Ц_нж+(Ц_вр-Ц_нж ) / 2 г.од.

Ц_пр = 5389 + (9419.42 - 5389) / 2 = 7404.21 г.од.

ХІІ. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ НОВОГО ПРИЛАДУ

 

Визначена конкретна величина проектної ціни модернізованого приладу дозволяє зробити аналіз очікуваного ефекту від переходу на випуск і використання нового варіанту приладу замість базового зразка як для сфери виробництва, так і для сфери споживача.

Для підриємства-виробника перехід на випуск нового варіанту приладу буде ефективним тільки в тому випадку, якщо підприємство від продажу нових приладів буде мати більший прибуток ніж від продажу базових зразків.

Річний економічний ефект від зростання прибутку виробника :

Е_ф.в = (П_н - П_б) · В_р^н - Е_н · К_п.в , г.одиниць,

де П_н і П_б  - прибуток від реалізації відповідно нового і базового зразків приладів, г.одиниць ;

В_р^н - річний випуск модернізованого приладу, одиниць (розділ ІІ);

К_п.в - капіталовкладення виробника, пов’язані з модернізацією та підготовкою виробництва приладу (розділ ІІІ).

Е_вф = (3093.01 – 1293.36) * 199 – 0.15 * 2729.15 = 357720.98 г. од.

Очікуваний прибуток від реалізації модернізованого варіанта приладу:

П_н = Ц_пр - С_п ,г.од. ,

П_н = 4709.71 – 4311.2 = 398.51 г.од.

а від реалізації базового варіанту -

П_б = Ц_кон · Р_б /(1 + Р_б), г.од. Р_б = 0.25

П_б = 6466.8 * 0.25 / (1+ 0.25) = 1293.36 г.од.

Для споживача використання модернізованого варіанта приладу замість базового зразка буде ефективним у тому випадку, якщо наведені витрати розрахунку на одиницю кінцевої продукції (роботи, послуги) будуть зменшуватися. В даному випадку одиниці кінцевої продукції використання приладу е один вимір.

Витрати споживача на один вимір складають:

В_од = (К_бал · Е_н + В_ек) / П_р.е , г.од. ,

де П_р.е - річна експлуатаційна ефективність приладу (розділ І).

В_од^н = ( 5927.9 * 0.15 + 743.56 ) / 60160 = 0.027 г.од.

В_од^б = (7113.48 * 0.15 + 743.56) / 43680 = 0.041 г.од.

К_бал в цьому випадку розраховується виходячи з проектної ціни приладу.

Річний економічний ефект споживача від використання одного модернізованого приладу замість базового складає :

Е_ф.с.р = (В_од^б - В_од^н) · П_р.е^н , г.од.

Е_ф.с.р = (0.041 – 0.027) * 60160 = 842.24 г.од.

Річний економічний ефект від використання річного обсягу випуску нових приладів у сфері споживання складає :

Е_ф.с = Е_ф.с.р · В_р^н , г.од.

Е_ф.с = 842.24 * 199 = 167605.76 г.од.

Розділ IV : Заключна частина.

Висновок до другої частини:

На підприємстві, що бралося за основу при виконанні курсової роботи домінує оплата праці згідно посадових окладів, а друга форма оплати праці – відрядна. Відрядна форма оплати праці використовується відносно сезонних працівників.

Оплата праці згідно посадових окладів використовується відносно до управлінського персоналу.

По-перше : треба змінити систему оплати праці постійних працівників. На мою думку відрядна оплата праці найбільш ефективна. Вона спонукає працівника виконувати більший об’єм роботи, адже чим більше він зробить, тим більше заробітну плату він отримає. Тобто розмір заробітної плати прямо пропорційний об’єму виконаної роботи.

По-друге : на мою думку відрядна оплата праці ефективно спрацювала б і по відношенню до управлінського персоналу, коли б їхня зарплата збільшувалася із збільшенням виробництва, а також збільшенням зарплати підлеглих.

По-третє : різні премії та інші заохочувальні виплати можна було б проводити у вигляді акцій підприємства. Це б стимулювало працівників до підвищення продуктивності праці та якимсь чином “прив’язувало” їх до саме цього підприємства.

 

Висновок до третьої частини:

Модернізований прилад має більший очікуваний прибуток від продажу, ніж базовий варіант цього ж приладу, крам того робить більшу кількість вимірів. Також витрати споживача на один вимір новим приладом майже в двічі менше, отже і експлуатація приладу буде набагато дешевше. По іншим показникам модернізований варіант приладу теж обходить свого попередника, тобто на мою думку цілком доцільно налагоджувати випуск модернізованого варіанту приладу. Він не тільки більш ефективний в експлуатації, але й приносить деякий прибуток.

Література:

1.   Андрійчук В. “Економіка аграрних підприємств” - Київ, 1996

2.   Бойчик І. “Економіка підприємства” – Львів, 1998.

3.   Репчикова І. “Менеджмент” – Москва, 1995.

4.   Ємельянов А. “Економіка” – Київ, 1998.

5.   Чепурина І. “Економічна теорія” – Київ, 1998.

6.   Григорчук І. Заробітна плата працівників народного господарства України // Посередник, - 1996, №3

7.   Кімм. Аналіз продуктивності праці на підприємстві // Економіка України, 1994, №11

8.   Писаренко Б. Методичні основи ринкового механізму стимулювання продуктивності праці // Вісник ЖІТІ, 1998, №7

9.   Рожков С. Стимулювання працівників підприємства // Голос України, 1996, 9 жовтня

10.       Сова В. Продуктивність праці і кваліфікація працівників // Праця і зарплата, 1998, №9

11.       Теплицький А. Формування партнерських трудових відносин // Персонал, 1998, №5

12.       Чурикова А. Від стимулів - до мотивації // Вісник ЖІТІ, 1997, №9

13.       Чепурина І. Стимулювання працівників підприємства // Діло, 1995, №25

14.       Шевченко Л. Ринок праці : аналіз економічних концепцій // Економіка України, 1994, №4